Рішення № 29623431, 26.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.13 Справа№ 914/19/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», м. Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства «Мірт», м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю. Шиманській

Представники:

Від позивача: Сесюк Ю. П.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», м. Луцьк до відповідача приватного підприємства «Мірт», м. Львів про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 04.01.2013р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 29.01.2013р.

29.01.2013р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, посилається на укладення між сторонами 01.04.2011р. договору купівлі-продажу № С10412, на виконання якого позивач поставив відповідачу товар на суму 5 841 136, 76 грн. згідно актів приймання-передачі. Визнавши суму залишку боргу шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків від 21.01.2013р., відповідач свої обов’язки по оплаті в повному обсязі не виконав. Позов просить позов задовольнити.

Представник відповідача судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвал суду від 04.01.2013р. та 29.01.2013р. не виконав.

Клопотанням, поданим 19.02.2013р. відповідач просить призначити судову почеркознавчу експертизу, на розгляд якої поставити питання, чи виконано підписи на актах приймання передачі від імені уповноваженого представника ПП «Мірт» особисто Бойком Іваном Михайловичем чи іншою особою та чи підписи на всіх зазначених актах приймання-передачі виконані однією особою чи різними.

Необхідність у призначенні експертизи мотивує тим, що з актів приймання-передачі, які позивач вважає доказом поставки паливно-мастильних матеріалів відповідачу, вбачається суттєва різниця підписів уповноваженої особи ПП «Мірт» – директора Бойко Івана Михайловича, крім того, зазначені підписи не містять розшифровки, а зміст актів не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. У випадку її призначення, згідно п. 1 ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі. Однак, наявність передбачених законом підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи та, тим більше, для зупинення провадження у справі, не було доведено суду у встановленому порядку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи було долучено ксерокопії актів приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період, з підписом у графі «Прийняв» особи, зазначеної як Бойко Іван Михайлович (відповідно до домовленостей сторін щодо уповноважених представників), які оцінюватимуться судом на рівні з іншими доказами в їх сукупності. Доказів проведення відповідного розслідування, звернення за фактом підробки до правоохоронних органів суду надано не було. Своїм правом самостійно звернутись із відповідною заявою про проведення почеркознавчого дослідження протягом часу розгляду справи відповідач не скористався, а, натомість, подав зазначене клопотання до суду. При цьому, зі змісту вказаного клопотання випливає, що належність відповідачеві відтиску печатки на оскаржуваному підписі відповідачем не заперечується, про підробку відтиску печатки ним не зазначалось. Окрім того, в матеріалах справи міститься підписаний зі сторони відповідача акт звірки взаєморозрахунків станом на 21.01.2013р., згідно якого сума основного боргу визнано. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість встановлення обставин, які мають значення для справи можливе без призначення судової експертизи шляхом оцінки доказів в їх сукупності. З цієї підстави у задоволенні клопотання відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

01.04.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (позивач, за договором – продавець) та приватним підприємством «Мірт» (відповідач, за договором – покупець) укладено договір №С10412 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС.

Згідно п.2.1 договору, продавець зобов'язується передавати у власність покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням смарт - карт паливно - мастильні матеріали (ПММ), а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем умови вищевказаного договору було виконано, а саме поставлено ПММ відповідачу на загальну суму 5 841 136, 76 грн. В підтвердження належного виконання договірного зобов’язання, товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» представлено акти приймання-передачі, які підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно п. 3.5 укладеного договору, підтвердженням фактичного отримання покупцем ПММ на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з РОS-терміналу, що видається покупцю, або спеціальна відомість, або фіскальний чек, або акт приймання передачі ПММ.

Відповідно до п.4.2 зазначеного договору, оплата покупцем вартості відпущених (поставлених) ПММ здійснюється періодично протягом 14 календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем ПММ на АЗС.

Проте, факт проведення відповідачем оплати вартості поставлених позивачем товарів у повному обсязі підтверджений не був, оскільки останнім здійснено лише часкову оплату отриманих ПММ у сумі 5 647 260, 70, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 193 876, 06 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним сторонами (в матеріалах справи).

Стаття 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України вказує, що зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до п. 9.2. договору № С10412 від 01.04.2011р., у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов розділу 4 даного договору, покупець зобов'язується на користь продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь продавця штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за порушення розрахунків за договором в сумі 19 890, 32 грн., а також штраф у розмірі 9 693, 81 грн. відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви.

Відповідно до приписів ст. 3 ЦК України, загальними заса дами цивільного законодавства є справедли вість, добросовісність та розумність.

Згідно із ст. 233 ГК України, у разі коли належні до сплати штрафні санкції над мірно великі порівняно із збитками кредито ра, суд має право зменшити розмір санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

На думку суду, за даних обставин належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Керуючись своїм правом, передбаченим ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 10000,00 грн.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.3 вищезазначеного договору, покупець який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу продавця повинен сплатити проценти в розмірі 35% річних від суми заборгованості за кожен день прострочки згідно ст. 625 ЦК України. Сума процентів річних, нарахованих позивачем відповідачу, становить 165 831, 13 грн. та підлягає стягненню.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані поданими доказами, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 509, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 179, 193, 216, 218, 233 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Мірт», м. Львів, вул. Пасічна, 81/12 (код ЄДРПОУ 22396799) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» м. Луцьк, вул. Кременецька, 38 (код ЄДРПОУ 37425075) – 193 876, 06 грн. основного боргу, 10 000, 00 – пені, 9 693, 81 грн. – штрафу, 165 831, 13 грн. – процентів річних від простроченої суми, 7 843,31 грн. – судового збору.

3.В решті позовних вимог- відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 28.02.2013р.