Ухвала суду № 29617831, 15.05.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2012 р. справа № 2а-0870/11034/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі № 2а-0870/11034/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕнергодарбудЛТД»до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕнергодарбудЛТД»звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001521501, виданого 30 червня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Енергодар Запорізької області, яким донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства на суму 9 300 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 325 грн. Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків відповідача, викладених в акті камеральної перевірки щодо порушення позивачем п.5.9 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток»в частині заниження суми приросту балансової вартості запасів на суму 37 200 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року позов задоволено - визнано протиправним та скасовано спірне повідомлення-рішення.

Не погодившись із рішенням суду, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про те, що операція по внесенню в статутний капітал платника податку на прибуток товарно-матеріальних цінностей є прямою інвестицією і їх вартість не повинна включатись до валових витрат.

У наданих суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «ЕнергодарбудЛТД»зазначило, що підприємство було зареєстровано 17.12.2009 року і внесення коштів або майна до його статутного капіталу в обмін на корпоративні права є прямою інвестицією, які у валові доходи не включаються. У декларації з податку на прибуток підприємства і додатків до них не включені дані щодо матеріальних цінностей, які внесені до статутного капіталу, тому такі товарно-матеріальні цінності не можуть бути предметом їх регулювання відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток», що спростовує висновки відповідача.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представники позивача просили суд залишити оскаржену постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, 30 червня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Енергодар Запорізької області на підставі Акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток про виявлення помилок № 150/15-108/36879407 від 09.06.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001521501 від 30 червня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергодарбуд ЛТД»визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 9 300 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 325 грн. На думку податкового органу, Товариством порушено норму п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження приросту балансової вартості запасів на 37 200 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання на 9 300 грн. Такого висновку відповідач дійшов за наслідками проведеної камеральної перевірки за звітний податковий період -півріччя 2010 року шляхом дослідження податкової звітності: декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року, декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року, декларації з податку на прибуток за 2010 рік. Так, підприємством перша декларація подана за 3 квартали 2010 року, в якій задекларована відсутність залишку запасів; друга декларація -за 6 кварталів 2010 року, в якій відображено балансову вартість запасів на складах (місцях зберігання) у сумі 37 200 грн., балансова вартість на кінець податкового періоду складає 37 290 грн., приріст балансової вартості запасів складає 90 грн.; третя декларація -за 9 місяців , в якій відображено балансову вартість запасів на складах (місцях зберігання) у сумі 37 200 грн., балансова вартість на кінець податкового періоду складає 108 895 грн., приріст балансової вартості запасів складає 71 695 грн.; четверта декларація -за 12 місяців 2010 року, в якій відображено балансову вартість запасів на складах (місцях зберігання) у сумі 37 200 грн., балансова вартість на кінець податкового періоду складає 108 895 грн., приріст балансової вартості запасів складає 71 695 грн. Донарахування по акту перевірки здійснено за перше півріччя 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про помилковість висновків відповідача щодо заниження Товариством податкового зобов'язання з податку на прибуток на 9 300 грн., оскільки такі висновки ґрунтуються виключно на відомостях, відображених у деклараціях: за 3 квартали 2010 року, в якій була задекларована відсутність залишку запасів та за 6 місяців 2010 року, в якій відображена балансова вартість запасів 37 200 грн. При прийнятті спірного повідомлення-рішення відповідачем не враховані наступні обставини, які виключають у даному випадку відповідальність позивача, як платника податку: по-перше, Товариство є новоствореним, оскільки його державна реєстрація відбулась 17.12.2009 року; по-друге, товарно-матеріальні цінності на суму 37 200 грн. внесені до статутного фонду в обмін на корпоративні права, а відтак є прямою інвестицією відповідно до п.п. 4.2.5. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; по - третє, новостворені суб'єкти господарської діяльності - платники податку на прибуток складають відомості про балансову вартість товарних запасів і матеріальних ресурсів і подають їх до податкового органу, починаючи зі звітного кварталу (податкового) кварталу, наступного за кварталом їх реєстрації у податковому органі

Відповідно до п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за порушення якого позивача притягнуто до фінансової відповідальності, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та інших матеріальних цінностей, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат.

Згідно п.п. 4.2.5 п.4.2. ст. 4 цього ж Закону не включаються до складу валових доходів кошти або вартість майна, які надходять платникові податків у вигляді прямих інвестицій.

Відповідно до підпункту 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Прямою інвестицією є господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Згідно з пунктом 1 ст. 66 Господарського кодексу України під терміном "майно" слід розуміти виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Таким чином, якщо товарно-матеріальні цінності вносяться до статутного фонду підприємства-емітента в обмін на його корпоративні права, таке внесення є прямою інвестицією, сума якої не включається до складу валового доходу цього емітента відповідно до підпункту 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону.

Підпунктом 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону визначено, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Що стосується валових витрат, то згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону ними є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Виходячи з викладеного, операція з внесення товарно-матеріальних цінностей до статутного фонду платника податку є прямою інвестицією, а не їх придбанням , платник податку - емітент, який отримав цінності як внесок до статутного фонду не включає їх вартість отриманих до складу валових витрат.

При цьому, відповідно до пункту 5.9 ст. 5 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Враховуючи те, що відповідно до Закону у перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат, а вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих у вигляді прямої інвестиції, не підлягає включенню до складу валових витрат, застосування пункту 5.9 ст. 5 Закону для перерахунку таких товарно-матеріальних цінностей, на думку суду першої інстанції та колегії суддів, є неправомірним.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін. Доводи апелянта не спростовують висновки суду, тому не можуть бути підставами для його скасування.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі № 2а -0870/11034/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергодарбуд ЛТД»до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення -залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова