Постанова № 29618890, 21.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 р. Справа №805/486/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 година 45 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Островській О.М.

за участю

представників позивача - Сенникова А.А., Колосової Ж.Ю. - на підставі довіреностей,

представника відповідача - Приймак О.О. - на підставі довіреності,

представника третьої особи - Часовникової Г.В. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Макіїввугілля» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

16 січня 2013 року Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (далі - Позивач або Макіївська ОДПІ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (далі - Відповідач або ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Макіїввугілля» (далі - Третя особа або ДП «Макіїввугілля»), в якому просила суд:

- визнати неправомірними дії ВДВС щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі, до реалізації;

- зобов'язати ВДВС виключити з акта опису від 30 листопада 2011 року майно, яке знаходиться у податковій заставі, а саме: колишню будівлю пошти (інв. № 5506).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що ДП «Макіїввугілля» надало до Макіївської ОДПІ перелік надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності і може бути відчужене у рахунок погашення податкового боргу. Вказане майно, в тому числі колишню будівлю пошти (інв. № 5506), податковий орган включив до акта опису майна від 26 липня 2009 року за № 7. Податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Листом від 8 січня 2013 року ДП «Макіїввугілля» повідомило Макіївську ОДПІ про те, що вказане вище майно описане ВДВС, а також про те, що реалізація цього майна відбудеться 10 січня 2013 року.

Правову підставу для звернення до суду із вказаним позовом Макіївська ОДПІ вбачає в положеннях ст.ст.12, 14, 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.6, ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що державний виконавець не повідомив Позивача про проведення опису майна Третьої особи, що знаходиться в податковій заставі, чим позбавив податковий орган можливості своєчасно оскаржити дії державного виконавця та порушив право Позивача на отримання інформації про правовий статус майна, що перебуває в податковій заставі.

Крім того, посилаючись на приписи п.95.23 ст.95 Податкового кодексу України, Макіївська ОДПІ стверджує, що Відповідачем порушені права Третьої особи щодо самостійної реалізації вказаного вище майна з метою погашення податкового боргу.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.2, п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в України», ст.14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Макіївська ОДПІ просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.2-5).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/486/13-а (а.с.1).

В судовому засіданні представники Макіївської ОДПІ підтримали заявлені вимоги з підстав, наведених в адміністративному позові, надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просили позов задовольнити. Додатково пояснили, що реєстрація публічного обтяження майна ДП «Макіїввугілля», в тому числі колишньої будівлі пошти (інв. № 5506), в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не здійснювалася, податкова застава була зареєстрована лише в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Представник ВДВС заявлені позовні вимоги не визнала у повному обсязі, надала письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.36-38), просила у задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні пояснила, що на примусовому виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ДП «Макіїввугілля» на користь фізичних та юридичних осіб, держави, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також Макіївської ОДПІ. 27 січня 2004 року державним виконавцем винесена постанова про накладення арешту на все майно боржника та оголошена заборона на його відчуження.

У зв'язку з включенням ДП «Макіїввугілля» до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», 19 грудня 2005 року державним виконавцем винесена постанова про зупинення зведеного виконавчого провадження на підставі п.15 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

28 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», яким було передбачено, що виконавчі документи про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими правовідносинами не підлягають зупиненню у порядку п.15 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». Ці зміни у законодавстві слугували підставою для винесення державним виконавцем постанови про поновлення виконавчого провадження по цій категорії стягнень.

10 листопада 2011 року Третьою особою наданий перелік надлишкового майна, на яке може бути звернено стягнення. 30 листопада 2011 року державним виконавцем складені акти опису та арешту майна боржника відповідно до наданого ДП «Макіїввугілля» переліку.

Представник ВДВС відзначила, що у Єдиному державному реєстрі забобони відчуження об'єктів нерухомого майна 5 серпня 2005 року за № 2259351 зареєстроване обтяження, об'єктом якого є все майно боржника згідно з постановою державного виконавця про арешт майна боржника та заборони його відчуження АА № 300229 від 27 січня 2004 року. В порушення вимог п.п.87.3.1. п.87.3. ст.87 Податкового кодексу України Макіївською ОДПІ здійснено опис майна для погашення податкового боргу платника податків, яке вже знаходилось у обтяженні.

З урахуванням наведеного представник Відповідача стверджувала, що податкова застава на підставі акта опису майна ДП «Макіїввугілля від 26 червня 2009 року за № 7 не має пріоритету у порядку черговості її реєстрації відносно обтяження, зареєстрованого за № 2259351 5 серпня 2005 року, обтяжувачем за яким є ВДВС.

Також представник Відповідача зазначила, що посилання Позивача на пріоритетність податкової застави поряд з іншими публічними зобов'язаннями є безпідставним, оскільки законодавством чітко регламентований порядок реєстрації обтяжень: обтяження нерухомого майна реєструється у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, обтяження рухомого майна - у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Державний виконавець при здійсненні виконавчих дій, пов'язаних з реалізацією нерухомого майна, повинен надіслати запит лише щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що і було зроблено Відповідачем.

В обґрунтування правомірності оскаржуваних дій представник Відповідача також посилалася на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року по справі № 2а/0570/20280/2011 за адміністративним позовом Макіївської ОДПІ до ДП «Макіїввугілля» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі відповідно до акта опису від 26 червня 2009 року № 7, якою у задоволенні позовних вимог було відмовлено, а також на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року по справі № 2а/0570/8639/2012 за адміністративним позовом Макіївської ОДПІ до ВДВС про визнання неправомірними виконавчих дій ВДВС, пов'язаних з реалізацією нерухомого майна ДП «Макіїввугілля», якою позовні вимоги також залишені без задоволення.

З урахуванням наведеного представник Відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Третьої особи позовні вимоги Макіївської ОДПІ вважала необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. В судовому засіданні пояснила, що колишня будівля пошти (інв. № 5506) була включена як до переліку майна, що може бути реалізоване з метою погашення податкового боргу, який наданий до Макіївської ОДПІ, так і до переліку майна, на яке може бути звернено стягнення з метою погашення заборгованості перед кредиторами в рамках зведеного виконавчого провадження, і який було надано державному виконавцю. Додатково відзначила, що для ДП «Макіїввугілля» пріоритетним є погашення заборгованості перед фізичними особами з виплати заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими правовідносинами.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Державне підприємством «Макіїввугілля» (ідентифікаційний код 32442295) зареєстроване у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29 квітня 2003 року, що вбачається зі змісту свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 296617 (а.с.8) та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10).

Як слідує зі змісту довідки № 7-25-591 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.9) та Статуту ДП «Макіїввугілля», затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості України від 13 січня 2006 року за № 7 і зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19 січня 2006 року, (а.с.11-12), ДП «Макіїввугілля» засноване на державній формі власності.

З 15 травня 2003 року ДП «Макіїввугілля» перебуває на обліку в Макіївській ОДПІ за № 58, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22 вересня 2006 року № 1/10/29-014-8 (а.с.13).

Зі змісту корінця першої податкової вимоги від 12 вересня 2002 року вбачається, що сума податкового боргу ДП «Макіїввугілля» станом на 12 вересня 2002 року становила 2 091,21 грн. (а.с.22).

Згідно з корінцем другої податкової вимоги від 15 жовтня 2002 року сума податкового боргу Третьої особи станом на 15 жовтня 2002 року становила 184 006,27 грн. (а.с.23).

23 червня 2003 року Позивачем прийнято рішення за № 6340/10/24-013-4 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу (а.с.24).

7 серпня 2009 року Міністерством вугільної промисловості України виданий наказ за № 331 «Про затвердження переліків майна ДП «Макіїввугілля», яким затверджені Перелік майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу ДП «Макіїввугілля», та Перелік надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності і може бути відчужене у рахунок погашення податкового боргу ДП «Макіїввугілля» та може бути відчужено органами державної податкової служби України в рахунок погашення податкового боргу за попередньою згодою Мінвуглепрому, (а.с.14).

До Переліку надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності, включена будівля пошти (інвентарний номер 5506) (а.с.15).

Станом на 26 червня 2009 року заборгованість ДП «Макіїввугілля» по сплаті податків становила 9 085 223,23 грн., що вбачається зі змісту наданої Позивачем довідки (а.с.50).

26 червня 2009 року податковим керуючим Нечай В.О. проведено опис активів, на які поширюється податкова застава на загальну суму 7 624 322,43 грн., про що складений акт за № 7 (а.с.18-19). До вказаного акта під номером 35 включена будівля пошти, площею 349,3 кв.м., інвентарний номер № 5506, розташована за адресою: АДРЕСА_1, залишковою балансовою вартістю 3 605,50 грн. (а.с.18).

Публічне обтяження у вигляді податкової застави, яка виникла на підставі акта опису від 26 червня 2009 року № 7, в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна взагалі не реєструвалося. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна окремий запис на підставі акта опису від 26 червня 2009 року № 7 не вносився. Водночас, 9 липня 2009 року до Запису 44, зареєстрованого 5 лютого 2007 року за № 4449516, внесена зміна - виправлення помилки, сутність якої полягала у додаванні об'єктів за актом опису № 6 від 26 червня 2009 року та за актом опису № 7 від 26 червня 2009, що вбачається зі змісту Розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (зворотній бік а.с.155 - зворотній бік а.с.157).

На примусовому виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 8 (ВП № 31699307), розпочате 18 липня 2003 року на підставі виконавчих листів, виданих починаючи з 1999 року місцевими загальними, адміністративними, господарськими судами, а також виконавчих документів, виданих іншими органами. Зведене провадження ВП № 31699307 об'єднує 1566 виконавчих проваджень (а.с.77-101).

27 січня 2004 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.39), про що внесено запис до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за № 2259351 від 5 серпня 2005 року. Арешт накладено на все майно Третьої особи в межах суми стягнення.

Зведене виконавче провадження неодноразово зупинялося та поновлювалося, про що свідчать відповідні постанови державного виконавця (а.с.60-63, 73-74).

Постановою від 11 лютого 2011 року зведене виконавче провадження № 8 зупинено, за винятком рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими правовідносинами.

Постановою від 17 червня 2011 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 8 в частині стягнення боргу з ДП «Макіїввугілля» на користь УПФУ та районних ФССНВ м. Макіївки.

30 листопада 2011 року державним виконавцем складений акт опису й арешту майна боржника - ДП «Макіїввугілля» (а.с.41-42). Як слідує зі змісту акта на примусовому виконанні у ВДВС перебувають виконавчі документи про стягнення з ДП «Макіїввугілля» заборгованості на загальну суму 512 474 290,00 грн. До зазначеного акта, крім іншого майна, включена будівля пошти (інв. 5506).

Правомірність дій державного виконавця під час складання акта опису й арешту майна від 30 листопада 2011 року, а також дій, пов'язаних з передачею на реалізацію окремого нерухомого майна ДП «Макіїввугілля», включеного до цього акта, встановлена під час розгляду адміністративної справи № 2а/0570/8639/2012 за позовом Макіївської ОДПІ до ВДВС про визнання неправомірними дій щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі, до реалізації та зобов'язання виключити з акта опису від 30 листопада 2011 року майна, яке знаходиться в податковій заставі. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року по справі № 2а/0570/8639/2012 у задоволенні вимог Макіївської ОДПІ відмовлено повністю (а.с.43-45).

Державним виконавцем вчинені дії, спрямовані на примусову реалізацію майна боржника.

30 вересня 2012 року суб'єктом оцінної діяльності складений звіт за № 339/05/12 про визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна - колишньої будівлі пошти (а.с.102-103).

Листами від 21 листопада 2012 року ВДВС повідомив Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Донецькій області, Міністерство вугільної промисловості, ДП «Макіїввугілля», УПФУ у Центрально-Міському районі та Совєтському районах м. Макіївки про арешт і опис майна боржника, в тому числі нежитлового приміщення - колишньої будівлі пошти, та її експертну вартістю 12 085,67 грн. (а.с.68-69).

3 грудня 2012 року на адресу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Відповідач надіслав пакет документів щодо реалізації цієї будівлі (а.с.66), підготовлена заявка на її реалізацію (а.с.67).

12 грудня 2012 року між ВДВС та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» укладений договір № 05-0343/12(А) про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (а.с.71-72).

На виконання умов вказаного договору листом від 20 грудня 2012 року Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» повідомила Відповідача про те, що прилюдні торги відбудуться 10 січня 2013 року, оголошення про їх проведення опубліковане на сайті Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за № 473429 (а.с.70).

10 січня 2013 року прилюдні торги відбулися. Як вбачається зі змісту протоколу № 05-0343/12(А) від 10 січня 2013 року переможцем торгів визнана ОСОБА_8, яка придбала нерухоме майно - колишню будівлю пошти, загальною площею 278,9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за 12 150,00 грн. (а.с.40).

Листом від 8 січня 2013 року ДП «Макіїввугілля» повідомило Макіївську ОДПІ про те, що Відповідачем здійснений опис майна ДП «Макіїввугілля», яке не задіяне у виробничому процесі та не забезпечує господарську діяльність підприємства на підставі акта опису й арешту майна боржника від 30 листопада 2011 року, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів рухомого та нерухомого майна, а саме колишню будівлю пошти (інв. 5506), а також про те, що листом від 25 грудня 2012 року Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» ДП «Макіїввугілля» поінформоване про проведення прилюдних торгів з реалізації цього майна. Лист Третьої особи Макіївська ОДПІ отримала того ж дня, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.20).

Судом досліджений Витяг з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 36476269, виданий 14 червня 2012 року на запит Відповідача (а.с.46-47).

Запит зроблений за наступними параметрами: тип обтяження - «Заборона», «Арешт»; власник - ДП «Макіїввугілля». За вказаними параметрами в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна знайдено 5 записів, в тому числі:

- Запис 3 (архівний) від 5 серпня 2005 року № 2259351 тип обтяження - арешт, підстава обтяження - постанова державного виконавця ВДВС від 21 січня 2004 року, об'єкт обтяження - все майно, боржник - ДП «Макіїввугілля»;

- Запис 5 від 2 березня 2012 року № 12235937, тип обтяження - арешт нерухомого майна, підстава обтяження - постанова про арешт нерухомого майна та заборона його відчуження від 2 березня 2012 року, об'єкт обтяження - все нерухоме майно за винятком Дитячих ясел «Троянда № 17» (інв. 5508) та Дитячого садка № 37 (інв. 5514), власник - ДП «Макіїввугілля», обтяжувач - ВДВС.

Докази наявності в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про обтяження нерухомого майна, належного ДП «Макіїввугілля», обтяжувачем за якими є Макіївська ОДПІ, суду не надані.

На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2013 року Донецькою філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України наданий Розширений витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 39904529 від 13 лютого 2013, сформований за наступними параметрами запиту: тип обтяження - усі типи, боржник - ДП «Макіїввугілля», стан реєстрації - вилучені та чинні записи.

За вказаними параметрами в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна знайдено 89 записів (а.с.124-188), в тому числі Запис 44 (чинний) від 5 лютого 2007 року № 4449516, вид обтяження - публічне, тип обтяження - податкова застава, об'єкт обтяження - активи платника податків згідно Актів опису активів від 29 січня 2007 року №№ 5, 6, 7, 8, 9, обтяжувач - Макіївська ОДПІ, боржник - ДП «Макіїввугілля», термін дії - до 5 лютого 2012 року. (До вказаного запису неодноразово вносилися зміни, пов'язані з вилученням та додаванням об'єктів. 9 липня 2009 року до цього запису внесена зміна - виправлення помилки - додано об'єкти «акт опису № 6 від 26 червня 2009 року» та «акт опису № 7 від 26 червня 2009 року», термін дії після змін - 28 травня 2014 року, звернення стягнення - не зареєстроване) (а.с.155-159).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, в рамках зведеного виконавчого провадження № 8 здійснюється примусове виконання виконавчих документів, виданих судами різних юрисдикцій, а також виконавчих документів, виданих іншими органами, адміністративний позов поданий Макіївською ОДПІ, яка є стягувачем у виконавчому провадженні, що, з огляду на положення п.п.2-3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», викладеної в редакції постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5, з доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2012 року № 10, зумовлює висновок про те, що адміністративну справу № 805/486/13-а належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з урахуванням особливостей, встановлених ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справах щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР) державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом № 202/98-ВР.

Ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 202/98-ВР визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема районні відділи державної виконавчої служби відповідних міських управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Районні відділи державної виконавчої служби відповідних міських управлінь юстиції є юридичними особами.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Системний аналіз вищезгаданих положень Законів № 202/98-ВР та № 606, а також п.7 ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження дій цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст.1 Закону № 606 вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходи примусового виконання рішень визначені ст.32 Закону № 606. Одним з таких заходів, згідно з п.1 ч.1 ст.32 Закону № 606, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права)

боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника регламентований ст.52 Закону № 606, відповідно до ч.ч.1, 5, 6 якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації; у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення; боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення; черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем; стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Особливості звернення стягнення на заставлене майно визначає ст.54 Закону № 606, відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 5 якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя; для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що передбачено ч.ч.1-2 ст.57 Закону № 606.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.57 Закону № 606 постановами, передбаченими ч.2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт майна боржника надсилається не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у ч.2 цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.

Особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи визначені Главою 5 Закону № 606.

Згідно з ч.1 ст.66 Закону № 606 у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Відповідно до ч.2 ст.66 Закону № 606 у разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); 2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

У разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача, що передбачено ч.3 ст.66 Закону № 606.

На час вчинення державним виконавцем дій щодо опису й арешту майна ДП «Макіїввугілля» діяла Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, (далі - Інструкція № 74/5).

Звернення стягнення на майно боржника визначав розділ 5 Інструкції № 74/5. П.п.5.3.9. п.5.3. Інструкції № 74/5 передбачав, що відомості про заставу рухомого майна державний виконавець може отримати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, інформацію щодо заборони відчуження нерухомого майна - в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна.

Арешт та вилучення майна боржника регламентував п.5.6. Інструкції № 74/5. Відповідно до п.п.5.6.8. п.5.6. Інструкції № 74/5 про накладення арешту на нерухоме майно державний виконавець не пізніше наступного дня надсилає повідомлення нотаріальному органу за місцезнаходженням нерухомого майна. Про накладення арешту на нерухоме майно, яке заставлено третім особам, останні також повідомляються державним виконавцем. Державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, що передбачено п.п.5.6.11. п.5.6. Інструкції № 74/5.

Проаналізувавши наведені вище правові норми у співставленні з встановленими фактичними обставинами, суд дійшов висновку що опис та арешт майна ДП «Макіїввугілля», в тому числі колишньої будівлі пошти (інв. № 5506), здійснений державним виконавцем у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 606.

Реалізація майна, на яке звернено стягнення, здійснюється у відповідності до вимог ст.62 Закону № 606, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 року № 42/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 року за № 480/3773, Тимчасового положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 745/4038.

Вчинені державним виконавцем дії щодо передачі на реалізацію майна боржника - колишньої будівлі пошти (інв. № 5506) відповідають вимогам наведених вище нормативних актів.

Щодо твердження Макіївської ОДПІ про пріоритетність податкової застави суд відзначає наступне.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV (далі - Закон № 1255) пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно; вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна; нижчий пріоритет - пріоритет одного обтяжувача, який підпорядковується пріоритету іншого обтяжувача, на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором, що передбачено ч.ч.1-2 ст.3 Закону № 1255.

Ч.ч.1-2 ст.4 Закону № 1255 визначено, що обтяження поділяються на публічні та приватні. Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.

Згідно з ч.4 ст.5 Закону № 1255 рухоме майно може бути предметом декількох обтяжень, якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло попереднє зареєстроване обтяження.

Обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом, що передбачено ст.11 Закону № 1255.

Правові наслідки реєстрації обтяження визначені ст.12 Закону № 1255, якою встановлено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження, що передбачено ч.ч.1-2 ст.14 Закону № 1255.

Види публічних обтяжень визначені ст.37 Закону № 1255, відповідно до якої до публічних обтяжень належать, крім іншого, податкова застава та накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом. Порядок встановлення і зміст окремих видів публічних обтяжень визначаються законом. Публічне обтяження набирає чинності з моменту його реєстрації в Державному реєстрі.

Згідно з положеннями ст.38 Закону № 1255 при публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган. Права і обов'язки суб'єктів публічного обтяження встановлюються законом. Якщо рухоме майно, яке є предметом публічного обтяження, є також предметом інших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за публічним обтяженням або особи, на користь якої встановлено публічне обтяження, здійснюється в черговості згідно з пріоритетом публічного обтяження.

Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону, що передбачено ст.39 Закону № 1255.

Відповідно до ст.40 Закону № 1255 звернення стягнення на предмет публічного обтяження здійснюється в порядку, встановленому законом. Якщо щодо предмета публічного обтяження зареєстроване інше обтяження з вищим пріоритетом, при зверненні стягнення на предмет публічного обтяження обтяжувач або особа, на користь якої встановлено публічне обтяження, зобов'язані надіслати обтяжувачу з вищим пріоритетом письмове повідомлення про звернення стягнення за публічним обтяженням у порядку, встановленому ст.27 цього Закону. У цьому разі обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на відповідне рухоме майно згідно з положеннями розділу IV цього Закону.

Суд відзначає, що Позивачем оспорюються дії ВДВС щодо опису, арешту та передачі на реалізацію нерухомого майна, в той час, коли Закон № 1255 визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Крім того, відповідно до п.1 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року № 830, державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов'язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.

Оскільки Закон № 1255 не регулює правовідносини, пов'язані з нерухомим майном, то застосування його положень, якими встановлюється певний пріоритет до обтяжень, зареєстрованих у Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, а відповідно і до спірних правовідносин є безпідставним.

До того ж навіть реєстрація податкових застав нерухомого майна до створення Державного реєстру податкових застав у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, як це передбачено спільними наказами Міністерства юстиції України та Державної податкової адміністрації України від 7 лютого 2003 року № 9/5/59 та від 18 серпня 2005 року № 92/5/347, на які посилався представник Макіївської ОДПІ, не може визначати пріоритет податкової застави над іншими видами обтяжень, зокрема зареєстрованими у Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, оскільки за ст.90 Податкового кодексу України такий пріоритет встановлюється відповідно до закону, а вказаний закон на теперішній час не прийнятий.

Крім того, до складання акта опису й арешту майна боржника від 30 листопада 2011 року та до складання акта опису активів від 26 червня 2009 року № 7, а саме 27 січня 2004 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.39), про що внесено запис до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за № 2259351 від 5 серпня 2005 року.

Також суд відзначає, що відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; згідно з ч.2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, правомірність дій державного виконавця під час опису та арешту майна ДП «Макіїввугілля» від 30 листопада 2011 року не підлягає доведенню, оскільки встановлена таким, що набрало законної сили судовим рішенням у справі № 2а/0570/8639/2012, а саме - постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року.

З приводу твердження Макіївської ОДПІ про порушення її прав державним виконавцем внаслідок неповідомлення про опис, арешт та передачу на реалізацію майна ДП «Макіїввугілля», яке перебуває у податковій заставі, суд відзначає наступне.

Як встановлено судом, державним виконавцем здійснений опис, накладений арешт та передане на реалізацію нерухоме майно. Чинна на час вчинення відповідних дій Інструкція № 74/5 передбачала, що стосовно нерухомого майна державний виконавець має зробити запит до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що і було зроблено Відповідачем. Оскільки в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження майна ДП «Макіїввугілля» з боку Макіївської ОДПІ не містилися, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обізнаності державного виконавця про існування податкової застави, неповідомлення Позивача про арешт, опис та передачу на реалізацію будівлі пошти (інв. № 5506) не може бути визнано неправомірним. Про вказані обставини Макіївська ОДПІ не була повідомлена як один із стягувачів у зведеному виконавчому провадженні з тієї причини, що виконавчі провадження, стягувачем за якими є Позивач були зупинені.

Щодо вимог позивача про виключення колишньої будівлі пошти (інв. № 5506) з акта опису та арешту майна боржника від 30 листопада 2011 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Колишня будівля пошти (інв. № 5506) була реалізована на прилюдних торгах, що відбулися 10 січня 2013 року (тобто ще до звернення Макіївської ОДПІ до суду із вказаним позовом), за результатами торгів право власності на це майно набула ОСОБА_8

Аналіз положень Закону № 606 свідчить про те, що він не встановлює порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна боржника, на яке звернено стягнення, та переході права власності до покупця - переможця торгів, слід зазначити, що має місце правочин, який може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповдач діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Законом № 606, з дотриманням критеріїв, наведених у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочниства України.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки суб'єктом владних повноважень, на користь якого ухвалене судове рішення, не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та експертів, судові витрати стягненню з Позивача не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Макіїввугілля», про визнання неправомірними дій Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі, до реалізації та зобов'язання Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції виключити з акту опису від 30 листопада 2011 року майно, яке знаходиться у податковій заставі, а саме: колишню будівлю пошти (інв. 5506) - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 21 лютого 2013 року.

3. Постанова складена у повному обсязі 25 лютого 2013 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.