Ухвала суду № 29601082, 21.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15581/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Шапор Л.П.

пр-к позивача Хомова С.В., Єрмак Л.Б.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайнекс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайнекс» звернулося в суд з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року № 0002852250.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 16 липня 2012 року № 919 та направлення від 19 липня 2012 року № 1350/22-50 у період з 27 червня по 05 липня 2012 року відповідачем проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Володимир» за серпень 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 01 серпня 2012 року № 245/22-50/23721802, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 199158,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 199158,00 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача висновках акту від 10 лютого 2012 року № 1013/23-4/30788270 про те, що діяльність ПП «Володимир» здійснювалась без мети настання правових наслідків, тобто з метою заниження об'єкта оподаткування та надання податкової вигоди, за відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

За результатами перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 22 серпня 2012 року № НОМЕР_1.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2011 року між позивачем та ПП «Володимир» укладено договір постачання товару № 100111, за умовами якого ПП «Володимир» зобов'язалось поставити і передати у власність позивачу товар, а позивач - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору, предметом постачання є обладнання, матеріали та інші супутні товари до басейнів. Форма розрахунків: платіжне доручення. Пункт відвантаження: склад позивача. Перевезення товару здійснюється транспортом ПП «Володимир».

.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання послуг позивачу за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності. Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податкові та видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості. Транспортування товару здійснювалося Продавцем через автопідприємство ФОП ОСОБА_6, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Здійснення оплати послуг за вищевказаними договорами підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Про використання позивачем отриманих у ПП «Володимир» послуг в подальшій господарській діяльності свідчать: видаткові накладні, попередні консультацій вартості виробництва продукції, банківські виписки по особовим рахункам позивача, які свідчать про рух коштів на рахунках позивача, а також документи на підтвердження факту зберігання товару.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит.

Отже, твердження суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.