Постанова № 29613969, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/5671/11 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Бабенка К.А., Борисюк Л.П.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання протиправним та часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» (далі по тексту - ТОВ «Чернігівський ковальський завод») звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові, в якому, з урахуванням поданих ним уточнень, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 23.06.2011 року № 0002912320, яким ТОВ «Чернігівський ковальський завод» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 506 104,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 73 177,00 грн. та від 23.06.2011 року № 0002922320 в частині визначення ТОВ «Чернігівський ковальський завод» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 739 933,33 грн. за основним платежем та 62 483,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Чернігівський ковальський завод" (ідентифікаційний код-14252343) зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 29.06.2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.11.2011 року (а.с. 89-90 т.3).

На підставі наказу начальника ДПІ у м. Чернігові на проведення перевірки від 28.04.2011 року № 1940 та направлень на перевірку від 10.05.2011 року № 555, № 556, № 557 та № 558, працівниками ДПІ у м. Чернігові було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Чернігівський ковальський завод" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 06.06.2011 року № 771/23/33586107 (а.с. 16-39 т. 1, а.с. 67-70 т. 3).

З висновків акту перевірки від 06.06.2011 року № 771/23/33586107 вбачається порушення позивачем вимог:

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 1,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 506 104,00 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 292 703,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 213 401,00 грн.;

- пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 835 492,00 грн., в т.ч. за вересень 2010 року в сумі 20 914,91 грн., за грудень 2010 року в сумі 249 933,33 грн. та за січень 2010 року в сумі 564 643,99 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 23.06.2011 року №0002912320, яким ТОВ "Чернігівський ковальський завод" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 506 104,00 грн. за основним платежем та 73 177,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 47 т. 1);

- від 23.06.2011 року № 0002922320, яким ТОВ "Чернігівський ковальський завод" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 835 492,00 грн. за основним платежем та 67 713,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 46 т. 1).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача від 04.07.2011 року № 972 (а.с. 48-49 Т 1), ДПА в Чернігівській області було прийнято рішення від 01.09.2011 року № 1617/10/25-020, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 23.06.2011 року №0002912320 та від 23.06.2011 року № 0002922320 - без змін.

За результатом розгляду повторної скарги позивача від 09.09.2011 року № 1489 (а.с. 56-60 Т 1), ДПА України було прийнято рішення від 03.10.2011 року № 2991/6/10-2115, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача та обґрунтовує свої доводи тим, що ним правомірно віднесено до складу податковою кредиту суми ПДВ, сплачені підприємством в складі вартості договорів за період, що перевірявся.

Даючи правову оцінку обставинам даної справи колегія суддів зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. № 398-V), визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 7.4.5 цієї ж норми Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У зв'язку з цим, обов'язковою умовою, з якою Закон пов'язує право платника на включення сплачених у складі вартості придбаних товарів (основних фондів), робіт, послуг сум ПДВ до податкового кредиту, є використання цих товарів (основних фондів), робіт, послуг у господарській діяльності такого платника.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що між TOB "Чернігівський ковальський завод" та його контрагентами - TOB «Фордінвестплюс» (код ЄДРПОУ-3737494) та TOB «Денфінансгруп» (код ЄДРПОУ-37336043) були укладені договори з ремонту та технічного обслуговування обладнання, а саме:

- з ТОВ «Фордінвестплюс» від 19.10.2010 року № П46/1/10 на суму 1 900 000,00 грн. (а.с. 85-87 Т. 1);

- з TOB «Денфінансгруп» від 04.01.2011 року № П8/1/11 на суму 940 000,00 грн. (а.с. 68 Т. 1);

- з ТОВ «Денфінансгруп» від 04.01.2011 року № П9/1/11 на суму 1 100 000,00 грн. (а.с. 73-74 Т. 1);

- з TOB «Денфінансгруп» від 04.01.2011 року № П10/1/11 на суму 900 000,00 грн. (а.с. 79-80 Т.1).

