Постанова № 29640535, 25.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 918/17/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.01.2013 року у справі № 918/17/13 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТБУДІНВЕСТ"

про стягнення 16218810,74 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Стецик Н.В., за довіреністю,

відповідача 1- не з'явився, Ценик І.М., за довіреністю

відповідача 2 - не з'явився.

В судовому засіданні 25.02.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.01.2013 року у справі № 918/17/13 задоволено заяву ТзОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" про забезпечення позову. Вжито заходи щодо забезпечення позову ТзОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" про стягнення 16218810,74 грн. заборгованості шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТзОВ "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" в тому числі, які знаходяться на банківських рахунках, в межах ціни позову - 16218810,74 грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТзОВ "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.01.2013 року у справі № 918/17/13 та відмовити ТзОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги, відповідач-1 посилався на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає винесену ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм процесуального права з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

В судове засідання представники "ПРОФІТБУДІНВЕСТ" не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відтак апеляційна скарга розглядається без участі останніх.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом, ТзОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом до ТзОВ "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" та ТзОВ "ПРОФІТБУДІНВЕСТ", в якій просить стягнути з відповідача-1 заборгованість в сумі 13249560,61 грн., пеню в розмірі 1441960,62 грн., штраф в розмірі 565982,43 грн., проценти річних в розмірі 961307,08 грн. та стягнути солідарно з відповідача-2 заборгованість в сумі 1000,00 грн.

Одночасно з позовною заявою 08.01.2013 року позивач подав заяву, в якій просить вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу-1, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 37469662, в тому числі, які знаходяться на банківських рахунках, в межах ціни позову - 16218810,74 грн.

29.01.2013 року позивачем подано додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову, в яких просить вжити заходів щодо забезпечення позову ТзОВ "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" про стягнення 16218810,74 грн. заборгованості шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТзОВ "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ", місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 37469662, в тому числі, які знаходяться на банківських рахунках, в межах ціни позову - 16218810,74 грн., а саме:

1.1. ПАТ "УКРСОЦБАНК", МФО 300023:

- 26002010656289 Долар США;

- 26003010656255 Українська гривня;

- 26003010656307 Євро;

- 26047010744918 Українська гривня;

1.2. ПАТ "Альфа-Банк" у м. Києві, МФО 300346:

- 26007011966501 Українська гривня;

1.3. Філія ПАТ "УніКредит Банк" у м. Києві, МФО 300744:

-26008010007628 Українська гривня;

-26008010007628 Російський рубль;

- 26008010007628 Долар США;

- 26008010007628 Євро;

- 26008010007628 Англійський фунт стерлінгів;

- 26042010007628 Українська гривня;

- 26053010007628 Українська гривня;

1.4. AT "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві:

- 26007352458 Українська гривня.

В обґрунтування вказано заяви про забезпечення позову, позивач зазначав, що з Інтернет сторінки (що здійснює пошук по базі даних тендерів (http:/tender.me.dov.ua) та яка розміщена за адресою http://z.texty.org.ua/seller/48409) вбачається, що відповідач-1 постійно бере участь в державних закупівлях, зокрема, предметом закупівлі були також нафтопродукти. Відповідно до здійснених державних закупівель відповідач-1 періодично отримує грошові кошти. Не зважаючи на те, що у відповідача-1 є постійне надходження грошових коштів він ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань. На сьогодні просрочка оплати по договору поставки становить більш ніж 212-247 календарних днів, а сума здійснених оплат по договору становить лише 34,79% (7070000,00 грн./20319560,61 грн.). Таким чином, більш ніж півроку залишається простроченим та неоплаченим 65,21% поставленого товару. Крім того, відповідач-1 недобросовісно ставиться до виконання своїх зобов'язань за укладеними із позивачем договорами поставки нафтопродуктів, зокрема не здійснює погашення заборгованості, вимоги позивача щодо погашення боргу залишає без задоволення. 22.10.2012 року відповідачем-1 було надано гарантійний лист б/н з графіком погашення заборгованості за поставлене пальне в сумі 13949560,65 грн. в термін до 28.12.2012 року. Однак, з моменту надання графіку погашення заборгованості до дати подання позову та цієї заяви відповідачем-1 було здійснено лише 3 платежі на загальну суму 550000,00 грн. Із Розділу 2 "Звіт про фінансові результати" фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва відповідача-1 за 2011 рік випливає, що за 2011 рік дохід від реалізації продукції (код рядка 010) становив 35187000,00 грн., сукупний чистий дохід (код рядка 070) 30632000,00 грн. Водночас, постійна участь в державних закупівлях також передбачає постійне надходження грошових коштів, сума яких значно більша від суми заборгованості відповідача-1 перед позивачем. Також, позивачем, на підтвердження обставин викладених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, до матеріалів справи додано копія Витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна, що належить відповідачу-1.

Відповідно до приписів ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року за № 16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову і особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій повинна стосуватися лише предмета спору.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідачів грошових коштів Тобто, між сторонами виник спір майнового характеру, ймовірне задоволення позову за наслідками розгляду якого матиме грошове вираження.

Зі змісту ухвали господарського суду Рівненської області від 29.01.2013 року у справі вбачається та судом першої інстанції належним чином обґрунтовано, що арешт майна відповідача пов'язаний з предметом позову про стягнення з відповідачів грошових коштів, а також, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення про задоволення позову про стягнення грошових коштів.

З огляду на те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлена судом заборона відповідає суті пред'явлених позовних вимог.

Отже, позивачем доведено, а судом першої інстанції встановлено наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду про задоволення позову, оскільки саме такі обставини є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА АГРАРНА КОМПАНІЯ" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 29.01.2013 року у справі № 918/17/13 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.