Рішення № 29600804, 15.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/12894-2012 15.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного підприємства "Вугілля України" третя особа-1Державне підприємство "Первомайськвугілля"третя особа-2Відкрите акціонерне товариство ГЗФ "Білоріченська"про стягнення 62 925,36 грн. та зобов'язання вчинити дії

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Розгон І.А. (дов. № 509/22 від 25.12.2012 року) Твердохліб С.М. (дов. № 767,22 від 25.12.2012 року)від відповідача Андрусенко Ю.С.(дов. № 24-12/44-Д від 24.12.2012 року)від третьої особи - 1не з'явивсявід третьої особи - 2Ареф'єв А.Ю. (за дов. № 20 від 29.11.2012 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15 лютого 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 62 925,36 грн. та зобов'язання провести самовивіз неприйнятої вугільної продукції у кількості 626 тон, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки вугільної продукції згідно з договором № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/12894-2012, слухання справи призначено на 09.10.2012 року.

У судовому засіданні 09.10.2012 року представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справу в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме, Державне підприємство "Первомайськвугілля" та Відкрите акціонерне товариство ГЗФ "Білоріченська".

Представник позивача у судовому засіданні 09.10.2012 року заперечив проти поданого клопотання про залучення у справу в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача Державне підприємство "Первомайськвугілля" та Відкрите акціонерне товариство ГЗФ "Білоріченська".

У судовому засіданні 09.10.2012 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 06.11.2012 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Представник відповідача в судове засідання 06.11.2012 року не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 06.11.2012 року представник позивача не заперечив проти поданого клопотання про залучення у справу в якості третіх без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме, Державне підприємство "Первомайськвугілля" та Відкрите акціонерне товариство ГЗФ "Білоріченська".

На підставі ст. 27 ГПК України суд залучив до участі у справу як третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, державне підприємство "Первомайськвугілля" та відкрите акціонерне товариство ГЗФ "Білоріченська".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 13.11.2012 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 16.11.2012 року справу № 5011-69/12894-2012 передано для розгляду судді Удаловій О.Г., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2012 року суддя Удалова О.Г. прийняла справу № 5011-69/12894-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 11.12.2012 року.

14.11.2012 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року справу № 5011-69/12894 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2012 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 5011-69/12886-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 16.11.2012 року.

26.11.2012 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи -1 надійшло заперечення на позов.

04.12.2012 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи -2 надійшло пояснення.

Представник третьої особи - 1 в судове засідання 11.12.2012 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 16.11.2012 року виконав частково.

У судовому засіданні 11.12.2012 року представники відповідача та третьої особи -2 надали усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечили.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.12.2012 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 25.12.2012 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 25.12.2012 року представники відповідача та третьої особи -2 надали усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечили.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.12.2012 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 15.01.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року справу № 5011-69/12894-2012 передано для розгляду судді Удаловій О.Г., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року суддя Удалова О.Г. прийняла справу № 5011-69/12894-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 15.02.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року справу № 5011-69/12894-2012 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 5011-69/12894-2012 до свого провадження. розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 15.01.2013 року.

У судовому засіданні 15.02.2013 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи - 2 без самостійних вимог на стороні відповідача у судовому засіданні 15.02.2013 року заперечили проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Центренерго", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01-10/1-ЕН (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. Договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором , та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно об'єднаної проби п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії .

Датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується (пункти 2.2., 2.3. Договору).

Пунктом 3.1.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

У відповідності до пунктів 3.4.4., 3.4.5. Договору покупець має право перевірити кількість та якість вугілля. що постачається за цим Договором та відмовитись від прийняття та оплати вугілля. якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначеному Договором порядку, або прийняти із знижками, передбаченими умовами Договору.

Якість вугілля, що поставляється за цим договором, повинна відповідати умовам цього договору (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пунктів 5.5., 5.6. Договору якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених к посвідченні якості складеному на партію та результатів приймання покупця. Покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином:

- якщо різниця між показниками Ad, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажо отримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за показниками посвідчення про якість;

- якщо різниця між показниками Ad, Wrt поза за встановлену посвідченням якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє постачальнику та вантажовідправнику телеграму про виклик їх представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно(без врахування похибки випробування).

Згідно з пунктом 5.7 Договору представник постачальника/вантажовідправника зобов'язаний протягом 12 годин з моменту отримання виклику повідомити свою згоду про приймання вугілля за показниками ТЕС або прибути на спільне приймання вугілля за кількістю та якістю протягом 24 годин з моменту отримання такого виклику або в той же строк повідомити час свого прибуття, який не повинен перевищувати 48 годин з моменту отримання виклику.

Вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника постачальника покладається на постачальника у випадку коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (пункт 5.8.1. Договору).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, під час виконання умов Договору постачальником було допущено порушення умов Договору, що призвело до необхідності здійснення зі сторони Публічного акціонерного товариства "Центренерго" додаткових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2011 року, відповідно до умов Договору на адресу Вуглегірської ТЕС позивачу надійшло 9 полувагонів вугілля ГСШ 0-13, яке належало на праві власності відповідачу, що підтверджується залізничною накладною №50311489 (вагони № 66109133, № 60004546, № 65717449, № 65702169, № 63641799, № 67861583, № 65833550, № 62566062, № 662413160).

01.04.2011 року позивач направив на адресу відповідача та вантажовідправників телеграму з повідомленням № 1423, 1424, 1425 від 01.04.2011 року з проханням направити листи на приймання вугілля за результатами спільного відбору проб, або на переадресацію казаних вагонів.

Передане позивачу вугілля за залізничною накладною № 50311489 (посвідчення якості № 311) не відповідало вимогам щодо якості відповідно до умов Договору, а тому не було прийнято позивачем, що підтверджується актом спільного опробування вугілля 1223 від 01.04.2011 року, та протоколом № 1223 аналізу проб твердого палива.

01.04.2011 року на адресу позивача надійшли листи від Відкритого акціонерного товариства ГЗФ "Білоріченська" № 510 та від Державного підприємства "Первомайськвугілля" № 54 про переадресацію вищевказаних вагонів на адресу Відкритого акціонерного товариства ГЗФ "Білоріченська".

15.04.2011 року на адресу Вуглегірської ТЕС позивачу повторно надійшло 9 полувагонів вугілля ГСШ 0-13 за посвідченням якості № 311 , яке належало на праві власності відповідачу.

Позивач зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Центренерго" неодноразово направляло на адресу постачальника листи з повідомленням про те, що вагони з вугіллям під розвантаження не приймаються та підлягають поверненню, проте, постачальник та вантажовідправник не надали покупцю необхідні документи на повернення повторно прибувших вагонів, внаслідок чого, вугільна продукція була вивантажена на територію Вуглегірської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго".

У зв'язку з вищевказаними обставинами, позивачем були понесені витрати по сплаті за користування вагонами, перевезення вантажу у загальному розмірі 62 925,36 грн., що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 09122361, № 15122403, № 16122410, № 2112244, № 26122476, № 27122482, № 28122488, № 31122532.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 62 925,36 грн. та зобов'язати відповідача провести самовивіз неприйнятої вугільної продукції у кількості 626 тон.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що позивачем не дотримано вимоги пункту 5.6. Договору щодо виклику представників постачальника та вантажовідправника.

У своїх письмових поясненнях на позовну заяву Відкрите акціонерне товариство ГЗФ "Білоріченська" також заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на повторне опробування повернутої позивачем партії вугілля за результатами якого було підтверджено відповідність якості вугілля показникам, зазначеним у посвідчені якості № 311.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховано те, що згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 864/5085 від 24.11.2000 року, а саме підпунктом 1.3. пункту 1 передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюється на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої перевізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

На підставі вищевикладеного, залізницею і були стягнуті з позивача платежі за користування вагонами.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано суду докази оплати додаткових витрат, внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, в тому числі щодо дотримання пункту 3.1.1 договору поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 року.

Вказані обставини підтверджуються відомостями плати за користування вагонами № 09122361, № 15122403, № 16122410, № 2112244, № 26122476, № 27122482, № 28122488, № 31122532 (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Суд не приймає до уаги посилання твердження відповідача про порушення позивачем пункту 5.6. Договору в частині виклику представників постачальника та вантажовідправника, оскільки в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія акту спільного опробування вугілля 1223 від 01.04.2011 року, який підписаний представниками Вуглегірської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та представником постачальника, а тому у суду відсутні підстави вважати, що представники постачальника та вантажовідправника були повідомлені про проведення відбору проб вугілля неналежним чином.

Зважаючи на вищенаведене, приймаючи до уваги те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 62 925,36 грн., а відповідач в установленому порядку не спростував доводи позивача та не довів зворотного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення з Державного підприємства "Вугілля України" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача провести самровивіз неприйнятної вугільної продукції у кількості 626 тон, з огляду на те, що умовами договору поставки вугілля № 01-10/1-ЕН від 01.02.2010 року не передбачено обов'язку постачальника здійснювати само вивіз неякісного вугілля.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) 62 925 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 36 коп. збитків, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного

тексту рішення 20.02.2013 року

Суддя С.В. Стасюк