Постанова № 29619065, 22.01.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2013 р. Справа № 2а-3291/12/1470

м. Миколаїв

15:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,

представника позивача: Федоринського В.М.,

представників відповідача: Дикусар О.П., Марянко Н.В., Корж Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Селянського (фермерського) господарства «Волощакевич», Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Леніна, 12, с. Широколанівка, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001 до відповідача:Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, пров. Братів Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 про:визнання протиправними дій відповідача; скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 № 0000033500,В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство «Волощакевич» (надалі - Господарство або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну позовних вимог, т. с. 1, ар. 135-136, 142) просило суд визнати протиправними дії Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ОДПІ або відповідач) і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 № 0000033500.

В обґрунтування вимог позивач вказав на недоведеність відповідачем порушення Господарством Податкового кодексу України і на безпідставність, в зв'язку з цим, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафної (фінансової) санкції (т. с. 1, ар. 4-5, 70, т. с. 2, ар. 1-3).

Відповідач подав письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 1, ар. 103-106, 146-148, т. с. 2, ар. 61-62).

В судовому засіданні представник Господарства позовні вимоги підтримав, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 22.01.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

З 14.12.2011 по 22.12.2011 Веселинівська міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області (правонаступником якої є відповідач) здійснила документальну позапланову виїзну перевірку Господарства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011. Результати перевірки були викладені в акті від 29.12.2011 № 300/35-10/31853167 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 6-47). Податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2012 № 0000013500 (т. с. 1, ар. 48) Веселинівська МДПІ застосувала до Господарства штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2012 № 0000023500 (т. с. 1, ар. 49) Веселинівська МДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Господарства з податку на додану вартість на 786488 грн. (в тому числі 786487 грн. - за основним платежем, 1 грн. - за штрафною (фінансовою) санкцією).

В зв'язку з частковим задоволенням ДПС у Миколаївській області скарги Господарства на податкове повідомлення-рішення від 20.01.2012 № 0000023500 (результат розгляду скарги - скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 890 грн.) 17.09.2012 ОДПІ направила позивачу податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 № 0000033500 на загальну суму 785599 грн., з яких 785598 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція (надалі - Рішення, т. с. 1, ар. 137, 138). Як вказано у Рішенні, перевіркою було встановлено порушення Господарством пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України.

Як пояснив відповідач у запереченнях від 25.10.2012 № 2329/10/10-009 (т. с. 1, ар. 146-148), зазначення в усіх повідомленнях-рішеннях дати Акта - 01.01.2012 є технічною помилкою (опискою).

В пункті 1 розділу «Висновок» Акта вказано, що Господарство порушило: підпункт «а» пункту 198.1, пункт 198.6 статті 198, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункти 209.2, 209.3, 209.6, 209.11 статті 209, пункт 200.1 статті 200, пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, результатом чого стало заниження податку на додану вартість (т. с. 1, ар. 45). Детально суть встановлених відповідачем в ході перевірки обставин і доводів щодо порушення Господарством норм податкового законодавства викладена на стор. 8-17 Акта (т. с. 1, ар. 13-22). В пункті 3.2.8 Акта (стор. 32, т. с. 1, ар. 37) відповідач вказав, що: «В порушення п.209.2, ст. 209 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.10.10 №2755-VI, із змінами і доповненнями, СФГ «Волощакевич» безпідставно користувалось пільгою за період 01.01.11 по 30.06.11 з податку на додану вартість в сумі 961819 грн. (ПДВ від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, код пільги згідно з Довідником пільг - 14010450), в тому числі за квітень 2011 року в сумі 786487,0грн., за червень 2011 року в сумі 175332,0грн.».

На думку суду, висновки ОДПІ про допущені Господарством порушення норм Податкового кодексу України є хибними.

Як зазначено у пункті 209.1 статті 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. У підпункті 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України наведений зміст терміну «діяльність у сфері сільського господарства»:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Відповідно до підпункту 209.17.1 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД).

В ході перевірки відповідач встановив, що Господарство здійснювало вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД, пункт 2.7.4 Акта, стор. 4, т. с. 1, ар. 9).

Як вказано у пункті 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24 згідно з УКТ ЗЕД. Зернові зазначені у групі 10, технічні рослини - у групі 12 УКТ ЗЕД.

У пункті 2.4.2 Акта (стор. 3, т. с. 1, ар. 8) відповідач зазначив: «У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 01.01.09 № 100168953 серії НБ № 071281, виданого Веселинівською МДПІ, індивідуальний податковий номер - 318531614156, яке діє з 05.02.09 по день підписання акту, (до 05.02.09 був зареєстрований платником ПДВ з 11.03.03 свідоцтво № 20267853 від 11.03.03, яке анульовано у зв'язку з переходом на спеціальний режим оподаткування з 05.02.2009 року). В той же час, на стор. 32 Акта (т. с. 1, ар. 37) ОДПІ вказала: «В порушення п.209.2, ст. 209 розділу 5 Податкового кодексу України … СФГ «Волощакевич» безпідставно користувалось пільгою за період з 01.01.11 по 30.06.11 з податку на додану вартість в сумі 961819 грн. (ПДВ від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, код пільги згідно з Довідником пільг - 14010450), втому числі за квітень 2011 року в сумі 786487,0грн., за червень 2011 року в сумі 175332,0грн.».

На думку суду, викладені вище доводи ОДПІ є, по-перше, суперечливими, а по-друге, такими, що не ґрунтуються на законі. Так, відповідно до пункту 209.12 статті 209 Податкового кодексу України свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню в разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником податків на загальних умовах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з податку протягом останніх 12 послідовних звітних податкових періодів.

У таких випадках сільськогосподарське підприємство зобов'язане повернути органу державної податкової служби свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Акт не містить інформації про те, що станом на 01.01.2011 свідоцтво про реєстрацію Господарства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування було анульовано. За таких обставин, твердження ОДПІ про те, що в 1 півріччі 2011 року Господарство безпідставно користувалось пільгою, є безпідставним.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Як вказано у пункті 209.6 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з наданим позивачем «Розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг» (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за квітень 2011 року, т. с. 1, ар. с. 77), обсяги постачання (без податку на додану вартість за період з травня 2010 року по квітень 2011 року (12 послідовних звітних податкових періодів) - 28161149 грн., з яких 28147578 грн. - обсяг постачання сільськогосподарських товарів/послуг (99,95%), 13571 грн. - обсяг постачання товарів/послуг, що не належать до сільськогосподарських (0,05%). Період з травня по вересень 2010 року відповідачем не перевірявся. У таблиці на стор. 10-11 Акта (т. с. 1, ар. 15-16) ОДПІ, не заперечуючи проти даних позивача за травень-вересень 2010 року, встановила відхилення у вказаних показниках за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року. На підставі встановлених відхилень у таблиці на стор. 12 Акта (т. с. 1, ар. 17) відповідач підрахував, що в період з травня 2010 року по квітень 2011 року питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарі/послуг склала 58,53% (що є менше 75%). Доводи, на підставі яких ОДПІ встановила відсоткове співвідношення, викладені на стор. 10-12 Акта (т. с. 1, ар. 15-17) і у письмових поясненнях - «Алгоритм розрахунку донарахованих сум грошового зобов'язання по ПДВ СФГ «Волощакевич» (т. с. 1, ар. 247-251).

В зв'язку з цим суд зазначає, що ані Акт, ані «Алгоритм…» не містять посилань на нормативний акт, на підставі якого відповідач здійснив розрахунки.

