Постанова № 29600150, 19.02.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа№ 5008/956/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар Сміленко А.А.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача-1 - не з'явився

від відповідача-2 - Бех О.А. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду міста Києва

від 12.12.2012 р.

у справі №5008/956/2012 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до 1) Міністерства оборони України

до 2) Концерну "Військторгсервіс"

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" про визнання права власності ОСОБА_3 на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання Комунальне підприємство "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати право власності ОСОБА_3 на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою від 24.10.2012 р. господарського суду Закарпатської області порушено провадження по справі №5008/956/2012.

07.11.2012 р. господарським судом Закарпатської області ухвалено направити справу №5008/956/2012 за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. призначено справу №5008/956/2012 до розгляду.

06.12.2012 р. позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог, у якій просив суд визнати право власності ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 ІН НОМЕР_1) на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Заявою від 12.12.2012 р. позивач відмовився від позовної вимоги про зобов'язання Комунальне підприємство "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати право власності ОСОБА_3 на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на проведення поліпшення приміщення невиробничого призначення, площею 68 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що було передано у користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за договором №17 від 01.09.2010 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р. у справі №5008/956/2012 відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" про визнання права власності ОСОБА_3 на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Прийнято відмову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від позовних вимог про зобов'язання Комунальне підприємство "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати право власності ОСОБА_3 на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Припинено провадження по справі в частині позовних вимог про зобов'язання Комунальне підприємство "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати право власності ОСОБА_3 на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р. у справі №5008/956/2012 за позовом ФОП ОСОБА_3 до Міністерства оборони України та Концерну "Військторгсервіс" про визнання права власності ОСОБА_3 на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти нове рішення, яким визнати право власності ОСОБА_3 на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача, відповідача-1 не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представників позивача, відповідача-1.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-2 заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р. у справі №5008/956/2012 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідча-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.09.2010р. між Мукачівською філією Концерну "Військторгсервіс" (сторона-1) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (сторона-2) було укладено договір №17 надання в оренду приміщення невиробничого призначення, відповідно до умов якого вказаного договору сторона-1 надає стороні-2 в оренду приміщення невиробничого призначення площею 68 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 яке знаходиться та обліковується в Мукачівській філії Концерну "Військторгсервіс" для надання послуг (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.4.1 договору №17 від 01.09.2010р. за використання приміщення сторона-2 зобов'язується сплачувати стороні-1 договірну плату, згідно виставленого рахунку.

Підписаний сторонами договір вступає в дію 01.09.2010 р. і є чинним до 01.08.2013 р. (п.6.1 Договору).

В силу п.2.1 договору №17 від 01.09.2010 р. сторона-1 передає стороні-2 приміщення, вказане в п.1.1 в оренду по акту прийому-передачі.

01.09.2010 р. між сторонами було підписано акт, у відповідності до якого позивачу було передано нежитлове приміщення площею 68 кв.м в будівлі АДРЕСА_1

Пунктом 7.5 договору №17 від 01.09.2010р. передбачено, що сторона-2 має право провести поліпшення стану приміщення, наданого в оренду, за письмовою згодою сторони-1 та на підставі актів виконаних робіт, складених комісією за участю сторін даного договору.

07.09.2010 р. позивач звернувся до начальника Мукачівської філії Концерну "Військторгсервіс" з заявою про надання дозволу на проведення капітального ремонту із зазначенням суми, на яку заплановано провести ремонт - 63490 грн.

Листом №197 від 09.09.2010р. Мукачівська філія Концерну "Військторгсервіс" повідомила позивача про можливість проведення капітального ремонту за рахунок орендаря, для використання приміщення в подальшому за призначенням.

19.10.2010р. сторонами договору було складено акт приймання виконаних робіт по капітальному ремонту в приміщенні площею 68 кв.м, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 63490 грн.

Виходячи з наведених обставин, за твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, в процесі поліпшень частини вбудованого приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 було утворено новий об'єкт нерухомого майна, внаслідок чого на підставі ч.4 ст.778 Цивільного кодексу України існують підстави визнання права власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на 2/3 частини вказаної нерухомості.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, норми ст.778 Цивільного кодексу України визначають загальне правило, за яким у разі проведення ремонту орендованого майна наймачем за власні кошти, останній має право вимагати відшкодування вартості ремонту орендодавцем.

Одночасно, ч.4 ст.778 Цивільного кодексу України пов'язує обставини, за яких наймач стає співвласником орендованого майна зі створенням саме нової речі.

Пунктом 3.3 договору №17 від 01.09.2010р. встановлено, що Мукачівська філія Концерну "Військторгсервіс" відшкодовує за рахунок оплати за використання даного приміщення витрачені кошти на матеріали та виконані роботи, які були витрачені позивачем для поліпшення стану наданого в послуги приміщення.

Тобто, умовами договору оренди, укладеного між позивачем та Мукачівською філією Концерну "Військторгсервіс", не передбачено можливості виникнення права власності у позивача внаслідок реконструкції орендованого приміщення, а встановлено право орендаря на отримання компенсації витрачених коштів на матеріали та виконані роботи.

Листом від 07.09.2010р. позивача та відповіддю на вказаний лист №197 від 09.09.2010р. Мукачівської філії Концерну "Військторгсервіс" сторонами договору №17 від 01.09.2010р. було обумовлено проведення капітального ремонту у приміщенні за адресою: м. Мукачево, вул. Героїв Ленінграду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст.32, 34 Господарського процесуального кодексу України створення нової речі внаслідок здійснення ремонтних робіт у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, позивачем не надано доказів відповідності спірного нерухомого майна будівельним, санітарним та протипожежним нормам та правилам після проведення ремонтних робіт; підрядні договори на проведення ремонтних робіт та докази їх виконання (акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні доручення на оплату виконаних робіт); докази наявності у осіб, які проводили ремонтні робити, відповідних дозволів та ліцензій на проведення будівельних робіт; докази понесення витрат на проведення ремонту нерухомого майна, яке знаходиться у АДРЕСА_1 в сумі 63490 грн. (платіжні доручення, квитанції); докази проведення саме поліпшення орендованого майна, а не робіт, пов'язаних з особливостями власної підприємницької діяльності; докази узгодження з орендодавцем за договором №17 від 01.09.2010р. кожного виду робіт з ремонту будівлі, а також їх вартості.

Таким чином, позивачем не доведено проведення будь-яких робіт на суму 63490 грн. у спірному об'єкті, їх відповідності державним стандартам, нормам і правилам, а також того, що проведені поліпшення становлять саме 2/3 орендованої нерухомості, на які просить визнати право власності позивач.

Наявні в матеріалах справи акт приймання виконаних робіт від 19.10.2010 р., фотографії приміщення, надані позивачем до матеріалів справи, вказаних висновків суду не спростовують.

Крім того, колегією суддів враховано й те, що згідно із ст.3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Спірна нерухомість належить до державної власності в особі Верховної Ради України (органом управління майном є Міністерство оборони України) та обліковується на балансі, перебуває в господарському віданні Концерну "Військторгсервіс", про що свідчать належним чином засвідчена копія дублікату свідоцтва №7429//1872к від 04.02.2002р. на право власності, довідка №2620 від 12.12.2012 р. відповідача-2.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у збройних Силах України" рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

За приписами п.2 Постанови №1919 від 28.12.2000р. Кабінету Міністрів України "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" реалізація військового майна - це господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно договору купівлі-продажу, міни, поставки, та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі. Уповноважені підприємства (організації) - це суб'єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку.

За таких обставин, враховуючи особливий статус державного майна, переданого в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, набуття його у власність вимагає застосування процедури, визначеної Законом України "Про правовий режим майна у збройних Силах України", Постанови №1919 від 28.12.2000 р. Кабінету Міністрів України "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил".

З огляду на викладене, зважаючи на те, що позивачем не доведено створення нової речі внаслідок проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні, враховуючи, що договором №17 від 01.09.2010 р. не передбачено можливості набуття наймачем права власності на частину орендованого майна, суд дійшов висновку, що вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на 2/3 частини приміщення площею 68 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р. у справі №5008/956/2012 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення необхідно залишити без змін.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2012 р. у справі №5008/956/2012 залишити без змін.

Матеріали справи №5008/956/2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

Повний текст постанови підписаний 22.02.2013 р.