Рішення № 29607299, 21.02.2013, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/5437/12

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Захарчук С. С. ,

при секретарі -Власенко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватне акціонерне товариство «ВіЕйБі Страхування», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 30 квітня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2, керуючи автомобілем Деу Ланос, н.з. НОМЕР_2 по вул. Їжакевича, 76 у м. Києві здійснив наїзд на припаркований автомобіль Деу Ланос, н.з. НОМЕР_3, який належить йому на праві власності.

Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди його автомобілю було завдано механічних пошкоджень, згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 12 вересня 2009 року розмір матеріального збитку складає 5 929 грн. 86 коп.

Крім того, ним було витрачено 345 грн. витрат на проведення експертизи, 110 грн. витрат на направлення телеграм, 5 грн. витрат на послуги банку, а всього 500 грн.

До того ж, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у порушенні звичайного стану його життя, фізичних і психічних стражданнях, приниженні його честі, гідності та ділової репутації, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача на його користь 4 000 грн.

У зв'язку з пошкодженням його автомобіля і протиправною поведінкою відповідача він нервував, що призвело до розладу його здоров'я і він змушений був звернутися до пункту невідкладної медичної допомоги та поніс витрати на лікування у розмірі 151 грн. 77 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з відповідача на його користь 5 929 грн. 86 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 500 грн. витрат на проведення експертизи, 151 грн. 77 коп. витрат на лікування, 4 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За клопотанням представника відповідача до участі в розгляді в справі в якості третьої особи було залучено СК «Інго Україна» (а.с. 45), яка у подальшому була замінена на ПАТ «ВіЕйБі Страхування» (а.с. 128).

У подальшому позивачем було збільшено розмір позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, на відшкодування якої останній просив стягнути з відповідача на його користь 14 000 грн., крім того, було заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1 600 грн. (а.с. 162-163).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов з викладених у ньому підстав та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вказавши, що між відповідачем та страховою компанією на момент дорожньо-транспортної пригоди було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір матеріальної шкоди не перевищує ліміту відповідальності, встановленого у полісі, а тому відповідальність по відшкодуванню матеріальної шкоди несе страхова компанія, у судовому засіданні позивач вказав, що відремонтував автомобіль, однак доказів дійсних витрат на ремонт автомобіля суду не надав, пошкодження автомобіля, відображені в схемі ДТП не співпадають з пошкодженнями автомобіля, які відображені у висновку автотоварознавчого дослідження, доказів того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу було завдано моральну шкоду суду не надано.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 30 квітня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2, керуючи автомобілем Деу Ланос, н.з. НОМЕР_2 по вул. Їжакевича, 76 у м. Києві здійснив наїзд на припаркований автомобіль Деу Ланос, н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 на праві власності.

Відповідно до постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 (а.с. 10-12).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Деу Ланос, н.з. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 на праві власності, було завдано механічних пошкоджень (а.с. 9).

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 12 вересня 2009 року розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 внаслідок пошкодження автомобіля складає 5 929 грн. 86 коп. (а.с. 15-29).

24 листопада 2008 року між ЗАТ «ВіЕйБі Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 57).

Відповідно до умов зазначеного договору ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 25 500 грн., франшиза - 510 грн.

Відповідно до листа ПАТ «ВіЕйБі Страхування» від 14 грудня 2012 року заяви/повідомлення про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від ОСОБА_2 і ОСОБА_1 щодо ДТП, яке мало місце 30 квітня 2009 року не надходили, а тому виплата страхового відшкодування ОСОБА_1 не здійснювалася (а.с. 200).

У судовому засіданні представник відповідача заявляла клопотання про залучення страхову компанію до участі у справі в якості співвідповідача, однак позивач та його представник проти залучення страхової компанії в якості співвідповідача по справі заперечували та наполягали на позовних вимогах саме до ОСОБА_2, у зв'язку з чим, ПАТ «ВіЕйБі Страхування» було залучено до участі у справі в якості третьої особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою з забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й на захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ураховуючи те, що між 24 листопада 2008 року між ЗАТ «ВіЕйБі Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був чинним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, ліміт відповідальності за договором не перевищує розмір матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, суд на підставі ст. 1194 ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 510 грн. (франшиза за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) на відшкодування матеріальної шкоди.

Разом з тим, позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 14 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, позивач посилалися на те, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, йому завдано моральну шкоду, яка полягала у порушенні звичайного стану його життя, фізичних і психічних стражданнях, приниженні його честі, гідності та ділової репутації, він зазнає додаткових психічних страждань та має фізичний розлад здоров'я, потребує постійного лікування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 8 зазначеної постанови за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132 - 134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст. 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").

Відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, позивач зазнав душевних страждань, порушено звичайний стан його життя, принижено його честь, гідність та ділову репутацію, він зазнає додаткових психічних страждань, має фізичний розлад здоров'я та потребує постійного лікування, суд, враховуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що належних та допустимих доказів того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Одночасно суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, оскільки їх свідчення не стосуються суті спору.

Крім того, не підлягає задоволенню позов в частині стягнення 151 грн. 77 коп. витрат на лікування, оскільки суд не приймає до уваги рецепт поліклініки № 2 Подільського району м. Києва (а.с. 6) як належний доказ того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди стан здоров'я позивача погіршився, так як зі змісту зазначених документів не вбачається в чому полягало погіршення стану здоров'я позивача та що саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його стан здоров'я погіршився.

Ураховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 321 грн. 90 коп.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 1 600 грн. витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Частиною 1 ст. 56 ЦПК України встановлено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги, укладений 6 липня 2012 року між адвокатом ОСОБА_10 та ОСОБА_1 (а.с. 122-123), відповідно до п. 1.1. якого адвокат приймає на себе зобов'язання по наданню правової допомоги, захисту порушених, невизнаних та/або оспорюваних прав клієнта, та представлення інтересів клієнта у справі.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката складає 1 600 грн. (а.с. 165-166).

ОСОБА_10 представляв інтереси ОСОБА_1 у судових засіданнях, а тому підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1 600 грн. немає.

Не підлягає задоволенню і вимога про стягнення 500 грн. витрат на проведення експертизи, оскільки в силу ст. ст. 79, 86, 88 ЦПК України відшкодовуються витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз, а не висновків, які складають спеціалісти за заявами осіб, які беруть участь у справі.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 56, 58, 59, 60, 79, 84, 86, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, ст. ст. 1167, 1194 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватне акціонерне товариство «ВіЕйБі Страхування», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 510 (п'ятсот десять) грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 (одну тисячу) грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 321 (триста двадцять одну) грн. 90 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. С. Захарчук