Крім того, судом прийнята до уваги та обставина, що при здійсненні розрахунку обсягів постачання сільськогосподарської продукції ОДПІ використала статистичну звітність Господарства 29 с/г, 37 с/г, 50 с/г за 2010-2011 роки (стор. 10 Акта, т. с. 1, ар. 15). Форми № 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 20__ року», № 37-сг «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на «__»_____ 20__ року», № 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 20__ рік» затверджені наказом Держкомстату України від 21.06.2010 № 234. У цих формах вказано, що конфіденційність статистичної інформації забезпечується статтею 21 Закону України «Про державну статистику».

У частині 1 статті 7 Закону України від 17.09.1992 № 614-ХІІ «Про державну статистику» (надалі - Закон про статистику) вказано, що первинні та статистичні дані щодо респондентів, які підлягають статистичним спостереженням, можуть бути використані органами державної статистики з метою складання статистичної інформації. Відповідно до частини 1 статті 21 Закону про статистику первинні дані, отримані органами державної статистики від респондентів під час проведення статистичних спостережень, а також адміністративні дані щодо респондентів, отримані органами державної статистики від органів, що займаються діяльністю, пов'язаною із збиранням та використанням адміністративних даних, є конфіденційною інформацією, яка охороняється Законом і використовується виключно для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Цій нормі кореспондує підпункт 72.1.2.3 підпункту 72.1.2 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, згідно з яким для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація, що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації, фінансових звітів), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОДПІ використала недопустимі засоби доказування (частина 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з доводів, що викладені в Акті і в «Алгоритмі…», єдиною підставою для спростування відповідачем даних податкової звітності позивача стало те, що у 2010-2011 роках Господарство вирощувало (і, відповідно, реалізовувало) сільськогосподарську продукцію не лише на власних (орендованих) землях, а й на інших площах. За таких обставин, на думку ОДПІ, продукція, що була вирощена Господарством на цих (не власних і не орендованих) землях не є сільськогосподарською. В обґрунтування цього висновку ОДПІ послалась на визначення, що міститься у підпункті 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання. Як вважає відповідач, слово «площах» у підпункті 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України свідчить про те, що земля відноситься до виробничих потужностей (у розумінні пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України).

З цього приводу суд зазначає таке. По-перше, у статті 14 Податкового кодексу України («Визначення понять») відсутні поняття «виробничі потужності», «орендовані виробничі потужності». Пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України встановлено, що терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Законодавчі визначення «виробничі потужності», «орендовані виробничі потужності» відсутні. По-друге, термін, що міститься у підпункті 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, як чітко зазначено, застосовується для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - «Фіксований сільськогосподарський податок», а не для цілей розділу V - «Податок на додану вартість». По-третє, суд зауважує, що у пункті 3.1 Акта (т. с. 1, ар. 11-13) ОДПІ зазначила, що у перевіряємому періоді Господарство було платником фіксованого сільськогосподарського податку; перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 не встановлено їх заниження або завищення; порушень вимог Закону України від 17.12.1998 № 320-XIV «Про фіксований сільськогосподарський податок» та статей 301-308 Податкового кодексу України не встановлено.

Інформація про використання Господарством у перевіряємому періоді земель викладена на стор. 7 Акта (т. с. 1, ар. 12). Так, ОДПІ вказала, що у 2010 році Господарство використовувало у сільськогосподарській діяльності 2411 га ріллі військової частини А1890 і 1075 га ріллі військової частини А1571 (Ставківська сільська рада), у 2011 році - 32,57 га ріллі Широколанівської школи-інтернату, 149,73 га ріллі Широколанівського ПТУ № 33, 3127 га ріллі військової частини А1890 та 1145 га ріллі військової частини А1571 (Ставківська сільська рада). Вказані площі Господарство використовувало на підставі договорів про спільний обробіток землі (стор. 12-16 Акта, т. с. 1, ар. 18-21). На стор. 13 Акта (т. с. 1, ар. 18) відповідач зазначив таке: «… СФГ «Волощакевич» використав виробничі потужності (землі) які не являються власними або орендованими у 2010 році загальною площею 3486 га та у 2011 р. загальною площею 4454,3 га. Всього СФГ «Волощакевич» використано землі у 2010 році загальною площею 5450,15 га ріллі та у 2011 році загальною площею 6443,85 га ріллі. Питома вага використаної власної або орендованої землі СФГ «Волощакевич» до всіх використаних земель складає 36,03 % у 2010році, та 30,09% у 2011 році.».

