Ухвала суду № 29600859, 12.02.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5418/12

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

представника апелянта Мазура Василя Антоновича

представника позивача Бойка Дмитра Дмитровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства "Ремонтно - будівельна дільниця №7 до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року мале приватне підприємство "Ремонтно - будівельна дільниця №7 (надалі - МПП РБД №7, позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (надалі - Козятинська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою від 17 грудня 2012 року Вінницький окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування її обставин і, як наслідок, невірного вирішення та прийняття необґрунтованої постанови.

21.01.2013 р. за вх. № 11781/13 представник позивача подав заперечення проти апеляційної скарги, в якому вказав на обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції та безпідставність вимог апелянта.

У ході судового засідання представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, надав пояснення, аналогічні доводам, зазначеним у скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що посадовими особами Козятинської ОДПІ проведено планову невиїзну документальну МПП "РБД № 7" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Марадор" за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року.

За її результатами складено Акт планової невиїзної документальної перевірки за № 83/22/13334381 від 02.11.2012 року.

У ході перевірки виявлені та відображені в Акті, зокрема, порушення МПП "РБД №7" ст.ст. 202, 203, 215, 216, 228 ЦК України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1. п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв'язку з чим відбулося заниження податку на прибуток підприємств на суму 73 916 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на суму 21 791 грн. та за ІІ квартал 2011 року на суму 52 125 грн., а також порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, унаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 62 759 грн., в тому числі за березень 2011 року - на 17 433 грн., за квітень - на 16 302 грн. і за травень - на 29 024 грн. Мотивом для таких висновків стало твердження про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Марадор".

На підставі акта перевірки 15.11.2012 року податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення № 0000832301 та № 0000822301, якими МПП "РБД № 7" збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62 760 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств на суму 73 917 грн.

Позивач, вважаючи прийняті рішення неправомірними, скористався правом на оскарження, звернувшись до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що реальність господарських операцій позивача підтверджуються сукупністю необхідних документів, а тому твердження податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Так, окружний суд визнав помилковими і такими, що не відповідають дійсності, твердження відповідача щодо непідтвердженості факту поставки товарно-матеріальних цінностей та вчинення правочинів без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в результаті виконання умов договору купівлі-продажу № 03/1 від 01.03.2011 року і додаткових угод до нього за №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 протягом березня-травня 2011 року ТОВ "Марадор" здійснило поставку позивачу дошки дубової необрізаної загальною вартістю 376 552,80 грн.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Частиною 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент спірних відносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Фактичне отримання товарів за вказаними договорами купівлі-продажу та подальше використання цих товарів у господарській діяльності позивача підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, додатково карткою складського обліку товарів, виписками з банківського рахунку позивача, а також договорами подальшої реалізації придбаного у ТОВ "Марадор" товару.

Вказані докази були досліджені судом першої інстанції, на їх підставі яких ним зроблено обґрунтований висновок щодо реальності здійснення господарських операцій, наявності при цьому у платника податку господарської мети, та правомірності віднесення їх вартості до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України, право на включення суми ПДВ до податкового кредиту виникає у Товариства у випадку придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Встановлено, що позивач сформував також податковий кредит на суму 62 758,80 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ "Марадор", які заперечуються податковим органом. Проте, право позивача на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товару підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо невідповідності оформлення податкових накладних та товарно-транспортних накладних, які б засвідчували факт транспортування товару, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно, у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включено до складу валових витрат, витрати обумовлені договірними відносинами по продажу-отримання товарів, що підтверджено належно оформленими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також включення сум від господарської діяльності в податковий кредит.

Колегія суддів не приймає до уваги також доводів апелянта щодо порушень податкової дисципліни, вчинених контрагентом позивача.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у ТОВ "Марадор" на момент оформлення документів на поставку товару на адресу позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні засоби, трудові та матеріальні ресурси, а отже, операції з ТОВ "Марадор" не могли проводитись і по своїй суті є безтоварними.

Однак, встановлено, що на час укладення та виконання договорів зазначений контрагент був діючим господарюючими суб'єктами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платником податку на додану вартість. Факти отримання товарно-матеріальних цінностей від зазначеної особи повною мірою досліджені судом першої інстанції та відображені в оскаржуваній постанові суду. А виписані первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам, що до них ставляться Законами "Про податок на додану вартість" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ "Марадор".

Відтак, твердження відповідача про безтоварність зазначених господарських операцій ґрунтується на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при укладенні та виконанні договорів, відповідачем не доведено.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу про неправомірність включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених МПП "РБД № 7", у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей (послуг) у ТОВ "Марадор".

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано скасував прийняті Вінницькою ОДПІ податкові повідомлення-рішення № 0000832301 та № 0000822301 від 15.11.2012 року, як протиправні, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 лютого 2013 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Залімський Ігор Геннадійович

Курко Олег Петрович