Постанова № 29614200, 18.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2013 року № 2а-17653/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грос Грейн" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00392220 від 27.08.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грос Грейн» звернулось до суду з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2012 №00392220.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки. оскільки позивачем за запит надано всі необхідні первинні документи. Також, позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно, оскільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва - проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ, у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Грос Грейн» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Зорекс Плюс» за період з 01.02.2012 по 30.04.2012, за результатом якої складено акт від 07.08.2012 №233/1-22-20-37165814 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 3 609 553,44 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2012 №0003922220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 609 553,44 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення без задоволення.

Щодо твердження позивача, що відповідач не мав правових підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи перевірку позивача проведено на підставі повідомлення від 30.07.2012 №5366/10/22-20-11 та наказу від 27.07.2012 №1324 виданих Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок підприємств стратегічних галузей економіки управління податкового контролю юридичних осіб, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби 23.05.2012 та 08.06.2012 на адресу позивача направлено запити про надання пояснень та належним чином завірених копій документів по фінансово-господарським взаємовідносинам позивача, зокрема, з ТОВ «Зорекс Плюс».

Позивач листом від 11.06.2012 надав реєстри первинних документів на запит від 23.05.2012 та листом від 12.06.2012 надав пояснення та копії первинних документів.

Проте, представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що позивачем не було надано товарно-транспортні документи та специфікації, у зв'язку з чим було прийнято рішення про проведення перевірки позивача.

Згідно п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пп. 81.1 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби".

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача було направлено наказ від 27.07.2012 №1324 та повідомлення від 30.07.2012 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грос Грейн».

Підсумовуючи викладене, оскільки відповідачем надсилався позивачу запит про надання інформації та підтверджуючих документів, оскільки позивачем підтверджуючи документи було надано не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що Відповідач при проведенні перевірки, діяв відповідно до наданої йому компетенції, у спосіб визначений чинним законодавством України.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: ТОВ «Зорекс плюс» зареєстровано у квартирі за місцем проживання директора ОСОБА_1, який від дачі пояснень щодо господарської діяльності Товариства відмовився скориставшись ст.. 63 Конституції України, підприємство не є виробником будь-якої продукції, не має транспортних засобів, також не встановлено фактів отримання, зберігання та транспортування товару ТОВ «Зорекс плюс» на підставі викладеного відповідач дійшов висновку щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та ТОВ «Зорекс Плюс».

Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом, придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору підлягає встановленню факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Зорекс плюс».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Зорекс плюс» укладено договори поставки соняшникової олії та макуху соняшникову від 03.02.2012№ГГ 24, від 13.02.2012 №ГГ 29, від 13.02.2012 № ГГ 36, від 15.02.2012 № ГГ 38, від 20.02.2102 № ГГ 41, від 29.02.2102 №ГГ 01/552, від 01.03.2012 №ГГ 55, від 05.03.2102 № ГГ-01/533, від 05.03.2012 №57, від 06.03.2012 № ГГ-01/540, від 09.03.2012 № ГГ 63, від 16.03.2012 № ГГ 74, від 19.03.2012 №ГГ-01/574, від 20.03.2012 № ГГ 76, від 21.03.2012 № ГГ 79, від 22.03.2012 № ГГ 82, від 23.02.2012 № ГГ -01/595, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, на підтвердження реальності виконання договорів позивачем надано копії: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що надані позивачем товарно-транспортні накладні

На підтвердження оплати придбаного товару позивачем надано довідку АТ «Дельта Банк» про перерахування коштів ТОВ «Зорекс плюс».

Також, позивач зазначає, що поставлений відповідно до умов спірних договорів товар в подальшому був ним поставлений ТОВ «Торговий дім Сєвєродонецького «Об'єднання склопластик», ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль», компанії Westmark Trade Limited, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також. позивачем надано суду копію договору від 14.10.2011 транспортної експедиції та митно-брокерського обслуговування, проте суд звертає увагу, що відповідно до умов договору з 01.11.2011 по 31.01.2012.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту виконання у повному обсязі сторонами зобов'язань за договором позивачем суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

Позивачем не надано доказів пролонгації даного договору транспортної експедиції та документів, що підтверджують отримання експедитором товару на зберігання та транспортування, а відтак вказаний договір на думку суду не є належним доказом реальності поставок товару відповідно до умов спірних договорів.

Також, суд звертає увагу, що відсутні специфікації до спірних договорів, що не дає можливість ідентифікувати товар, що мав бути придбаний відповідно до умов спірних договорів і товар, що був проданий позивачем вказаним вище компаніям.

Водночас, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.6 наведеної статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№996 від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому суд звертає увагу, що у податкових накладних у графі опис (номенклатура) товарів/послуг зазначено лише загальну назву товару «олія соняшникова» або макуха соняшникову, проте не вказано ніяких інших даних, що давали б змогу ідентифікувати товар придбаний відповідно до умов спірних договорів, що, на думку суду, свідчить про оформлення первинних документів з порушенням вимог, встановлених п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що, в свою чергу, виключає можливість на їх підставі формувати податковий облік.

Також, зі змісту товарно-транспортних накладних значиться відправник ТОВ «Зорекс плюс», вантажоодержувач експедитор СК «Агроконтракт» для ТОВ «Грос Грейн» для наступної компанії експедитора, що на думку суду, не дає суду можливості встановити реальність виконання спірних договорів, а навпаки, свідчить лише про їх документарну фіксацію, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що витрати за цими операціями мають зв'язок з господарською діяльністю підприємства позивача.

За таких обставин, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ «Зорекс Плюс» спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зміст частини 3 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про доведеність відповідачем законності винесення податкового повідомлення-рішення №27.08.2012 №0003922220, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 21.02.2013.