Рішення № 29623503, 26.02.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року

справа № 5020-1884/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Погребняка О.С., судді Альошиної С.М., судді Плієвої Н.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Дочірній банк Сбербанку Росії”

(вул. Володимирська, б.46, м. Київ, 01034)

до Відкритого акціонерного товариства “Завод “Южреммаш”

(вул. Сімферопольська, б.2, м. Севастополь, 99003)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський електротехнічний завод “Сатурн” (Комишеве шосе, б.45, м. Севастополь, 99014)

про стягнення 723 806,52 грн.,

Представники сторін:

Позивач (ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") - Льошина Н.В., довіреність від 02.02.2012;

Відповідач (ВАТ "Завод Южреммаш") – не з’явився;

Третя особа (ТОВ "КЕЗ "Сатурн") – не з’явився.

встановив:

Публічне акціонерне товариство “Дочірній банк Сбербанку Росії” звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Завод “Южреммаш”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський електротехнічний завод “Сатурн”, про стягнення простроченої заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №20-Н/08/11/ЮО від 19.05.2008 у сумі 723 806,52 грн., у тому числі: частина простроченої заборгованості за кредитну лінію – 300 000,00 грн., пеня за прострочення сплати загальної суми заборгованості за кредитну лінію за період з 19.06.2009 по 08.11.2011 – 253 389,61 грн., пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 05.03.2009 по 08.11.2011 – 170 416,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку позичальника (третьої особи) умов договору про відкриття кредитної лінії №20-Н/08/11/ЮО в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами та виплатою тілу кредиту та наявністю обов’язку відповідача як поручителя третьої особи погасити заборгованість позичальника.

У ході розгляду справи відповідач надав відзив на позовну заяву (т.1, арк.с. 93-95), зазначивши, що оскільки останній день дії кредитної лінії (19.05.2015) ще не настав, то строк виконання обов’язку з повернення кредиту не наступів, а тому вимоги позивача щодо стягнення простроченої заборгованості по кредиту є неправомірними та передчасними (до 19.05.2015).

Крім того відповідач з огляду на положення ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України зазначає, що порука відповідача з оплати позивачу пені припинилася в силу закону, оскільки позивачем не заявлено позову про стягнення пені до граничного строку – до спливу 1 року з моменту укладення договору поруки. Також відповідач зазначає, що розрахунок пені здійснений позивачем з порушенням, пропущений строк річної позовної давності, про застосування якої відповідач заявив у відзиві.

Відповідач також звертає увагу, що третьою особою було повернуто позивачеві частину кредитних коштів у розмірі 15000 грн. (арк.с. 97)

На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, застосувати до вимог позивача про стягнення пені у розмірі 423806,52 грн. строк позовної давності.

Ухвалою суду від 24.01.2012 за клопотанням Відкритого акціонерного товариства "Завод "Южреммаш" у справі призначено судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 у справі №5020-1884/2011 ухвалу господарського суду міста Севастополя від 24.01.2012 в частині зупинення провадження у справі залишено без змін, апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги в частині призначення судової економічної експертизи припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012 у справі №5020-1884/2011 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 та ухвала господарського суду міста Севастополя від 24.01.2012 у справі №5020-1884/2011 в частині зупинення провадження у справі скасовані, касаційне провадження у справі №5020-1884/2011 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" в частині призначення у справі судової економічної експертизи припинено, справа № 5020-1884/2011 передана до господарського суду міста Севастополя для розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.06.2012, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2012, провадження у справі №5020-1884/2011 зупинено до отримання результатів експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду міста Севастополя.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2012 у справі №5020-1884/2011 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 та ухвалу господарського суду міста Севастополя від 05.06.2012 скасовано, справу №5020-1884/2011 передано на розгляд до господарського суду м. Севастополя.

Ухвалою суду від 23.11.2012 вирішено здійснювати розгляд справи №5020-1884/2011 колегіально, у складі трьох суддів.

Ухвалою суду від 28.11.2012 справа №5020-1884/2011 прийнята до провадження колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя Юріна О.М., суддя Альошина С.М., суддя Плієва Н.Г.

Розпорядженням Господарського суду міста Севастополя від 08.01.2013 №4 у справі №5020-1884/2011, у зв’язку з перебуванням судді господарського суду міста Севастополя Юріної О.М. у відпустці, було здійснено його заміну за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, за результатами якого призначено наступний склад колегії суду для розгляду означеної справи: головуючий суддя – Погребняк О.С., інші судді, що входять до складу колегії: Альошина С.М., Плієва Н.Г.

У судове засідання 26.02.2013 відповідач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно, про причини нез’явлення не сповістили.

У ході розгляду справи позивач надав суду додаткові пояснення по суті позовних вимог, а також виправлений розрахунок суми, заявленої до стягнення з відповідача, враховуючи вимоги ухвали суду від 04.02.2013 (т.3, арк.с.28).

Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2013 виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008 Закрите акціонерне товариство «Банк НРБ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (Банк) уклав з Позичальником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримський електротехнічний завод «Сатурн» Договір про відкриття кредитної лінії №20-Н/08/11/ЮО (Кредитний договір) (арк.с. 20-31), згідно з умовами якого Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України (Кредитна лінія), надає позичальнику грошові кошті (кредит) за рахунок кредитної лінії на умовах цього Договору, а позичальник зобов’язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.5 Договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у строки/терміни, передбачені статтею 8 цього Договору і виконувати інші умови цього Договору.

У цьому договору терміном «відновлювальна кредитна лінія» позначається кредитна лінія, за умовами якої після повного або часткового повернення наданого позичальнику кредиту банк здійснює на умовах Договору подальше кредитування позичальника у межах ліміту, зазначеного у пункті 1.2 цього договору та до настання останнього дня кредитної лінії, зазначеного у п. 1.4 Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, ліміт кредитної лінії складає: а) з часу укладення Договору і по 18.05.2009 – 2800000,00 грн.; б) з 19.06.2009 ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, кожного 19 числа календарного місяця на 38888,89 грн.

Розмір процентів за користування кредитом складає 17,5% (п. 1.3 Договору).

Останній день кредитної лінії – 19.05.2015, термін, з настанням якого зобов’язання банку з надання кредиту на умовах цього договору припиняються (п. 1.4 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору належне виконання позичальником зобов’язань за Договором забезпечується:

А) іпотекою вбудованих приміщень адміністративно-побутового корпусу, які складаються з приміщень з 1-1 по 1-5, 1-1, П-1, з 2-17, Ш-1, з 3-1 по 3-4, загальною площею 456,9 кв.м за адресою м. Севастополь, Камишове шосе, 41/1 та належать ВАТ «Завод «Южреммаш»;

Б) іпотекою вбудованих приміщень будівлі цеху №2, які складаються з приміщень з І-1 по І-8, загальною площею 1503,6 кв.м., що знаходяться у місті Севастополі, Камишове шосе, 41/2 та належать ВАТ «Завод «Южреммаш» на праві власності.

В) фінансовою порукою ВАТ «Завод «Южреммаш» на повний розмір зобов’язань позичальника за цим договором.

Відповідно до п. 4.1 в день підписання Договору Банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту.

Кредит надається позичальнику лише до настання останнього дня дії кредитної лінії шляхом одноразового надання кредиту в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або шляхом надання декількох траншів кредиту, але так, щоб у будь-який момент часу загальна заборгованість за кредитною лінією не перевішувала ліміту кредитної лінії.

Терміном «загальна заборгованість за кредитною лінією» позначається загальна сума кредиту, що фактично надана позичальнику згідно з договором і не повернута банку (п. 4.3).

До останнього дня дії Кредитної лінії та в межах вільного залишку її ліміту позичальник має право необмежену кількість разів отримувати кредит у порядку та на умовах, передбачених цим Договором. (п. 4.4.).

Терміном «Вільний залишок ліміту Кредитної лінії» позначається різниця між сумою ліміту кредитної лінії, що вказана у п. 1.2 Договору та сумою загальної заборгованості за кредитною лінією, в тому числі, якщо така різниця виникла внаслідок повного або часткового повернення кредиту.

Відповідно до п. 6.1 Договору позичальник зобов’язується сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному у п. 1.3 Договору.

Проценти нараховуються на суму загальної заборгованості за Кредитною лінією. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у останній робочий день поточного місяця за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31) і фактичну кількість днів у році. (п. 6.2, 6.3).

Сума кожного з траншів кредиту враховується при нарахуванні процентів з дня його надання (включно). День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в останній день дії кредитної лінії, а у випадку, якщо позичальник не поверне загальну заборгованість за кредитною лінією в такий день, то нарахування процентів повністю та остаточно припиняється в день фактичного повернення загальної заборгованості за кредитною лінією (п. 6.4, 6.5). Проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 61-6.5 Договору, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця не пізніше перших 3 робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п. 6.6).

У випадку дострокового припинення дії цього договору позичальник зобов’язаний в день такого дострокового припинення дії цього договору сплатити банку проценти, нараховані за місяць, в якому достроково припиняється дія цього договору (п. 6.8).

Відповідно до п. 8.1 Договору позичальник зобов’язався починаючи з 19.06.2009 повернути банку кредит, наданий у межах відповідного розміру ліміту кредитної лінії, встановленого пунктом 1.2 цього договору, таким чином, щоб станом на 19 число кожного місяця заборгованість за кредитною лінією зменшувалася на 38888,89 грн, а станом на 19.05.2015 загальної заборгованості за кредитною лінією не існувало.

За змістом п. 8.2 Банк має право в односторонньому порядку розірвати Договір і/або вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за договором, а також інші права, передбачені законодавством України та /або цим Договором та або Договорами забезпечення у разі, зокрема, невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких зобов’язань за Договором.

При цьому під «повною сумою заборгованості» за цим договором розуміється загальна сума грошових коштів (включаючи загальну заборгованість за кредитною лінією, нараховані та несплачені проценти, комісії, пеню, штрафи, витрати банку, пов’язані з одержанням виконання за цим договором, а також спричинені збитки), яку позичальник винен банку згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 9.2 Договору надання кредиту здійснюється шляхом переказу грошових коштів з позичкового розрахунку, зазначеного п. 12.3 Договору, днем надання кредиту вважається день списання суми кредиту з позичкового рахунку позичальника.

Згідно з п. 10.1 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за Договором позичальник зобов’язаний сплачувати банку пеню:

а) за несвоєчасне повернення кредиту в строки, які визначені статтею 8 Договору – у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

б) за несвоєчасне повернення повної суми заборгованості за кредитною лінією за вимогою банку в достроковому порядку, який визначено в п. 8.4 Договору в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.

Нарахування пені припиняється в момент виконання позичальником зобов’язання, за невиконання якого така пеня була застосована до позичальника (п. 10.3 Договору).

Додатковою угодою №1 від 22.10.2008 до Договору сторони домовилися з 01.11.2008 внести зміни до п. 1.3 Договору, виклавши його в такій редакції:

« 1.3 Розмір процентів за користування кредитом складає 18% річних» (арк.с. 34).

20.05.2008 між Закритим акціонерним товариством «Банк НРБ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (Банк, Кредитор) та ВАТ «Завод Южреммаш» (поручитель) був укладений договір поруки, згідно з яким порукою були забезпечені зобов’язання боржника, які випливають з кредитного договору, зокрема:

- зобов’язання повернути кредитору кредит, наданий в межах кредитної лінії за кредитним договором з граничним лімітом кредитування 280000,00 грн. (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України) не пізніше 19.05.2015, а у випадках, передбачених законодавством України або кредитним договором та/або за цим договором – достроково;

- зобов’язання в строки, передбачені в статті 6 Кредитного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором – до настання строків, зазначених в статті 6 Кредитного договору – сплачувати кредитору проценти за користування кредитом;

- зобов’язання відшкодувати збитки, завдані кредитору невиконанням або неналежним виконання кредитора за договором;

- зобов’язання сплатити кредитору штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по кредитному договору у строки та у розмірах, передбачених кредитним договором.

За змістом статті 4 Договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов’язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов’язання за кредитним договором не будуть виконані повністю (п. 4.1).

Передбачена статтею 2 цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання зобов’язань. Причини невиконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором жодним чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов’язань за цим договором. В такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання боржником зобов’язань, що зазначені в статті 2 цього договору, та їх обсяг.

Поручитель протягом 5 днів з дня отримання повідомлення зобов’язаний погасити заборгованість боржника за реквізитами, зазначеними кредитором в повідомленні (п. 4.3). За несплату забезпечених цим договором зобов’язань боржника у строк, зазначений у п. 4.3 Договору поручитель сплачує на користь кредитора пеню у 1% від несплаченої суми (п. 4.4).

Договором від 22.12.2009 про внесення змін до Договору поруки від 20.05.2008 (т.1, арк.с. 47-48) сторонами узгоджено внесення змін до п. 2.1, 4.3, 5.1 Договору поруки, а саме.

