Постанова № 29612049, 13.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 р.Справа № 2а-1899/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги приватного акціонерного товариства "Круз" та Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Круз" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року позивач, ПАТ "Круз", звернувся з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2012 р. №№ 0003242200, 0003252200, 0003262200, 0003272200, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 811 467,69 грн., з податку на додану вартість на 688 195,56 грн., зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 1 558 537,00 грн. та зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 326,00 грн. із застосуванням штрафної санкції у сумі 990,00 грн. за таке завищення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідач для складення спірних податкових повідомлень-рішень використав протиправні висновки акту перевірки. На думку позивача, формування його валових витрат та податкового кредиту не залежить від виконання податкових обов'язків щодо декларування валових доходів постачальників. Позивач стверджував, що для потреб власної господарської діяльності орендував легкові автомобілі у своїх працівників. Виходячи із специфіки господарської діяльності, позивач вважав, що автомобілі можуть бути прирівняними до інструментів, які використовуються для виробничих потреб позивача, а тому використання цих інструментів власниками у господарській діяльності суб'єкта підприємницької діяльності не потребує нотаріального засвідчення. Неправомірним вважав висновок відповідача стосовно зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року, оскільки відображення у складі валових витрат від'ємного значення минулих періодів передбачається Податковим кодексом України.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року позовні вимоги ТОВ "Круз" були задоволені частково.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08.05.2012 р. №№ 0003262200 та 0003272200.

Скасовані частково податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08.05.2012 р. № 0003242200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 777 410,81 грн., в тому числі за основним платежем на 627 306,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 150 104,58 грн.

Скасовано частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08.05.2012 р. № 0003252200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 674 328,06 грн., в тому числі за основним платежем на 539 976,05 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 134 352,01 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду ПАТ "Круз" та ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ПАТ "Круз" зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про необхідність їх задоволення апеляційної скарги ПАТ "Круз" та відсутності підстав для задоволення позовних вимог ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акту від 06.04.2012 р. № 426/22-1/23139930, складеного за наслідками планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2011 р.

При проведенні перевірки стосовно визначення та сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток відповідач за перевірений період зменшив задекларований позивачем валовий дохід на 44 000,00 грн. та зменшив задекларовані валові витрати на 4 244 431,76 грн.

Висновки про завищення валових витрат позивача були головною підставою для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 654 551,73 грн. та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ- ІV квартали 2011 року на 1 558 537,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення перевірки відповідач не спростував та не довів існування жодної підстави, яка унеможливлює формування податкового кредиту та декларування бюджетного відшкодування позивача по операціям з ТОВ "Нікстройсервіс", ПП "ВКФ "Югромкомплект", ПП "Профтранс" та ФОП ОСОБА_1 Крім того, суд першої інстанції зазначив, що при перенесенні від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток з 1 кварталу 2011 року до 2 кварталу 2011 року від цього значення не має бути відокремлене від'ємне значення, яке утворилось у попередніх 1 кварталу 2011 року податкових періодах, оскільки необхідність такого розподілу не передбачається жодним нормативним документом з питань оподаткування прибутку підприємств у 2011 році.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підставами для зменшення відповідачем валових витрат позивача було, зокрема, виключення з їх складу операцій позивача з ТОВ "Нікстройсервіс" у сумі 2 379 469,00 грн., з ТОВ "Профтранс" у сумі 130 071,66 грн. та з ФОП ОСОБА_1 у сумі 11 416,68 грн.

В ходв судового розгялду встановлено, що відповідач зменшує витрати позивача по операціям з ТОВ "Нікстройсервіс" через те, що цей постачальник не звітує про здійснення господарської діяльності у періоді поставки товарів у зв'язку з визнанням податковим органом недійсною декларації за цей період, не знаходиться за юридичною адресою, не надав пояснення та підтвердження поставки товарів позивачеві.

ТОВ "Профтранс" документально не підтвердило господарські відносини з позивачем через крадіжку бухгалтерських документів.