На стор. 16-17 Акта відповідач вказав, що укладені позивачем договори про спільний обробіток землі не відповідають вимогам Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (надалі - Закон № 161), тому не є договорами оренди землі, що підтверджує факт порушення Господарством пунктів 209.1 і 209.6 статті 209 Податкового кодексу України.

Суд з доводами ОДПІ не погоджується. Статтею 37 Податкового кодексу України встановлено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату податку. Відповідно до підпункту 20.1.27 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків. Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Враховуючи це, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість не може обґрунтовуватись нормами Закону № 161.

При вирішенні спору суд також врахував позицію, що викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.12.2012 № 2614/12/13-12. Так, Вищий адміністративний суд України зазначив:

«… для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, як випливає зі змісту пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

У свою чергу, Податковий кодексу України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки.

Аналогічні правила застосовуються при визначенні підстав для застосування особою спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Так, відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстав для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

… сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Аналогічним чином відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.».

Та обставина, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг, що були вироблені (надані) Господарством, не є меншою 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, Актом не спростована, тому у ОДПІ не було підстав для збільшення Господарству суми грошового зобов'язання з ПДВ за квітень 2011 року. За таких обставин Рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Стосовно вимоги Господарства щодо визнання протиправними дій ОДПІ суд зазначає таке. На вимогу суду позивач надав письмові пояснення (т. с. 1, ар. 70, 135-136) про те, в чому, на його думку, полягає незаконність дій відповідача - «спростуванні та розширенні понять, передбачених пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України. Даним пунктом та статтею передбачається, що резидент який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського та лісового господарства може обирати спеціальний режим оподаткування; віднесені без підстав посилання на відповідні статті законодавства використовувані землі до виробничих потужностей, яка, згідно законодавства, відноситься до державних податків України; відповідач посилається на акт перевірки, який складено на 29.12.2011 року, а в повідомленні-рішенні йде посилання на складення акту від 01.01.2012 року; з акту перевірки неможливо визначити яким чином дійшли до визначення питомої ваги сільськогосподарської діяльності господарством; для розрахунку питомої ваги власної продукції власного виробництва взяті при перевірці період з 05.10.2010 року по квітень 2011 року, а період перевірки згідно наказу та направлення Веселинівської МДПІ з 01.10.2010 по 30.09.2011.».

На думку суду, ці вимоги позивача задоволенню не підлягають. Так, висновкам ОДПІ про порушення Господарством пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України і доводам відповідача стосовно того, що земля відноситься до категорії «виробничі потужності», а також здійсненим відповідачем розрахункам суд надав оцінку під час розгляду вимоги про визнання протиправним і скасування Рішення. Причини розбіжностей у даті підписання Акта були роз'яснені відповідачем. Крім того, існування таких розбіжностей жодним чином не може бути підставою для визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000033500, що було прийнято Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби (Веселинівське відділення) 03.04.2012.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» судові витрати в сумі 2144 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (Веселинівське відділення).

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 28 січня 2013 року.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

22.01.2013 р. Справа № 2а - 3291/12/1470

м. Миколаїв

15:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,

представника позивача: Федоринського В.М.,

представників відповідача: Дикусар О.П., Марянко Н.В., Корж Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Селянського (фермерського) господарства «Волощакевич»

(вул. Леніна, 12, с. Широколанівка, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001),

до відповідача: Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (пров. Братів Іпатових, 6, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500),

про: визнання протиправними дій відповідача; скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2012 № 0000033500, -

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000033500, що було прийнято Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби (Веселинівське відділення) 03.04.2012.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства «Волощакевич» судові витрати в сумі 2144 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (Веселинівське відділення).

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна