Постанова № 29595968, 22.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 5023/2508/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретаріСіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Глушка О.М. (директор); Єфімова С.В. - дов. № 2712/1 від 27.12.2012р.

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вариант" (вх. №2300Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. у справі № 5023/2508/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпекс", м. Харків

до 1. Приватного підприємства "ДКС", м. Харків

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Вариант", м. Донецьк

про виконання договірних зобов'язань,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпекс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій (з урахуванням уточнень позовних вимог) просив стягнути солідарно з 1-го відповідача - Приватного підприємства "ДКС", та 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вариант", заборгованість за поставлений товар у сумі основного боргу 5823087,39 грн., пені у сумі 668900,32 грн., штрафу у сумі 2154174,06 грн., 3% річних у сумі 157303,43 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 2-й відповідач в порушення умов договору поставки №0401-1В від 04.01.2010 р., неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної оплати товару, а 1-й відповідач, відповідно до договору поруки №15/07/10 від 15.07.2010р., поручився за виконання 2-им відповідачем свого зобов'язання. Крім того, просив стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. (суддя Тихий П.В.) позов ТОВ "Торговий дім "Агроімпекс" до ТОВ "Вариант" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Вариант" на користь ТОВ "Торговий дім "Агроімпекс" заборгованість у сумі основного боргу 5823087,39 грн., пені у сумі 668900,32 грн., штрафу у сумі 2154174,06 грн., 3% річних у сумі 157303,43 грн., 25500,00 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові ТОВ "Торговий дім "Агроімпекс" до ПП "ДКС" відмовлено повністю.

2-й відповідач з рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2011р. не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням додаткових пояснень), в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011р. скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вариант" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 04.07.2011 р.

2-й відповідач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він зазначає про те, що був позбавлений можливості подання зустрічного позову про стягнення збитків, завданих поставкою неякісного товару за витратними накладними, а не за договором, за яким були стягнуті заборгованість та штрафні санкції, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме вимог ст. 232 п. 6, ст. 343 ч. 2, ст. 233 ГК України.

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Вариант" (вх.№6462 від 04.07.2011 р.), в якому вважає, що судом першої інстанції всебічно та повно досліджені матеріали справи, надана вірна юридична оцінка, яка відповідає обставинам справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга ТОВ "Вариант" - безпідставна, така, що не ґрунтується на фактичних обставинах та не підлягає задоволенню.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2011 р. розгляд справи № 5023/2508/11 було відкладено на 20.07.2011 р., ухвалою від 20.07.2011 р. у справі № 5023/2508/11 розгляд справи відкладено на 03.08.2011 р.

Після зупинення провадження ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 р. у справі № 5023/2508/11 за клопотанням ТОВ "Вариант" до вирішення по суті іншої, пов'язаної з нею справи № 6/151, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.12.2012р. провадження у справі № 5023/2508/11 було поновлено та її розгляд призначено на 23.01.2013р.

Господарський суд Донецької області за результатами розгляду справи № 6/151 надіслав Харківському апеляційному господарському суду рішення від 01.11.2012р., залишене без змін апеляційною інстанцією 18.12.2012р., яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Вариант" про стягнення збитків, у тому числі суми недоотриманого прибутку у розмірі 10213356,41 грн. було відмовлено, з урахуванням ухвали від 28.11.2012р. про виправлення помилки в мотивувальній частині.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2013р. розгляд справи було відкладено на 11:30 год. 13.02.2013р.

Представники позивача у судовому засіданні 13.02.2013р. надали пояснення та підтримали свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях.

Представник приватного підприємства "ДКС" жодного разу у засідання суду першої та апеляційної інстанцій не з'явився, але у відзиві на позовну заяву від 20.04.2011р. зазначив, що позовну заяву відносно ПП «ДСК» не визнає, вважає її безпідставною та необґрунтованою. При укладанні договору поруки №15/07/10 від 15.07.2010 року між ТОВ "ТД "Агроімпекс" та ПП "ДКС", ПП «ДСК» погоджувалося виступити поручителем ТОВ «Вариант» за договором постачання комбікормів №0401-1В від 04.01.2010 року на суму 12000,00 грн., а не у повному обсязі, як зазначає в позовній заяві позивач, вказане підтверджується п.1.1. примірника договору ПП «ДСК». Приймаючи до уваги розрахунок боргу, наданий до позовної заяви позивачем у сумі 12000,00 грн., на яку ПП «ДСК», поручилося за виконання зобов'язання ТОВ «Вариант» на час укладання договору поруки з оплати поставленого комбікорму за договором №0401-1В від 04.01.2010 року, вказана сума сплачена відповідачем - ТОВ «Вариант». Тому, просило суд відмовити ТОВ «ТД «Агроімпекс» у задоволені позову про стягнення з ПП «ДСК» 12000,00 грн.

В судове засідання 13.02.2013р. (як і у попередні судові засідання суду апеляційної інстанції) представники 1-го відповідача та 2-го відповідача (заявника апеляційної скарги) не з'явились, причини неявки суду не повідомили, будь-яких клопотань (у тому числі про відкладення розгляду справи) не заявляли, про час та місце проведення засідання суду були повідомлені належним чином, доказом чого є залучені до справи: повідомлення про вручення поштового відправлення 2-му відповідачу та остання ухвала суду, що направлена на адресу 1-го відповідача повернута з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що в силу приписів ст. 64 ГПК України є свідченням належного повідомлення сторін процесу.

Враховуючи належне повідомлення відповідачів про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу 2-го відповідача без участі його представника та представника 1-го відповідача, за наявними у справі матеріалами, у порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, додаткових поясненнях до скарги, відзиві на скаргу та додаткових поясненнях до відзиву, доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпекс" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.02.2005р. за адресою: м. Харків, вул. Астрономічна, буд.33, к. 211, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесені відомості за № 14801070008007058.

Одним із основних видів діяльності ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпекс" є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вариант" зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 30.07.1996р. за адресою: Калінінський колгоспний ринок, бульвар Шевченка, м. Донецьк, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесені відомості за № 10002990840.

Одними із основних видів діяльності ТОВ "Вариант" є розведення свиней та виробництво м'ясних продуктів.

Матеріали справи свідчать, що 04.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпекс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вариант" (покупець) був укладений договір поставки №0401-1В (далі договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити покупцю комбікорм (товар), а останній в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти та оплатити товар.

Асортимент, кількість, умови доставки та ціна поставленого за даним договором товару визначається в специфікаціях, підписаних уповноваженими представниками сторін, які є невід'ємною частиною даного договору. Такі специфікації складаються на кожний місяць. При затверджені специфікації на наступний місяць покупець надає постачальнику детально прописані якісні показники поставленого товару. Постачальник здійснює розрахунок рецептів відповідно до вказаних показників та узгоджує з покупцем склад компонентів, які входять до рецептів (п.1.2., п.2.1.).

У розділі 2 також прописані такі вимоги щодо якості:

- у п. 2.2. договору передбачено, що якість поставляємого за цим договором товару повинна відповідати ДСТУ, ТУ та ветеринарним вимогам. У випадку, якщо сторонами обумовлено особливі показники, що відрізняються від ДСТУ та ТУ, то товар, що поставляється за такою специфікацією повинен відповідати затвердженим сторонами вимогам;

- у п. 2.3. сторони встановили - якість товару, що поставляється підтверджується сертифікатом якості, який повинен додаватися до кожної партії товару, що поставляється;

- пунктом 2.4. погоджено, що під час передачі товару сторони, у відповідності до ДСТУ, здійснюють комісійний відбір середньодобових проб, по одній для кожної сторони. Претензії по якості поставляємого товару приймаються постачальником на протязі 10 днів з моменту передачі товару у випадку невідповідності показників якості відібраних проб вимогам, вказаним у п.2.2. цього договору. Висновок про невідповідність якості товару, що поставляється може дати незалежна лабораторія - Центральна державна лабораторія ветеринарної медицини України, яка знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Донецька, 20.

Пунктом 3.5 договору визначено, що датою поставки кожної партії вважається дата його приймання уповноваженими особами покупця.

В пункті 4.1. договору сторони визначили, що ціну договору складає сума вартості всіх партій товару, які постачаються покупцю на умовах цього договору на протязі всього строку дії договору. Ціна договору попередньо не обмежується.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем на протязі 30 календарних днів з моменту постачання товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2010р., в частині виконання сторонами зобов'язань по ньому - до повного їх виконання.

У відповідності до п. 10.3 договору сторони дійшли згоди, що всі інші угоди з питань, які стосуються цього договору втрачають юридичну силу.

На виконання умов договору ТОВ "Вариант" та ТОВ "ТД "Агроімпекс", щомісяця узгоджували заявку постачання комбікорму на свинокомплекс ТОВ "Вариант" (т.IV а.с. 73-78). В заявці зазначено місце поставки комбікорму - свинокомплекс ТОВ "Вариант", найменування комбікормів, дату постачання, кількість продукції, що постачається. За своєю формою та сутністю узгоджена сторонами заявка є специфікацією до договору. Крім того, ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпекс" та ТОВ «Вариант» складали узгоджені рецепти комбікормів з зазначенням ціни, складу та компонентів по кожному виду комбікорму, як то передбачено пунктом 2.1. договору (т.IV а.с. 44-56).

Доказом передачі товару у власність покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а саме - видаткові накладні на поставку товару у період з 04.01.2010 року по 15.10.2010 року на загальну суму 13454506,02 грн. (т.1 а.с.103-150), (т.2 а.с. 1-133). У вказаних накладних обумовлені кількість, найменування, асортимент та ціна товару, вони скріплені печатками товариств та підписами уповноважених представників позивача та відповідача.

ТОВ "Вариант", зі свого боку щодо виконання умов договору, частково здійснив оплату за отриманий товар - на загальну суму 7631418,63 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи, випискою по банківському рахунку ТОВ "ТД "Агроімпекс", роздруківкою листів електронної пошти від 27.01.2011р. філії головного управління ПАТ Промінвестбанку в Донецькій області, відділу по роботі с юридичними особами: №20/01-1 від 21.01.2011р., №20/01-2 від 21.01.2011р., №20/01-3 від 21.01.2011р., №20/01-4 от 21.01.2011р., №20/01-5 від 21.01.2011р., №20/01-6 від 21.01.2011р., №20/01-7 від 21.01.2011р., №20/01-8 від 21.01.2011р., №20/01-9 від 21.01.2011р., №20/01-10 від 21.01.2011р. про зміни призначення платежу зазначених в платіжних дорученнях за 2010 рік при розрахунках з позивачем з "оплати за комбікорм згідно договору №30/11-1 від 30.11.2007р." на "оплату за комбікорм згідно договору №0401-1В від 04.01.2010р.", листом позивача №0331/1 від 31.03.2011р. з повідомленням ТОВ "Вариант", про зміну призначення платежу, по платіжним дорученням, починаючи з 26.03.2010р. по 15.10.2010р., актом звіряння розрахунків. Із зміною призначення платежу по платіжним дорученням з 05.01.2010р. по 26.03.2010р. на суму 5725114,37 грн. позивач не погодився, оскільки ТОВ "Вариант" мало заборгованість за договором №30/11-1 від 30.11.2007р. у розмірі цієї суми, яка була погашена за призначення платежу.

Оскільки, вказана зміна призначення платежу проведена для фактичного відображення стану розрахунків за договором постачання, а відповідно до вимог приписів пункту 32.3, 33.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 5 квітня 2001 року та пункту 2.29, 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. N 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за N 377/8976 з відповідними змінами та доповненнями, платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ та має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжне доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку, і оформити нове з необхідними змінами, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про правомірність такої зміни призначення платежу здійсненої за згодою отримувача коштів. Таким чином, сума основного боргу 2-го відповідача за поставлений товар перед позивачем склала 5823087,39 грн.

Позивач листом №0318/1 від 18.03.2011 року звернувся до ТОВ "Вариант" з вимогою оплати боргу у розмірі 5823087,39 грн.

Проте відповідач відповіді на лист не надав, борг перед позивачем не погасив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

ТОВ "Вариант" борг не визнає та посилається на те, що за договором №0401-1В від 04.01.2010р. ним проведена попередня оплата, а поставок комбікорму за цим договором не було.

Однак, матеріали справи спростовують такі посилання відповідача, які свідчать, що при проведенні оплати, відповідач в жодному платіжному дорученні не вказував в призначені платежу - попередня оплата, як не зазначав про це і в листах про зміну призначення платежу. Натомість судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що товар був прийнятий відповідачем за умовами договору №0401-1В від 04.01.2010р., доказом чого є видаткові накладні, а також і претензія від 18.01.2011 р. про відшкодування позивачем збитків (т.3. а.с. 69), та листування щодо зміни призначення платежу по діючому в 2010р. договору і твердження самого відповідача про відсутність правовідносин за іншими договорами у спірний період(2010 рік), в яких відповідач сам зазначив, що комбікорм був отриманий ним саме за договором №0401-1В від 04.01.2010р. (т.3 а.с. 63).

Крім того, ТОВ "Вариант" не визнаючи позовні вимоги, посилається на те, що під час використання комбікорму, що поставлявся позивачем, ТОВ "Вариант" були виявлені приховані недоліки, які стали підставою збільшення кількості хвороб тварин, збільшення кількості падежу свиней. Стверджує, що поставлений комбікорм не відповідав якості, а саме: вимогам ДСТУ 4124-2002 «Комбікорм повноцінний для свиней» та ТУ У 15.7-00953042-014:2009, що підтверджується висновками Маріупольської міської державної лікарні ветеринарної медицини №2487/10 від 05.11.2010р. та Державного центру сертифікації та експертизи зерна та продуктів його переробки №3809 від 02.11.2010р., а також протоколом випробувань №2809 від 02.11.2010р.

За ствердженням відповідача акти відбору зразків від 20.10.2010р., від 25.10.2010р., які були відібрані для проведення Державним центром сертифікації та експертизи зерна, та продуктів його переробки, були складені у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України N 833 від 14.06.2002 р. Крім того, наполягає на тому, що за даними статистичної звітності за 2010р. та початок 2011р. вбачається, що саме за час з жовтня по грудень 2010р. була найбільша кількість загиблих тварин, що підтверджується первинними документами, а саме: актами на вибуття тварин, актами утилізації трупів тварин, товарно-транспортними накладними, а причиною такого є неякісний комбікорм, що поставлявся ТОВ "ТД "Агроімпекс". З цього приводу 29.06.2011 р. ТОВ "Вариант" звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області про стягнення збитків з ТОВ "ТД "Агроімпекс".

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.11.2012р. у справі №6/151 (до прийняття та набрання чинності якого розгляд справи 5023/2508/11 зупинявся) У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вариант» м. Донецьк до 1-го відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Агроімпекс" м.Харків, до 2-го відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясний Альянс» м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні 1-го відповідача, Державного підприємства „Новопокровський комбінат хлібопродуктів" смт.Покровка, Харківської області про солідарне стягнення з 1-го відповідача та 2-го відповідача спричинених збитків, у тому числі суми недоотриманого прибутку у розмірі 10 213 356,41грн., відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вариант» м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „Агроімпекс" м.Харків витрати по проведеній судово-технічній експертизі у сумі 6 768,04 грн. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2012р. у справі №6/151 апеляційну скаргу ТОВ "Вариант" на рішення господарського суду Донецької області від 01.11.2012р. залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області у справі 6/151 залишено без змін та набрало законної сили.

Під час розгляду справи №6/151 стосовно якості поставленого комбікорму судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на висновок судово-технічної експертизи документів, проведення якої здійснено Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз м. Київ, з'ясовано наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України N 833 від 14.06.2002 р. затверджено Порядок відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень, який визначає механізм відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження, що підлягає державному ветеринарно-санітарному контролю, для проведення ветеринарно-санітарної експертизи і досліджень з метою визначення показників її якості та безпеки, на яку посилається ТОВ «Вариант» в пункті 4 зазначено:

« 4. Відбір зразків усіх видів продукції проводиться в місцях її виробництва, зберігання, транспортування та реалізації з видачею ветеринарного свідоцтва форми N 2. У разі виникнення підозри щодо належної якості та безпеки зразки продукції відбираються повторно у місцях зберігання або реалізації.

До виконання цієї роботи залучаються спеціалісти державної установи ветеринарної медицини, які визначають державну лабораторію ветеринарної медицини для дослідження зразків. Відбір зразків продукції проводиться за обов'язкової присутності власника (його представника).»

Відбір всіх проб комбікорму 20.10.2010р. і 25.10.2010р., які на ствердження ТОВ "Вариант", направлялись на дослідження, ТОВ "Вариант" провів без виклику і участі представників ТОВ "ТД"Агроімпекс". Крім того, з актів неможливо встановити конкретне місце відбору проб. На дослідження здавались інші зразки, ніж зазначено в актах відбору від 20.10.2010р.

Висновками судової експертизи №12171/12754/127551/11-33/992/12-34 від 10.08.2012р. підтверджено, що копія висновку №2497/10 від 05.11.2010 р. випробувального центру Мариупольської міської державної лікарні ветеринарної медицини, яка надана ТОВ "Вариант" до справи з позовною заявою та копія висновку №2497/10 від 05.11.2010 р. випробувального центру Мариупольської міської державної лікарні ветеринарної медицини надіслана ТОВ "ТД "Агроімпекс", є копіями з двох різних документів. В копії примірника документа, що надсилався ТОВ "ТД "Агроімпекс", у висновку №2497/10 від 05.11.2010 р. не зазначено виробника продукції, розміру партії товару та зазначені інші дати виготовлення комбікорму ніж у примірнику, наданому позивачем до матеріалів справи з позовною заявою.

При цьому, ТОВ "Вариант" стверджував, що в випробувальний центр (м. Мариуполь) для лабораторних досліджень були направлені зразки, відібрані по акту комісійного відбору зразків комбікорму від 25.10.2010р., в якому зазначена вага зразку - 4,4 кг.

Суд першої інстанції для встановлення фактичних обставин у справі поставив на вирішення судової експертизи питання, щодо встановлення часу виготовлення вказаного акту. Але, як зазначається у судовому рішенні, позивач, спочатку погодившись з призначенням експертизи, потім відмовився надавати згоду на вирізання штрихів рукописних написів та підписів у досліджуваних документах, а також не надав порівняльних зразків документів (стор. 15 висновку). Відсутність вказаного дозволу не дало можливість вирішити питання поставлене судом достовірно встановити час складання документів.

За висновками ветеринарних спеціалістів від 15.12.2011 року у протоколі випробувань №2809 від 02.11.2010 року Державного центру сертифікації та експертизи зерна та продуктів його переробки наведені результати, які отримані методом з використанням тест-культури тетрахімена піріформіс. Цей метод дослідження є інформативним, але відповідно до ДСТУ 3570-97 "Зерно фуражне, продукти його переробки, комбікорми" в разі виникнення підозри на слаботоксичний та токсичний корм, направляють на повторні випробування основним методом відповідно до розділу 4, проводять визначення токсичності біопробою на кролях, а також на мікологічні та хіміко-токсилогічні дослідження. Таким чином, наведені результати в протоколі випробувань №2809 від 02.11.2010 року не є повними і не можуть остаточно характеризувати токсичність кормів.

Висновком ветеринарних спеціалістів від 15.12.2011 року підтверджено, що ТОВ "Вариант" були допущені порушення при відборі зразків комбікорму та патматеріалу від загинувших тварин, мають місце суттєві недоліки в процедурі проведення патологоанатомічних розтинів поросят та оформлення протоколів розтинів.

В наданих до суду позивачем копіях документів містяться різні дані по падежу тварин.

Тому, приймаючи рішення від 01.11.2012р. у справі №6/151, господарський суд Донецької області виходив з недоведеності ТОВ "Вариант" факту заподіяння йому ТОВ "ТД "Агроімпекс" збитків.

За правилами ст. ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У пункті 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Колегія суддів, з урахуванням фактів, встановлених у рішенні господарського суду Донецької області від 01.11.2012р., дійшла висновку, що наведені в документах кількісні показники падежу тварин не відповідають фактичним обставинам справи, надані суду письмові докази, що були досліджені експертною установою, не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих, вони не можуть бути прийняті як доказ того, що падіж тварин стався саме з причини вживання ними комбікорму, що поставлявся ТОВ "ТД "Агроімпекс", оскільки у жовтні 2010 року комісійно, за участю спеціалістів ТОВ «Вариант» та ТОВ «ТД «Агроімпекс», при обстежені виробничих приміщень свинокомплексу відповідача було встановлено ряд порушень технологічного процесу та виявлено наявність сторонніх комбікормів невідомого виробництва, невідомої якості, які без погодження з постачальником - позивачем домішували до комбікормів, що поставлявся ТОВ «ТД «Агроімпекс», про що був складений акт від 07.10.2010 року. Крім того, з 20 жовтня 2010 р. ТОВ «ТД «Агроімпекс» взагалі не постачав комбікорми скаржнику і ствердження скаржника, що ним були відібрані та надіслані на дослідження комбікорми поставлені саме ТОВ «ТД «Агроімпекс» є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

У відповідності до ч. ч. 1-4 ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Аналізуючи вказані норми чинного законодавства щодо вимог до якості товару, колегія суддів на підставі наданих сторонами доказів встановила, що підтвердженням належної якості товару з боку виконавця є якісне посвідчення виробника (сертифікат якості). Матеріали справи свідчать, що на кожну виготовлену для ТОВ "Вариант", за його заявкою партію товару, ТОВ "ТД "Агроімпекс" надавались посвідчення якості комбікорму (т.IV а.с. 86-150 та т. V а.с. 1-11), в яких зазначена відповідність його ТУ У 15.7-0095042-014:2009 та ДСТУ 4124-2002 та вказано про те, що Новопокровський КХП, з продуктів якого виробляється комбікорм має Атестат акредитації ПТЛ №100-2858/2008.

Таким чином, якість даного товару відповідає вимогам національного стандарту України «Комбікорми повнораціонні для свиней. Технічні умови. ДСТУ 4124-2002», отже товар є якісним і будь-яких претензій, або вимог від ТОВ «Вариант» стосовно якості, кількості поставленого товару на протязі 2010 року на адресу позивача не направлялось (докази зворотного матеріали справи не місять). Тому, вищенаведені доводи підтверджують факт поставки позивачем з 04.01.2010 року по 15.10.2010 року товару на загальну суму 13454506,02 грн. та отримання його відповідачем за договором поставки № 0401-1В від 04.01.2010р. належної якості на підставі відповідних видаткових накладних.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, сплативши частину вартості товару, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що обумовило його звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і у встановлений строк. Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивача в сумі 5823087,39 грн. є обґрунтованою та підтвердженою відповідними доказами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Підставою для виникнення обов'язку у даному спорі є договір поставки №0401-1В від 04.01.2010 року.

Згідно зі ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі ст. 509 Цивільного кодексу України та п.1.1, п. 5.2. договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Агроімпекс" має право вимагати від ТОВ "Вариант" належного виконання обов'язків покладених договором.

Також згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

На підставі статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких передбачено законом або визначається у договорі.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені п.п. 5.4., 5.5. договору, а саме : у п. 5.4. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за відпущений товар, вказаних в п. 4.6. и п. 4.7.даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,15% от суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 5.5. договору у випадку перевищення строку прострочки оплати за поставлений товар понад 60 календарних днів з моменту постачання, покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості вчасно несплаченого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем вчасно та у повному обсязі погашена не була, тому враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору, колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, з урахуванням порядку застосування штрафних санкцій відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України та обмежень законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", вважає правомірним задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 668900,32 грн., штрафу у сумі 2154174,06 грн., 3% річних у сумі 157303,43 грн. як обґрунтованих та таких, що відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

В наданих позивачем розрахунках цих сум (т.3 а.с. 21-26) зазначено - за який період нараховано штрафні санкції і розмір ставки НБУ, який діяв на період виникнення заборгованості, стягнення пені заявлено в межах строку позовної давності (ч.2 ст. 258 ЦК України) - 1 рік. Суд не ставить під сумнів обґрунтованості цього розрахунку, який не спростовано належними доказами відповідачем у справі.

Щодо позовних вимог про стягнення солідарно боргу з першого відповідача - ПП "ДКС", суд першої інстанції також вірно дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, зважаючи на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, для забезпечення виконання ТОВ "Вариант" зобов'язань за договором поставки №0401-1В від 04.01.2010р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Агроімпекс" та Приватним підприємством "ДКС" був укладений договір поруки №15/07/10 від 15.07.2010р., щодо виконання першим відповідачем зобов'язань за договором поставки №0401-1В від 04.01.2010р. З аналізу примірника договору поруки наданого позивачем вбачається, що за вказаним варіантом договору - Приватне підприємство "ДКС" (поручитель) поручився перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпекс" (кредитор) за виконання ТОВ "Вариант" обов'язку за договором №0401-1В від 04.01.2010р. у повному обсязі (п.1.1.).

Разом з цим, Приватним підприємством "ДКС" до матеріалів справи, також, було надано інший варіант договору поруки №15/07/10 від 15.07.2010р., в якому п. 1.1. договору встановлює відповідальність поручителя за обов'язками боржника за договором поставки у межах 12000,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договорів, а також умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи, те що сторони при підписанні договору поруки №15/07/10, не досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір поруки №15/07/10 від15.07.10р. є неукладеним, тому такий договір не породжує жодних господарських зобов'язань сторін.

Усе вищенаведене дає підстави суду апеляційної інстанції стверджувати, що

суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Вариант" є таким, що порушив грошові зобов'язання з оплати товару, так як, відповідно до наданих позивачем доказів та з урахуванням недоведеності відповідачем збитків, завданих поставкою неякісного товару, ТОВ "ТД "Агроімпекс" здійснювались поставки комбікорму належної якості, у відповідності до вимог належних стандартів та спірного договору, що надає право позивачу на примусове стягнення з ТОВ "Вариант" його вартості.

Що ж стосується посилання ТОВ "Вариант", що судом першої інстанції ухвали суду були направлені на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а не на фактичне місце знаходження органів управління скаржника, колегія суддів вважає їх безпідставними, враховуючи наступне.

У пункті 3.1постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до ч.І ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (т.1 а.с. 28-29), Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 3 а.с. 6-10), зазначено місцезнаходження ТОВ «Вариант» і скаржника): 83052, Донецька обл., м. Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченка, Калінінський колгоспний ринок, у свідоцтві про державну реєстрацію, Статуті скаржника, договорі №0401-1В від 04.01.2010 року (т. 1 а.с. 27) також зазначено це місцезнаходження.

У п. 4.2. ст. 62 Закон України від 19.09.1991 №1576-ХИ "Про господарські товариства" зазначає, що дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Тобто при організації документообігу в товаристві, скаржник до внесення змін в ЄДР стосовно місцезнаходження, зобов'язаний був організувати принаймні отримання поштової кореспонденції за адресою вказаною ЄДР.

Таким чином, суд першої інстанції мав всі підстави для надіслання копій ухвал на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі (т. 3 а.с. 42), а отже скаржник був належним чином повідомлений про розгляд справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б свідчили про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вариант" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. у справі № 5023/2508/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 18.02.2013р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.