Рішення № 29599891, 20.02.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-812/13

(№2609/30260/12)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 лютого 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ТОВ «КийБуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна з незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.09.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно продажу нежитлових приміщень №97, загальною площею 238,80 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, номер у реєстрі нотаріальних дій 3051.

Витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь ТОВ «КийБуд» нежитлові приміщення №97, загальною площею 238,80 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «КийБуд» здійснювало будівництво житлового багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1 (будівельна адреса АДРЕСА_2) на підставі генерального інвестиційного договору №3 від 04.04.2003 року укладеного між ТОВ «КийБуд» та Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією, яка виступала в ролі забудовника земельної ділянки розташованої на АДРЕСА_3.

Відповідно до положень інвестиційного договору та додатків до нього, ТОВ «КийБуд» набувало право власності на частину площі в даному житловому будинку, які воно мало право реалізовувати третім особам, в тому числі й на стадії будівництва.

Продаж позивачем площ третім особам здійснювався на підставі укладених договорів доручень.

Між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «КийБуд» було укладено договір доручення №72л/5б/22 від 01.04.2005 року, відповідно до якого ТОВ «КийБуд» зобов'язувалося, за рахунок ОСОБА_1, профінансувати спорудження однокімнатної квартири №22, загальною площею 47,4 м.кв., розташованої на п'ятому поверсі багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 (будівельна адреса АДРЕСА_2), а після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію надати ОСОБА_1 документи, необхідні для послідуючого оформлення права власності на зазначену квартиру.

ОСОБА_6, в свою чергу, зобов'язався передати ТОВ «КийБуд» кошти в розмірі 216144,00 грн. для фінансування будівництва квартири, на умовах і в строки передбачені п.п. 3.1 - 3.4 договору.

ОСОБА_6 в період 04.04.2005 року по 25.05.2005 року сплатив вартість квартири, про що між сторонами було складено картку розрахунків.

Після введення будинку в експлуатацію, згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 26.12.2005 року, ТОВ «КийБуд» передав ОСОБА_1 всі документи, необхідні йому для державної реєстрації права власності на квартиру та саму квартиру згідно акту б/н прийому - передачі квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 03.04.2006 року, після чого ОСОБА_6 зареєстрував право власності, в установленому законі порядку, на квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.06.2006 року.

В свою чергу 21.02.2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ «УКРСПЕЦКОНТРАКТ», за згодою ТОВ «КийБуд», було укладено договір відступлення права вимоги за договором доручення №04/5б/1нп від 12.05.2004 року, укладеного між ТОВ «УКРСПЕЦКОНТРАКТ» та ТОВ «КийБуд», за яким ТОВ «УКРСПЕЦКОНТРАКТ» відступив на користь апелянта право вимоги на передачу у власність вбудованих нежитлових приміщень площею 283,4 м.кв., що розташовані в підвальному поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, плановий термін закінчення будівництва якого становить - грудень 2005 року і введення будинку в експлуатацію - 1 квартал 2006 року.

Положеннями додаткових угод до договору доручення № 04/5б/1нп від 12.05.2004 року, укладених між ОСОБА_3 та ТОВ «КийБуд», було відстрочено строки сплати кінцевого платежу вартості нежитлових приміщень.

30.08.2012 року ОСОБА_3 було здійснено кінцевий платіж на користь ТОВ «КийБуд» за договором доручення, після чого він звернувся до ТОВ «КийБуд» з листом, в якому повідомив про факт оплати коштів за договором доручення та просив передати йому у власність нежитлові приміщення згідно умов договору доручення.

Проте, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18.04.2008 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на вбудовані нежитлові приміщення №97 загальною площею 247,30 кв.м., розташовані у підвальному поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та зобов'язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності» провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на зазначені вище приміщення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній справі були мотивовані не виконанням ТОВ «КийБуд» умов додаткової угоди до договору доручення №72л/5б/22 від 01.04.2005 року.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12.12.2012 року зазначене вище рішення Солом'янського районного суду міста Києва було скасовано, а в позові ОСОБА_1 до ТОВ «КийБуд» про визнання права власності було відмовлено.

Проте, як вбачається з витягу з державного реєстру правочинів від 14.12.2012 року, ОСОБА_6 10.09.2008 року уклав з ОСОБА_2 договір купівлі продажу, за яким продав спірні нежитлові приміщення, без належних на те підстав.

Таким чином, спірні нежитлові приміщення були відчуженні ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 всупереч волі ТОВ «КийБуд», які належали йому згідно умов інвестиційного договору.

На підставі вищевикладеного позивач просив позов задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про день і час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у їх відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечували представники позивача.

Треті особи ОСОБА_3 та приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши думку представників позивача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «КийБуд» здійснювало будівництво житлового багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1 (будівельна адреса АДРЕСА_2) на підставі генерального інвестиційного договору №3 від 04.04.2003 року укладеного між ТОВ «КийБуд» та Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією, яка була забудовником земельної ділянки розташованої на АДРЕСА_3.

Відповідно до умов інвестиційного договору та додатків до нього, ТОВ «КийБуд» набувало право власності на частину площі в даному житловому будинку, які воно мало право реалізовувати третім особам, в тому числі й на стадії будівництва.

Продаж позивачем площ третім особам здійснювався на підставі укладених договорів доручень.

Між ОСОБА_1 та ТОВ «КийБуд» було укладено договір доручення №72л/5б/22 від 01.04.2005 року, відповідно до якого ТОВ «КийБуд» зобов'язувалося, за рахунок ОСОБА_1, профінансувати спорудження однокімнатної квартири №22, загальною площею 47,4 м.кв., розташованої на п'ятому поверсі багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 (будівельна адреса АДРЕСА_2), , а після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію надати ОСОБА_1 документи, необхідні для послідуючого оформлення права власності на зазначену квартиру.

ОСОБА_6, в свою чергу, зобов'язався передати ТОВ «КийБуд» кошти в розмірі 216144,00 грн. для фінансування будівництва квартири, на умовах і в строки передбачені п.п. 3.1 - 3.4 договору.

ОСОБА_6 в період 04.04.2005 року по 25.05.2005 року сплатив вартість квартири, про що між сторонами було складено картку розрахунків.

Після введення будинку в експлуатацію, згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 26.12.2005 року, ТОВ «КийБуд» передав ОСОБА_1 всі документи, необхідні йому для державної реєстрації права власності на квартиру та саму квартиру згідно акту б/н прийому - передачі квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 03.04.2006 року, після чого ОСОБА_6 зареєстрував право власності, в установленому законі порядку, на квартиру, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.06.2006 року.

В свою чергу 21.02.2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ «УКРСПЕЦКОНТРАКТ», за згодою ТОВ «КийБуд», було укладено договір відступлення права вимоги за договором доручення №04/5б/1нп від 12.05.2004 року, укладеного між ТОВ «УКРСПЕЦКОНТРАКТ» та ТОВ «КийБуд», за яким ТОВ «УКРСПЕЦКОНТРАКТ» відступив на користь апелянта право вимоги на передачу у власність вбудованих нежитлових приміщень площею - 283, 4 м.кв., що розташовані в підвальному поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, плановий термін закінчення будівництва якого становить - грудень 2005 року і введення будинку в експлуатацію - 1 квартал 2006 року.

Положеннями додаткових угод до договору доручення №04/5б/1нп від 12.05.2004 року, укладених між ОСОБА_3 та ТОВ «КийБуд», було відстрочено строки сплати кінцевого платежу вартості нежитлових приміщень.

30.08.2012 року ОСОБА_3 було здійснено кінцевий платіж на користь ТОВ «КийБуд» за договором доручення, після чого, він звернувся до ТОВ «КийБуд» з листом, в якому повідомив про факт оплати коштів за договором доручення та просив передати йому у власність нежитлові приміщення згідно умов договору доручення.

Проте, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 18.04.2008 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «КийБуд» про визнання права власності та зобов'язання до дій було задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на вбудовані нежитлові приміщення №97, загальною площею 247,30 кв.м., розташовані у підвальному поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1

Зобов'язано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності» провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вбудовані нежитлові приміщення №97 загальною площею 247,30 кв.м., розташовані у підвальному поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12.12.2012 року вищевказане рішення Солом'янського районного суду міста Києва було скасовано, а в позові ОСОБА_1 до ТОВ «КийБуд» про визнання права власності було відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проте, як вбачається з витягу з державного реєстру правочинів від 14.12.2012 року, ОСОБА_6 10.09.2008 року уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, за яким продав спірні нежитлові приміщення.

Позивач просив визнати недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу посилаючись на те, що спірні нежитлові приміщення були продані ОСОБА_2 без належних на те підстав, на що слід зазначити наступне.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

За змістом ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_6 не був наділений правом відчужувати спірні нежитлові приміщення на користь ОСОБА_2, що підтверджується рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12.12.2012 року, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу від 10.09.2008 року, укладений між відповідачами стосовно відчуження спірних нежитлових приміщень підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, статтю 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що права ТОВ «КийБуд» відносно володіння та розпорядження спірними нежитловими приміщеннями були порушенні діями відповідачів та обмежені договором купівлі продажу спірних нежитлових приміщень від 10.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про витребування з незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь ТОВ «КийБуд» нежитлових приміщень №97, загальною площею 238,80 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з підстав наведених вище суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь позивача суми сплаченого судового збору 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 388 ЦК України, ст.ст. 10, 27 - 30, 57 -58, 60, 169, 208 -209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ «КийБуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна з незаконного володіння задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.09.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно продажу нежитлових приміщень №97, загальною площею 238,80 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, номер у реєстрі нотаріальних дій 3051.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, нежитлові приміщення №97, загальною площею 238,80 м.кв., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «КийБуд», код ЄДРПОУ 23509976.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 на користь ТОВ «КийБуд», код ЄДРПОУ 23509976, місцезнаходження якого за адресою: АДРЕСА_1 прим. 94 суму сплаченого судового збору 214,60 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя