Ухвала суду № 29633315, 27.02.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

________________________

УХВАЛА

"27" лютого 2013 р. Справа № 5019/815/12

Суддя Павленко Є.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТОВ "Рівнетеплоенерго") про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 2 серпня 2012 року у справі № 5019/815/12 за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") до ТОВ "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 3 322 964 грн. 70 коп. та за зустрічним позовом ТОВ "Рівнетеплоенерго" до НАК "Нафтогаз України" про визнання частково недійсним договору,

за участю представників:

ТОВ "Рівнетеплоенерго": Михайлова В.О. за дов. від 2 січня 2013 року № 03-05/3,

НАК "Нафтогаз України": не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" заборгованості за укладеним між ними договором купівлі-продажу природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2375/11 в сумі 3 322 964 грн. 70 коп., з яких: 2 838 462 грн. 70 коп. - сума основного боргу, 215 762 грн. 03 коп. - пеня, 198 692 грн. 39 коп. - штраф, 41 662 грн. 96 коп. - 3% річних, 28 384 грн. 63 коп. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 24 травня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/815/12 та призначено її до розгляду.

3 липня 2012 року через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" від 2 липня 2012 року № 03-05/1620 про визнання недійсним пункту 7.2 укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2009 року № 14/2375/11, в якому встановлено штрафні санкції за несвоєчасне проведення розрахунків покупцем.

Ухвалою суду від 19 липня 2012 року зустрічну позовну заяву ТОВ "Рівнетеплоенерго" було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом НАК "Нафтогаз України".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 2 серпня 2012 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2012 року, вимоги НАК "Нафтогаз України" задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Рівнетеплоенерго" 2 838 462 грн. 70 коп. основного боргу, 215 762 грн. 03 коп. пені, 198 692 грн. 39 коп. штрафу, три проценти річних у розмірі 41 662 грн. 96 коп., 28 384 грн. 63 коп. інфляційних втрат, а також 64 380 грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Рівнетеплоенерго" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 листопада 2012 року у даній справі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2012 року залишено без змін.

4 грудня 2012 року на виконання рішення господарського суду Рівненської області від 2 серпня 2012 року було видано відповідний наказ.

14 лютого 2013 року через канцелярію суду надійшла заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" від 13 лютого 2013 року № 03-05/351/288, в якій останнє просило відстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 2 серпня 2012 року терміном на 6 місяців з моменту винесення відповідної ухвали суду.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2013 року вищезазначену заяву прийнято до розгляду та призначено до слухання у судовому засіданні на 27 лютого 2013 року.

До початку судового засідання на адресу суду надійшла факсограма НАК "Нафтогаз України", у якій стягувач просив суд відмовити ТОВ "Рівнетеплоенерго" у задоволенні його заяви про відстрочку виконання рішення суду в зв'язку з тим, що боржник не довів наявності виняткових обставин, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.

У судовому засіданні представник ТОВ "Рівнетеплоенерго" просив задовольнити вказану заяву та відстрочити виконання вищезазначеного рішення суду в зв'язку з тяжким матеріальним становищем підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ТОВ "Рівнетеплоенерго" про відстрочку виконання судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність відмови у її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з вимогами частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, пункту 1 частини 3 статті 129 Конституції України, суд здійснює надані йому повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 ЦПК і статті 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Наведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Відтак, саме на заявника в контексті приписів статей 4-3, 33 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.

У своїй заяві ТОВ "Рівнетеплоенерго" вказало на свій тяжкий фінансовий стан, а також посилалося на те, що накладення арешту на його рахунки призведе до блокування роботи підприємства, посилення соціальної напруги та зриву опалювального сезону 2012-2013 років у місті Рівному. За таких обставин боржник також буде позбавлений можливості ліквідовувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування обладнання котелень і теплових пунктів. В обґрунтування необхідності відстрочення рішення суду боржник також зазначив, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" 25 листопада 2009 року між ТОВ "Рівнетеплоенерго" та відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" було укладено договір банківського рахунку зі спеціальним режимом використання, відповідно до умов якого більша частина коштів, які надходять на вказаний рахунок від споживачів теплової енергії автоматично списується уповноважений банком на розрахунковий рахунок НАК "Нафтогаз України" за виключенням частини виручки, яка підлягає перерахуванню на поточний рахунок підприємства теплоенергетики для оплати спожитої електричної енергії та забезпечення підприємством вимог статей 15 і 24 Закону України "Про оплату праці", податкових зобов'язань в частині платежів до Державного бюджету України у поточному році.

Крім того, боржник у своїй заяві зазначив, що 7 грудня 2012 року відбулося погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію по населенню за договором поставки природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2375/11 та договором про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування від 1 грудня 2012 року № 362/517з в сумі 2 837 249 грн. 07 коп. Водночас решта заборгованості, що була встановлення рішенням господарського суду Рівненської області від 2 серпня 2012 року у даній справі та становить 1 213 грн. 63 коп., була сплачена заявником НАК "Нафтогаз України" платіжним дорученням від 6 лютого 2013 року № 1894.

Відтак, ТОВ "Рівнетеплоенерго" в обґрунтування своїх вимог зазначило, що за наказом господарського суду від 4 грудня 2012 року № 5019/815/12 непогашеною залишилася лише сума штрафних санкцій у розмірі 548 882 грн. 01 коп., а саме: 215 762 грн. 03 коп. пені, 198 692 грн. 39 коп. штрафу, три проценти річних у розмірі 41 662 грн. 96 коп., 28 384 грн. 63 коп. інфляційних втрат, а також 64 380 грн. 00 коп. судового збору. У той же час, сума основного боргу повністю погашена.

В обґрунтування наведених обставин, що ускладнюють виконання вказаного судового рішення, заявником було надано копію довідки про заборгованість перед ТОВ "Рівнетеплоенерго" за спожиту теплову енергію (населення, юридичні особи) в сумі 31 480,1 тис. грн. від 13 лютого 2013 року № 03-05/352/288; копії платіжних доручень від 6 лютого 2013 року № 1894 та від 7 грудня 2013 року № 25, які підтверджують перерахування відповідачем на рахунок НАК "Нафтогаз України" суми основного боргу за укладеним між ними договором купівлі-продажу природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2375/11; копію договору про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на Теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади та органами місцевого самоврядування від 1 грудня 2012 року № 362/517з.

Як вже було зазначено вище, норма статті 121 ГПК України передбачає, що задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Проте наведені заявником підстави для відстрочення виконання судового рішення (тяжке фінансове становище, систематичне порушення грошових зобов'язань споживачами - контрагентами ТОВ "Рівнетеплоенерго" та фактичне погашення суми основного боргу перед НАК "Нафтогаз України") не є тими виключними обставинами, які давали б можливість для відстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписами статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

Слід також враховувати, що за змістом частини 1 статті 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за невиконання грошового зобов'язання боржник несе відповідальність, якщо таке виконання стало неможливим внаслідок його винних дій чи бездіяльності, а не внаслідок дії непереборної сили, випадку тощо. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник може бути звільнений від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань лише в силу об'єктивних факторів.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України не вважається винятковим випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу приписів статті 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Таким чином, наведені заявником обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 2 серпня 2012 року у справі № 5019/815/12, і не є винятковими в розумінні статті 121 ГПК України. Ці обставини лише вказують на те, що примусове виконання даного судового рішення може негативно вплинути на фінансовий стан ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 2/97.

Крім того, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд зобов'язаний враховувати інтереси не лише боржника, а й стягувача.

Разом з тим, стягувач також є суб'єктом господарювання, здійснює підприємницьку діяльність та зобов'язаний оплачувати роботу своїх працівників. З матеріалів справи вбачається, що даний суб'єкт також перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Приписами частини 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки ТОВ "Рівнетеплоенерго" не довело належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання прийнятого у даній справі судового рішення, у задоволенні його заяви слід відмовити.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 2 серпня 2012 року у справі № 5019/815/12 за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 3 322 964 грн. 70 коп. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання частково недійсним договору.

Суддя Є.В. Павленко