Рішення № 29614996, 20.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2013 р. Справа № 20/066-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком»

про стягнення 1203562,90 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Ткаченко І.Б., довір. б/н від 09.04.2012 р.

від відповідача: Ворог І.А., довір. № 5 від 23.01.2013 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (далі - відповідач) про стягнення 1186317,07 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку ним ТОВ «Агроком» товару на загальну суму 1952523,60 грн., який покупцем не був оплачений належним чином, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 1151825,42 грн. основного боргу, 2303,65 грн. інфляційних втрат, 32188,00 грн. 3% річних, а також судовий збір.

До позовної заяви позивачем також було додано клопотання б/н від 03.09.2012 р. про забезпечення позову, відповідно до якого заявник просив суд накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Агроком», що знаходяться на його банківських рахунках, у розмірі 1186317,07 грн., яке було залишено без задоволення ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012 р.

До господарського суду Київської області 24.09.2012 р. ТОВ «Агроком» було подано клопотання № 218 від 20.09.2012 р. про зупинення провадження у даній справі № 20/066-12 до вирішення пов'язаної з нею справи господарського суду м. Києва № 5011-51/12516-2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2012 р. було зупинено провадження у справі № 20/066-12 до вирішення справи господарського суду м. Києва № 5011-51/12516-2012.

До господарського суду Київської області ТОВ «Арсенал-Центр» подано клопотання б/н від 18.01.2013 р. про поновлення провадження у справі № 20/066-12 у зв'язку з розглядом господарським судом м. Києва справи № 5011-51/12516-2012 та прийняттям рішення від 29.10.2012 р., яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2013 р. було поновлено провадження у справі № 20/066-12.

Розгляд справи відкладався.

06.02.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Арсенал-Центр» було подано заяву № 74 від 30.01.2013 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 1151825,42 грн. основного боргу, 2303,65 грн. інфляційних втрат, 46483,26 грн. 3% річних, а також судовий збір.

20.02.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Агроком» було подано письмові пояснення б/н, б/д (вх. № 3150 від 20.02.2013 р.), відповідно до яких відповідач зазначив, що ТОВ «Агроком» не погоджується із визначеною ТОВ «Арсенал-Центр» заборгованістю відповідача перед позивачем в сумі 1151825,42 грн., оскільки немає можливості встановити розмір заборгованості у зв'язку з тим, що первинні фінансово-бухгалтерські документи знаходяться у одного із учасників ТОВ «Агроком» Федорова В.Ф., який є одночасно і учасником ТОВ «Арсенал-Центр», що підтверджується матеріалами справи господарського суду Київської області № К14/062-12 за позовом ТОВ «Агроком» до Федорова В.Ф. про зобов'язання вчинити певні дії.

У зв'язку з викладеним відповідач просить суд зобов'язати позивача провести звірку взаєморозрахунків між сторонами у даній справі, з дослідженням первинних фінансово-господарських документів. Зазначене клопотання було залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2012 р. сторони було зобов'язано здійснити звірку взаєморозрахунків станом на час розгляду справи і надати господарському суду відповідний акт звірки, підписаний уповноваженими представниками сторін. Організацію проведення звірки взаєморозрахунків і підписання акта було покладено на позивача. У разі ухилення відповідача від проведення звірки взаєморозрахунків позивача було зобов'язано надати господарському суду докази вручення (надіслання) акту звірки відповідачу.

На виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 07.09.2012 р. ТОВ «Арсенал-Центр» було надано суду акт звірки, не підписаний ТОВ «Агроком», та докази його направлення на адресу відповідача, а саме - лист № 1048 від 12.09.2012 р. щодо проведення звірки взаємних розрахунків, фіскальний чек від 12.09.2012 р. та опис вкладення від 12.09.2012 р.

Відповідачем підписаний акт звірки взаєморозрахунків ані позивачеві, ані до суду надано не було.

Також судом враховано, що ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2012 р. у справі № К14/062-12 за позовом ТОВ «Агроком» до Федорова В.Ф. про зобов'язання повернути документи було зупинено провадження до набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області від 20.08.2012 р. у пов'язаній з нею справі № 21/068-12 за позовом Федорова В.Ф. до ТОВ «Агроком» про зобов'язання вчинити певні дії. Отже, рішення у справі № К14/062-12 на час розгляду даної справи не прийнято.

Водночас, ТОВ «Арсенал-Центр» було надано суду довідки № 09-07111/119 від 05.02.2013 р., № 12200/7675/1-89 від 04.02.2013 р. щодо ненадходження на рахунок позивача коштів від ТОВ «Агроком», крім зазначених у позовній заяві сум часткової оплати.

20.02.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Арсенал-Центр» було подано заяву б/н від 18.02.2013 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 1151825,42 грн. основного боргу, 3455,48 грн. інфляційних втрат, 48282,00 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2013 р. позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви б/н від 18.02.2013 р. про збільшення розміру позовних вимог; представник відповідача зазначив про неможливість визначення суми заборгованості ТОВ «Агроком» перед ТОВ «Арсенал-Центр».

У судовому засіданні 20.02.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроком» рахунок на оплату товару (ліній) № 009458 від 17.05.2011 р. на суму 1952420,60 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроком» товар (лінії) на загальну суму 1952523,60 грн., що підтверджується накладною № 009458 від 25.05.2011 р. (копію долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю № 46 від 25.05.2011 р., виданою ТОВ «Агроком» на ім'я Ярмоленка Павла Васильовича на отримання товару від ТОВ «Арсенал-Центр», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копія довіреності долучена до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Як зазначалося у позові, відповідачем було частково оплачено товар в сумі 800698,18 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «Арсенал-Центр» від 18.05.2011 р. на суму 190698,18 грн. та від 07.06.2011 р. на суму 610000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті).

ТОВ «Арсенал-Центр» та ТОВ «Агроком» було підписано акт звірки за період з 01.01.2006 р. до 14.10.2011 р. на суму 2284391,48 грн.

30.09.2011 р. ТОВ «Арсенал-Центр» було вручено представнику ТОВ «Агроком» лист-претензію № 1043/1 від 29.09.2011 р. про повернення загальної заборгованості в сумі 2284391,48 грн.

Відповідь на претензію отримано не було.

Поряд з цим, ТОВ «Арсенал-Центр» було направлено ТОВ «Агроком» претензію № 903 від 23.07.2012 р. на суму 1151825,42 грн.

У відповідь на претензію ТОВ «Агроком» було направлено ТОВ «Арсенал-Центр» лист № 197 від 03.08.2012 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що сторони домовлялись про розстрочення платежів на 10 років за отриманий товар згідно накладної № 009458 від 25.05.2011 р.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача в сумі 1151825,42 грн. залишається неоплаченою, у зв'язку з чим ТОВ «Арсенал-Центр» і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем у даній справі було укладено договір у спрощений спосіб, що підтверджується рахунком, накладною та довіреністю на отримання матеріальних цінностей, підписаними сторонами. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості в сумі 1151825,42 грн. за поставлений позивачем товар суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений позивачем та не оплачений належним чином відповідачем товар, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1151825,42 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 48282,00 грн. за період з 30.09.2011 р. до 19.02.2013 р. на суму 1151825,42 грн. та 3455,48 грн. інфляційних втрат за період з 30.09.2011 р. до 31.01.2013 р. на суму 1151825,42 грн.

Як зазначалося вище, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 30.09.2011 р. було вручено відповідачеві лист-претензію № 1043/1 від 29.09.2011 р., у зв'язку з чим обов'язок щодо виконання зобов'язання виник у відповідача 08.10.2011 р., і, згідно з визначенням вірного моменту виникнення у відповідача зобов'язання з оплати за поставлений товар, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 47429,96 грн. за період з 08.10.2011 р. до 19.02.2013 р. на суму 1151825,42 грн. та 3455,48 грн. інфляційних втрат за період з 08.10.2011 р. до 31.01.2013 р. на суму 1151825,42 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 192 «В», код 30615677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (03067, м. Київ, Солом'янський р-н, провул. Чугуївський, 21, код 31202310) - 1151825 (один мільйон сто п'ятдесят одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн. 42 коп. основного боргу, 3455 (три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 47429 (сорок сім тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 96 коп. 3% річних, 24054 (двадцять чотири тисячі п'ятдесят чотири) грн. 22 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 25.02.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна