Постанова № 29629507, 31.01.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/16741/12

Провадження №: 2-а/752/17/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2013 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Фролов М.О., за участю секретаря Чупак А.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Електромонтаж» до Виконавчого комітету Коростенської міської ради, треті особи - Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж», Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради про визнання нечинним з моменту винесення рішення органу місцевого самоврядування, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адмыныстративним позовом до Виконавчого комітету Коростенської міської ради, треті особи - Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж», Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради про визнання нечинним з моменту винесення рішення органу місцевого самоврядування.

Просив визнати нечинним з моменту винесення рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради (далі - Відповідач) від 15.01.2003 року № 5 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» в частині, якою вирішено оформити право власності на нежилі адмінбудівлю, побутові приміщення: напівпідвал та склад з гаражем по вул. Сосновського, 39 за Дочірнім підприємством «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж».

Мотивував свої вимоги тим, що 15 січня 2003 року Відповідач без достатніх підстав виніс рішення № 5 у частині про оформлення права власності на нежилі приміщення (адмінбудівля, побутові приміщення, напівпідвал та склад з гаражем, що знаходяться по вул. Сосновського, 39 у м. Коростень) на третю особу Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» (далі - Третя особа ДП «Електромонтаж-420»).

На думку Позивача, Відповідач не міг посилатися як на підставу виникнення, визнання або встановлення права власності на нежилі будівлі за вказаною адресою на ту обставину, що підрозділ закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» Житомирське спеціалізоване управління № 420 був реорганізований у Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» на підставі рішення засновника (протокол № 5 від 13 березня 1997 року). Позивач вважає, що для виникнення прав власності на нерухоме майно недостатньо самих лише відомостей технічної інвентаризації нерухомого майна, оскільки такі відомості мають тільки описову (а не правовстановлюючу) функцію.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 30.01.2012 року, засновником ДП «Електромонтаж-420» є закрите акціонерне товариство «Електромонтаж», яке на підставі рішення Загальних зборів від 28.04.2011 року змінило назву на «Публічне акціонерне товариство "Електромонтаж"».

Також Позивач звертав увагу суду на те, що згідно Акту прийому-передачі основних засобів від 10 лютого 1999 року, складеного між засновником закритим акціонерним товариством «Електромонтаж» та Дочірнім підприємством «Електромонтаж-420», останньому для здійснення господарської діяльності було передано нерухоме майно в м. Коростень, а саме:

« 19. Контора розташована в м. Коростень.

20. Склад розташований в м. Коростень.

21. Гараж розташований в м. Коростень.»

Однак, у власність вказане нерухоме майно Третій особі ДП «Електромонтаж-420» не передавалося, ніяких дозволів на оформлення прав власності ЗАТ «Електромонтаж» не надавало своєму Дочірньому підприємству «Електромонтаж-420».

Позивач у заяві зазначив, що нормативні акти, на яких ґрунтується оскаржуване рішення Відповідача, а саме: пункт 10 частини «б» статті 30 Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Тимчасове положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно» (затверджено наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445), не надавали Відповідачу права винести рішення, яким визначено «оформити право власності» на нерухоме майно (будівлі, споруди) без попереднього встановлення (підтвердження його існування, відновлення, тощо) такого права.

Тому Позивач вважає, що ніяких підстав для оформлення прав власності не існувало, а Відповідач діяв позазаконно та безпідставно, тому просить суд визнати нечинним з моменту винесення рішення Відповідача від 15.01.2003 року № 5 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» в частині, якою вирішено оформити право власності на нежилі будівлі за адресою: вул. Сосновського, 39, на Третю особу ДП «Електромонтаж-420».

В ході розгляду справи представник Позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, з підстав, заявлених в позовній заяві та в доданих документах.

Представник Відповідача надав письмові заперечення на позов та просив справу розглядати без участі представника Відповідача.

Третя особа Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» надала заяву про згоду із адміністративним позовом, посилалася на відсутність у неї додаткових матеріалів та пояснень та просила подальший розгляд справи і ухвалення рішення проводити без участі її представника.

Від третьої особа Коростенського міжміського бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради також надійшла письмова заява про подальший розгляд справи без участі їх представника.

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін у судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів без участі сторін, що не з'явилися.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, заслухавши пояснення представника Позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідач Виконавчий комітет Коростенської міської ради 15 січня 2003 року виніс рішення № 5 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб».

Серед інших заяв вказаним рішенням № 5 було задоволена заява Дочірнього підприємства «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» і вирішено (четвертий підпункт пункту 1 резолютивної частини рішення № 5) оформити право власності на нежилі адмінбудівлю, побутові приміщення: напівпідвал та склад з гаражем по вул. Сосновського, 39 за Дочірнім підприємством «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж».

На підставі оскаржуваного рішення Дочірньому підприємству «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» 27 січня 2003 року було видане Свідоцтво № 5 про право власності на нежилі приміщення із зазначенням, що то є колективна власність.

Проте, оскаржуване рішення Відповідача № 5 у вказаній частині не можна вважати чинним з огляду на наступне.

Статтею 86 Цивільного кодексу Української РСР в редакції станом на день винесення оскаржуваного рішення визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Зазначене кореспондується з положеннями частини 4 статті 2 Закону України № 697-XII «Про власність» в редакції станом на 15.01.2003 року, який необхідно застосовувати до спірних правовідносин.

Стаття 4 Закону України «Про власність» визначає, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

При цьому, статтею 21 Закону України «Про власність» визначені підстави виникнення права колективної власності: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єктом права колективної власності на об'єкти нерухомості за адресою: м. Коростень, вул. Сосновського, 39, на день винесення оскаржуваного рішення був Позивач - Публічне акціонерне товариство «Електромонтаж» (на той час - «закрите акціонерне товариство»).

Нерухоме майно було передано Позивачем своєму Дочірньому підприємству «Електромонтаж-420» для використання у господарській діяльності за Актом прийому-передачі основних засобів від 10 лютого 1999 року.

Згідно пункту 1.4. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445, в редакції станом на 15 січня 2003 року, реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.

Суд вважає, що матеріалами справи та документами, наданими Відповідачем в обґрунтування заперечень, не підтверджено існування 15 січня 2003 року у Третьої особи Дочірнього підприємства «Електромонтаж-420» права власності на об'єкти нерухомості, для оформлення якого Відповідачем було прийнято оскаржуване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

На виконання вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, під час розгляду справи щодо оскарження Позивачем вищезазначеного рішення, судом було перевірено, чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 15 січня 2003 року № 5 частині оформлення за Дочірнім підприємством «Електрмонтаж-420» прав власності на нежилі будівлі по вул. Сосновського, 39, м. Коростень, судом перевірялося на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки та було встановлено порушення цих принципів Відповідачем.

Суд вважає, що Відповідач неправомірно виніс оскаржуване рішення, так як воно суперечило об'єктивній обставині - відсутності у Третьої особи Дочірнього підприємства «Електромонтаж-420» права власності на об'єкти нерухомості.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом позову в даній справі є визнання нечинним з моменту винесення рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради.

Обсяг та межі власних і делегованих повноважень Виконавчих органів місцевих рад визначені в Главі 2 «Повноваження Виконавчих органів сільських, селищних, міських рад» Закону України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на січень 2003 року) (статті з 27 по 41 включно).

Вказане свідчить, що Виконавчому комітету Коростенської міської ради на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Таким чином, Виконавчий комітет Коростенської міської ради в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року за №7- рп/2009, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення індивідуального характеру, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки такі рішення вичерпуються фактом свого виконання.

Відповідно, суд дійшов категоричного висновку про наявність підстав для визнання нечинним з моменту винесення рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 15 січня 2003 року № 54 в частині, що стосується оформлення прав власності за Дочірнім підприємством «Електромонтаж-420» на нежилі будівлі за адресою: вул. Сосновського, 39, м. Коростень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи Позивача Відповідачем Виконавчим комітетом Коростенської міської ради суду надано не було.

Враховуючи викладене вище, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Електромонтаж» є обґрунтованими, а обставини, викладені в позовній заяві, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 160 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електромонтаж» до Виконавчого комітету Коростенської міської ради, треті особи - Дочірнє підприємство «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж», Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради про визнання нечинним з моменту винесення рішення органу місцевого самоврядування - задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинним з моменту винесення рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради (вул. Грушевського, буд. № 22, м. Коростень, Житомирська обл., 11500; код ЄДРПОУ 04053507) від 15.01.2003 року № 5 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» в частині, якою вирішено оформити право власності на нежилі адмінбудівлю, побутові приміщення: напівпідвал та склад з гаражем по вул. Сосновського, 39 за Дочірнім підприємством «Електромонтаж-420» закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» (вул. Металістів, буд. № 2, м. Житомир, 10001; код ЄДРПОУ 01417400).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з часу її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя