Ухвала суду № 29610688, 13.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К-25391/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від відповідача -Мартиненко К. І.;

прокурор -Ключе Л. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 18.07.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009р.

у справі № 5/369/08-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод»(далі -позивач, Завод) звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі -відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.12.2007р. № 0005982307/0-16500, № 0000012400/0-16484/10, № 0005972307/0-16501, № 0007301702/0/16509/10; від 15.02.2008р. № 0005982307/1-2583, № 0000012400/1-2583, № 0005972307/1-2583; від 14.02.2008р. № 0007301702/1/2685/10/17

Постановою господарського суду Запорізької області від 18.07.2008 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009р., позовні вимоги задоволено частково: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0005982307/0-16500 від 04.12.2007р., № 0005982307/1-2583 від 15.02.2008р., № 0000012400/0-16484/10 від 04.12.2007р., № 0000012400/1-2583 від 15.02.2008р.; № 0005972307/0-16501 від 04.12.2007р. і № 0005972307/1-2583 від 15.02.2008р. в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 1870 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009р. в частині задоволення позову скасувавши в цій частині постанову господарського суду Запорізької області від 18.07.2008 р.

Відповідач у судовому засіданні 13.02.2013 р. підтримав касаційну скаргу у повному обсязі.

Позивач в судове засідання 13.02.2013 р. не з'явився, надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Крім того, позивачем подано клопотання про заміну відповідача - відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»його правонаступником -публічним акціонерним товариством «Запорізький арматурний завод». В якості доказів правонаступництва відповідачем надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №476023, копію Статуту підприємства та довідки з єдиного державного реєстру підприємство та організацій України АА №510975.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка Заводу з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої складено акт №2319/23-07/14309190 від 22.11.2007р. та встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.1 ст. 7, пп. 5.1.17 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»; пп. 8.6.1 «а»п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; п. 2, 7, 8 ст. 57 Закону України «Про радіочастотний ресурс України», пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; ст. 4, ст. 16, ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі зазначеного акту відповідач 04.12.2007р. прийняв спірні податкові повідомлення-рішення:

· № 0005982307/0-16500, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 145 202,85 грн., у тому числі основний платіж - 96 801,90 грн., штрафні (фінансові) санкції - 48 400,95 грн.;

· № 0000012400/0-16484/10, яким за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, зобов'язано сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що складає 1 152 403,58 грн.;

· № 0005972307/0-16501, яким визначено суму податкового зобов'язання з плати за використання радіочастот у загальному розмірі 4 106,40 грн., у тому числі основний платіж - 26,40 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4 080 грн.;

· № 0007301702/0/16509/10, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 1 504,35 грн., у тому числі основний платіж - 501,45 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 002,90 грн.

За результатами розгляду скарги позивача оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення, та разом з тим, 14.02.2008р. ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.02.2008р.: № 0005982307/1-2583, № 0000012400/1-2583, № 0005972307/1-2583; № 0007301702/1/2685/10/17 від 14.02.2008р., сума штрафу та суми податкових зобов'язань за якими залишилися незмінними.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у відповідності до норм законодавства, проте податкові зобов'язання за спірними актами податкового органу № 0005972307/0-16501 від 04.12.2007р. і № 0005972307/1-2583 від 15.02.2008р. в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 1870 грн. нараховані позивачу неправомірно.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Як встановлено судами, 12.05.2007р. між Заводом (Продавець) та ТОВ «Агропромислова компанія»(Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, об'єктом якого була земельна ділянка несільськогосподарського призначення, яка продавалась окремо від об'єктів нерухомості, що на ній розташовані, - приміщення площею 88 706 кв. м. до предмету купівлі-продажу не входили і належать позивачу на підставі права власності.

Відповідно до пп. 5.1.17 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень пп. 5.1.19 п. 5.1 ст. 5 цього Закону).

Отже судами попередніх інстанції здійснено вірний висновок, що позивачем відповідно до приписів чинного законодавства правомірно не включено вартість земельної ділянки до вартості об'єктів нерухомості, які на ній розташовані, тому як ці об'єкти не були об'єктом продажу і відповідно не є об'єктом оподаткування.

Щодо порушень, виявлених відповідачем під час перевірки стану збереження активів, що знаходяться у податковій заставі, а саме здійснення позивачем операцій з активами, які потребують письмового узгодження з податковим органом, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до пп. 8.6.1 «а»п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ за наслідками проведеної перевірки, посилаючись на те, що позивачем без узгодження з податковим органом за договором купівлі-продажу від 12.05.2007р. було продано земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка перебувала у податковій заставі, на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на суму проданої земельної ділянки були нараховані штрафні санкції у сумі проданого майна - 1 152 403,58 грн.

Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, земельна ділянка загальною площею 211 437 кв. м., експертна оцінка якої складає 1 152 403,58 грн., та яка була продана за договором купівлі-продажу від 12.05.2007р., до активів, на які поширюється право податкової застави, не включалась, що підтверджується належними письмовими доказами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2005р. термін дії ліцензії постачальника радіочастотних приладів, який з 01.09.2003р. сплачував збір за користування радіочастотним ресурсом, закінчився, а тому з 01.03.2005р. позивач як технологічний користувач радіочастотного ресурсу повинен був самостійно сплачувати цей збір.

При цьому позивачем не заперечуються фактичні обставини донарахування податковим органом збору за використання радіочастотного ресурсу за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р. у сумі 26,40 грн., підприємство оскаржує розмір штрафних санкцій, нарахованих відповідачем на суму основного боргу.

Підпунктом 17.1.2 п. 17.1 ст. 17ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приймаючи до уваги вищевикладене, ДПІ, визначивши податкове зобов'язання підприємства з плати за використання радіочастот у загальному розмірі 4 106,40 грн., у тому числі основний платіж - 26,40 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4 080 грн., неправомірно збільшила розмір штрафних санкцій, оскільки в даному випадку він повинен складати 2 210,00 грн., а колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнано нечинним податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання з плати за використання радіочастот, в частині визначення суми штрафних санкцій у розмірі 1870 грн.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки відповідачем висновок щодо порушення Заводом норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зроблено у зв'язку з тим, що позивачем як податковим агентом не був нарахований, утриманий та сплачений податок з доходів фізичних осіб в бюджет з доходу виплаченого приватному нотаріусу за квітень-травень 2007р. на суму 487,50 грн. за нотаріальні послуги, а також у зв'язку з тим, що підприємством у період, що перевірявся, сплачено адміністративний штраф за свого працівника, комісійний збір, відшкодування витрат по виконавчому провадженню справи на загальну суму 93грн., але всупереч вимогам закону ці витрати із заробітної плати не утримувались, що за висновками відповідача є додатковим благом.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 цієї статті у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанцій погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність у позивача переплати з податку з доходів фізичних осіб не звільняє його від обов'язку у встановленому чинним законодавством порядку сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у зв'язку із встановленим під час проведення перевірки правильності визначення сукупного місячного доходу платника податків, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, порушенням вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»,

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано та правомірно вимоги задоволені частково.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено відповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 001292301 від 28.04.2012 р., у задоволенні позовних вимог щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення було обґрунтовано відмовлено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Задовольнити клопотання позивача та замінити відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод»його правонаступником -публічне акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод».

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 18.07.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009р. у справі № 5/369/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська