Рішення № 29596015, 25.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.13 р. Справа № 5006/4/203/2012

Представниками сторін не надане письмове клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - не явився,

від відповідача - Єфремов С.В. - довіреність від 12.11.2012р. (не явився),

за позовом - Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» м. Київ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Седа» м. Донецьк

про стягнення 780192,63грн. заборгованості, 3% річних, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду 21.12.2012р. з позовом про стягнення з відповідача 780 192,63грн., з яких 730800,00грн. - борг за поставлений товар, 41141,74грн. - пеня за прострочку грошових зобов»язань і 8250,89грн. - 3% річних.

Господарський суд порушив провадження у справі і ухвалою суду призначив до розгляду на 16.01.2013р. У визначений судом час представник позивача на виклик суду не явився в судове засідання і причини неявки не повідомив. Представник відповідача в судовому засіданні надав письмову заяву про відкладання розгляду справи і дозволити йому ознайомитися з матеріалами справи. В цей же день від позивача надійшли додаткові документи, які він просив долучити до свого позову, а саме: копії платіжних документів в підтвердження часткової оплати отриманого товару відповідачем і підписаний з боку позивача акт звірки. Господарський суд відклав розгляд справи на 12.02.2013р. для надання часу відповідачу для ознайомлення з матеріалами справи і підготовки відзиву на позов.

04.02.2013р. від позивача надійшла заява про зменшення суму позову в частині загального боргу до 708800,00грн. у зв»язку з перерахуванням відповідачем 10000,00грн. платіжними дорученнями № 1162 від 11.01.2013р. в сумі 5000,00грн. і № 1360 від 29.01.2013р. в сумі 5000,00грн., в решті заявленої суми залишилося без змін.

25.02.2013р. позивач знову змінив суму позову шляхом збільшення загального боргу до 730200,00грн., зменшив суму пені до 40018,85грн. за період з 07.07.2012р. по 06.12.2012р. і нараховані 3% річних в сумі 8025,69грн. Сума позову заявленого позивачем до стягнення в розмірі 778 244,54грн. залишається остаточною.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки № 2/02 від 02.02.2012р. з додатковою угодою, рахунки-фактури № 45001 від 21.05.2012р. на суму 387600,00грн., № 45672 від 06.07.2012р. на суму 387600,00грн., видаткові накладні № 45001 від 24.05.2012р. на суму 387600,00грн., № 45672 від 09.07.2012р. на суму 387600,00грн., по яким уповноважені особи відповідача на підставі довіреностей № 406 від 24.05.2012р., № 526 від 06.07.2012р. отримали товар, виписки по банківському рахунку, які підтверджують часткову оплату товару відповідачем, претензію № 957 від 19.09.2012р. з вимогою оплатити товар, яка отримана відповідачем.

Позивач надіслав письмове клопотання до господарського суду, в якому просить вирішити спір без участі його представника за наявними матеріалами.

Відповідач не погоджується з вимогами позову на тій підставі, що довіреність на представника ТОВ «Торговий дім «Седа» видана з порушенням Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99, а саме:

- довіреності № 406 від 24.05.2012р. вказана особа, які надане право отримати товарно-матеріальні цінності, яка не співпадає з особою, яка вказана в накладної - Цис О.С. і Цис Олена Олександрівна; в графі «керівник підприємства» стоїть підпис не генерального директора Сухорукова А.М., а взагалі невстановленої особи;

2

- у видатковій накладній № 45001 від 24.05.2012р. в графі «отримав» стоїть підпис не начальника відділу постачання Цис Олени Олександрівни, а взагалі невстановленої особи, посада якої не зазначена;

- у видатковій накладній № 45672 від 09.07.2012р. зазначено, що товар переданий на підставі договору № 2/02 від 02.02.2012р. через Цис О.О., доручення № 526 від 06.07.2012р., а в графі «отримав» стоїть підпис не начальника відділу постачання Цис Олени Олександрівни, а взагалі невстановленої особи, посада якої не зазначена, відсутній відбиток печатки підприємства отримувача;

- у довіреності № 526 від 06.07.2012р. зазначено начальника відділу постачання Цис Олену Олександрівну. В графі керівник підприємства» стоїть підпис не генерального директора Сухорукова А.М., а візуально схожий на підпис Цис О.О. Начальник відділу постачання Цис Олена Олександрівна не мала належним чином оформлених повноважень на видачу довіреностей на отримання матеріальних цінностей, а тим більш, на видачу довіреностей від імені керівника підприємства - генерального директора Сухорукова А.М. В графі «головний бухгалтер» взагалі не стоїть підпис. Довіреність не завірена печаткою підприємства, що її видало.

В судовому засіданні 12.02.2013р. представник відповідача був ознайомлений з часом проведення наступного судового засідання. Ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 25.02.2013р., яке направлене замовленою поштою, але на визначений час представники сторін без поважних причин не явились на виклик суду.

Господарський суд вправі вирішити спір без представників сторін на підставі існуючих і достатніх матеріалів справи з додержанням строку вирішення спору зазначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

При дослідженні матеріалів справи, наданих сторонами в обґрунтування заявлених вимог і заперечень, заслухавши пояснення представника відповідача, господарським судом -

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору поставки № 2/02 від 02.02.2012р., але не сплачений товар, а також 3% річних та пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

В обґрунтування заявленої до стягнення суми боргу, позивач посилається на накладні та виставлені рахунки для оплати. Для доказу часткової оплати надані витяги з банківських рахунків.

В підтвердження суми заборгованості, позивач посилається на витяги з банківських рахунків, при цьому не врахував, що підставою для перерахунків коштів відповідачем був виставлений Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» рахунок № 44386, а не рахунки, на які він посилається як на підставу своїх вимог: № 45001, № 45672, у зв'язку з чим позивачем змінена сума боргу.

За своїм змістом та правовою природою договір № 2/02 від 02.02.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що 02.02.2012р. сторонами підписаний договір поставки № 2/02, відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 5.3 якого постачальник (позивач) передає на склад отримувача (Донецька область, Красноармійський район, с. Рівне) на умовах СРТ (Інкотермс 2000) у його власність кормові добавки у певній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а отримувач (відповідач) приймає товар та оплачує його протягом 30 банківських днів з дня фактичної поставки товару на підставі рахунку-фактури, наданого постачальником. Згідно п. 1.3 договору кількість і асортимент кожної партії товару, що постачається, вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною договору. Додатковою угодою від 06.04.2012р. сторони змінили загальну суму договору, яка склала 1600000,00грн. Договір відповідно до п. 10.1 вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

3

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору виставив відповідачу рахунки-фактури № 45001 від 21.05.2012р. на суму 387600,00грн., № 45672 від 06.07.2012р. на суму 387600,00грн., всього на загальну суму 775200,00грн.

Господарським судом встановлено, що за довіреністю № 406 від 24.05.2012р., в якій є посилання на рахунок № 45001 від 21.05.2012р. відповідач отримав 20000 кг Лізина сульфата загальною вартістю 387600,00грн. (з ПДВ), за довіреністю № 526 від 06.07.2012р., в якій є посилання на рахунок № 45672 від 06.07.2012р. відповідач отримав 20000 кг Лізина сульфата загальною вартістю 387600,00грн. (з ПДВ).

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 5.3 отримувач повинен оплатити товар протягом 30 банківських днів з дня фактичної поставки товару на підставі рахунку-фактури.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити отриманий товар по накладним:

№ 45001 від 24.05.2012р. на суму 387600,00грн. - до 06.07.2012р.,

№ 45672 від 09.07.2012р. на суму 387600,00грн. - до 20.08.2012р.,

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доведено, що відповідач сплатив рахунок № 45672 від 09.07.2012р. платіжними дорученнями № 64 від 20.09.2012р. в розмірі 15000,00грн., № 117 від 25.09.2012р. в сумі 10000,00грн., № 205 від 02.10.2012р. в сумі 20000,00грн.

Таким чином, доведено, що рахунок № 45001 від 21.05.2012р. залишився несплаченим, а рахунок № 45672 від 09.07.2012р. сплачений частково сумі 45000,00грн.

Таким чином, на момент звернення з позовом неоплаченим залишився товар на суму 730200,00грн. (387600,00+342600).

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової не сплати у встановлені договором терміни в розмірі 730200,00грн., господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач не в повному обсязі та з порушенням строків оплатив отриманий товар, позивач просить стягнути з нього 8025,69грн. 3% річних, які нараховані за період з 07.07.2012р. по 06.12.2012р.

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений лише частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків законно і обґрунтовано.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних і, провівши власний, задовольняє вимоги в цій частині в повному розмірі.

4

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 40018,85грн. пені, яка нарахована за період з 07.07.2012р. по 06.12.2012р. по кожному розрахунковому періоду окремо відповідно до п. 6.5 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 6.5 договору, відповідно до якого, у випадку несвоєчасної оплати партії товару, отримувач за кожний день прострочення сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми по відповідній накладній.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки сторонами договором встановлені: а) строк виконання грошового зобов'язання (п. 5.3 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання (п. 6.5 договору - пеня); в) розмір пені (п. 6.5 договору), а також доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд, перевіривши наданий розрахунок пені, і провівши власний, задовольняє вимоги позивача в цій частині в повному розмірі.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 15603,86грн.

На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Седа» м. Донецьк про стягнення 778244,54грн., з яких: 730200,00грн. - заборгованість, 8025,69грн. - 3% річних, 40018,85грн. - пеня повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Седа» м. Донецьк-83056, вул. Молодих Шахтарів, буд. 25 (поштова адреса: 85325, Донецька область, Красноармійський район, с. Рівне), ЄДРПОУ 36935914 на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» м. Київ-04212, вул. Богатирська, буд. 3 «Г», ЄДРПОУ 24744461 заборгованість в сумі 730200,00грн., 8025,69грн. - 3% річних, 40018,85грн. - пеня, судовий збір в розмірі 15603,86грн.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 25.02.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.