За умовами зазначених договорів, ТОВ "Чернігівський ковальський завод" замовило у TOB «Фордінвестплюс» та TOB «Денфінансгруп» послуги з ремонту та технічного обслуговування обладнання, а також зобов'язалось їх прийняти і оплатити. Оплату за виконані роботи передбачалося здійснювати в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Вказані договори були підписані директорами ТОВ "Чернігівський ковальський завод", TOB «Фордінвестплюс» та TOB «Денфінансгрун» і скріплені печатками зазначених Товариств.

Відповідач посилається на нікчемність вказаних договорів, мотивуючи це відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів підприємств - контрагентів позивача, економічно необхідних для здійснення операцій з надання послуг ремонту та технічного обслуговування обладнання.

Крім цього, за твердженням відповідача, контрагенти ТОВ "Чернігівський ковальський завод" не мають основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, що на думку податкового органу унеможливлює виконання сторонами укладених договорів, які в свою чергу не мають на меті настання реальних правових наслідків, а тому не можуть впливати на формування як податкового кредиту, так і податкового зобов'язання звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203,. частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 1 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Разом з тим, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 06.06.2011 року № 771/23/33586107, між TOB „Чернігівський ковальський завод" (Замовник) та TOB „Фордінвестплюс" (Виконавець) було укладено Договір від 19.10.2010 р. №П46/1/10, предметом якого є виконання завдання з наступних робіт: заміна приводних дисків муфти приводу пресу з зусиллям 4000 тн/сил КБ 8046; заміна дисків гальмівної муфти пресу з зусиллям 4000 тн/сил КБ 8046; т.о. перетворювачів підвищеної частоти типу ППЧВ-500; т.о. поршневих компресорів, продуктивністю від 50 куб.м/хв. до 100 куб.м/хв., розташованих в компресорній корпуса № 4.

Виконавець зобов'язувався виконати ремонтні роботи та технічне обслуговування в строк до 3-х місяців з моменту підписання Договору. Вартість ремонтних робіт та технічного обслуговування обладнання за умовами Договору орієнтовно становила 1 900 000,00 грн.

Договором передбачено, що оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця по факту виставлення ним рахунків-фактур після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

На виконання умов вказаного Договору, TOB „Фордінвестплюс" надало товариству акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за грудень 2010 року без номерів на загальну суму 1 499 600,00 грн., у тому числі ПДВ - 249 933,33 грн. (без ПДВ - 1 249 666,65 грн.), в яких зазначено виконання таких робіт: заміна приводних дисків муфти приводу пресу та заміна дисків гальмівної муфти пресу; т.о. перетворювачів підвищено частоти в кількості 24 шт.; т.о. поршневих компресорів, розташованих в компресорній корпуса №4. Витрати перелічених послуг позивач включив до складу валових витрат підприємства в сумі 1 048 500,00 грн. (відобразив у рядку 04.1 декларації за 4 квартал 2010 року) та у сумі 122 313,00 грн. (відобразив у рядку 04.10 декларації за 4 квартал 2010 року).

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) TOB „Чернігівський ковальський завод" отримало податкові накладні на загальну суму ПДВ - 249 933,33 грн., а саме: від 31.12.2010 року № 311249 (сума ПДВ - 60 500,00 грн.); від 31.12.2010 року № 311250 (сума ПДВ - 149200,00 грн.); від 31.12.2010 року № 311248 (сума ПДВ - 40 233,33 грн.).

Розрахунок за виконані роботи проводився простими векселями, датою сплати яких є 27 січня 2021 року, згідно договорів про порядок погашення заборгованості, в яких сторони досягли узгодженості про погашення заборгованості простими векселями. Передача векселів оформлялась актами приймання-передачі векселів.

Як було зазначено апелянтом в поданій ним апеляційній скарзі, 22 березня 2011 року службовими особами ДПІ у місті Черкаси було складено Акт за № 780/23-2/37307494 про результати позапланової виїзної документальної перевірки TOB „Фордінвестплюс" (код ЄДРПОУ 37307494) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами вказаної перевірки було встановлено нікчемність укладених TOB „Фордінвестплюс" правочинів з покупцями та постачальниками.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 22 березня 2011 року № 780/23-2/37307494, TOB „Фордінвестплюс" з 21.09.2010 року перебуває на податковому обліку в ДПІ у місті Черкаси. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, вбачається відсутність трудових ресурсів, а саме: згідно форми 1-ДФ чисельність працюючих на підприємстві складає лише одну особу. Крім цього, в ході проведення перевірки було виявлено відсутність у нього торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого і нерухомого майна.

Згідно довідки ГВПМ ДПІ у м.Черкаси від 01.03.2011 року № 183, фактичне місцезнаходження TOB „Фордінвестплюс" не встановлено.

Крім цього, між TOB „Чернігівський ковальський завод" (Замовник) та TOB „Денфінансгруп" (Виконавець) було укладено договори щодо ремонту та технічного обслуговування обладнання на загальну суму 2 940 000,00 грн., а саме: договір від 04.01.2011 року № П 8/11 на суму 940 000,00 грн.; від 04.01.2011 року № П9/11 на суму 1 100 000,00 грн.; договір від 04.01.2011 року № П 10/11 на суму 900 000,00 грн.

За умовами зазначених договорів було надано наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- за січень 2011 року без номерів на загальну суму 940 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 566 66,67 грн.;

- за січень 2011 року без номерів на загальну суму 1 100 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 183 333,33 грн.;

- за січень 2011 року без номерів на загальну суму 900 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 150 000,00 грн.

Витрати по наданню послуг TOB «Чернігівський ковальський завод» включило до складу валових витрат підприємства (відображено у рядку 04.10 декларації за 1 квартал 2011 року) в сумі 1 368 789,00 грн.

Відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) TOB „Чернігівський ковальський завод" отримало податкові накладні на загальну суму ПДВ в розмірі 490 000,00 грн., а саме: від 31.01.2011 р. № 310143 (сума ПДВ - 183 333,34 грн.); від 31.01.2011 р. № 310142 (сума ПДВ - 156 666,67 грн.); від 31.01.2011 р. № 310144 (сума ПДВ - 150 000,00 грн.).

Розрахунок за виконані роботи проводився простими векселями, датою сплати яких є 10 березня 2021 року, згідно договорів про порядок погашення заборгованості, в яких сторони досягли узгодженості про погашення заборгованості простими векселями. Передача векселів оформлялась актами приймання-передачі векселів.

Як було зазначено апелянтом в поданій ним апеляційній скарзі, 25 березня 2011 року було складено Акт за № 780/23-2/37307494 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB „Денфінансгруп" (код ЄДРПОУ 37336043) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2010 року - січень 2011 року.

Аналізуючи обставини даної справи та досліджуючи наявні в ній докази, колегія суддів зауважує, що дії платника податку TOB «Чернігівський ковальський завод» свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Докази, на які послався суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків, є обов'язковими, але не є вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (надання послуг), а відтак, і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

У зв'язку з цим, наявність доказів, які на думку колегії суддів свідчать про нікчемність укладених позивачем правочинів, дають підстави для висновку про порушення останнім вимог п. 1.32 ст.1, п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п.1, п. 5 ст. 203, п.1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 506 104,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року - на суму 292 703,00 грн., за 1 квартал 2011 року - на суму 213 401,00 грн. та вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 835 492,00 грн., в т.ч. за вересень 2010 року в сумі 20 914,91 грн., за грудень 2010 року в сумі 249 933,33 грн. та за січень 2010 року в сумі 564 643,99 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання протиправним та часткове скасування податкових повідомлень-рішень, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівський ковальський завод» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання протиправним та часткове скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків К.А.Бабенко Л.П. БорисюкПовний текст постанови виготовлено - 18.02.13 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Бабенко К.А