Постанова № 29618885, 30.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 р. Справа №2а/0570/16912/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі Попові А.М.,

за участю

представника позивача - Корнієнко І.Б.,

представників відповідача - Заритовської О.А., Курига О.І.,

Сафонова С.В., Чичкан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СІНІАТ» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «СІНІАТ», звернулось до суду з позовною заявою до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000482342 від 09.08.2012 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що відповідачем за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки «Лафарж Гіпс» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, встановлені порушення та складено акт № 2815/15-1/01237738 від 09.10.2012 року.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482342 від 09.08.2012 року, що оскаржується.

Не погоджується із висновками акта перевірки у зв'язку із їх необґрунтованістю, оскільки відповідач завищення витрат у контексті п. 138.7 ст. 138, п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу України пов'язує із наднормативними втратами при видобутку каменю гіпсового та каменю гіпсоангідритового, які в свою чергу не підпадають під визначення «забракованої продукції», оскільки пов'язані з видобуванням сировини, а не з виготовленням продукції.

Оскільки висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник позивача у судовому засіданні 30 січня 2013 року надала суду додаткові письмові пояснення, згідно до яких зокрема зазначила, що коефіцієнт, встановлений при перевірці для визначення рівня експлуатаційних та загально шахтних витрат, до перерахунку собівартості добитої сировини, застосований неправомірно, оскільки наявність або відсутність загально шахтних витрат не може впливати на суму витрат і відповідно на визначення об'єкту оподаткування та розрахунку податку на прибуток.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях від 16.01.2013 року та поясненнях до заперечень від 28.01.2013 року.

Згідно наданих суду письмових заперечень зазначили, що доводи адміністративного позову викладені у позовній заяві, не спростовують суті встановлених порушень, а тому немає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши представників сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «СІНІАТ» (Далі,- ТДВ «СІНІАТ») 84500, Донецька область, м. Артемівськ, 2-й пров. Ломоносова, 3, ІК 00290601, - є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Згідно статуту ТДВ «СІНІАТ»,- яке мало назву Товариство з додатковою відповідальністю «Лафарж Гіпс», є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Лафарж Гіпс», що припинилося внаслідок перетворення. До Товариства, як правонаступника створеного в результаті перетворення, перейшло усе майно, усі права та обов'язки Закритого акціонерного товариства «Лафарж Гіпс» (а.с. 121).

ТДВ «СІНІАТ» перебуває на податковому обліку в Артемівській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби.

Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби (Далі,- Артемівська ОДПІ Донецької області ДПС), вул. Комсомольська, 8, м. Артемівськ, Донецька область, 84500, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства, - є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

23.07.2012 року Артемівська ОДПІ Донецької області ДПС за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ТДВ «Лафарж Гіпс» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, встановлені порушення та складено акт № 2815/15-1/01237738 від 09.10.2012 року (Далі за текстом,- акт перевірки) (а.с. 7-97).

Згідно висновків акта перевірки, з боку ТДВ «Лафарж Гіпс», встановлені порушення п. 138.7 ст. 138, п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу України (Далі,- ПКУ), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за період:

2-4 квартал 2011 року на суму 1 157 231,00 гривень;

1 квартал 2012 року 1 173 011,00 гривень.

На підставі акта перевірки, 09.08.2012 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482342 (Далі за текстом,- спірне рішення), яким, позивачу за порушення п. 138.7 ст. 138, п. 140.3 ст. 140 ПКУ, згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, 58.1 ст. 58 ПКУ, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1173011 гривень за декларацією № 902926992 від 24.05.2012 року (а.с.98).

Податковим органом, в обгрунтування висновків акту перевірки покладено обставини віднесення наднормативних витрат при видобутку каменю гіпсового та каменю гіпсового та каменю гіпсоангідритового, що призвело до завищення витрат на 1 173 011,31 гривень у т.ч.:

3 кв. 2011 року 565994,64 гривень;

4 кв. 2011 року 591236,33 гривень;

1 кв. 2012 року 15780,34 гривень.

Вказує, що порушення відбулось в результаті допущеної помилки при визначенні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Суд не погоджується із висновками акту перевірки в частині, яка є підставою для прийняття спірного рішення, з наступних підстав.

Як вбачається із описової частини акту перевірки, висновки акту перевірки, сформовані зокрема на підставі помісячних даних первинної геологічної документації (журналу обліку видобутку і втрат корисних копалин) складеного на виконання «Інструкції про визначення втрат гіпсоангідритових порід при розробці Артемівського родовища гіпсу» (Далі за текстом,-Інструкції), розробленої інститутом геотехнічної механіки ім. Полякова, та пояснювальною запискою «Технологія гірних робіт» - 2009 року, розробленою ДВАТ «Дніпрогіпрошахт», яка підтверджена експертизою Донецького експертно-технічного центру.

Проте, суд не погоджується із такою позицією податкового органу, оскільки помісячні дані первинної геологічної документації не можуть об'єктивно відображати дійсний стан стосовно втрат, підрахунок яких проводиться згідно форми 5-ГР затвердженої Наказом Державної геологічної служби «Про затвердження звітної документації щодо запасів та використання корисних копалин» № 142 від 26.12.2007 року за погодженням з Держкомстатом України від 02.01.2008 р., і 70-ТП затвердженої Наказом Мінстату України № 203 від 29.07.1997 року, і є показником усередненим.

Таким чином, оперативний облік втрат корисних копалин здійснюється щомісячно з відповідним занесенням результатів до журналу обліку видобутку і втрат, разом з тим, визначення наявності понаднормових втрат здійснюється 1 раз на рік одночасно із списанням корисних копалин 1 січня кожного року.

На запит ТДВ «СІНІАТ» Інститутом Геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова листом від 11.01.2013 року № 311-22/11-02-18 надано відповідь щодо уточнення порядку визначення втрат корисних копалин згідно «Інструкцією про визначення втрат гіпсоангідритових порід при розробці Артемівського родовища гіпсу».

Згідно наданої відповіді зазначено, що у відповідності до ст. 46 Кодексу України «Про надра» списанню підлягають видобуті корисні копалини, запаси корисних копалин, які втратили промислове значення, а також втрачені у процесі видобування або не підтверджені під час наступних геологорозвідувальних робіт чи розробки родовища.

Основною обліковою одиницею по шахті (блок, панель) встановлюється стадії проектування при розрахунку втрат на проектній ділянці (п. 3.4. Інструкції).

Облік втрат корисних копалин відбувається окремо по кожній виїмковій одиниці (п. 3.5. Інструкції).

Після завершення експлуатаційних робіт у межах контуру виїмкової одиниці складається акт на зупинку гірних робіт, де відбувається аналіз виїмки запасів виїмкової одиниці (п. 3.9. Інструкції).

Величина фактично погашених балансових запасів встановлюється після виїмкової одиниці (блоку, панелі) та визначається як сума фактично добутих корисних копалин та витрат у масиві.

З наведеного, суд приходить до висновку, що остаточне визначення розмірів втрат має встановлюватися після відпрацювання виїмкової одиниці.

Виїмкова одиниця, згідно з термінологією Інструкції,- це частина запасів, передбачена проектом до відпрацювання (блок, панель), у межах якої якість і умови залягання корисної копалини можуть вважатися постійними. Відповідно до п. 3.4. Інструкції виїмкова одиниця по шахті встановлюється на стадії проектування при розрахунку втрат на проектованій ділянці.

Згідно інформації, наданої головним геологом компанії позивача, за період перевірки видобуток здійснювався на 4 виїмкових одиницях і відповідно відпрацювання ні однієї з них не було закінчено на момент перевірки.

Зазначені обставини підтверджуються таблицею стану відпрацювання виїмкових одиниць Артемівського родовища гіпсу.

Суд також не погоджується із позицією податкового органу з приводу того, що розрахунок понаднормових втрат здійснювався помісячно, оскільки помісячні дані зазначені в журналі обліку видобутку та втрат.

Така позиція суду полягає у тому, що окрім зазначеного журналу складеного відповідно до Інструкції, є багато інших засобів контролю втрат щорічно та щодо виїмкових одиниць: журнал обліку видобутку і втрат корисних копалин на виїмковій одиниці (додаток Б до Інструкції), книга зведеного обліку і руху запасів (додаток В до Інструкції), що річний звіт про втрати корисних копалин (форма 70-тп відповідно до інструкції про прядок складання державної статистичної звітності, затвердженої наказом Мінстату України № 203 від 29.07.1997 року), щорічний запас баланс запасів корисних копалин (форма 5-гр затв. Наказом Державної геологічної служби Мінприроди України № 142 від 26.12.2007 року) акти понаднормових втрат, тощо. Згідно Інструкції оперативний облік витрат у журналі обліку видобутку і втрат, здійснюється систематично з періодичністю не рідше 1 раз на місяць з метою виявлення місць втрат, причини їх утворення та вдосконалення технології видобутку з метою досягнення найбільшої економічної ефективності роботи гіпсової шахти.

Згідно додаткових пояснень позивача, розробка Артемівського родовища ТДВ «Лафарж Гіпс» ведеться двома способами :

видобуток комбайном- гіпс;

видобуток за допомогою буро вибухових робіт - гіпс і гіпс-ангідрит.

При розробці надр будь-яким способом можуть виникати втрати корисних копалин, передбачені законодавчою, нормативною документацією та іншою оперативно-маркшейдерською документацією. Зазначені втрати поділяються на загальношахтні втрати- запаси, що залишаються в целіках, які забезпечують охорону гірських вироблень та поверхні від обвалень, обводнення на період існування шахти та які залишаються у надрах після ліквідації гірничодобувного підприємства.

Експлуатаційні витрати - витрати, що залишаються на ділянках вклинювання, в зонах геологічних порушень у межповерхових целіках, в підошвах камер.

Проте, зазначені витрати не є технічними витратами, так як обсяг корисних копалин, що залишаються є недоторканими в надрах згідно до Інструкції по визначенню втрат гіпсоангідритових порід при розробці Артемівського родовища гіпсу. Технологічний процес видобутку не передбачає інших витрат.

Собівартість видобутого гіпсу та гіпсу-ангідріту не залежить від обсягу втрат, у тому рахунку від експлуатаційних, залишених у надрах. Як вбачається із розрахунку собівартості буровибухових робіт, при зміні % експлуатаційних втрат, вартість буровибухових робіт на 1 тону добутої сировини залишається незміннною, а до зміни собівартості 1 т добутої сировини призвели зміни вартсоті вибухових робіт з 1 січня 2012 року.

Таким чином, наявність або відсутність втрат не впливає на собівартість добутої продукції.

Єдиним показником, що розраховується на підставі погашених запасів, плата за користування надрами при видобутку сировини місцевого значення, - гіпсу.

Згідно ст. 263 ПКУ,- розрахунок плати за користування надрами передбачає обсяг погашених запасів, знятих з обліку на підприємстві внаслідок втрат при видобутку у зв'язку із неможливістю виїмки сировини.

У відповідності до п.п. «в» п.п. 138.10.4 п. 138.10. ст. 138 ПКУ,- інші операційні витрати, що включають, зокрема, інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно:

суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 9 ПКУ,- плата за користування надрами належить до загальнодержавних податків та зборів та обмежень по віднесенню на витрати не має.

Таким чином, коефіцієнт встановлений при перевірці, для визначення рівня експлуатаційних витрат та загальношахтних втрат, до перерахунку собівартості добутої сировини застосований неправомірно, оскільки наявність або відсутність експлуатаційних витрат та загальношахтних втрат не може впливати на суму витрат і відповідно на визначення об'єкту оподаткування та розрахунку податку на прибуток.

Згідно п. 140.3 ст. 140 ПКУ,- до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Отже, податковий орган, у даному спірному випадку, невірно застосовує до наднормативних втрат при видобутку каменю гіпсового та каменю гіпсоангідритового поняття остаточно забракованої продукції.

Технічними втратами визнаються втрати при виробництві та (або) транспортуванні товарів (робіт, послуг), обумовлені технологічними особливостями виробничого циклу і (або) процесу транспортування, а також фізико-хімічними характеристиками застосовуваної сировини.

Під природним убутком розуміються втрати від недостачі і (або) псування при зберіганні і транспортуванні матеріально-виробничих запасів у межах затверджених норм.

Згідно п.п. 14.1.128. п. 14.1 ст. 14 ПКУ,- обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Враховуючи зазначене, втрати під час видобування корисних копалин, про які йдеться в Інструкції та Пояснювальній записці «Технологія гірничих робіт» не можна співвідносити з технічними втратами, оскільки втрати в процесі видобування сировини- це залишок корисних копалин у надрах, а технічні втрати пов'язані з втратами вже добутої сировини, яка використовується для виготовлення готової продукції. Та можуть виникати в процесі переробки.

За таких обставин, посилання відповідача на порушення п. 140.3 ст. 140 ПКУ є безпідставним.

Втрати від браку можуть з'явитися у виробничому процесі та можуть бути наслідком технологічної особливості або це втрати, викликані дефектами. Браком у виробництві вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам в не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані лише після виправлення.

Згідно п. 138.7 ст. 138 ПКУ,- фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку, в разі реалізації такої продукції.

Отже, при використанні проектних втрат корисних копалин, у тому числі через залишення останніх в охоронних та бар'єрних циліках, що передбачено проектами відпрацювання родовища для забезпечення охорони гірничих виробок і поверхні від руйнування та обводнення, у розмірі 58,9% та 3 % до собівартості продукції, не підпадають під визначення «забракованої продукції», адже пов'язані з видобуванням сировини, а не з виготовленням продукції.

Крім того, податковий орган не надав докази та не довів суду факту включення позивачем до собівартості продукції нормативних втрат при видобутку каменю гіпсового та каменю гіпсоангідритного, а також віднесення них до складу витрат, що в свою чергу впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток. Натомість, як зазначалося вище, позивачем заперечувався факт віднесення втрат на собівартість продукції і відповідно до складу валових витрат, що на думку відповідача призвело до її завищення на суму 1173011,31 гривень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності спірного рішення.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на те, що позивач у позовних вимогах, зокрема просить визнати нечинним спірне рішення, з метою належного та повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне скасувати спірне рішення, оскільки нечинними визнаються нормативні акти, а зазначене рішення є актом індивідуальної дії, тому воно підлягає скасуванню.

Оскільки відповідач не довів суду правомірність підстав для зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1173011 гривень за декларацією № 902926992 від 24.05.2012 року, суд приходить до висновку про скасування спірного рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 2146,00 гривень.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000482342 від 09.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "СІНІАТ" судовий збір у розмірі 2146, 00 гривень (дві тисячі сто сорок шість) гривень шляхом їх безспірного списання із рахунку Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30 січня 2013 року.

Повний текст постанови складений 04 лютого 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.