Постанова № 29633034, 21.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року Справа № 811/40/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Кузьменко Л.В.,

відповідача - Бобуха С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Кіровоградський завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові-повідомлення рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000520224 від 22 серпня 2012 року та №0001330224 від 19 листопада 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, посилався на те, що податковим органом порушено норми Податкового кодексу України щодо повідомлення позивача про проведення перевірки та сам факт її проведення. Також зазначав, про протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з його контрагентами, в рамках укладених угод, які є нікчемними. Оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Крім того, посилався на те, що позивач не повинен відповідати за порушення які можливо допускали його контрагенти.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України. Оскільки, договори, укладені позивачем з ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" та ТОВ „Дніпрометалхолдинг", без наміру створення правових наслідків. Також зазначали, що позивачем порушено вимоги ст.203, 215, 216, 228, 234 Цивільного кодексу України, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 32126 грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 32126 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду на загальну суму 15620 грн.: за червень 2011р. - 22 грн., липень 2011р. - 12340 грн., жовтень 2011р. - 3258 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградський завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" зареєстровано як юридичну особу 28.02.1994р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №748862 та перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ Кіровоградської області ДПС як платник податків. (т.1 а.с.90, 91)

На підставі наказу начальника Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №951 від 26.07.2012 року, у відповідності до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" за період червень-липень 2011р. та ТОВ „Дніпрометалхолдинг" за жовтень 2011р., про що складено відповідний акт від 03.08.2012р. №113/22-4/00380014. Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення ПАТ "Цукрогідромаш" п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 32126грн., в тому числі за червень 2011 року в сумі 32126 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду (рядок 24 податкової декларації з ПДВ) на загальну суму 7846 грн., в т.ч.: за червень 2011р. на суму 22 грн., за жовтень 2011р. - 7824 грн. (т.1 а.с.11-35)

В судовому засіданні встановлено, що наказ, повідомлення про проведення перевірки за №157/22-4 від 26.07.2012р. та повідомлення про запрошення №13962/10/22-4 від 26.07.2012р. було направлено ПАТ "Цукрогідромаш" рекомендованим листом з повідомленням про вручення 26.01.2012р., та отримано позивачем 31.07.2012 року. (т.1 а.с.59)

У відповідності до ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

У відповідності до ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що законодавець усуває безпідставне втручання посадових осіб державного органу у підприємницьку діяльність.

Крім того, суд зазначає, що порушення вчинені під час перевірки, за результатами якої складено акт, не є безумовною підставою для скасування рішень, винесених на підставі даного акту.

До того ж, окремі недоліки акту перевірки, який є службовим документом, що стверджує факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, не можуть бути безспірною підставою для скасування винесених на підставі цього акту податкових повідомлень -рішень.

Отже, факти порушення процедури проведення перевірки не зумовлюють недійсність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень податкового законодавства з боку платника податку.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що відповідно до абз.1 та 2 п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, акт перевірки за своєю правовою природою є службовим документом та який містить висновки податкового органу щодо результатів перевірки, не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а висновки податкового органу не порушують прав позивача

Враховуючи викладене, акт перевірки, складений органом державної податкової служби, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлює, не змінює та не припиняє жодних прав та обов'язків для позивача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти інтерес, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичної особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

До того ж, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, стосовно посилання позивача на неправомірність висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає, що такі посилання фактично породжують факт оскарження такого акту, що є неприпустимим, оскільки акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, а тому не може бути оскаржений в судовому порядку. Акт перевірки є службовим документом, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

На підставі акту перевірки №113/22-4/00380014 від 03.08.2012р. Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року:

№0000530224, яким ПАТ "Цукрогідромаш" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20186 грн., у т.ч. за червень 2011р. - 22 грн., липень 2011р. - 12340 грн., жовтень 2011р. - 7824 грн. (т.1 а.с.37);

№0000520224, яким ПАТ "Цукрогідромаш" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 32127 грн., в т.ч. за основним платежем - 32126 грн. та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т.1 а.с.38)

Позивач, не погодившись з даними податковим повідомленнями-рішеннями, подав до податкового органу скаргу на дане рішення. (т.1 а.с.42-48)

За результатами процедури адміністративного оскарження ДПС у Кіровоградській області рішенням №3905/10/10-208 від 05.11.2012 року, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №0000520224 від 22 серпня 2012 року, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000530224 від 22 серпня в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 4565,67 грн., а в іншій частині скаргу залишено без задоволення. (т.1 а.с.49-56)

В зв'язку з наведеним Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року №0001330224, яким ПАТ "Цукрогідромаш" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15620 грн., у т.ч. за червень 2011р. - 22 грн., липень 2011р. - 12340 грн., жовтень 2011р. - 3258 грн. (т.1 а.с.36)

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" та ТОВ „Дніпрометалхолдинг".

Так, позивачем укладено з ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" договори поставки від 03.01.2011р. №10 та від 10.01.2011р. №012, згідно яких ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" (Поставщик) зобов'язується поставити та передати ПАТ "Цукрогідромаш" (Покупцю) товар, а Покупець - зобов'язується прийняти даний товар та здійснити оплату згідно виставленого рахунку. Марка, кількість, ціна товару поставки зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договорів. (т.1 а.с.188-189, 190-192, 193-194, 195-202)

Факти отримання позивачем від ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" товару, згідно вказаних договорів, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними (т.1 а.с.232, 234-239), видатковими накладними (т.1 а.с.224, 226-230).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за червень 2001 р. у сумі 32148, липень 2011р. - 12340 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПАТ "Цукрогідромаш" та про що свідчать копії декларації з ПДВ з додатком 5 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т.1 а.с.109-118, 120-130, 155, 162, 173, 174, 177, 180)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" вартість отриманого товару, що підтверджується виписками по рахунку позивача (т.1 а.с.182-187)

ПАТ "Цукрогідромаш" укладено з ТОВ „Дніпрометалхолдинг" усний договір поставки товару.

ТОВ „Дніпрометалхолдинг" у жовтні 2011 р. реалізувало позивачу ТМЦ, виписало податкові накладні (т.1 а.с.208, 209) та видаткові накладні (т.1 а.с.206, 207). Крім того, ТОВ „Дніпрометалхолдинг" виписало коригуючі податкові накладні в зв'язку з не поставкою ТМЦ у повній кількості (т.1 а.с.210-213).

Вказані податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за жовтень 2011р., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача та про що свідчить копія декларації з ПДВ за жовтень 2012 р. з додатком 5 та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т.1 а.с.131-139, 150)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ „Дніпрометалхолдинг" вартість отриманого товару, що підтверджується виписками по рахунку позивача (т.1 а.с.203)

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отримані та видані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.12 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" та ТОВ „Дніпрометалхолдинг" є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" та ТОВ „Дніпрометалхолдинг" вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договорів сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, згідно довідки АА №562651 з ЄДРПОУ позивач займається такими видами діяльності за КВЕД, зокрема 28.12 виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, 25.99 виробництво інших готових металевих виробів, тобто отримання від ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" та ТОВ „Дніпрометалхолдинг" товарів та їх використання, здійснено позивачем в межах його господарської діяльності (т.1 а.с.89)

Також, на підтвердження використання отриманих товарів від ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" та ТОВ „Дніпрометалхолдинг" у власній господарській діяльності, позивачем надано докази, які підтверджують факт подальшого використання даних товарів, та які містяться в матеріалах справи, а саме податкові накладні (т.1 а.с.233, 240), видаткові накладні (т.1 а.с.225, 231), акти звірки взаємних розрахунків (т.1 а.с.205, 214-217), акти проведення взаємного погашення заборгованості (т.1 а.с.222-223)

Крім того, на підтвердження реальності даних господарських операцій з ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" та ТОВ „Дніпрометалхолдинг", позивачем надано суду копію журналу реєстрації ввезення матеріалів через прохідну заводу, в яких за відповідними датами зафіксовано ввезення на територію ПАТ "Цукрогідромаш" товарів із зазначенням реквізитів відповідних видаткових накладних, які в співставленні відповідають номерам видаткових накладних виписаних ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" та ТОВ „Дніпрометалхолдинг". (т.2 а.с.19-23). Також надано журнал реєстрації довіреностей за 2011 рік.(т.2 а.с.24-26)

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та виникненням податкових зобов'язань.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ „ТД-НК.Енергомаш" та ТОВ „Дніпрометалхолдинг" товару згідно вищезазначених договорів, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ до податкового кредиту.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що договори між позивачем та ТОВ „ТД-НК.Енергомаш", ТОВ „Дніпрометалхолдинг" є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідками з ЄДР (т.1 а.с.248-252, т.2 а.с.1-3) та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість (т.2 а.с.27, 29), що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. До того ж, суд зазначає, що даний акт перевірки ґрунтується лише на відомостях, викладених в актах перевірки контрагентів позивача.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладений ним правочин з зазначеним контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Також відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та „ТД-НК.Енергомаш", ТОВ „Дніпрометалхолдинг", укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС податкових повідомлень-рішень: №0000520224 від 22 серпня 2012 року, яким ПАТ "Цукрогідромаш" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 31127 грн., в т.ч. за основним платежем - 32126 грн. та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0001330224 від 19 листопада 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 15620 грн., у т.ч. за червень 2011р. - 22 грн., липень 2011р. - 12340 грн., жовтень 2011р. - 3258 грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, які прийнято відносно конкретної юридичної особи - ПАТ "Цукрогідромаш", а отже є актами індивідуальної дії.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб може стосуватись, виключно, оскарження нормативно - правових актів, оскільки у разі визнання протиправним (незаконним) акт індивідуальної дії є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржувані позивачем рішення є актами індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даних рішень нечинними, визнавши оскаржувані рішення протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 480 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ПАТ "Цукрогідромаш".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000520224 від 22 серпня 2012 року та №0001330224 від 19 листопада 2012 року.

Присудити публічному акціонерному товариству "Кіровоградський завод гідравлічних машин "Цукрогідромаш" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 480 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 25.02.2013 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина