Ухвала суду № 29641031, 21.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р. Справа № 72801/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.,

з участю секретаря судових засідань Саламахи О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Мат Україна» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Мат Україна» звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 02.03.2011 року за № 0000652302/0/8028, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 77846 грн. та за штрафними санкціями в сумі 19462 грн. та №0000662302/0/8029, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 81854,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 20464 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що згідно п.п.4.10. п.4 Статуту товариства, учасникові виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у Статутному фонді. При цьому вартість частини майна, що належить до виплати, визначається як різниця між вартістю активів товариства та сумою поточних і довгострокових зобовязань на дату виходу, якою є день письмового повідомлення голови зборів учасників товариства та/або інших учасників про вихід учасника. Одночасно зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. При реалізації права учасника застосовується нормативне поняття чистих активів товариства, таку рекомендацію надано в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.2008р. №13, за яким слідує, що у випадку неврегульованості в установчих документах вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті, така повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Також позивач вказує, що в акті перевірки зроблено бездоказові припущення, що ТзОВ «Буд Мат України»віднесено до складу валових витрат суми авансів, суми за попередній період, а також, що відповідно до п.4.1, п.4.3 ст. 4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7, п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді є фактична сплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена. А також стверджує, що відповідач не довів і не намагався доводити наявність на ринку товарів, що були предметом постачання, ціна яких суперечила б цінам, встановленим в договорах поставки, тому правомірним має бути висновок, що звичайною є ціна послуг, передбачена в договорі; застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил, зокрема, положень Митного кодексу України, не передбачено чинним законодавством

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року позов задоволено та визнано протиправними, скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у Залізничному районі м. Львова подала апеляційну скаргу за якою просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволення позовних вимог. При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що ТОВ «Буд Мат Україна» порушено п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР" занижено валовий дохід у ІІІ кварталі 2010 року в сумі 225000 грн.

Також перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року встановлено їх завищення всього в сумі 86386 грн, в тому числі: у ІІ кв. 2009 року - в сумі 82805 грн., у ІІІ кв. 2010 року в сумі 3581 грн. Одночасно перевіркою встановлено у позивача перевищення митної вартості товару над договірною (контрактною) вартістю більш як на 20 %, в тому числі за червень 2010р. - 37%, за липень 2010 - від 26% до 39%. Отже, сума ПДВ, яка повинна включатись до складу податкового кредиту відповідно до наведених у таблиці ВМД, формується, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, та складає відповідно за червень 2010р. - 107 679 грн., за липень 2010 року -124770 грн., внаслідок чого підприємством в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 року завищено податковий кредит всього в сумі 81854 грн., в тому числі по періодах: за червень 2010 року - в сумі 39413 грн., за липень 2010 року - в сумі 42441 грн..

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Мат Україна» 01.02.3007 року зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради та 02.02.2007 року взято на податковий облік, станом на 11.12.2007 року зареєстровано платником ПДВ.

Працівниками ДПІ у Залізничному районі м. Львова в період з 28.12.2010 по 02.02.2011 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Буд Мат Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09. 2010 року та за її результатами 09.02.2011 року складено акт № 170/23-0/34904727. При цьому перевіряючими було встановлено заниження валового доходу ТОВ «Буд Мат Україна» у ІІІ кв. 2010 року на суму 225000 грн. завищення валових витрат в сумі 86386 грн. та завищення податкового кредиту на суму 81854 грн.

За результатами розгляду акту перевірки податковим органом 02.03.2011 року винесено щодо ТОВ «Буд Мат Україна» податкові повідомлення-рішення за № 0000652302/0/8028, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 77846 грн., штрафними санкціями в сумі 19462 грн. та №0000662302/0/8029, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 81854 грн. та за штрафними санкціями в сумі 20464 грн.

Податковий орган вважає, що зазначені порушення виникли внаслідок невиплати учаснику товариства ОСОБА_3 225000 грн. в зв»язку з його виходом із учасників товариства, невиконання ТОВ «Буд Мат Україна» вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р., привело до завищення загальної суми валових витрат за ІІ кв. 2009 року на 86386 грн. та невиконання вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України »від 03.04.1997 № 168/97-ВР, внаслідок якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учасник товариства ОСОБА_3 08.07.2009 року вийшов із числа учасників ТОВ «Буд Мат Україна».

Згідно п.п.4.10. п.4 Статуту товариства (стара редакція) учасникові виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді. При цьому вартість частини майна, що належить до виплати, визначається як різниця між вартістю активів товариства та сумою поточних і довгострокових зобовязань на дату виходу, якою є день письмового повідомлення голови зборів учасників товариства та/або інших учасників про вихід учасника. При реалізації права учасника застосовується нормативне поняття чистих активів товариства, таку рекомендацію надано в п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.2008р. №13, де зазначено, що у випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Обєднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 липня 1999 р. № 163: «Чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобовязань».

Відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 140 ЦК України, учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Судом першої інстанції встановив і цього не заперечує сторона відповідача, що на момент виходу ОСОБА_3 з товариства сума поточних та довгострокових зобовязань перевищує вартість активів товариства, відповідно до чого товариство не має заборгованості перед ОСОБА_3

Тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що безпідставним є твердження відповідача щодо заниження позивачем валового доходу у ІІІ кв. 2010 року у звязку з тим, що частка ОСОБА_3 у статутному фонді товариства в сумі 22500 грн. не виплачена учаснику, є отриманою підприємством безповоротною фінансовою допомогою.

При визначенні порушень щодо валових витрат податковий орган покликався на те, що в п.3.2.1 «Валові витрати» Акта попередньої планової виїзної перевірки від 23.07.2009 року № 1700 /23-1/34904727 за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року зазначено, що згідно даних, відображених у рядку 04.1 декларацій про прибуток підприємства за І кв. 2009 року, сума витрат на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11, становить 1668218 грн.. Перевіркою розшифровки валових витрат за 1 кв. 2009 року та їх підтвердження первинними документами встановлено, що фактична сума витрат (враховуючи попередню оплату) складає 1491175 грн.. ТОВ «Буд Мат Україна» на порушення п.5.1, пп.5.2.1 п 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р. , завищено загальну суму валових витрат за І кв. 2009 року на 177043 грн.

Досліджуючи висновки акту перевірки № 1700 /23-1/34904727 необхідно вказати, що останній не відповідає вимогам 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205), оскільки такий вимагає за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю. Також слід зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Суд першої інстанції вірно зазначив, що податковий орган взявши за основу висновки, які викладені в Акті попередньої планової виїзної перевірки від 23.07.2009р. № 1700 /23-1/34904727 за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року не навів жодних доказів чи фактів перенесення підприємством авансових платежів з І кв. на ІІ кв. 2009 року, оскільки в акті попередньої перевірки ніяк не обумовлено та не зафіксовано суми авансів, які ніби-то, були відображені у рядку 04.1. Фактично та дійсно у рядку 04.1 за 1 кв. 2009р. (період завершення попередньої перевірки) відображено валові витрати з урахуванням зменшення витрат по придбанню товарів, робіт, послуг, на суми попередньо віднесених авансів по таких товарах, роботах, послугах до валових витрат. З цього слідує, що жодна сума по авансових платежах не була перенесена на 2 кв. 2009 року.

Також податковим органом встановлено, що підприємством в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 завищено податковий кредит всього в сумі 81854 грн., в тому числі за червень 2010 року в сумі 39 413 грн. та за липень 2010 року в сумі 42441грн. Зазначені порушення виникли, як вважає відповідач з тих причин, що платником, при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість при операціях з поставки металопрокату, використано вартість, зазначену у вантажно-митній декларації як митну вартість, не врахувавши при цьому вимоги Закону Україну № 168/97-ВР від 03.04.97.

Посилання відповідача на п.4.3. ст.4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, згідно якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту), не приймається судом до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Так п. 1.18 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, встановленими пунктом 1.20 ст.1 Закону України вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Відповідно до п. 1.20.1 ст. 1 цього Закону слідує, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону). Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Зважаючи на вказане суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ДПІ в Залізничному районі м. Львова дійшла до хибного висновку щодо визначення звичайної ціни товару шляхом використання митної вартості, оскільки імпорт товарів і їх реалізація на внутрішньому ринку в Україні не можуть вважатися співставними умовами для визначення звичайних цін.

Згідно ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень і при цьому суд першої інстанції у відповідності до даної норми визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 року у справі №2а-3453/11- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 22.02.2013р.