Рішення № 29626330, 25.02.2013, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/882/13- ц

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2013 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі: Гоноболіній О.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» про стягнення заробітної плати з урахуванням одноразової винагороди та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у січні 2013 року звернувся до Бердянського міськрайоного суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» (далі ПАТ «АЗМОЛ») на свою користь заробітну плату з урахуванням одноразової винагороди в розмірі 10 посадових окладів в сумі 26460,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18796,80 грн., а всього 45256,80 грн. В обґрунтування позову зазначав, що з 22.01.1973 року він працював на різних посадах на Бердянському дослідному нафтомаслозаводі, який відповідно до наказу №238 від 23.12.1994 року було перейменовано у ВАТ «Азовські мастила і оливи», а з 19.07.2011 року відповідно до наказу Фонду державного майна України в ПАТ «Азовські мастила оливи». 01.10.2012 року на підставі наказу №49 від 01.10.2012 року його було звільнено за власним бажанням у звязку з переходом на пенсію за віком, згідно ст.38 КЗпП України. Остаточний розрахунок по заробітній платі з урахуванням одноразової винагороди в розмірі 10 посадових окладів, в сумі 26460 грн. після звільнення з ним не проведено, чим порушено вимоги ст.ст. 47, 116, 117, п.8.5 Колективного договору. На час звернення до суду заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена. Таким чином, затримка виплати заробітної плати та інших сум, належних йому від підприємства на час звільнення, станом на 28.01.2013 року становить 120 днів (жовтень 2012 року 31 день, листопада 2012 року 30 днів, грудень 2012 року 31 день, січень 2013 року до подання позову 28 днів). Відповідно до довідки відповідача ,заборгованість ПАТ «АЗМОЛ» із виплати заробітної плати становить 26460,00 грн. Середньоденна заробітна плата, відповідно до довідки, становила 156,64 грн. Враховуючи, що йому не виплачена заробітна плата в строки, передбачені законодавством, вважає за необхідне стягнути з відповідача 18796,80 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (156,64 х 120 днів затримки = 18796,80).

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позов підтримав та просив стягнути з відповідача заробітну плату з урахуванням одноразової винагороди в розмірі 10 посадових окладів за відрахуванням отриманої позивачем суми 2086,00 грн., що становить 25549,00 згідно оновленої довідки ПАТ «АЗМОЛ» від 22.02.2013 року, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 16603,84 грн. за 106 робочих днів затримки.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позов визнав частково, не заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивача суми одноразової винагороди при виході працівника на пенсію в розмірі 10 окладів, яка з урахуванням частково сплаченої суми, на час розгляду справи становить 25549,00 грн. Просив відмовити у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки ця сума є матеріальною допомогою, передбаченою колективним договором.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач 22.01.1973 року був прийнятий на роботу токарем 3-го розряду на Бердянський ордена червоного знамені дослідний нафто маслозавод, який 23.12.1994 року було перейменовано у ВАТ «Азовські мастила і оливи, а відповідно до наказу №1085 від 19.07.2011 року Фонду державного майна України в Публічне акціонерне товариство «Азовські мастили і оливи».

01 жовтня 2012 року позивач звільнився з підприємства за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за віком за ст..38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, копією наказу №49 від 01.10.2012 року «Про припинення трудового договору».

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Втім з пояснень представника позивача та представника відповідача слідує, що підприємство фактично не виплатило позивачу одноразову винагороду при виході на пенсію за віком, передбачену п.8.5 колективного договору, в розмірі 10 посадових окладів, як працівнику, який відпрацював на підприємстві більше 35 років.

Відповідно до п.8.5 Колективного договору на 2012 рік, укладеного між адміністрацією Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» та первинною профспілковою організацією, адміністрація зобовязалася працівникам підприємства, які досягли пенсійного віку… та розривають трудові відносини з підприємством за власним бажанням, виплачувати грошову винагороду залежно від стажу роботи на підприємстві: від 10 до 15 років включно 1 оклад (тарифна сатвка), понад 15 до 20 років включно 2 окладу (тарифних ставок), понад 20 до 25 років включно 3 окладу (тарифних ставок), понад 25 років 5 окладів (тарифних ставок). Окремим працівникам, які зробили вагомий внесок в розвиток підприємства та відпрацювали на підприємстві понад 35 років, за погодженням з профспілковим комітетом, може виплачуватися грошова винагорода в розмірі 10 окладів (місячних тарифних ставок), що підтверджується копією витягу з колективного договору на 2012 рік.

Судом зясовано, що позивач відпрацював на підприємстві 39 років 8 місяців та відповідно до службової записки начальника цеху №31 на імя голови правління ПАТ «АЗМОЛ» від 13.09.2012 року, погодженою з профкомом, керівництвом товариства було прийнято рішення про виплату йому винагороди в розмірі 10 окладів в сумі 32900,00 грн.

В копії наказу №49 від 01.10.2012 року про припинення трудового договору зазначено про виплату 10 окладів.

Відповідно до довідки про нарахування виплат ОСОБА_3 №61/376 від 22.02.2013 року, позивачу у жовтні 2012 року нараховано оплату за окладом 144,22 грн. та одноразову виплату в розмірі 10 окладів згідно колективного договору 32900,00 грн., а всього 33044,22 грн., з яких утримано податків та обовязкових платежів на суму 5408,67 грн., та належить до виплати 27635,00 грн. З урахуванням сплаченої суми 2086,00 грн. після його звільнення заборгованість станом на 22.02.2013 року становить 25549,00 грн., що, на переконання суду, є саме частковою заборгованістю з виплати матеріальної винагороди у звязку з виходом на пенсію в розмірі 10 окладів, оскільки відповідно до ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобовязань щодо оплати праці.

