Рішення № 29616492, 25.02.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "25" лютого 2013 р. Справа № 906/164/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Вознюк С.В. - директор;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства "Світання" (м.Вишгород, Київська область)

до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувального комбінату "Кварцит" (смт.Першотравневе, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 40000,00грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 40000,00грн. заборгованості за отриманий товар. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, що відповідач не провів повну оплату за товар, поставлений згідно договору купівлі-продажу №49П/К-12 від 14.05.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала господарського суду від 05.02.2013р., направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та у витягу з ЄДРПОУ (а.с.33-34), 11114, Житомирська обл., Овруцький район, смт.Першотравневе, вул.Леніна, 1), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю малим підприємством "Світання" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (покупець, відповідач) укладено договір №49П/К-12 (а.с.7), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору (1.1 договору).

Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання видаткової накладної покупцем (у випадку оформлення акту, з моменту його підписання покупцем) (п.3.2 договору).

Пунктом 4.4 договору встановлено порядок та форму оплати товару: 50% попередня оплата, решта 50% на протязі 10 банківських днів з моменту передачі товару. Форма оплати - платіжне доручення. По договору допускається інша узгоджена сторонами форма розрахунків.

На виконання умов договору №49П/К-12 від 14.05.2012р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 167130,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000004, №РН-0000005 від 18.06.2012р., №0000007 від 17.07.2012р. та актами приймання - передачі товару від 18.06.2012р. та від 17.07.2012р. (а.с.10, 12, 14-15).

Однак, відповідач в порушення умов договору розрахунки за отриманий товар провів лише частково на загальну суму 127130,00грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 40000,00рн. (167130,00грн. - 127130,00грн.).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40000,00грн.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 4.4 договору визначено, що розрахунки по договору проводяться на протязі 10 банківських днів з моменту передачі товару.

Судом встановлено, що відповідач не оплатив у повному розмірі отриманий у позивача товар.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар в повному обсязі не провів.

Згідно довідки позивача (а.с.23) станом на час вирішення справи заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та складає 40000,00грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 40000,00грн.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (Житомирська область, Овруцький район, смт.Першотравневе, вул.Леніна, 1, код 00191879)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства "Світання" (Київська область, м.Вишгород, пл.Шевченка, 3, оф.145-А, код 30207124)

- 40000,00грн. основного боргу;

- 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 2 прим.

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)