Постанова № 29624347, 11.02.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року Справа № 2а-5654/12/1470

м. Миколаїв

14:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-б, м. Миколаїв, 54052 до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Миколаївське спеціалізоване управління № 139», вул. Ольшанців, 74-А, м. Миколаїв, 54050 про:стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за жовтень 2012 року в сумі 14709,71 грн.,В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва (надалі - позивач або УПФУ) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Миколаївське спеціалізоване управління № 139» (надалі - відповідач або Товариство) заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за жовтень 2012 року в сумі 14709,71 грн.

11.02.2013 представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, в якому він підтримав позовні вимоги (ар. с. 143-144).

11.02.2013 представник відповідача подав клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, в якому він позовні вимоги не визнав (ар. с. 145).

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд розглянув справу в порядку письмового провадження, на основі наявних у справі матеріалів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що УПФУ виплачуються пільгові пенсії колишнім працівникам відповідача. Але підприємство, в порушення приписів пункту 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - ЗУ № 1788-ХІІ) та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - ЗУ № 1058-ІV), витрати по виплаті та доставці пенсій за жовтень 2012 року не відшкодувало, що стало підставою звернення позивача до суду.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 106-124), в яких вказав таке. Стаж, що був необхідний для призначення пенсій зазначеним позивачем особам, складається з періодів, протягом яких ці особи працювали на різних підприємствах. У позові не зазначено, на яких підставах і яким чином УПФУ визначило частину витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що має відшкодовувати Товариство. Також відповідач вказав, що видані ним раніше довідки про стаж роботи (з урахуванням яких приймались рішення про призначення пенсій на пільгових умовах) містять помилкові недостовірні дані, є недійсними і підлягають поверненню без використання. На думку Товариства, кошти, стягнення яких вимагає УПФУ, не є заборгованістю (недоїмкою), а є неконституційним, необґрунтованим та несправедливим покладанням на підприємство, яке сплатило державі всі обов'язкові внески для виплати пенсій, також обов'язку вдруге фінансувати виплату пенсій. Крім того, відповідач вважає вимоги УПФУ такими, що не доведені належними доказами.

Приймаючи рішення по справі, судом взято до уваги наступне.

Відповідач був зареєстрований Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради в якості юридичної особи 27.04.1995, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ар. с. 62). В Управлінні Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва відповідач був зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів за № 1404030016.

Відповідно до ЗУ № 1058-ІV відповідач зобов'язаний вносити до Пенсійного фонду України внески, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених громадянам, які працювали на його підприємстві на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, на пільгових умовах, відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами ЗУ № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом

№ 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 ЗУ № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Колишнім працівникам відповідача у відповідності з наданим позивачем списком (ар. с. 5), була призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі пунктів «б» - «з» статті 13 ЗУ № 1788-XII, які передбачають, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, посад, професій, посад і показників затверджених КМУ і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі Інструкція) підприємства - платники страхових внесків зобов'язані покривати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 у розмірі 100%. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Таким чином, обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком заборгованості цих витрат, складеним останнім відповідно до Інструкції, призначені працівникам підприємства згідно з пунктами «б» - «з» частини 1 статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ, покладається на відповідача.

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з підпунктом 6.8 пункту 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

На підставі Інструкції позивач надсилав відповідачеві повідомлення про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV(ар. с. 7-8, 10, 13, 16, 17, 20, 21, 24), згідно з якими відповідач мав відшкодувати витрати за жовтень 2012 на загальну суму 14709,71 грн., але відповідну суму Товариство не сплатило.

В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують понесення позивачем витрат по виплаті та доставці пенсій, а саме: довідки з банківських установ, які підтверджують зарахування сум пенсій, перерахованих Пенсійним фондом на карткові рахунки визначених у позові громадян, які отримують пенсію за списком № 2 ( ар. с. 72-95).

Заперечення відповідача суд відхиляє з огляду на таке. Матеріалами справи підтверджено, що позивач направляв Товариству повідомлення про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Жодних заперечень проти цих повідомлень Товариство не висловило, з вимогами до УПФУ з приводу надання відповідних роз'яснень не зверталось. Доказів, які б спростовували правильність визначення УПФУ частини витрат, яку має відшкодувати відповідач, Товариство не надало. На думку суду, надані позивачем документи є допустимими і достатніми доказами на підтвердження факту понесення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Щодо посилань Товариства на недійсність довідок і, відповідно, на безпідставність призначення вказаним позивачем особам пільгових пенсій, суд зазначає таке. По-перше, відповідач не зазначив, якою правовою нормою йому надано право «відкликати» раніше подані офіційні документи. По-друге, в матеріалах справи відсутні докази того, що видані відповідачем довідки про пільговий стаж роботи є підробленими (або такими, що містять недостовірні дані). По-третє, законність призначення пільгових пенсій колишнім працівникам Товариства не підлягає дослідженню судом і не потребує відповідної оцінки в межах цієї справи.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївське спеціалізоване управління № 139», вул. Ольшанців, 74-А, м. Миколаїв, 54050 (банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 05477497) на користь Управління пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-Б, м. Миколаїв, 54052 (банківські реквізити: р/р 256013016115 в ВАТ «Державний ощадний банк», МФО 326461, ідентифікаційний код 22441124) заборгованість в сумі 14709,71 грн. по сплаті фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2 за жовтень 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна