Ухвала суду № 29634118, 27.02.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/689/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Ярова Л.С.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

Іменем України

27.02.2013 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Суровицької Л.В.,

суддів - Авраменко Т.М., Письменного О.А.,

при секретарі - Крисановій Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2012 року у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк) звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Зазначало, що згідно кредитного договору від 17 січня 2008 року, укладеного між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2, відповідачка отримала на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 43 від 17 січня 2008 року на умовах повернення, строковості та платності кошти в сумі 22 562,95 доларів США зі сплатою 12,89 % річних строком до 10 січня 2026 року.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між Банком та ОСОБА_3 було укладено 17 січня 2008 року договір поруки, згідно з умовами якого позичальник та поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість. Банк неодноразово письмово рекомендованими листами повідомляв відповідачів про необхідність погашення заборгованості, однак добровільно ці вимоги ними не виконані.

Посилаючись на право вимагати дострокового повернення кредиту, Банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість по кредитному договору станом на 17 серпня 2012 року в сумі 36 080, 85 доларів США, що еквівалентно до гривні України - 288 394 грн.23 коп., з яких: основний борг 22 082 долари США, що еквівалентно176 501 грн.43 коп., заборгованість по відсотках - 10 276,48 доларів США, що еквівалентно 82 139 грн.90 коп., заборгованість по пені - 1 466,07 доларів США, що еквівалентно 11 718 грн.30 коп., заборгованість по штрафу відповідно до п.5.3. - 2 256,30 доларів США, що еквівалентно 18 034 грн.61 коп. та судові витрати по справі в сумі 2 883 грн.94 коп. (а.с.2-4).

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2012 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» кредитну заборгованість в сумі 288 394 грн.23 коп., а також солідарно стягнуто судовий збір в сумі 2 883 грн.94 коп. (а.с.72-73).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити Банку у стягненні штрафу в сумі 18 034 грн.61 коп., пені в сумі 11 718 грн.30 коп. та відсотків за користування кредитом в сумі 82 139 грн.90 коп. (а.с.83-85). ОСОБА_3 звільнити від відповідальності перед Банком, оскільки договір поруки не має юридичної сили, так як був укладений за рік до укладення кредитного договору та не підписаний позичальником (а.с.80-85).

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Представник Банку заперечила проти доводів апеляційної скарги і просила суд залишити рішення суду без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 січня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» (нині ПАТ КБ «Надра) та ОСОБА_2, як позичальником, було укладено кредитний договір № 401/25/12/2007/840-7542/КФ, відповідно до умов якого Банк надав їй кредит в сумі 22 562,95 доларів США для придбання за договором купівлі-продажу № 43 від 17.01.2008 року у власність нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кошти у строк до 10 січня 2026 року зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 12,89 % річних на залишок заборгованості (а.с.5-8).

Відповідно до п.2.4. кредитного договору в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, Банк укладає в день укладання цього договору із ОСОБА_3 договір поруки.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком «Надра» та ОСОБА_3, як поручителем, 17 січня 2008 року укладено договір поруки, відповідно до якого він поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором (а.с.9).

Згідно п.1.5. договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Право Банку вимагати дострокового виконання зобов'язань передбачено і умовами кредитного договору.

Зобов'язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

ОСОБА_2 належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв'язку з чим станом на 17 серпня 2012 року у неї виникла заборгованість всього в сумі 36 080,85 доларів США, що еквівалентно 288 394 грн.23 коп., з яких основний борг 22 082 долари США, що еквівалентно 176 501 грн.43 коп., заборгованість по відсотках - 10 276,48 доларів США, що еквівалентно 82 139 грн. 90 коп., заборгованість по пені - 1 466,07 доларів США, що еквівалентно 11 718 грн.30 коп., заборгованість по штрафу відповідно до п.5.3. - 2 256,30 доларів США, що еквівалентно 18 034 грн.61 коп. та судові витрати по справі в сумі 2 883 грн.94 коп. (а.с.10-13).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав би врахувати при вирішенні спору про стягнення боргу за кредитним договором світову фінансову кризу і з цієї підстави відповідно до п.6 кредитного договору звільнити від сплати штрафу, пені та відсотків за користування кредитом, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, відповідач зобов'язана виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Крім того, пунктом 6 кредитного договору передбачені обставини, які сторони не могли передбачити або запобігти, за наявності яких сторони звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання своїх зобов'язань за цим договором - військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха (а.с.8). Така обставина, як світова фінансова криза, що звільняє від відповідальності за неналежне виконання договору, умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, не передбачена.

Проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України не підлягають зменшенню, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачі не надавали заяву про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) з інших підстав, передбачених законом.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги банку про стягнення з відповідачки боргу за кредитним договором є обґрунтованими та доведеними.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст.553 ЦК України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.1.2. договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_3, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі . Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с.9).

Доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки не має юридичної сили з тих підстав, що він не підписаний ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.554 ЦК України, не ґрунтуються на законі.

З урахуванням статей 553 - 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором за зобов'язаннями, які забезпечуються порукою, і поручителем. Оскільки позичальник не є стороною договору поруки, а є стороною у зобов'язанні, забезпеченому порукою, чинне законодавство України не передбачає обов'язку кредитора чи поручителя отримувати згоду позичальника на укладення договору поруки.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки не має юридичної сили, оскільки його було укладено за рік до укладення кредитного договору від 17 січня 2008 року.

Ці доводи апеляційної скарги спростовуються змістом п.1.1 договору поруки , в якому зазначено, що поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2, взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 401/25/12/2007/840-7542/КФ від 17 січня 2008 р.

З урахуванням обставин справи, досліджених доказів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову Банку про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя:

Судді: