Рішення № 29641927, 25.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" лютого 2013 р. Справа № 6/5007/1462/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Максимчук В.М. - довіреність б/н від 08.09.2010р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м. Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Новоград-Волинський)

про стягнення 132522,55 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 132522,55грн., з яких: 125313,95 грн. - заборгованість по кредиту, 3265,43 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 3871,54грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 71,63 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

В судовому засіданні, що відбулось 28.01.13р., представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 55-56), згідно якої просить стягнути з відповідача 124820,79 грн., з яких: 118290,98 грн. - заборгованість по кредиту, 2434,63 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 4021,75грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 73,43 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Ухвалою господарського суду від 28.01.13р. заяву про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях. Ухвали господарського суду від 25.12.12р. та від 28.01.13р., направлені за місцем проживання відповідача (що зазначена в позовній заяві та в Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1), повернуті поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: АДРЕСА_1, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.10р. між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник/відповідач) було укладено кредитний договір №К-2004238 (а.с. 30-34), відповідно до якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 217000,00 грн., зі сплатою плати за користування грошовими коштами в розмірі 14 процентів річних, з кінцевим терміном повернення до 08.11.13р. (включно), надалі за текстом - "кредит", на умовах визначених цим договором (п.п. 1.1 договору).

Згідно п.п. 1.3 договору погашення кредиту здійснюється щомісячно до 10 числа кожного місяця (включно) у відповідності до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору, на рахунок кредитора, зазначений у п.п. 2.1 цього договору. У випадку, якщо день сплати платежу припадає на вихідний, святковий або календарний день, котрий у поточному місяці відсутній (29, 30 або 31 число), то позичальник зобов'язаний сплатити платіж у наступний робочий день.

Відповідно до п.п. 3.1 договору позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом.

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів за користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365) на непогашену суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), починаючи з дати видачі кредиту до дати його повернення. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п.п. 3.2 договору).

Також пунктом 3.3 договору передбачено, що сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на відповідний рахунок, відкритий у кредитора.

У випадку невиконання Позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим договором, та/або умов іпотечного договору/договору застави, зазначеного в п. 1.4 цього договору, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п. 1.1, 1.3 та 3.3 цього договору, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п. 8.3, 8.4 цього договору (п.п. 8.2 договору).

Відповідно до п.п. 8.3 договору вимога про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору або адресою, повідомленою позичальником відповідно до п.п. 5.7 цього договору. Сторони досягали згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.

Згідно п.п. 8.4 договору у випадку невиконання позичальником зазначеної у п. 8.3 цього договору письмової вимоги Кредитора про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений в п. 8.3 договору, кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом за власним вибором кредитора, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки/застави чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за цим договором та/або пред'явити позов у відношенні позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з цього договору, з будь-якого майна позичальника.

Окрім вищезазначеного пунктом 9.1 договору передбачено, що за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3 проценти від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 1.1, 1.3, 2.З, 2.5, 3.3, 3.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.

На виконання умов договору позивачем було перераховано кредитні кошти в сумі 217000,00 грн., що підтверджується заявою позичальника про перерахування коштів на його особистий рахунок (а.с. 37), розпорядженням бухгалтерії (а.с. 38) та банківськими виписками з особового рахунку (а.с. 9-27).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав.

26.03.12р. позивач направив відповідачу претензію за вих. №02.1-2176 (а.с. 39) про сплату заборгованості по кредитному договору №К-2004238 від 11.11.10р.

Відповідач вимоги позивача не виконав, заборгованості не погасив.

За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 118290,98 грн. - заборгованості по кредиту та 2434,63 грн. - заборгованості по відсоткам обґрунтовані, заявлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 4021,75грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та 73,43 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Пеня і штраф є штрафними санкціями, якими визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Також згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши проведені позивачем розрахунки заборгованості пені, суд приходить до висновку, що вони розраховані правильно з врахуванням вимог чинного законодавства, умов договору та підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

В зв'язку із заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд , на підставі п.1 ч.1 чст.7 Закону України "Про судовий збір" повертає позивачу судовий збір в сумі 154,04грн.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б; поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39, ід. код 34047020) 124820,79 грн., з яких: 118290,98 грн. - заборгованість по кредиту, 2434,63 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 4021,75грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 73,43 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, а також 2496,42 грн. сплаченого судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б; поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39, ід. код 34047020) з Державного бюджету України - 154,04 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.02.13

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)