Згідно з новою редакцією п. 2.1, порукою забезпечуються наступні зобов’язання боржника, зокрема:

- зобов’язання повернути кредитору кредит, наданий в межах кредитної лінії за кредитним договором з граничним лімітом кредитування 2800000,00 грн., (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України) не пізніше 19.05.2015, а у випадках, передбачених законодавством України або кредитним договором та/або за цим договором – достроково;

- зобов’язання в строки, передбачені в статті 6 Кредитного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором – до настання строків, зазначених в статті 6 Кредитного договору – сплачувати кредитору проценти за користування кредитом, з розрахунку 18 % з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках, передбачених сторонами;

- зобов’язання відшкодувати збитки, завдані кредитору невиконанням або неналежним виконання кредитора за договором;

- зобов’язання сплатити кредитору штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по кредитному договору у строки та у розмірах, передбачених кредитним договором.

Поручитель протягом 10 календарних днів з дня отримання повідомлення зобов’язаний погасити заборгованість боржника за реквізитами, зазначеними кредитором в повідомленні (п. 4.3).

Відповідно до п. 5.1 Договору поруки Кредитор має право, зокрема, у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов’язковими для виконання поручителем протягом строку, зазначеному у п. 4.3 Договору.

Надання кредиту позичальнику банком підтверджується меморіальними ордерами №1392590 від 04.06.2008 на суму 1999999,97 грн та №1278865 від 26.05.2008 на суму 800000,03 грн. (арк.с. 41-42).

Однак, позичальник належним чином не виконував свої обов’язки стосовно погашення суми кредиту та сплати суми процентів за кредитом.

16.09.2011 позивач звернувся до позичальника (третя особа по даній справі) з повідомленням (вимогою) вих. №2812/5/06-2-2 в строк не пізніше 3 календарних днів з дня її отримання сплатити банку повну суму заборгованості за кредитним договором – 3814953,07 грн., з яких 2800000,00 грн. – загальна заборгованість за кредитною лінією, 48328,77 грн. – нараховані проценти за користування кредитною лінією, 622460,29 грн. – прострочені проценти за користування кредитною лінією, 344164,01 грн. – нарахована пеня (т.1, арк.с. 49-50).

16.09.2011 позивач звернувся до відповідача (поручителя) з повідомленням (вимогою) вих. №2812/5/06-2-2 стосовно неналежного виконання позичальником зобов’язань за Кредитним договором, та з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором вимагав погасити наявну заборгованість за кредитним договором у розмірі 3814953,07 грн. протягом 5 днів (т.1, арк.с. 53-54).

У якості доказів часткового виконання позичальником обов’язком за кредитним договором відповідач надав копії наступних платіжних документів:

1) від 02.12.2011/15.11.2011 на суму 10000,00 грн. (призначення платежу – погашення процентів по кредитному договору 20-Н/08/11/КО від 19.05.2008)(арк.с. 97);

2) від 21.12.2011/05.12.2011 на суму 5000,00 грн. (призначення платежу – погашення процентів по кредитному договору 20-Н/08/11/КО від 19.05.2008) (арк.с. 97);

Враховуючи те, що позичальником (третьою особою) було порушено умови кредитного договору в частині оплати заборгованості за кредитом, а також процентів за кредитом, позивач (банк) звернувся до поручителя позичальника (відповідача по даній справі) з позовними вимогами по сплаті 300000 грн. (частина простроченої заборгованості за кредитом), 253389,61 грн – пеня за прострочення сплати загальної суми заборгованості за кредитною лінією за період з 19.06.2009 по 08.11.2011; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період з 05.03.2009 по 08.11.2011 - 170416,91 грн.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання Позичальниками умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у зв’язку з чим вони підлягають регулюванню, зокрема, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зі змісту частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі прострочення позичальником сплати чергової суми у позикодавця виникає право вимагати сплати всієї суми позики, яка залишилася несплаченою. Тобто, вважаються такими, що настали всі строки платежу по всій позиції в цілому.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що позичальник при укладенні кредитного договору зобов`язується не тільки повернути кредит, а також сплатити проценти.

Аналогічну умову містять і умови спірного договору.

Судом встановлено, що Позичальником порушувались строки погашення кредиту та сплати процентів за кредитом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З метою досудового врегулювання спору позичальнику надсилались вимоги погасити заборгованість.

Відповідно до пункту 8.2 Кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь якого із своїх зобов’язань, передбачених договором (т.1, арк.с. 27).

Позичальник прийняті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, на сьогодні перед Позивачем існує заборгованість Позичальника за кредитом та відсотками за користування кредитом.