Враховуючи, що матеріальна винагорода у звязку з виходом на пенсію в розмірі 25549,00 грн., що є сумою до виплати, не сплачена позивачу до теперішнього часу, суд вважає за необхідне стягнути її за рішенням суду, задовольнивши позов в цій частині частково, оскільки позивачем заявлені вимоги, згідно заяви про зменшення позовних вимог , на суму 26460,00 грн. Суд враховує при цьому, що незважаючи на те, що у судовому засіданні в своїх поясненнях представник позивача просив стягнути з відповідача суму 25549,00 грн., проте заяви про зменшення позовних вимог суду не подавав. Тому суд, зважаючи на положення ч.1 ст.11 ЦПК України, приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині вимог.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Поясненнями представників сторін в судовому засіданні, а також наказом № 49 від 01 жовтня 2012 року та копією службової записки від 13.09.2012 року, підтверджене звільнення позивача за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком за ст.38 КЗпП України і прийняте рішення про виплату одноразової допомоги в розмірі 10 окладів в сумі 32900,00 грн.

Разом із тим, статтею 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, яка правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Сума одноразової допомоги, що станом на день винесення рішення суду становить 25549,00 , яка позивачеві належна за п.8.5 колективного договору та наказу № 49 від 01 жовтня 2012 року, не є винагородою за виконану ним роботу, а є матеріальною допомогою особі під час звільнення у зв'язку із виходом на пенсію.

Згідно із ч.1,2 ст.13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобовязання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: …встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Відповідно до ч.3 цієї статті, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до структури Кодексу законів про працю України, стаття 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, знаходиться в главі VII цього Кодексу «Оплата праці». Питання ж виплати одноразової винагороди при виході на пенсію працівникам, які відпрацювали на підприємстві понад 35 років, врегульоване не КЗпП України, а колективним договором на 2012 рік, укладеним між адміністрацією ПАТ «АЗМОЛ» та первинною профспілковою організацією, і не є обовязковою виплатою працівникові, а є можливою грошовою винагородою, яка виплачується працівникові, який звільняється у звязку з виходом на пенсію, за погодженням з профспілковим комітетом та за наявності у працівника відповідного стажу понад 35 років і вагомого внеску в розвиток підприємства. Вказану обставину суд визнає такою, яка є підставою для відмови в частині позову щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової допомоги.

Крім цього, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою 29.01.2013 року та просячи суд стягнути з відповідача заробітну плату з урахуванням одноразової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, в сумі 26460,00 грн., не довів суду, що на день звільнення відповідач мав перед ним саме заборгованість із заробітної плати та за який період, оскільки на день звернення його до суду ПАТ «Азовські мастили і оливи» вже частково погасило йому заборгованість із грошової винагороди у звязку з виходом на пенсію в сумі 1175 грн., а на день винесення рішення ще додатково 911 грн., а всього 2086,00 грн. Виходячи з наданих довідок та із співставлення сум заборгованості на час подачі позову до суду та винесення рішення по справі, суд приходить до висновку, що вся сума заборгованості є лише боргом з виплати матеріальної допомоги згідно з колективним договором, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Це саме вбачається і з листа територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області від 24.12.2012 року №08-М-1285-2, яка зазначила, що з позивачем при звільненні за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за ст.38 КЗпП України з 01.10.2012 року не проведено остаточний розрахунок по заробітній платі з урахуванням одноразової винагороди в розмірі 10 посадових окладів, в сумі 27000,00 грн., не зазначивши при цьому саме суми боргу із заробітної плати за її наявності, її складових, періоду виникнення тощо. Як видно з довідки про нарахування виплат від 22.02.2013 року, до виплати позивачу при звільненні за відрахуванням податків та обовязкових платежів на суму 5408,67 грн., належало 27635,00 грн., з яких лише 144,22 грн. - нарахування за окладом та 32900,00 грн. - винагорода у розмірі 10 окладів згідно колективного договору, тобто на день його звільнення сума нарахованої заробітної плати 144,22 грн. була виплачена повністю та ще й частково сплачена грошова винагорода, нарахована згідно колективного договору. А тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку відповідно до ст.117 КЗПп України за затримку її виплати є недоведеними. Вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку саме грошової допомоги при виході на пенсію є такими, що не ґрунтуються на законі. Отже, позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на його користь заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги, яка на день винесення рішення становить 25549,00 грн., що є сумою до виплати після утримання податку та обовязкових платежів.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в доход держави судовий збір в сумі 255,49 грн., оскільки позивач звільнений від його сплати при поданні позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 10,11, 57-60, 62, 64, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 10- 13 КЗпП України, п. 8.5 Колективного договору на 2012 рік, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» (код ЄДРПОУ 00152365, м.Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2) на користь ОСОБА_3, 25.07.1952р.н., ІІН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразову винагороду у звязку з виходом на пенсію в розмірі 25549,00 (двадцять пять тисяч пятсот сорок девять) гривень, що є сумою до виплати.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи» в дохід держави судовий збір в сумі 255,49 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:

ОСОБА_4