Вирок № 29629173, 26.02.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1690/13-к

Провадження № 1-кп/369/64/13

В И Р О К

іменем України

26.02.2013 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

при секретарі Комендат М.Р.

за участю прокурора Дядюшкіна Є.М.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013100350000003 від 17.01.2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Радомишль Житомирської області, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який має вищу освіту, одруженого, раніше не судимого, заступника командира частини - начальника вузла зв'язку військової частини А4180, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України, -

встановив:

12 березня 2007 року відповідно до наказу № 22 першого заступника Генерального штабу Збройних Сил України підполковник ОСОБА_3 призначений на посаду заступника начальника управління - начальником вузла зв'язку цього ж управління.

24 травня 2012 року старший солдат ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу Червоноармійським РВК Житомирської області.

16 грудня 2012 року, згідно з усним наказом підполковника ОСОБА_3, старший солдат ОСОБА_1 був призначений на роботи з розпалювання побутового водонагрівального котла типу «КС-5», встановленого у підсобному приміщенні будинку № 1 військової частини А4180, розташованої в с. Хмільна Києво-Святошинського району Київської області по вул. Кучерова, 100.

Під час проходження військової служби на вказаній посаді підполковник ОСОБА_3, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 36, 58, 59, 278 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 4.1, 4.3, 4.4 Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт в Збройних Силах України, п.п. 3.17, 4.1, 6.7 Типового Положення про порядок проведення навчання і перевірку знань з питань охорони праці, п. 1.1 Інструкції № 10 з охорони праці для персоналу котелень, був зобов'язаний знати вимоги статутів, наказів, порадників, інструкцій щодо організації керівництва службою та повинен був додержуватися їх у службовій діяльності, вміло керувати підлеглими військовослужбовцями, знати правила техніки безпеки при виконанні робіт, організовувати їх та забезпечувати при цьому виконання вимог безпеки, відповідати за організацію та безпеку робіт, перебувати на місці проведення робіт, визначати термін та порядок їх проведення, забезпечувати безпечне виконання разових робіт, проходження спеціального навчання і перевірки знань своїх підлеглих, перед початком робіт провести первинний та цільовий інструктажі, перевірити наявність посвідчення кваліфікаційної комісії на право обслуговування котлів та проходження відповідного медичного огляду старшим солдатом ОСОБА_1, тобто на нього покладалось виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, у зв'язку з чим він являвся військовою службовою особою.

Однак, діючи в порушення вказаних вимог нормативно-правових актів, підполковник ОСОБА_3, недбало ставлячись до військової служби, не визначив термін та порядок проведення робіт, не перевірив знання вимог безпеки під час виконання робіт старшим солдатом ОСОБА_1, не перебував на місці проведення робіт, не здійснював контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт, не провів первинний та цільовий інструктажі, допустив ОСОБА_1 до виконання робіт без відповідного медичного обстеження, без посвідчення на право обслуговування котлів та без проходження ним відповідного спеціального навчання, в результаті чого 16 грудня 2012 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, під час проведення робіт з опалення побутового котла у будинку № 1 військової частини А4180, старший солдат ОСОБА_1, будучи непідготовленим до проведення вказаних робіт, допустив підвищення тиску у вищезазначеному котлі, внаслідок чого стався розрив корпусу котла та викид пароводяної суміші назовні, від чого старший солдат ОСОБА_1 отримав термічні опіки (парою) обличчя та обох кистей рук І-ІІ-ІІІ ступенів загальною площею близько 5 %, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 9 від 22.01-23.01.2013 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

За таких обставин суд вважає доведеним, що підполковник ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив недбале ставлення до військової служби, що заподіяло істотну шкоду, тому його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 425 КК України.

21.02.2013 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1 було укладено угоду про примирення відповідно до вимог ст. 471 КПК України.

Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 425 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, в тому числі до 29.03.2013 року відшкодувати потерпілому ОСОБА_1 500 грн. завданої моральної шкоди, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_3, а саме 1 (одного) року службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням із суми грошового забезпечення 10 % в доход держави.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним або обвинуваченим.

Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України, який, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Потерпілий ОСОБА_1 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у розмірі 2697,20 грн. на підставі ст. ст. 118, 124, 126 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -

засудив:

Затвердити угоду від 21.02.2013 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_1.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України.

Призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами покаранням за ч. 1 ст. 425 КК України у виді 1 (одного) року службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням із суми грошового забезпечення 10 % в доход держави.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Радомишль Житомирської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, (код ЄДРПОУ 02883133, 61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8А) 2697,20 (дві тисячі шістсот дев'яносто сім грн. 20 коп.) грн. процесуальних витрат за проведення судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали Апеляційним судом Київської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому, прокурору та захиснику.

Суддя Омельченко М.М.