Рішення № 29599145, 21.02.2013, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 2107/4116/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"21" лютого 2013 р.

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Хоменко В.Г.

при секретарі Соколович О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить винести рішення, яким поновити строк на звернення до суду с заявою про вирішення трудового спору, визнавши поважними причини пропуску такого строку, визнати незаконним її звільнення та поновити на посаді бухгалтера ВСП «Бердянського морського торговельного порту» «Генічеський порто пункт», робоче місце 5416, код КП 3433 з посадовим окладом згідно штатного розкладу, стягнути з Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку за один місяць.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, дали пояснення по суті позовних вимог, надали розрахунок розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню за час вимушеного прогулу та документи, які підтверджують розмір витрат позивача на правову допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення щодо пред'явленого позову, вважає, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням вимог діючого трудового законодавства, що регулює порядок звільнення працівників у разі їх відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Судом досліджено письмові докази, надані сторонами, а саме: копії сторінок трудової книжки позивача, наказ відповідача №07 від 05.01.2012 року, наказ відповідача №148 від 02.02.2012 року, наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1 №490 від 10.04.2012 року, довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1, копію заяви позивача до комісії по трудовим спорам та документів, які свідчать про отримання цієї заяви адміністрацією відповідача, копії свідоцтв про народження дітей позивача, медичні документи, які свідчать про стан здоров'я молодшої доньки позивача, а саме: довідка про перебування дитини на обліку як дитини-інваліда, копія медичного висновку №168 від 25.01.2012 року, копія індивідуальної програми реабілітації дитини інваліда №294 від 09.03.2012 року та копія рекомендаційного листа Херсонського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні обставини та визначеними відповідно до них правовідносини.

1 липня 2008 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу бухгалтером-фахівцем у відокремлений підрозділ «Портопункт Генічеськ» Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» на підставі п.5 ст.36 КЗпП України по переводу з Генічеського МТП згідно наказу №1006 від 27.06.2008. 1 липня 2010 року, згідно наказу №772 від 15.06.2010 року, вона переведена на посаду бухгалтера ВП «Портопункт Генічеськ» Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт».

5 січня 2012 року відповідачем було видано наказ №07 «Про внесення змін до штатного розкладу ВСП БМТП «Генічеський порто пункт», згідно якого було внесено зміни до штатного розкладу ВСП БМТП «Генічеський порто пункт» та виключено з 10.04.2012 р. 0,25 одиниці бухгалтера з посадовим окладом згідно штатного розкладу, код КП 3433, робоче місце 5416, на якому працювала позивач.

2 лютого 2012 року відповідачем було видано наказ №148 «Про попередження працівників ВСП БМТП «Генічеський порто пункт» про зміну істотних умов праці - часткове скорочення посад», згідно якого було вказано персонально повідомити позивача, про зміну істотних умов праці - часткового скорочення посад з 10 квітня 2012 року - 0,25 ставки бухгалтера на робочому місці на якому працювала ОСОБА_1

7 лютого позивача ознайомили із вищевказаними наказами. Від підпису про ознайомлення з наказами ОСОБА_1 відмовилася, вважаючи їх несправедливими відносно себе. З метою врегулювання спору, 20 березня 2012 року позивач звернулася з заявою на ім'я начальника Генічеського порто пункту, голови комісії по трудовим спорам та до голови профкому. Зазначена заява була направлена вказаними особами до адміністрації відповідача для прийняття рішення по суті звернення ОСОБА_1 Станом на час розгляду справи в суді відповіді на свою заяву позивач не отримала, представник відповідача доказів, які б підтверджували наявність такої відповіді та доказів її направлення позивачці, суду не надала.

В поясненнях, наданих суду, позивач зазначає, що вона не відмовлялася від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці. Вона тільки вважала таку зміну несправедливою і намагалася врегулювати спір шляхом подання вищезазначеної заяви до комісії по трудовим спорам. Суд вважає, що відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 чітко виразила свою волю щодо відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці. Акт про відмову від підпису про ознайомлення з наказами не є таким доказом, оскільки засвідчує тільки факт відмови від підписання наказів, а не факт відмови від продовження роботи.

10 квітня 2012 року відповідачем було видано наказ №490 про звільнення ОСОБА_1 Підставою для звільнення зазначено: «у зв'язку з незгодою про зміну істотних умов праці…». Такий же запис зроблено в трудовій книжці позивача.

На момент звільнення позивач мала на утриманні двох малолітніх дітей - доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_3 є інвалідом дитинства, в зв'язку з чим потребувала домашнього догляду. На момент звільнення позивача, її донька ОСОБА_3 не досягла шестирічного віку.

За таких обставин, суд вважає, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем було допущено ряд порушень.

Зокрема звільняючи позивача на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, відповідач навів мотиви для звільнення, яких цей пункт статті 36 КЗпП не містить, а саме мотив незгоди із зміною істотних умов праці. Діюче трудове законодавство не забороняє працівнику висловлювати свою незгоду із зміною істотних умов праці і таке висловлювання не може бути підставою для звільнення. Єдиною підставою для звільнення відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України є відмова від продовження роботи. Такої відмови з боку ОСОБА_1 не було.

Оскільки позивач сама не ініціювала свого звільнення, угоди (згоди) між сторонами трудового договору про звільнення ОСОБА_1 не було, то суд розцінює звільнення позивача як таке, що вчинене з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з ініціативи відповідача. З урахуванням того факту, що на момент звільнення, ОСОБА_1 мала малолітню дитину, яка не досягла шестирічного віку і потребувала домашнього догляду, суд вважає, що відповідачем було порушено частину 3 статті 184 КЗпП України, яка забороняє звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України). Таким чином, звільнення ОСОБА_1 не може бути визнаним законним, а тому, вимога позивача про визнання звільнення незаконним підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, вимога позивача про поновлення її на попередній роботі також є законною, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки представником відповідача не оспорюється розрахунок середнього заробітку, який наданий позивачем, суд вважає що цей розрахунок повинен бути врахований при визначенні суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, з урахуванням дати постановлення рішення.

Вирішуючи питання про поновлення позивачці строку на звернення до суду с заявою про вирішення трудового спору, суд приходить до висновку про те, що цей строк ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, а саме у зв'язку з відсутністю відповіді на її заяву з комісії по трудовим спорам та у зв'язку із станом здоров'я її дочки-інваліда і необхідністю проведення із нею в весняно-літній період певних профілактично-реабілітаційних заходів.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а понесенні позивачем судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, п.6 ст.36, ч.3 ст.184, ст.ст.233, 234, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 88, 213, 214, 215, п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду с заявою про вирішення трудового спору та поновити даний строк.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» від 10.04.2012 р. №490 та поновити ОСОБА_1 на роботу на посаді бухгалтера ВСП «Бердянського морського торговельного порту» «Генічеський портопункт», робоче місце 5416, код КП3433 з 10.04.2012 року.

Стягнути з Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт», ідентифікаційний номер юридичної особи 01125761, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 980 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят тисяч) гривень 96 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті наданої їй правової допомоги в розмірі 2270 грн.80 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт», ідентифікаційний номер юридичної особи 01125761, в дохід держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

В частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнути середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 1085,26 грн. рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. Г. Хоменко