Договором поруки від 20.05.2008 забезпечені зобов’язання Позичальника за Кредитним договором, зокрема, щодо повернення кредитору кредиту, сплати процентів за користування кредитом та сплати штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за кредитним договором.

При цьому позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник (п. 4.1 Договору поруки).

Відповідно до договору поруки поручитель протягом 5 ( п’яти ) днів з дня отримання повідомлення зобов’язаний погасити заборгованість позичальника.

16.09.2011 позивач направив поручителю вимогу вих. №2812/5/06-2-2 про сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 3814953,07 грн. протягом 5 днів (т.1, арк.с. 53-54).

Натомість, відповідач відповідь на зазначену вимогу позивачу не направив і заборгованість за вказаним кредитним договором не погасив.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Згідно з п. 24. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З договору поруки вбачається, що порукою забезпечуються зобов’язання боржника які випливають з кредитного договору та можуть виникнути в майбутньому за кредитним договором (ст. 2), зокрема, зобов’язання повернути кредит, наданий в межах кредитної лінії за Кредитним договором не пізніше 19.05.2015. Таким чином граничний строк повернення кредиту, та, відповідно і відносин поруки є 19.05.2015, що не дає підстав вважати поручительство відповідача за договором поруки таким що припинилось, як зазначив відповідач у відзиві (т.3, арк.с. 93-95).

З огляду на непогашення заборгованості ані позичальком, ані поручителем, позивач просить суд в судовому порядку стягнути з відповідача, як солідарного боржника, частину простроченої заборгованості за кредитом – 300000 грн., суму пені за прострочення повернення заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 253389,61 грн. за період з 19.06.2009. по 08.11.2011. та суму пені за прострочення повернення процентів за користування кредитом в розмірі 170416,91 грн. за період з 05.03.2009 по 08.11.2011.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, обсяг зобовязань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ані позичальник, ані поручитель доказів сплати суми боргу за Кредитним Договором не надав.

Враховуючи означене, частина суми простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 300000 грн. підлягає стягненню з поручителя.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 10.1 Кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за цим Договором, позичальник зобов’язаний сплачувати банку пеню, зокрема:

а) за несвоєчасне повернення кредиту – у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення;

в) за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 Договору – у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Із змісту п. 10.3 кредитного договору вбачається, що сторонами погоджено встановлення більшого строку нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний термін, а саме визначено момент припинення нарахування пені - виконання позичальником зобов'язання.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань за Кредитним договором позивачем було нараховане суму пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом - 253389,61 грн. та 170416,91 – пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Судом встановлено, що умови Кредитного договору позичальником порушувались в частині своєчасної сплати процентів та повернення суми кредиту, тому нарахування пені позивачем (за первісним позовом) суд вважає обґрунтованим.

Вивчивши та перевіривши розрахунки сум пені, що булі представлені позивачем, враховуючи додаткові пояснення позивача (т.3, арк.с. 28), суд визнав їх обґрунтованими та такими, що зроблені з урахуванням положень кредитного договору та діючого законодавства України, та визнав суми пені, нараховані позивачем такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом - 253389,61 грн. та 170416,91 – пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

Стосовно посилань відповідача у відзиві на те, що позивачем пропущений строк річної позовної давності при нарахуванні пені, суд вважає за необхідне звернути увагу на положення пункту 11.6 Договору про відкриття кредитної лінії №20-Н/08/11/ЮО, яким сторонами обумовлено встановлення загального строку позовної давності за усіма вимогами сторін за Договором, а саме: за будь-якими вимогами сторін які випливають за даним договором встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Таким чином спеціальна позовна давність щодо вимог по стягненню пені строком 1 рік у даному випадку судом не може бути застосована.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Завод “Южреммаш” (вул. Сімферопольська, б.2, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 0024996) на користь Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) частину простроченої заборгованості за кредитом – 300000 грн., суму пені за прострочення повернення заборгованості за кредитним договором в розмірі 253389,61 грн. за період з 19.06.2009 по 08.11.2011. та суму пені за прострочення повернення процентів за користування кредитом в розмірі 170416,91 грн. за період з 05.03.2009 по 08.11.2011, а всього 723806,52 грн (сімсот двадцять три тисячі вісімсот шість грн., 52 коп.).

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Завод “Южреммаш” (вул. Сімферопольська, б.2, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 0024996) на користь Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) – суму судового збору 14476,13 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.02.2013

Головуючий суддя підпис О.С. Погребняк

Суддя підпис С.М. Альошина

Суддя підпис Н.Г. Плієва