Ухвала суду № 29613968, 19.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7326/12

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника апелянта Бережнюка Віталія В'ячеславовича

представника відповідача Карповича Василя Миколайовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль"(надалі - ТОВ"Т-Стиль", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (надалі - ДПІ у м. Хмельницькому, відповідач), третя особа на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 26.12.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування її обставин і, як наслідок, невірного вирішення та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду 13.02.2013 року за вхідним №58281/13 подав заперечення проти доводів апеляційної скарги з проханням провести розгляд справи за відсутності Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.

У ході судового засідання представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, надав пояснення, аналогічні доводам, зазначеним у скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, березень 2011 року.

За її результатами складено Акти № 3639/13-7/35750435 від 18.05.2011року та № 4127/13-7/35750435 від 03.06.2011 року.

У ході перевірки виявлені та відображені в Акті, зокрема, порушення п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України). Так, підприємством завищено залишок від'ємного значення у лютому 2011 року на суму 3520 грн. та у березні на суму 16507 грн. Мотивом для таких висновків стало твердження податкового органу про відсутність фактичного здійснення товариством господарської діяльності.

На підставі актів перевірки прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000882307 від 26.05.2011 року, яким для TOB "Т-Стиль" зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на суму 11472,00 грн. за основним платежем, та нараховано штрафні санкції у сумі 1 грн.;

- № 0000992307 від 14.06.2011 року, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2011 року на суму 101138,00 грн. за основним платежем та нараховано штрафні санкції у сумі 1 грн.

Позивач, вважаючи прийняті рішення протиправними, скористався правом на оскарження, звернувшись до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що господарська діяльність у період, що перевірявся, товариством не проводилась, а тому висновки податкового органу про відсутність у ТОВ «Т-Стиль» підстав для бюджетного відшкодування є правомірними.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що власних товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Т-Стиль" не має. За умовами договорів позички від 01.10.2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 передав товариству у строкове безоплатне володіння та користування частину нежитлового приміщення площею 580 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, плосковязальні трикотажні та швейні машинки для здійснення останнім господарської діяльності.

Проте, до фактичного обстеження з метою інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (виробничих запасів, товарів) працівників податкового органу жодного разу не було допущено.

Так, у лютому 2011 року на запит податкової служби засновником TOB «Т-Стиль» ОСОБА_5 повідомлено, що оглянути потужності немає можливості, оскільки там тривають ремонтні роботи (службова записка № 183/7/26-001/7 від 25.02.2011року).

У травні-червні 2011 року (на час проведення перевірки), як пояснено директором товариства Сядром А.П. у запереченнях до акту від 09.06.2011 року, дію договорів позички зупинено у зв'язку із припиненням виробничої діяльності TOB «Т-Стиль» у м. Хмельницькому, позичене ж майно повернуто власнику.

Що стосується працівників товариства, то у письмових поясненнях директор TOB «Т-Стиль» зазначив, що, як правило, 2-3 людини з м. Рівне привозяться до помислового цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1, на визначений час для виробництва певної кількості продукції. Відрядження останнім не оформлюється. Проживають зазначені працівники за тією ж адресою.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У той же час, згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, згідно з положеннями Кодексу, необхідною умовою для включення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання платником податку таких товарів із метою їх використання у господарській діяльності.

Так, відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводів позивача, що останнім надавалися для перевірки належним чином оформлені документи, що слугують повноцінним підтвердженням здійснення господарської діяльності, та зауважує, що наявність у платника податку документів, що передбачені податковим законодавством, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в них, не відповідають дійсності.

Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на викладене та з урахуванням фактичних обставин справи колегія суддів, як і суд першої істанції, вважає, що позивачем не надано достатньої кількості доказів на підтвердження існування виробничих активів, товарно-матеріальних цінностей за вказаною адресою та реальної наявності трудових ресурсів, а відтак, економічно необхідних можливостей для фактичного здійснення ним фінансово-господарської діяльності. А оскільки, позивачем не дотримано обов'язкової умови - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності - права на податковий кредит, у нього не виникає, як і права на бюджетне відшкодування.

За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Стиль" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 лютого 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Залімський Ігор Геннадійович