Постанова № 29595910, 21.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р. Справа № 5023/5039/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Ахметова Р.Р., за довіреністю № 14-16 від 18 січня 2013 року,

відповідача - Ващенко Т.Д., за довіреністю № 38-4055/391 від 27 жовтня 2010 року;

Фоміна В.В., за довіреністю № 38-4848/542 від 23.11.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 133Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 26 грудня 2012 року у справі № № 5023/5039/12

за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ

до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 375 327,17 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 грудня 2012 року у справі № 5023/5039/12 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 27692,59 грн., інфляційні в сумі 73856,30 грн., пеню в сумі 19894,26 грн., штраф в сумі 18160,92 та судовий збір в сумі 2792,08 грн.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області господарського суду від 26 грудня 2012 року у справі № 5023/5039/12 в частині зменшення пені та 7% штрафу. В оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 123 229,93 грн. пені та 112 493,17 грн. - 7% штрафу. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був, з урахуванням пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Вважає, що господарським судом порушено вимоги статей 551 Цивільного кодексу України та 223 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що прийняте з урахуванням винятковості ситуації та відповідно до норм чинного законодавства. Просить рішення господарського суду Харківської області від 26 грудня 2012 року у справі № 5023/5039/12 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 19.02.2013року оголошувалась перерва до 10:00 год. 21.02.2013року.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, колегією суддів встановлено наступне.

В листопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду про стягнення пені у сумі 143124,19 грн., 7% штрафу в сумі 130654,09 грн., 3% річних в сумі 27692,59 грн. та суму, на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 73856,30 грн., всього 375327,17 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №06/11-17 на купівлю-продаж природного газу від 29.09.2011 р.

Як убачається з матеріалів справи, 29.09.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №06/11-17 на купівлю-продаж природного газу (а.с. 10).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець (НАК «Нафтогаз України») зобов'язується передати у власність покупцю (КП «Харківські теплові мережі») у IV кварталі 2011 р. та у 2012 р. природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 0000, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва електричної енергії. Покупець є кінцевим споживачем (пункт 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 р. газ в обсязі до 62 000 тис.куб.м., в тому числі по місяцях кварталів.

Ціна за 1000 куб. м природного газу визначена в пункті 5.2 договору та становить, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №1 від 30.09.11 р. та №2 від 11.10.11 р. до договору на купівлю-продаж природного газу №06/11-17 від 29.09.11 р. 3 023,50 грн., всього з ПДВ - 3700,76 грн., з 01 жовтня 2011 року 3 382,00 грн., всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4 139,57 грн., а з 11 жовтня 2011 року всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64грн.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за п'ять днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу ( п. 6.1 договору).

Додатковою угодою №3 від 14.11.11 р. до договору на купівлю-продаж природного газу №06/11-17 від 29.09.11 р. сторони виклали пункт 6.1 договору у наступній редакції: "оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за п'ять банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу." (а.с. 18).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник (позивач) належним чином та у повному обсязі виконав свої договірні зобов'язання та на підставі договору поставки газу №06/11-17 від 29.09.11 р. передав відповідачу протягом жовтня - грудня 2011 року природний газ в обсязі на загальну суму 69053346,37 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2011р., на суму 3957150,11 грн., від 31.10.2011р. на суму 14094316,98 грн., від 30.11.2011 р. на суму 23105873,68 грн. та від 31.12.2011р. на суму 27896005,60 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін без зауважень та засвідченими відбитками печаток обох підприємств (а.с. 19-22).

Відповідачем проводилися розрахунки за поставлений позивачем природний газ несвоєчасно, що підтверджується сальдо підприємства та випискою по рахунках та визнається представником відповідача (а.с. 23-25).

Основний борг по договору № 06/11-17 від 29.09.2011 року був повністю сплачений відповідачем 31 січня 2012 року.

У зв'язку із порушенням покупцем зобов'язань за договором у частині своєчасності та повноти проведення розрахунків за природний газ, спожитий у жовтні-грудні 2011р., у відповідності до п. 7.2 договору, 23.07.2012р., позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату штрафних санкцій на загальну суму 273 778,28 грн., що підтверджується копіями чеку та опису вкладення (а.с. 26).

На зазначену вимогу позивача відповідач відповіді не дав.

Таким чином, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у строк, встановлений п. 6.1 додаткової угоди №3 від 14.11.11 р. до договору на купівлю-продаж природного газу №06/11-17 від 29.09.11 р.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 73856,30 грн. та 3 % річних 27692,59 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 укладеного договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 143124,19 грн. та штраф в сумі 130654,09 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення у справі, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 статті 219 Господарського кодексу України, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Статтею 233 Господарського кодексу України, передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Матеріали справи свідчать, що КП «Харківські теплові мережі» є соціально значимим теплопостачальним комунальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання бюджетної сфери та надає теплову енергію і послуги з теплопостачання населенню міста Харкова.

У складі споживачів, яким відповідач постачає теплову енергію, населення складає 86,1% (а.с. 75).

Зважаючи на те, що основним споживачем теплової енергії, що виробляється підприємством є населення, основним джерелом доходів підприємства є кошти, що надходять від населення. Тарифи, що встановлені для населення на теплову енергію є нижче її собівартості і не покривають витрат підприємства

Станом на 06 грудня 2012р. загальний борг населення за надані послуги з централізованого теплопостачання перед КП «Харківські теплові мережі» складає 670,9 млн. грн., бюджетних організацій - 24,0 млн. грн., заборгованість із бюджету по компенсації пільг та субсидій - 20,1 млн. грн., що підтверджується довідкою КП «Харківські теплові мережі» (а.с. 73).

Відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13 листопада 1996р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП «Харківські теплові мережі» джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011 року заборона на нарахування й стягнення пені знята, але розмір пені не передбачений жодним нормативним актом.

Крім того, Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20 лютого 2003р. надано право реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років. На момент розгляду справи господарським судом сума реструктуризованої заборгованості за послуги теплопостачання становила 77,8 млн. грн. (а.с 75).

Колегія суддів приймає до уваги ступінь виконання боржником зобов'язань за договором №06/11-17 від 29.09.11 р а саме: той факт, що станом на момент подачі позовної заяви відповідач виконав свої договірні зобов'язання щодо оплати поставленого йому природного газу та важкий фінансовий стан підприємства, підтверджений балансом станом на 30.09.2012р., у якому відображені збитки підприємства, згідно якого сума збитків на початок 2012 року становила 246,6 млн. грн., а станом на 30.09.2012р. становить - 503, 7 млн. грн.; наявність у підприємства поточного рахунка із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. № 1082, відповідно до якої понад 65% всіх коштів, що надходять на цей рахунок, перераховуються на поточний рахунок газопостачального підприємства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що застосування штрафних санкцій, у розмірах нарахованих позивачем, є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, у відповідності до статті 233 Господарського кодексу України та на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 86,1%.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені та стягнув з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 19 894,26 грн. та штрафу в сумі 18 160, 92 грн. а в решті заявленої пені та штрафу - відмовив.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції, всупереч вимог частини першої статті 233 Господарського кодексу України не виконав обов'язку щодо дослідження не лише майнових, але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не навів належних доказів, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному господарському суді, щодо негативних наслідків спричинених Національній акціонерній компанії «Натофгаз України» від прострочення виконання зобов'язання відповідача. Наданий ним до суду апеляційної інстанції баланс, який на його думку, дає підстави вважати підприємство позивача збитковим, не є належним доказом у справі, оскільки не відображає що саме визначені в балансі збитки пов'язані з неналежним виконанням зобов'язань за спірним договором.

При цьому, судова колегія зауважує, що відповідно до доданих до позовної заяви розрахунків, за отриманий природний газ в жовтні 2011 року відповідач повністю розрахувався 02.12.2011 р., за листопад 2011 р. - 20.01.2012 р., за грудень 2012 р. - 31.01.2012 р.

Отже, на час прийняття оскаржуваного рішення майже рік як відповідачем була погашена заборгованість.

Слід зазначити, що норма статті 233 Господарського кодексу України не ставить зменшення розміру штрафних санкцій в залежність від предмету спору та причин, що викликали тяжкий стан, а тому місцевий господарський суд правомірно зменшив розмір пені та штрафу, враховуючи тяжкий фінансовий стан підприємства, викликаний значним об'ємом теплової енергії, що споживається населенням.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване господарського суду Харківської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому достатні правові підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, ст. 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 грудня 2012 року у справі № 5023/5039/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.