Рішення № 29600061, 21.02.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2013 р. Справа № 902/175/13-г

Провадження № 16/902/8/13

за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до фірми "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Вінниця

про стягнення 360 000,00 грн. штрафу

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники

позивача :Рой В.Л. (довіреність №1110-О від 17.05.2011 року; паспорт серії АА №889164);

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до фірми "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 360 000,00 грн. штрафу за порушення умов договору іпотеки б/н від 30.08.2007 року.

Ухвалою суду від 04.02.2013 року порушено провадження у справі №902/175/13-г з призначенням судового засідання на 21.02.2013 року.

В судовому засіданні 21.02.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на розгляді справи по суті в даному судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу суду 15.02.2013 року повернувся конверт із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання". Згідно спеціального витягу ЄДРЮОФО станом на 21.02.2013 року за № 21729343 фірма "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю знаходиться за адресою: 21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, буд.148, яка є ідентичною тій, на яку було направлено останньому ухвалу у даній справі.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.08.2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (далі - Позивач, Іпотекодержатель) та фірмою "ІВОККГ" у формі ТОВ (далі - Відповідач, їпотекодавець) укладено договір іпотеки б/н. Даний договір іпотеки нотаріально засвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. 30.08.2007р. та зареєстрований в реєстрі за №9045.

29.01.2009 року між позивачем та відповідачем підписано Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 30.08.2007 року, відповідно до якого змінено та доповнено істотні умови договору іпотеки. Відповідно до п.1 предметом цього договору є надання відповідачем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем. Згідно п.7 договору іпотеки від 30.08.2007р. в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором відповідач надав в іпотеку нерухоме майно - цілу частку магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м., що складаються з: тамбур 1 площею 2,9 кв.м; кімната чергового 2 площею 2,8 кв.м., торговельний зал 3 площею 115,6 кв.м.; бухгалтерія 4 площею 4,9 кв.м.; вбиральня 5 площею 1,5 кв.м.; коридор 6 площею 10,2 кв.м.; склад 7 площею 19,1 кв.м.; склад 8 площею 13,2 кв.м.; підсобне приміщення 9 площею 3,3 кв.м.; кабінет 10 площею 21,1 кв.м., загальною площею 194,6 кв.м., належне фірмі "ІВО+КГ" у формі ТОВ на праві приватної власності на нерухоме майно, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідчений Безпалюк Л.С. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 24.06.1996 р. за №322, додатковою угодою, посвідченою Безпалюк Л.С. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 25.06.1996р. за№615, актом передачі від 17.06.1996 р., свідоцтвом про власність №206 від 17.06.1996 р. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Ватутіна, 15.

В пункті 12 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмету іпотеки складає 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень.

Відповідно до п.20.1. договору іпотеки б/н від 30.08.2007р. Іпотекодавець/ відповідач зобов'язаний в день укладення цього договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість, зазначену в п.12 цього договору, на користь позивача від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, пожежі, стихійних явищ (лих), техногенних аварій, протиправних дій третіх осіб, а також надати в цей же термін позивачу договір страхування та докази сплати страхового платежу. Не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії зазначеного договору страхування Іпотекодавець зобов'язаний продовжити строк його дії у встановленому законом порядку та надати Іпотекодержателю докази цього та сплати страхового платежу.

Відповідно до п.30 договору іпотеки б/н від 30.08.2007р. термін дії договору - до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього. Відповідно до п.6.1. Кредитного договору №08/07-099 від 30.08.2007 року цей договір діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами по даному договору.

З метою виконання п.20.1. договору іпотеки б/н від 30.08.2007 р. відповідач уклав з товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" договір страхування майна №VІН0UІ54337 від 30.08.2007р.

Відповідно до умов договору страхування майна №VІН0UІ54337 від 30.08.2007р. відповідач (Страхувальник) застрахував у товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (Страховик) об'єкт страхування - приміщення магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м. за адресою: м.Вінниця, вул.Ватутіна, 15. (пункт 5.1.1); перелік страхових випадків: пошкодження майна внаслідок пожежі, вибуху, пошкодження майна внаслідок стихійних явищ, аварії, пошкодження майна внаслідок протиправних дій третіх осіб (пункт 7.); розмір страхової суми - 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень (пункт 6.1); Строк дії договору - з 30.08.2007 р. по 29.08.2008 р. (пункт 10); вигодонабувач - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50.; страховий платіж - 6600,00 грн. (пункт 9).

Відповідно до довідки за вих. №Э.37.7.0.0/11 від 22.01.2013р., виданої товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" - відповідно до договору страхування майна №VІН0UІ54337 від 30.08.2007р., укладеного з страхувальником - фірмою "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Код ЄДРПОУ 21729343, юридична адреса: 21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, буд. 148) 30.08.2007 року страхувальником було сплачено страховий платіж в розмірі 6600,00 грн. (шість тисяч шістсот гривень 00 коп.), що являється страховим платежем за період з 30.08.2007р. по 29.08.2008 року відповідно до п.11.1. договору страхування майна №VІН0UІ54337 від 30.08.2007р. В подальшому фірма "ІВО+КГ" у формі ТОВ страхові платежі відповідно до договору страхування майна №VІН0UІ54337 від 30.08.2007р. не вносила, в зв'язку з чим договір не був пролонгований на наступний період та припинив свою дію 30.08.2008 року. Доказів продовження відповідачем строку дії договору страхування та сплати страхового платежу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надано.

Таким чином, Фірмою "ІВО+КГ" у формі ТОВ були порушенні умови п.20.1. договору іпотеки б/н від 30.08.2007 р. - не продовжено строк дії договору страхування майна №VІН0UІ54337 від 30.08.2007р. та не надано позивачу докази сплати страхового платежу. Пунктом 21 договору іпотеки б/н від 30.08.2007 р. визначено, що у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 20.1, 20.4, 20.7, 20.11 цього договору, він сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 30% від вартості предмету іпотеки, яка зазначена в п.12 цього договору.

Невиконання відповідачем п.20.1 договору іпотеки від 30.08.2007 року (непродовження строку дії договору страхування та неподання доказів сплати страхового платежу) стала підставою до звернення з позовом до суду про стягнення з останнього штрафу в розмірі 360000,00 грн. (1200000,00 грн. х 30% / 100%).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.21 договору іпотеки сторони передбачили, що у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 20.1, 20.4, 20.7, 20.11 цього договору, він сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 30% від вартості предмету іпотеки, яка зазначена в п.12 цього договору.

З урахуванням викладених обставин справи та положень Закону суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 360 000,00 грн. штрафу є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають чинному законодавству та умовам укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фірми "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, буд.148; код ЄДРПОУ 21729343) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ 14360570) 360000,00 грн. штрафу, 7200,00 грн. відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 27 лютого 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПАТ КБ "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.50);

3 - представнику позивача Олішевському Д.А. (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 97/71);

4 - відповідачу фірмі "ІВО+КГ" у формі ТОВ (21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, буд.148).