Ухвала суду № 29615318, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12197/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: : Кротюк О. В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І. О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Будівництво і комплектація» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0003072208 від 08.05.2012, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року позов Приватного підприємства «Виробничо - комерційна фірма «Будівництво і комплектація» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено : податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби №0003072208 від 08.05.2012 року визнано протиправним і скасовано.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 159 КАС України.

Позивачем до суду були подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з мотивів її законності та обґрунтованості.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з МПП «Полімерпокрівля» за період з 01.03.2008 р. по 31.12.2011р. Вказана перевірка була проведена в порядку пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78 ПКУ на виконання постанови старшого слідчого СВПМ ДПА у Житомирській області від 05.01.2012 року. За результатом перевірки відповідачем складено Акт від 20.04.2012 року за №192/22-08/24364209 (далі - Акт перевірки) в якому встановлено, зокрема, порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також, в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та МПП «Полімерпокрівля», є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За результатом розгляду Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 08.05.2012 року №0003072208, за яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 463536,00 грн. (за основним платежем - 370829, 00 грн., за штрафними санкціями - 92707,00 грн.).

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Між позивачем та МПП «Полімерпокрівля» було укладено договори №7с від 30.07.2008р. та №15с від 06.01.2009 р. Відповідно до зазначених договорів МПП «Полімерпокрівля» як «субпідрядник» на замовлення позивача приймало на себе виконання будівельно - монтажних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність операцій за договорами, укладеними між позивачем та МПП «Полімерпокрівля» підтверджується документами, які, в свою чергу, були вилучені у позивача СУ ДПС у Житомирській області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків відповідача в частині визнання правочинів укладених позивачем недійсними та зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного вбачається, що угоди укладені позивачем є оспорюваними, оскільки, їх недійсність прямо не встановлена законом, а тому можуть бути визнані недійсними лише за рішеннями суду. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається доказів визнання таких правочинів недійсними у судовому порядку, також відсутні докази, які б свідчили про спрямованість вчинених правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Слід також звернути увагу, що зазначені в Акті перевірки відомості та порушення стосуються більшою мірою контрагента позивача і не підтверджують фактів порушення податкового законодавства самим позивачем., в той час, як відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Суд дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що обставини зазначені відповідачем в Акті перевірки є необґрунтованими, оскільки в основу таких висновків покладено відомості з протоколу допиту свідка ОСОБА_3, наданого СВПМ ДПА у Житомирській області, що в свою чергу не є податковою інформацією в розумінні статтей 72, 83 ПКУ. Крім того, вказані відомості повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку КПК України.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення - рішення. Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.