Постачальник транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 не підтвердив надання транспортних послуг товарно-транспортними накладними, а підтвердив надання послуг лише актами здачі-приймання робіт.

Відобразивши ці операції у складі валових витрат, позивач, на думку відповідача, порушив вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР та пп. 138.10 п. 138 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України.

Відповідно до Закону № 334/94-ВР та ПК України до складу валових витрат платника податку відносяться документально підтверджені витрати платника податку, які пов'язані з отриманням цим платником податку оподатковуваного доходу, що відображається у декларації з податку на прибуток. При цьому, ні Закон № 334/94-ВР, ні Податковий кодекс України не визначає пріоритетів первинних бухгалтерських документів для їх врахування у податковому обліку платника податку.

Для відображення у податковому обліку, а у подальшому - у податковій звітності, достатніми умовами для документування витрат є встановлення в цих документах чіткого часового зв'язку цих витрат з оподатковуваною господарською діяльністю платника податку, а встановлення інших обмежень стосовно формування валових витрат податковим законодавством України забороняється.

Як випливає з акту перевірки, відповідач свої висновки стосовно завищення позивачем валових витрат по операціям з ТОВ "Нікстройсервіс", ТОВ "Профтранс" та ФОП ОСОБА_1 ґрунтує на недоліках у декларуванні доходів, документуванні цих операцій, які були допущені цими постачальниками, та не доводить що позивач діяв без належної обачності й обережності, що він отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі позивача податкова вигода не могла бути одержана.

Висновки стосовно заниження належних до сплати грошових зобов'язань позивача податковий орган має робити на підставі документів саме позивача, а не інших суб'єктів підприємницької діяльності. Документи останніх можуть бути використані як додатковий, але не основний доказ правомірності висновків податкового органу.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача стосовно обліку цих операцій позивачем будуються на припущеннях та на встановленні суб'єктом владних повноважень додаткових обмежень стосовно документування господарських операцій суб'єктом підприємництва.

З огляду на надані документи, позивач виконав всі вимоги Закону № 334/94-ВР та ПК України під час формування валових витрат по операціям з ТОВ "Нікстройсервіс", ТОВ "Профтранс" та ФОП ОСОБА_1 і тому висновки відповідача про виключення цих операцій із складу валових витрат позивача є протиправними.

За актом перевірки від 06.04.2012 р. відповідач із складу валових витрат ІІ-ІV кварталу 2011 року виключив від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 1 558 537,00 грн., яке утворилось у результаті перенесення з 1 кварталу 2011 року від'ємного значення минулих періодів - 80 відсотків від'ємного значення, що виникло на кінець 2009 року.

Відповідач, посилаючись на ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, вважає, що з введенням у дію ПК України до ІІ-ІV кварталів 2011 року не переносилось від'ємне значення об'єкту оподаткування минулих податкових періодів, у тому числи і залишок від'ємного значення на кінець 2009 року, що не перекрите прибутком 1 кварталу 2011 року. На думку відповідача, до декларації з податку на прибуток після 01.04.2011 року переносилось виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке було отримане у 1 кварталі 2011 року без врахування особливостей перенесення від'ємного значення 2009 року.

За змістом п. 150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

За приписами пп. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Особливості застосування ст. 150 ПК України, які визначені розділом ХХ кодексу пов'язані з тим, що Розділ III ("Податок на прибуток підприємств") цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року. До введення у дію положень Податкового кодексу України застосувались норми Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи наведе, суд першої інстанції правильно вказав, що за ПК України при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року мало враховуватись від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке утворилось при складанні декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, виходячи із застосування нормативних положень Закону № 334/94-ВР та порядку застосування цього закону при складанні декларації з податку на прибуток, визначеного наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованого в Мінюсті 08.04.2003р. за №271/7592 (далі - Порядок № 143).

За п. 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 1.5 Порядку № 143 податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону № 334/94-ВР, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Згідно із п. 3 Порядку № 143 від'ємне значення об'єкту оподаткування попередніх звітному податкових періодів враховується у складі валових витрат декларації з податку на прибуток за рядком 04.9.

З 01.04.2011 року у зв'язку з введенням у дію розділу III ("Податок на прибуток підприємств") ПК України форма декларації з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року визначалась наказом ДПА України від 28.02.2011р. № 114 (далі - наказ № 114), відповідно до якого, при визначенні оподатковуваного прибутку до складу інших витрат за рядком 06.6 декларації включалось від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року).

Дослідивши нормативні документи з визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року суд вважає, що при визначенні об'єкту оподаткування має бути врахований загальний від'ємний результат від складання декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року незалежно від дати виникнення від'ємного значення, врахованого при визначенні цього результату.

Так, помилковою є думка відповідача, що при перенесенні від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток з 1 кварталу 2011 року до 2 кварталу 2011 року від цього значення має бути відокремлене від'ємне значення, яке утворилось у попередніх 1 кварталу 2011 року податкових періодах, оскільки необхідність такого розподілу не передбачається жодним нормативним документом з питань оподаткування прибутку підприємств у 2011 році.

Таким чином, зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 1 558 537,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2012р. № 0003262200 є неправомірним.

Висновки відповідача стосовно правомірності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з ТОВ "Нікстройсервіс", ТОВ "Профтранс" та ФОП ОСОБА_1 вплинули на розмір грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених за податковим повідомленням-рішенням №00032522000, та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0003272200. Відповідач вважав, що сформувавши податковий кредит по цим операціям у сумі 504 191,52 грн. позивач порушив вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) та п. 185.1 ст. 185, п.п. 186.1, 186.2 ст. 186, п. 187.1 с. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України.

Крім того, відповідач встановив, що позивач неправомірно до складу податкового кредиту відніс ПДВ у сумі 40 110,53 грн. по відносинам з ПП "ВКФ "Югромкомплект", який у податковій звітності не задекларував операцій з продажу товарів позивачеві.

Відповідач стверджував, що право на податковий кредит у платника податку на додану вартість виникає за умови нарахування податкових зобов'язань продавцем, а не з самого факту існування податкових зобов'язань. Не декларування податкових зобов'язань у зв'язку визнанням недійсними поданих декларацій ТОВ "Нікстройсервіс" та ПП "ВКФ "Югромкомплект", не підтвердження документами здійснення операцій поставки ПП "Профтранс" та ФОП ОСОБА_1, на думку відповідача, не дає права позивачеві на податковий кредит та бюджетне відшкодування по цим операціям. Товарність операцій з поставки товарів (послуг) ТОВ "Нікстройсервіс", ПП "ВКФ "Югромкомплект", ПП "Профтранс" та ФОП ОСОБА_1, а, відповідно, і право позивача на податковий кредит по цим операціям, відповідач ставить у залежність від виконання податкового обов'язку цими постачальниками та наявності у них документів по цим операціям. При цьому, відповідач ігнорує наявність у позивача податкових та бухгалтерських накладних по цим операціям та сплату постачальникам вартості товарів та послуг.

Згідно з вимогами Закону № 168/97-ВР та ПК України податковий кредит платника ПДВ складається з сум ПДВ, сплачених (нарахованих) постачальникам товарів (робіт, послуг) та підтверджених належним чином складеними податковими накладними та, у разі, якщо ці товари (роботи, послуги) призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності цього платника податку.

Під час проведення перевірки відповідач не спростував та не довів існування жодної підстави, яка унеможливлює формування податкового кредиту та декларування бюджетного відшкодування позивача по операціям з ТОВ "Нікстройсервіс", ПП "ВКФ "Югромкомплект", ПП "Профтранс" та ФОП ОСОБА_1 Відповідач перекладає виконання податкових обов'язків цих постачальників на позивача, не доводячи існування між позивачем та цими постачальниками спільних організаційно-правових формувань, які передбачають колективну відповідальність за результати господарської діяльності кожного учасника.

В зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає протиправним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на 544 302,05 грн., внаслідок відображення у його складі господарських операцій з ТОВ "Нікстройсервіс", ПП "ВКФ "Югромкомплект", ПП "Профтранс" та ФОП ОСОБА_1

Проте з висновком суду першої інстанції щодо залишення в силі податкових повідомлень-рішень від 08.05.12 р. за №№0003242200 та 0003252200 в частині формування податкового кредиту у сумі 11094,00, у зв'язку із виключенням із складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні паливно-мастильних матеріалів, використаних для заправки легкових автомобілів, орендованих у фізичних осіб, колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

На думку податкового органу, серед порушень податкового законодавства, які вплинули на висновок стосовно завищення валових витрат, було включення до складу валових витрат сплачених коштів фізичним особам за оренду легкових автомобілям у сумі 82 715,11 грн. та витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів у сумі 262 668,00 грн. для експлуатації цих автомобілів на підставі договорів оренди не завірених нотаріально.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 10 Кодексу законів про працю України визначено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до положень ст. 125 Кодексу законів про працю України працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.

Згідно з п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 138.2 ст. 138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Аналогічні положення містились в пп. 5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР Зокрема згідно з пп. 5.6.1 зазначеного пункту визначено, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Таким чином, платники податку на прибуток підприємств мають право включати до складу витрат витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яку іншу оплату у грошовій або натуральній формі, встановлену за домовленістю сторін за умови документального підтвердження відповідних витрат.

Тобто платник податку на прибуток має право включати до складу своїх витрат виплати найманим працівникам, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, встановлені за домовленістю сторін, що передбачено наведеними положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому суми матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV Кодексу, не включаються до витрат. Аналогічна позиція викладена у листі ДПА України від 07.02.2012 року № 2330/6/15-1215.

Водночас, враховуючи положення ст. 53 Податкового кодексу України, відповідно до якого не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена або скасована, позивач діяв відповідно до вимог Податкового кодексу України.

З метою удосконалення організації первинного обліку роботи автомобільного транспорту Державним комітетом статистики України затверджено наказ від 17 лютого 1998 року N 74 "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування" (далі - наказ N 74), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 березня 1998 року за N 149/2589.

Згідно з п. 2 наказу N 74 застосування дорожнього листа типової форми N 3 та виконання положень Інструкції вважається обов'язковим для застосування всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами й організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Таким чином, витрати на відшкодування вартості послуг працівника за використання таким працівником у службових цілях власного легкового автомобіля повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, якими є заява від працівника, договір між працівником і підприємством, відповідні накази керівника підприємства стосовно відшкодування витрат працівникові, дорожні листи, чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів (а.с. 153 - 188).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту у сумі 11 094,00 грн. по вказаним операціям, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок відповідача про заниження грошового зобов'язання позивача з ПДВ на цю суму.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Круз" є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а висновок суду першої інстанції щодо залишення в силі податкових повідомлень-рішень від 08.05.12 р. за №№0003242200 та 0003252200 в частині формування податкового кредиту у сумі 11094,00, у зв'язку із виключенням із складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого при придбанні паливно-мастильних матеріалів, використаних для заправки легкових автомобілів, орендованих у фізичних осіб - помилковим.

Доводи апеляційної скарги податкового органу ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови, якою слід задовольнити адміністративний позов.

Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.п. 1, 3, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Круз" задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі № 2-а-1899/12/2170 в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати.

Ухвалити у цій частині позовних вимог нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08 травня 2012 року № 0003242200 (форма Р), у частині збільшення суми грошового зобов'язання приватного акціонерного товариства «Круз» по податку на прибуток в сумі 34056,88 гривень , в тому числі за основним платежем 27245,5 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірів 6811,38 гривень.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 08 травня 2012 року № 0003252200 (форма Р), у частині збільшення суми грошового зобов'язання приватного акціонерного товариства «Круз» по податку на додану вартість у сумі 13 867,45 гривень, в тому числі за основним платежем 11093,95 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірів 2773,5 гривень.

В решті постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі № 2-а-1899/12/2170 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання судового рішення в повному обсязі - 18 лютого 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян