Рішення № 29623839, 26.02.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.02.2013

Справа № 901/17/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії ПАТ «Укртелеком»

до відповідача Військового комісаріату Автономної Республіки Крим

про стягнення 4 343,93 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача – Роменський Г.І., довіреність №1324 від 20.12.12, представник

від відповідача – Герус Є.В., довіреність №897 від 11.02.13, представник

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Кримської філії Приватного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Військового комісаріату Автономної Республіки Крим про стягнення 6 983,80 грн., а саме: 6128,93 грн. основного боргу, 10,53 грн. пені, 426,96 грн. інфляційних втрат та 417,38 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови укладеного між сторонами договору про надання телекомунікаційних послуг №87 від 21.07.2009 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків, у зв’язку з чим у Військового комісаріату Автономної Республіки Крим виникла заборгованість.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення 2 639,87 грн. основного боргу, у зв’язку з їх погашенням до подачі позову та в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних, у зв’язку з тим, що борг утворився внаслідок несвоєчасного фінансування з боку забезпечуючого управління Міністерства Оборони України.

У судовому засіданні представник позивача представив суду клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення 2 639,87 грн. основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 3 489,06 грн. основного боргу, 10,53 грн. пені, 426,96 грн. інфляційних втрат та 417,38 грн. 3% річних. Суд задовольняє клопотання позивача про зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» ( правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укртелеком») та Військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим був укладений договір №87 про надання телекомунікаційних послуг (далі – договір, а.с.8-13).

Згідно п. 1.1. договору, Укртелеком відповідно до умов договору зобов’язується надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно в переліку та в обсягах замовлених абонентом, а абонент зобов’язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 4.15. договору, оплата рахунку з отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа поточного місяця, що настає після повного розрахункового періоду.

Позивачем відповідачу була направлена претензія №2381 від 14.11.2012 про сплату заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за період з 01.10.2010 по 01.11.2012 у розмірі 8 000,67 грн. та 87,20 грн. пені, 229,93 грн. інфляційних втрат, 184,27 грн. 3% річних (а.с.94-96).

У відповідь на претензію відповідач зазначив, що заборгованість в сумі 8 502,07 грн. визнає та пропонує звернутися для врегулювання спірних відносин до суду (а.с.91).

Відповідач своєчасно не здійснив оплату наданих телекомунікаційних послуг по договору, у зв'язку з чим, за ним утворилася заборгованість за період з 01.10.2010 по 01.11.2012 у розмірі 3 489,06 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи роз шифровками міжміських та міжнародних розмов, актами надання послуг та виставленими рахунками (а.с.19-93), що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті 3 489,06 грн. заборгованості за договором про надання телекомунікаційних послуг яка склалася за період з 01.10.2010 по 01.11.2012, через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 489,06 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 426,96 грн. інфляційних втрат та 417,38 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим 426,96 грн. інфляційних втрат за період з 01.03.2010 по 01.11.2012 та 417,38 грн. 3% річних за період з 01.02.2010 по 01.11.2012 суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 10,53 грн.

Згідно з пункту 5.2. договору, у разі несвоєчасної оплати наданих послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Статтею 36 Закону України «Про телекомунікації» передбачена відповідальність споживача за несвоєчасну оплату за договором із розрахунку облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим 10,53 грн. пені за період з 21.06.2012 по 20.11.2012 суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов відносно того, що відповідач не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних, у зв’язку з тим, що борг утворився внаслідок несвоєчасного фінансування з боку забезпечуючого управління Міністерства Оборони України, судом до уваги не приймаються, оскільки вони є необґрунтованими та непідтвердженими матеріалами справи.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій та пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, однак, відповідач із відповідними заявами до суду не звертався.

Судовий збір суд відносить на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 28.02.2013.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 132, м. Сімферополь, АР Крим, 95493; ідентифікаційний номер 07785820) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (б. Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01030; ідентифікаційний код 21560766) в особі Кримської філії ПАТ «Укртелеком» (вул. О.Невського, 2, м. Сімферополь, АР Крим, 95000; ідентифікаційний код 22236588) 3489,06 грн. основного боргу, 10,53 грн. пені, 426,96 грн. інфляційних втрат, 417,38 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Л. Медведчук