Рішення № 29623442, 24.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.13 справа № 5015/5340/12

у справі за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Галичина»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 102,84грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Колодка І.І.

Представники:

від позивача: Олійник Л.В. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Галичина» про стягнення заборгованості; ціна позову: 2626грн.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої Позивачем в судовому засіданні, Позивач просить стягнути з Відповідача 102,84грн. заборгованості, в тому числі 97,52грн. основного боргу та 5,32грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 20.12.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14год. 15хв. 15.01.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 15.01.2013р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов’язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; заяву про зменшення позовних вимог; довідку про включення Позивача в ЄДРПОУ; розрахунок заборгованості станом на 01.01.2013р.; виписку з банківського рахунку Позивача; акт звірки взаємних розрахунків; повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, явка визнавалась обов’язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Ухвали суду по даній справі надіслані Відповідачу за адресою: 79018, м.Львів, вул.Васильківського, 9, яка є юридичною адресою Відповідача, що відповідає даним ЄДРПОУ та адресі, вказаній Відповідачем у договорі №4283/А від 07.10.2008р., який є підставою позовних вимог. Крім того, згідно п.3.2.5 договору №4283/А від 07.10.2008р., Споживач (Відповідач) зобов’язаний повідомляти Позивача про зміну місцезнаходження; в матеріалах справи відсутні, Позивачем не наведені доводи та не подані докази повідомлення останнього Відповідачем про зміну місцезнаходження. З врахуванням вищенаведеного, в тому числі вимог ч.1 ст.64 ГПК України, суд зазначає, що ухвали суду по даній справі скеровані (вручені) Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов’язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

07.10.2008р. між Позивачем (Теплопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) укладено договір №4283/А про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі – Договір), відповідно до п.1 якого, Позивач зобов’язувався постачати Відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2009р.; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менш як шістдесять календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні, Сторонам не наведені доводи та не подані докази наявності письмового повідомлення Сторонами про припинення дії Договору.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Сторонами укладено Додаток №1 до Договору, в якому визначено обсяги постачання теплової енергії, та Додаток №2 до Договору, згідно якого визначено розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт про відключення системи теплоспоживання Відповідача від 14.10.2011р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язанняёёё.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку основного боргу, за період з травня по жовтень 2012р. борг Відповідача перед Позивачем за Договором становив 2539,80грн.

Позивачем скеровані Відповідачу попередження про необхідність сплати боргу №25/1-797 від 30.08.2012р. та №25/1-1079 від 20.09.2012р., підтвердженням чого є списки рекомендованих листів з відбитками поштових штемпелів та фіскальні поштові чеки №5936 від 31.08.2012р., №5090 від 21.09.2012р. Крім того, Позивачем скеровано відповідачу претензію про сплату боргу, підтвердженням чого є фіскальний поштовий чек №8186 від 26.10.2012р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді Відповідачем на зазначені вимоги чи претензію.

Суму боргу в розмірі 2539,80грн. Позивач просив стягнути з Відповідача в позовній заяві; наявна сума боргу відповідає матеріалам справи, в тому числі укладеним між Сторонами Договором.

Крім того, у позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 80,88 грн. пені, що відповідає наявному в матеріалах справи розрахунку пені, який проведено за період з 15.06.2012р. по 15.11.2012р. Відповідно до п.7.2.3 Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченя. Наявна сума пені розрахована відповідно до Договору та розрахунку основного боргу.

Також, у позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 5,32грн. Відповідано до наявного в матеріалах справи розрахунку 3% річних, такий проведено за період з травня по вересень 2012р. відповідно до суми боргу; розрахунок проведено вірно.

Проте, згідно представлених Позивачем витягів з банківського рахунку Позивача, Відповідачем 06.12.2012р. здійснено часткову оплату боргу в розмірі 2511,88грн., яка зарахована як часткова оплата заборгованості.

Відповідно до ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що зі сплаченої Відповідачем суми вимоги Позивача підлягали погашенню в наступній черговості: 5,32грн. – проценти (3% річних), 80,88грн. – як сплата неустойки, та залишок коштів 2425,68грн. (2511,88-5,32-80,88=2425,68грн.) в рахунок погашення основного боргу.

З врахуванням вищенаведеного сума боргу, яка підлягала до стягнення, повинна б становити 114,12грн. (2539,80-2425,68).

Проте, Позивач пояснив, що зі сплаченої суми боргу Позивач не зарахував в рахунок оплати 5,32грн. 3% річних.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої Позивачем в судовому засіданні, Позивач просить стягнути з Відповідача 102,84грн. заборгованості, в тому числі 97,52грн. основного боргу та 5,32грн. 3% річних.

Незважаючи на не зарахування зі сплаченої суми боргу 5,32грн. в рахунок погашення 3% річних, позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) Позивача щодо стягнення основного боргу становлять 97,52грн. При цьому суд зазначає, що за відсутності заяви, передбаченої п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, беручи до уваги положення п.2 ст.83 ГПК України та те, що станом на час розгляду справи Позивачем не представлено доводів зарахування в рахунок оплати 5,32грн. 3% річних частково сплаченої Відповідачем заборгованості, беручи до уваги також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення Відповідачем оплати 97,52грн. основного боргу (частини основного боргу, про стягнення якої просить Позивач) та 5,32грн. 3% річних повністю чи частково, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.01.2013року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 31.01.2013року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача, а проведені Позивачем розрахунки заборгованості не були завищеними, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Галичина» (79018, м.Львів, вул.Васильківського, 9, ідентифікаційний код 3421661) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79000, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 97,52грн. боргу, 5,32грн. 3% річних, 1609,50грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.