Постанова № 29623251, 26.04.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15:18

26.04.2012 р. Справа № 2а-6708/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства " Завод " Екватор ", вул. Декабристів, 60, м.Миколаїв,54020

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А, м.Миколаїв,54029

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.09.11р. №0000770070, від 05.09.11р. № 0000760070, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 05.09.2011 року № 0000770070 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2011 року у сумі 97 433,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 1,0 грн. та від 05.09.2011 року № 0000760070 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 97 433,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 1,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним: відповідачем перевірку було проведено без врахування первинних документів позивача, відповідач не наділений компетенцією визнавати нікчемними господарські операції платників податків.

Відповідач позов не визнав з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

В ході розгляду справи за клопотанням відповідача здійснено заміну відповідача з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва на Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При розгляді справи встановлено наступне.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПуАТ «Завод Екватор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 19.08.2011 року № 2740/070-19/14308032 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011 року № 0000770070 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2011 року у сумі 97 433,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 1,0 грн. та від 05.09.2011 року № 0000760070 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 97 433,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 1,0 грн.

ПуАТ «Завод Екватор»подало до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року та розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що ПуАТ «Завод Екватор»уклало нікчемний правочин з ТОВ «ПО Енергоремонт»(стор.12 акту перевірки).

Як наслідок, на думку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, позивачем (у зв'язку із укладанням нікчемного правочину) порушено п.198.3 ст.198 та п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2011 року на 97 433,0 грн. та до завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2011 року на 97 433,0 грн.

Суд не погоджується із такою позицією з огляду на наступне.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Судом встановлено, що ПуАТ «Завод Екватор»з ТОВ «ПО Енергоремонт»04.04.2011 року було укладено договір № 04/04 поставки листів алюмінієвих загальною масою 23,384 т на загальну суму 584 600,2 грн., в тому числі ПДВ у сумі 97 433,0 грн.

З метою аналізу товарності та дійсності цієї господарської операції, судом були досліджені та залучені до матеріалів справи наступні документи: договір поставки від 04.04.2011 року № 04/04; видаткова накладна від 06.04.2011 року № 0604-1; податкова накладна № 06042011 на суму 97 433,37 грн.; подорожній лист № 000321; товарно-транспортна накладна; касовий чек №7; звіт про використання коштів № 359; посвідчення про відрядження; картка складського обліку запасів.

Зазначені первинні документи складені із дотриманням вимог чинного законодавства; акт перевірки не містить доказів порушень при складанні та підписанні цих документів. Вид товару, кількість, ціна тощо на товаросупровідних документах співпадає із аналогічними показниками на видаткових документах та відповідає умовам укладеного договору.

Представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва не зміг пояснити, чому ці документи не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій позивачем, а також не зміг пояснити, якими саме додатковими документами можливо підтвердити такі операції.

Також з метою отримання додаткових доказів у справі, судом було викликано у якості свідка працівника позивача -водія Забєлєнкова Олександра Сергійовича, який пояснив у судовому засіданні, що він дійсно за дорученням керівництва заводу (наказ від 04.04.2011 року № 170) від'їжджав у м. Вінниця з метою отримання на підприємстві ТОВ «ПО ЕНЕРГОРЕМОНТ»алюмінієвих листів у кількості більше 20 тон на вантажному автомобілі SCANIA R480, державний реєстраційний номер ВЕ 2103 АТ, який належить ПуАТ «Завод Екватор»(вантажопід'ємність автомобілю -21 тона).

При цьому свідок пояснив, що 04.04.2011 року він виїхав з м. Миколаєва, та 23.11 год. 0404.2011 року прибув на стоянку для вантажних автомобілів «Готель М12»автодорожнього комплексу «М12», що знаходиться на вул. Уманська, 14-а у с. Краснопілка , Гайсинського району Вінницької області, де залишив автомобіль на ніч (про що свідчить касовий чек за послуги стоянки від 04.04.2011 року), а вранці прибув до пром. зони міста Вінниця на склад будівельних матеріалів, де за допомогою автокрану вантажники завантажили в його автомобіль алюмінієві труби. Отриманий товар Забєлєнков О.С. доставив на адресу позивача, де також за допомогою автокрану алюмінієві труби були розвантажені.

Вказаний товар був прийнятий та оприбуткований позивачем, про що зокрема свідчить картка складського обліку запасів, залучена до матеріалів справи.

При цьому, факт відрядження Забєлєнкова О.С. до м. Вінниці, крім подорожнього листа вантажного автомобілю та товарно-транспортної накладної підтверджується й звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 07.04.2011 року № 359.

Отже, фактично свідок Забєлєнков О.С. спростував доводи, викладені у акті перевірки про безтоварність цієї господарської операції.

Суд зазначає, що констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Той факт, що підприємства-постачальники подавали звітність до податкових органів про те, що на підприємствах офіційно працевлаштована одна особа, автоматично не може свідчити про те, що товар ніким не перевозився та не зберігався.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит ПуАТ «Завод Екватор»за перевірений період складається з сум податків, нарахованих протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Що стосується нікчемності правочинів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій відповідача під час реалізації його владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податків та зборів позивачем станом на момент проведення перевірки був визначений Законом України «Про податок на додану вартість».

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Цією ж статтею визначений порядок застосування наслідків визнання недійсним у судовому порядку правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Отже, видозмінена форма ч.3 ст.228 ЦКУ встановлює окремий вид недійсних правочинів - правочини, вчинені з метою, що суперечать інтересам держави та суспільства. Ці правочини, як зазначено у відповідній статті, можуть бути визнані судом недійсними. Отже вони є не нікчемними, а оспорюваними, а висновок про недійсність правочину, вчиненого всупереч інтересам держави і суспільства, може бути зроблений лише на підставі судового рішення.

Тобто, з 01.01.2011 року податкова служба взагалі не наділена компетенцією самостійно робити висновок про недійсність правочинів під час проведення перевірки, та більш того, застосовувати наслідки визнання недійсними таких правочинів.

Відтак, замість того, щоб звернутися до суду з позовною вимогою про визнання недійсними правочинів між позивачем та контрагентами, та з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності цих правочинів у вигляді регресного стягнення коштів, відповідач, в порушення ст.20 Податкового кодексу України, безпідставно визнав зазначені правочини недійсними самостійно, про що зазначив у вищезазначених актах.

При цьому, відповідач замість законних наслідків визнання недійсними правочинів, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України у вигляді регресного стягнення, застосував незаконні наслідки, у вигляді зменшення податкового кредиту та визначення грошових зобов'язань платнику податків.

Також суд приймає до уваги те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто, позивач не може нести відповідальність за правопорушення, які припускалися іншими підприємствами (за умови належного доведення фактів порушень)

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення (дії) та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Відповідач належним чином не довів правомірність своїх дій, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 05.09.20011 року №0000770070 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 97 433,00 грн. та від 05.09.2011 року №0000760070 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 97 433,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства " Завод " Екватор " 6 (шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок державного мита за подання адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник