Постанова № 29630602, 17.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2013 року справа № 2а-6572/12/1470

м. Миколаїв

11:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В. за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до відповідачаВійськова частина А-3767 за участю представників: від позивача: ОСОБА_1 від відповідача: Салтиков О.Є. про визнання протиправним дій та стягнення заборгованостіВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення компенсації за не отримане речове майно на загальну суму 7076,07 гривень (арк.спр.31).

Відповідач проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити (арк.спр.26). Свої заперечення відповідач обґрунтував наступними аргументами:

- позивачем пропущено строк звернення до суду;

- право позивача на отримання грошової компенсації зупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-ІІІ;

- у кошторисі військової частини відсутні кошти для виплати позивачу зазначеної компенсації.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом командира військової частини А3767 від 18.12.10 майора ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частині, у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас (арк.спр.6).

На час звільнення зі Збройних Сил України ОСОБА_1 не отримав речового майна на суму 7259,07 гривень (арк.спр.7).

Частково зазначена заборгованість була погашена видачею речового майна (кітель та брюки) 30.10.12 на суму 183 гривень (арк.спр.20).

1. Суд не погоджується з аргументом відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, як мінімум дві дії, які свідчать про визнання відповідачем свого зобов'язання перед ОСОБА_1 По-перше, це наказ командира військової частини А3767 №289 від 18.12.10 в якому визнається заборгованість (арк.спр.6), а по-друге, це факт погашення частини заборгованості на суму 183 гривні речовим майном 30.10.12 (арк.спр.20).

За таких обставин, можливо вести мову про те, що перебіг строку позовної давності за цими вимогами розпочався знову 30.10.12.

2. Право військовослужбовця на отримання речового майна, а також грошової компенсації замість нього передбачено Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII.

При цьому в різні періоди зазначено право мало різне нормативне регулювання.

В період з 20.12.91 по 11.03.00 зазначене право було встановлено ч.2 ст.9 Закону, яка мала наступну редакцію: «військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них».

Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-ІІІ, який набув чинності 11.03.00 було призупинено дію ч.2 ст.9 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

З 1 січня 2007 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» № 328-V, яким було викладено ст.9 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у новій редакції.

З цього часу ст.9 Закону взагалі не регулювала питання отримання військовослужбовцями речового майна та грошової компенсації за нього.

Одночасно з цим Законом № 328-V було доповнено Закон №2011-XII новою статтею 9-1, саме яка і регулювала це питання: «військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч.2 ст.9-1 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було виключено.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 №10-рп/2008 зазначена зміна ст.9-1 Закону, в частині виключення правової норми про право військовослужбовців отримувати речове майно та грошову компенсацію замість нього визнана неконституційна. З моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України 22.05.08 ч.2 ст.9-1 Закону №2011-XII знову набула чинності.

В теперішній час ч.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є чинною, оскільки вона не скасована жодним іншим законом (окрім визнаного неконституційним), не зупинена та вона не визнана неконституційною.

Відповідач хибно вважає, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» перешкоджає отриманню позивачу компенсації за речове майно в теперішній час. Зазначений Закон №1459-ІІІ стосувався лише зупинення дії ч.2 ст.9 Закону №2011-XII, та жодним чином не стосується ч.2 ст.9-1 Закону №2011-XII.

Таким чином, суд констатує, що право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна передбачалось законодавством в період з 20.12.91 по 11.03.00, з 01.01.07 по 01.01.08, з 28.05.08 по теперішній час.

В період з 11.02.00 по 01.01.07 це право було обмежено дією Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-ІІІ, а в період з 01.01.08 по 28.05.08 дією Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Тому суд вважає, що позивач має право на отримання замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів лише за періоди 20.12.91 по 11.03.00, з 01.01.07 по 01.01.08, з 28.05.08 по 18.12.10 (моменту звільнення).

Враховуючи надану довідку №26 на отримання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання грошової компенсації за наступне речове майно: пальто зимове (7.07) вартістю 254,88 гривень, куртка (7.09) вартістю 115,71 гривень, брюки (7.09) вартістю 68 гривень, 2 кітеля повсякденних (7.99 та 7.07) вартістю 150,80 гривень, 2 брюк повсякденні (7.08) вартістю 69,33 гривень, 2 куртки повсякденні (7.08 та 7.10) вартістю 100 гривень, 2 брюк повсякденні (7.08 та 7.10) вартістю 69,33, 4 костюми (7.07, 7.08, 7.09, 7.10) вартістю 85,91 гривень, 3 кашкети (7.99, 7.07, 7.10) вартістю 55,02 гривень, 4 кашкети (7.07, 7.08, 7.09, 7.10) вартістю 11,17 гривень, 2 пілотки (7.08, 7.10) вартістю 29,94 гривень, 6 сорочок (7.07, 7.09) вартістю 38,31 гривень, 6 краваток (7.07, 7.09) вартістю 5,70 гривень, 4 натільні білизни (7.07, 7.08, 7.09, 7.10) вартістю 29,95 гривень, 4 фуфайки з коротким рукавом (2.07, 2.10) вартістю 12,12 гривень, 6 трусів (2.07, 2.09, 2.10) вартістю 4,14 гривень, 36 пар шкарпеток бавовні (7.07, 7.08, 7.10) вартістю 3,11 гривень, напівчоботи (7.09) вартістю 138 гривень, напівчеревики (7.10) вартістю 117,6 гривень, 4 черевик (7.07, 7.08, 7.09, 7.10) вартістю 127,57 гривень, 2 спорядження (7.99, 7.09), вартістю 79,80 гривень, 2 сумки польови (7.94, 7.08) вартістю 37,80 гривень, 2 пари рукавичок (1.07, 1.09) вартістю 8,60 гривень, джемпер (2.98) вартістю 78,59 гривень, 2 шапки фески (2.07, 2.10) вартістю 11,17 гривень, шапка вушанка (7.09) вартістю 94,99 гривень, 2 білизни теплої (7.08, 7.10), вартістю 38,20 гривень, 7 пар шкарпеток зимових (7.96, 7.97, 7.98, 7.99, 7.10 ) вартістю 3,89 гривень, право на отримання якого він отримав в періоди дії ч.2 ст.9 та ч.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Загальна сума грошової компенсації належна ОСОБА_1 за 20.12.91 по 11.03.00, з 01.01.07 по 01.01.08, з 28.05.08 по 18.12.10 становить 3717,74 гривень. В цій частині позов належить задовольнити.

Право на компенсацію за решту речового майна за період 11.02.00 по 01.01.07 та 01.01.08 по 28.05.08 позивач не має. На зазначене також вказує правова позиції Верховного Суду України висловлена у постанові від 04.12.12 по справі №21-345а12, де розглядався аналогічний спір за період дії Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» №1459-ІІІ (арк.спр.43).

3. Окрім цього, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Кечко проти України» і «Зубко та інші проти України», «Юрій Миколайович Іванов проти України» органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Рішення ЕСПЛ по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04) від 15.10.10 стосувалась сама право скаржника на отримання грошової компенсації за речове майно.

Тому, аргумент відповідача про відсутність в кошторисі військової частині відповідних коштів для задоволення вимог ОСОБА_1 суд не приймає до уваги.

Позов задовольнити частково.

Також, суд вважає, що поновлене право позивача не повинно завдавати шкоди інтересам інших військовослужбовців, а тому стягнення зазначеної заборгованості необхідно провести відповідно до вимог абз.3 п.п.1 п.9 розділу VI. Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України з видатків військової частини, які статтею 55 Бюджетного кодексу України не визначені як захищені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з військової частини А-3767 (код 07913732) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) заборгованість з грошової компенсації за не отримане речове майно на суму 3717,74 гривень.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнення зазначеної суми провести з видатків відповідача, які статтею 55 Бюджетного кодексу України не визначені як захищені.

5. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко