Постанова № 29615386, 19.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р. Справа № 5021/1589/12

Колегії суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

за участю представників сторін:

позивача - Пейкова І.О., довіреність б/н, від 02.01.2013 р.

відповідача - Чайченко О.В., довіреність від 12.11.2012 р.

3-ї особи - Соколов А.О. (довіреність від 14.04.11р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми (вх.№220С/1-43) на рішення господарського суду Сумської області від 20 грудня 2012 року по справі №5021/1589/12

за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м.Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка", м. Суми

про стягнення 204324,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач, з урахуванням уточнень, звернувся до суду з позовом в якому просив зобов'язати відповідача відшкодувати 204324,00 грн. майнової шкоди, спричиненої пошкодженням нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки,8.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20 грудня 2012 р. (суддя Джепа Ю.А.) в позові відмовлено повністю. Стягнуто з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради судовий збір в розмірі 5695,98 грн.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити, судові витрати пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

В обґрунтування викладених вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, вважає, що судом в оскаржуваному судовому рішенні надано перевагу позиції відповідача, а також не застосовано до даних правовідносин норми ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Таким чином вважає, що поліпшення, які відповідач вважає своєю власністю, є не його, а комунальною власністю, і тому він не мав права їх демонтувати.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Третя особа надала пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що відповідач втратив право оренди приміщення комунальної власності, тому вважає, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" поліпшення, що були ним зроблені без згоди управління та які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягають, а відповідач не має правових підстав для звільнення від відповідальності за пошкодження та неналежне утримання майна комунальної власності - приміщення по вулиці Набережна р. Стрілки, 8 в місті Суми.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтвердили свої позицію, викладену в апеляційній скарзі, та у відзиві на неї, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з обставин справи, за якими встановив, що рішенням господарського суду Сумської області від 09.07.2007 року по справі № 9/376-076 визнано дійсним договір оренди нерухомого майна в редакції, викладеній в резолютивній частині (а.с. 57-64).

18.09.2008 року сторонами внесено зміни до вищезазначеного договору оренди шляхом укладення договору оренди нерухомого майна УМКВ-0199, на умовах якого та на підставі акту прийняття-передачі нерухомого майна від 18.09.2008 року відповідач отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 1057,5 кв.м. за адресою: м. Суми вул. Набережна р. Стрілки, 8 (а.с. 65-69, 70).

21.03.2012 року сторонами підписано акт приймання-передачі, згідно з яким ТОВ "Ремпобуттехніка" передає, а Управління майна комунальної власності Сумської міської ради приймає нежитлові приміщення площею 856,3 кв.м. за адресою: м. Суми вул. Набережна р. Стрілки, 8 (а.с. 71 т.1).

Судом першої інстанції прийнято до уваги пояснення представника позивача, наданих у судовому засіданні, з яких вбачається, що після підписання даного акту приймання-передачі орендар повністю звільнив займані ним за договором оренди приміщення площею 856,3 кв.м. Саме така площа приміщень, враховуючи зміни до договору оренди, знаходилася у його користуванні на час повернення ним об'єкта оренди позивачу.

Крім того, відповідно до письмових пояснень представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, та пояснень, наданих ним у судових засіданнях, згідно акту приймання нерухомого майна від 25.04.2012 року орендарем нежитлового приміщення по вул. Набережна р. Стрілки, 8 з даної дати і по теперішній час є ТОВ "Гермес", який в орендованому приміщенні здійснив капітальний ремонт.

Як свідчать матеріали справи, звертаючись до господарського суду, в обґрунтування заявлених до ТОВ "Ремпобуттехніка" вимог Управління майна комунальної власності Сумської міської ради зазначило про те, що 28.03.2012 року працівники ТОВ "Ремпобуттехніка" без дозволу позивача самовільно демонтували систему опалення, електропостачання та пожежного оповіщення, двері, підлогу, вікна у вищезазначеному приміщенні. За даним фактом позивач звернувся до органів внутрішніх справ для припинення протиправних дій та фіксування факту пошкодження майна комунальної власності. Крім того, 30.03.2012 р. позивачем у присутності свідків складено акт обстеження нежитлових приміщень, в якому зафіксовані наслідки зазначених протиправних дій. Відповідно до висновку експертного будівельно - технічного дослідження № 1223 від 31.07.2012 року, складеного Сумським відділенням при ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для приведення громадської будівлі з розташованими в ній нежитловими приміщеннями за адресою: м. Суми вул. Набережна р. Стрілки, 8, до технічно-справного стану, з урахуванням акту об стеження нежитлових приміщень від 30.03.2012 року, на час проведення експертного дослідження становить 204 324 грн., які позивач просив стягнути з ТОВ "Ремпобуттехніка" на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції, виходячи з аналізу положень ст.ст. 116, 1172 Цивільного кодексу України, визнав безпідставними доводи позивача про те, що шкоду спричинено саме діями, рішенням чи бездіяльністю відповідача у справі - ТОВ "Ремпобуттехніка" з обґрунтуванням тим, що раніше дане приміщення займала саме ця юридична особа, її працівниками не були повернуті ключі від раніше орендованого приміщення, оскільки з матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що 21.03.2012 року, тобто раніше часу спричинення шкоди, об'єкт оренди на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень був повернутий орендодавцю - Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради. Зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками, в ньому відсутні будь-які зауваження (стосовно здійснених поліпшень або, навпаки, щодо недоліків) з боку сторін щодо стану майна - об'єкту оренди ( а.с. 71).

Судом першої інстанції також прийнято до уваги та надано оцінку доводам позивача та третьої особи та їх посиланням на порушення прокуратурою м. Суми кримінальної справи № 12290973 за фактом пошкодження посадовими особами ТОВ "Ремпобуттехніка" майна Управління майна комунальної власності Сумської міської ради за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 194 Кримінального кодексу України.

Оскільки в кримінально-процесуальних документах вказано про "невстановлених посадових осіб ТОВ "Ремпобуттехніка", суд першої інстанції вважав неможливим достовірно встановити: чи дійсно на момент завдання шкоди ці особи мали трудові правовідносини із відповідачем у справі або ж є працівниками інших підприємств.

Таким чином, з врахуванням викладеного, а також визнаючи неналежність доказової сили наданого позивачем висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 1223 від 31.07.2012 р., складеного на замовлення позивача Сумським відділенням при ХНДІСЕ ім. М.С.Бокаріуса, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність необхідних елементів, необхідних для застосування ст. 1166 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог судом відмовлено.

З висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони документально та матеріально обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі.

Надаючи правову кваліфікацію даному господарському спору, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач обґрунтовує свій позов посиланням на нормами ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.

Слід зазначити, що застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини.

Отже, задоволення позовних вимог про стягнення шкоди може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов.

За правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України, позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: 1) протиправну поведінку відповідача; 2) наявність шкоди та її розміру; 3) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку тобто прямої залежності витрат, понесених позивачем від дій або бездіяльності відповідачів; 4) вину відповідача.

В даному випадку між сторонами виникли правовідносини по виконанню договору оренди нерухомого майна УМКВ-0199, на умовах якого та на підставі акту прийняття-передачі нерухомого майна від 18.09.2008 року відповідач отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 1057,5 кв.м. за адресою: м. Суми вул. Набережна р. Стрілки, 8.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.03.2012 року сторонами підписано акт приймання-передачі, згідно з яким ТОВ "Ремпобуттехніка" передає, а Управління майна комунальної власності Сумської міської ради приймає нежитлові приміщення площею 856,3 кв.м. за адресою: м. Суми вул. Набережна р. Стрілки, 8. Зазначений акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та доповнень з боку орендодавця та орендаря стосовно стану приміщення, що повертається орендодавцю. При цьому також жодних зауважень щодо неотримання орендодавцем під час повернення об'єкту оренди ключів від приміщень вказаний акт не містить.

Відповідно до п.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено сторонами.

Згідно з п. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачеві предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, з цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, після прийняття майна з оренди за актом приймання-передачі обов'язок щодо схоронності майна несе власник, а не колишній орендар.

Вказане спростовує твердження позивача про те, що відповідачем завдано майнову шкоду в межах порушення зобов'язань за умовами договору оренди з посиланням на положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

На думку колегії суддів, не можуть вважатися в розумінні ст. 35 ГПК України обґрунтованими посилання позивача, як на доказ вини відповідача у заподіянні позивачу збитків, на порушення прокуратурою м. Суми кримінальної справи № 12290973 за фактом пошкодження посадовими особами ТОВ "Ремпобуттехніка" майна Управління майна комунальної власності Сумської міської ради за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 194 Кримінального кодексу України, оскільки на час розгляду даної господарської справи обвинувальний вирок не складався і до розгляду по суті обвинувачення кримінальної справи № 12290973 не направлялася, тобто факт наявності вини саме ТОВ "Ремпобуттехніка" у заподіянні позивачу збитків не підтверджений в установленому законом порядку. .

Так. в кримінально-процесуальних документах, копії яких містяться в матеріалах даної справи, вказано про "невстановлених посадових осіб ТОВ "Ремпобуттехніка", не зазначаючи при цьому ні прізвищ, ні імен, ні по-батькові осіб, які могли б бути посадовими особами відповідача.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Однак, наданими позивачем у справі доказами не підтверджено, чи дійсно на момент завдання шкоди "невстановлені посадові особи ТОВ "Ремпобуттехніка" мали трудові правовідносини із відповідачем у справі або ж є працівниками інших підприємств, враховуючи, що в даному спорі, на думку позивача та третьої особи, відповідальність повинна нести саме юридична особа - ТОВ "Ремпобуттехніка".

Дослідження наявних у справі документів не дає підстави встановити, які саме фізичні особи (за прізвищами), яке мають вони правове відношення до відповідача, на підставі яких саме внутрішніх розпорядчих документів відповідача, повинні були чи здійснювали зазначені позивачем та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору дії, а саме по демонтажу систем опалення, електропостачання та пожежного оповіщення, дверей, підлоги, вікон у вищезазначеному приміщенні, яке станом на 28.03.2012 року було належало Сумській міській раді і в користуванні ТОВ "Ремпобуттехніка" вже не перебувало.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами судового процесу, місцезнаходження відповідача є його юридична адреса, зазначена позивачем в позовній заяві. Однак, вона є відмінною від адреси де розташоване майно, відносно якого відбувається даний спір, оскільки, як підтверджено матеріалами справи, відповідно до акту приймання-передачі від 21.03.2012 року відповідач передав зазначене спірне майно відповідачу, тобто з цього моменту знаходження працівників ТОВ "Ремпобуттехніка" у приміщенні за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки, 8, не може вважатися виконанням ними своїх трудових обов'язків без наявності окремого доручення, наказу чи іншого розпорядження ТОВ "Ремпобуттехніка".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо неможливості встановити конкретну особу (осіб) заподіювача шкоди, неправомірність дій якої (яких) слід оцінювати суду.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів визнає недоведеність позивачем факту вчинення правопорушення саме відповідачем у справі.

Також колегія суддів зазначає, що єдиним доказом, наданим позивачем до матеріалів справи на підтвердження розміру шкоди є висновок експертного будівельно - технічного дослідження № 1223 від 31.07.2012 року, який не може вважатися належним та об'єктивним доказом на підтвердження розміру спричиненої позивачу шкоди, оскільки вказаний висновок складений на замовлення позивача Сумським відділенням при ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, та ґрунтується на даних акту об стеження нежитлових приміщень від 30.03.2012 року, який був складений представниками позивача.

Отже, позивачем не доведено як об'єктивної та суб'єктивної сторони цивільного правопорушення, так і факту його вчинення саме відповідачем у справі, а також не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості розміру понесених збитків, що виключає застосування до даних правовідносин положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, як правової підстави для відшкодування відповідачем майнової шкоди у розмірі 204324,00 грн., спричиненої пошкодженням нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки,8.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та недоведеними, тому не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 20 грудня 2012 року по справі № 5021/1589/12 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Слід зазначити, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року по даній справі було задоволено клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору на термін до прийняття постанови по даній справі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при відмові у задоволенні позову покладається на позивача. якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що апеляційну скаргу Управлінню майна комунальної власності Сумської міської ради на рішення господарського суду Сумської області від 20.12.2012 р. залишено без задоволення, а також беручи до уваги, що позивачем при зверненні до суду апеляційної інстанції судовий збір у встановленому законом порядку та розмірі не сплачений, колегія суддів вважає за необхідне за результатами розгляду справи стягнути з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради в доход державного бюджету 2043,24 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 20.12.2012 р. по справі № 5021/1589/12 залишити без змін.

Стягнути з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (40030, м. Суми, вул.. Горького, 21, код 33525906) в доход державного бюджету 2043,24 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 18 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.