Постанова № 29593736, 19.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/15579/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 07.07.2009р. № 0002082340/0,-

за участю представників сторін:

від позивача: Нікішина Д.В. - за дов. від 06 листопада 2012 року

від відповідача: Маковецької Н.В. - за дов. від 19 травня 2012 року

Середи Т.О. - за дов. від 29 жовтня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Донагроімпекс» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 07.07.2009р. № 0002082340/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2009 року по справі № 2-а-11962/09/0570 позовні вимоги позивача задоволені. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суд від 17 грудня 2009 року вказану постанову залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2012 року частково задоволено касаційну скаргу відповідача, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.11.2012р. у зв'язку з проведенням реорганізації органів державної податкової служби здійснено заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області на належного - Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2012р. у зв'язку з проведенням реорганізації здійснено заміну неналежного позивача Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» на належного - Приватне акціонерне товариство «Донагроімпекс».

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме п. 1.8 ст.1, п.п.7.7.1, 7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст.7 обумовлено, що бюджетному відшкодуванню у зв'язку із зайвою сплатою податку на додану вартість підлягає сума, що обчислена, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, яка у свою чергу, залежить від правильності визначення цих сум. Оскільки, вказаний Закон не зобов'язує покупця сплачувати до бюджету ПДВ у випадку, коли цей податок не сплачений продавцем товару, не передбачає відповідальності платника податку по зобов'язаннях інших платників податків, у тому числі підприємств, з якими він не мав господарських правовідносин, не ставить у залежність право на податковий кредит та відшкодування ПДВ від результатів проведених зустрічних перевірок, то податковим органом неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зв'язку з непідтвердженням факту сплати податку на додану вартість кінцевим виробником.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав: позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» при відсутності надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, завищено суму, що підлягає відшкодуванню з бюджету на суму 581 489 грн. по декларації з ПДВ за листопад 2007 року. В силу п.1.8 ст.1 вказаного закону бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Тобто, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару. Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. Під час проведення перевірки позивачем не доведений факт надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період у сумі 5814 89 грн.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Донагроімпекс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 11.02.1998р., включене до ЄДРПОУ за номером 25333903, взято на податковий облік в ДПІ у Ворошиловському районі 19.02.1998р. (арк. справи 10, том 1, 112, том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час проведення перевірки визначались Законом України «Про державну податкову службу в Україні», станом на час розгляду даної справи порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 13 - 32, том 1, 1 - 20, том 2) Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька проведено невиїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період жовтень - листопад 2007 року (по декларації з ПДВ за листопад 2007 року) з урахуванням результатів отриманих відповідей по запитам щодо підтвердження правових відносин з контрагентами, спрямованими в попередніх перевірених податкових періодах.

Серед прав, наданих податковим органам,ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який був чинним на час проведення перевірки передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

06.07.2009р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведено невиїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період жовтень - листопад 2007 року (по декларації з ПДВ за листопад 2007 року) з урахуванням результатів отриманих відповідей по запитам щодо підтвердження правових відносин з контрагентами, спрямованими в попередніх перевірених податкових періодах та складено акт про результати перевірки від 06.07.2009р. № 1033/23-2/25333903 (арк. справи 13 - 32, том 1).

За результатами перевірки першим заступником начальника податкового органу 07.07.2009р. згідно із п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та згідно з п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.7.4, абз. а) п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002082340/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 581 489,00 грн. (арк. справи 33, том 1).

В ході проведення даної перевірки податковою інспекцією були відпрацьовані наступні ланцюги постачання основного постачальника ЗАТ «Донагроімпекс» СПД -фізична особа-підприємець ОСОБА_5, сума ПДВ 667 031,1 грн. - перша ланка ланцюга, знаходиться на обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова, є посередником відвантаженої продукції, сума бюджетного відшкодування за листопад 2007 року складає 581 489,00 грн., постачальником товару є ПВП «Квадро», сума ПДВ 649 095 грн. - друга ланка ланцюгу, знаходиться на обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, підприємство є посередником, постачальником є ВАТ «Е.Л.», сума ПДВ 518 666,66 грн., третя ланка ланцюгу, знаходиться на обліку у ДПІ у Московському районі м. Харкова, підприємство є посередником, постачальником є ТОВ «Міжнародний Банк Комунікацій», сума ПДВ 516 707,00 грн. - четверта ланка ланцюгу, знаходиться на обліку у ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, підприємство є посередником, постачальником товару є ПВП «Квадро» сума ПДВ 516 707,00 грн. - п'ята ланка ланцюгу, знаходиться на обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Оскільки податкові зобов'язання ПВП «Квадро» за результатами зустрічних перевірок не підтверджені, факт надмірної сплати до Державного бюджету податку на додану вартість у сумі 581 489,00 грн. не встановлений. З урахуванням вищевикладеного, зроблено висновок, що на порушення п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.7.4, абз. а) п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» підприємством ЗАТ «Донагроімпекс» при відсутності надмірної сплати податку до бюджету завищено суму, що підлягає відшкодуванню з бюджету на 581 489,00 грн.

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 581 489,00 грн. (з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.10.2012р. по даній справі щодо необхідності перевірки належним чином доводів сторін щодо фактичного постачання позивачу товарів, суми ПДВ в ціні якого включені в податковому обліку до сум податкового кредиту) є доведення обставини виконання позивачем договорів, укладених з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, а також доведення порушення позивачем порушення п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1, п.7.4, абз. а) п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З метою дослідження фактичного постачання позивачу товарів та дослідження просування товарів по ланцюгах постачання, судом було залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні позивача ПВП «Квадро» та ТОВ «Міжнародний Банк Комунікацій» (арк. справи 227 - 228, том 1). Однак, вказані особи до суду не з'явились, про причини неявки не доповіли, будь-яких пояснень або документів на виконання ухвали суду не надали. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, ВАТ «Е.Л.» до участі у справі судом не залучались у зв'язку з їх припиненням, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 210 - 214, том 1).

Враховуючи викладене, судом здійснено дослідження обставин фактичного виконання позивачем договорів, укладених з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, згідно з документами, що наявні у матеріалах справи та додатково надані сторонами під час розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що між ЗАТ «Донагроімпекс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено угоди купівлі-продажу сільськогосподарської продукції - соняшника від 05.10.2007р. № 153/2-КП, від 09.10.2007р. № 155/2-КП, від 10.10.2007р. № 157/1-КП, від 11.10.2007р. № 158/2-КП, від 13.10.2007р. № 158/3-КП, від 16.10.2007р. № 158/4-КП, від 18.10.2007р. № 160/2-КП, від 19.10.2007р. № 163-КП, згідно з якими фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (Продавець) зобов'язується передати у власність, а ЗАТ «Донагроімпекс» (Покупець) - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - соняшник. Форма оплати - безготівкова, умови оплати - за фактом постачання товару, умови постачання - на обліковий рахунок Покупця по заліковій вазі та якості - ЗАТ «Слов'янськолія» (арк. справи 43 - 51, том 2).

Відповідач вважає віднесення сум за даними угодами до розрахунку суми бюджетного відшкодування неправомірним. Такі висновки ґрунтуються на матеріалах зустрічних звірок, отриманих при проведенні перевірки, згідно з якими контрагенти є посередниками, а ПВП «Квадро» - п'ята ланка ланцюга - не надається можливості підтвердити податкові зобов'язання у зв'язку з відсутністю підтвердження надмірної сплати податку до бюджету.

З наданих суду матеріалів вбачається, що позивачем на виконання вищевказаних угод отримано видаткові накладні від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 04.10.2007р. № РН-0000083 на суму 182 526,48 грн., від 07.10.2007р. № РН-0000085 на суму 530 078,74 грн., від 08.10.2007р. № РН-0000086 на суму 352 974,53 грн., від 09.10.2007р. № РН-0000089 на суму 170 745,06 грн., від 10.10.2007р. № РН-0000090 на суму 701 837,03 грн., від 11.10.2007р. № РН-0000096 на суму 227 388,12 грн., від 13.10.2007р. № РН-0000097 на суму 588 821,58 грн., від 18.10.2007р. № РН-0000102 на суму 48 123,38 грн., від 16.10.2007р. № РН-0000101 на суму 63 887,40 грн., від 19.10.2007р. № РН-0000103 на суму 507 983,72 грн., від 20.10.2007р. № РН-0000104 на суму 271 844,90 грн., від 22.10.2007р. № РН-0000106 на суму 113 586,95 грн., від 21.10.2007р. № 146 394,08 грн., від 24.10.2007р. № РН-0000112 на суму 29 738,81 грн., від 24.10.2007р. № РН-0000111 на суму 66 255,90 грн. (арк. справи 52 - 60, том 2).

На підставі отриманих від фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 податкових накладних на загальну суму 4 002 186,68 грн.: від 04.10.2007р. № 80 на суму 283 000,00 грн., від 05.10.2007р. № 84 на суму 283 000,00 грн., від 07.10.2007р. № 83 на суму 146 605,22 грн., від 08.10.2007р. № 85 на суму 352 974,53 грн., від 09.10.2007р. № 88 на суму 170 745,06 грн., від 10.10.2007р. № 89 на суму 701 837,03 грн., від 11.10.2007р. № 95 на суму 227 388,12 грн., від 13.10.2007р. № 97 на суму 588 821,58 грн., від 165.10.2007р. № 100 на суму 63 887,40 грн., від 18.10.2007р. № 101 на суму 48 123,38 грн., від 19.10.2007р. № 103 на суму 507983,72 грн., від 20.10.2007р. № 103 на суму 271 844,90 грн., від 21.10.2007р. № 104 на суму 146 394,08 грн., від 22.10.2007р. № 105 на суму 113 586,95 грн., від 24.10.2007р. № 111 на суму 29 738,81 грн. (арк. справи 61 - 76, том 2) позивачем було сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування та відображено ці суми в податкових деклараціях з податку на додану вартість (арк. справи 72 - 75, том 1, арк. справи 21 - 31, том 2).

Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткових накладних, рахунків-фактур від 220102007р. № СФ-0000087, від 19.10.2007р. № СФ-0000086, від 13.10.2007р. № СФ0000080, від 11.10.2007р. № СФ-0000079, від 10.10.2007р. № СФ-0000078, від 09.10.2007р. № СФ-0000077, від 08.10.2007р. № СФ-0000074, від 08.10.2007р. № СФ-0000073, від 05.10.2007р. № СФ-0000072, від 04.10.2007р. № СФ-0000070, про що свідчать виписки банків (арк. справи 92 - 126, том 1, 24 - 33, том 3).

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 1, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані податкові накладні (арк. справи 61 - 76, том 2). Сплата коштів за придбані товари (соняшник) підтверджена відповідними видатковими накладними, рахунків-фактур, про що свідчать виписки банків (арк. справи 92 - 126, том 1, 24 - 33, том 3).

Транспортування товару здійснювалося на підставі товарно-транспортних накладних, згідно яких здійснювалось постачання соняшника до ЗАТ «Слов'янськолія» для переробки (арк. справи 190 - 250, том 2).

Вказані господарські операції відображено позивачем в бухгалтерському обліку, а саме, в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 631 (арк. справи 32 - 42, том 2).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом (арк. справи 13 - 23 том 3), з яких вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій як ТОВ «Квадро», ТОВ «Міжнародний банку комунікацій», так і безпосередньо контрагент позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковими накладними, видатковими накладними, виписками банків, товарно-транспортними накладними).

Крім того, слід зазначити, що в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують подальшу переробку та реалізацію отриманого за спірними угодами соняшника, а саме.

Між ЗАТ «Донагроімпекс» та ЗАТ «Слов'янськолія» укладено договір від 19.08.2007р. № 1608/07-1, згідно з яким Виконавець (ЗАТ «Слов'янськолія») проводить переробку сировини, що постачається Замовником (ПАТ «Донагроімпекс») (арк. справи 77 - 95, том 2).

За результатами переробки соняшника позивачем прийнято продукцію - олію соняшникову, що підтверджується актами приймання-передачі від 04.10.2007р. № 1-1, від 11.10.2007р. № 1-2, від 29.10.2007р. № 1, актом звіряння взаємних розрахунків (арк. справи 96 - 99, том 2).

Отримана внаслідок переробки соняшника олія була передана компанії «Аршем Трейдинг Лимитед» за контрактом від 27.09.2007р. № 26090701, згідно з яким ЗАТ «Донагроімпекс» (Продавець) продає, а компанія «Аршем Трейдинг Лимитед» (Покупець) приймає та сплачує олію соняшникову нерафіновану з семян врожаю 2007 року (арк. справи 100 - 104, том 2).

Вказану олію згідно з вантажно-митними деклараціями було вивезено за межі митної території України в повному обсязі (арк. справи 105 - 106, том 2).

За таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем норм п. 1.8 ст.1, п.п.7.7.1, 7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 581 489,00 грн. є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на неправомірне формування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з урахуванням не підтвердження сум податку з підстав неможливості встановити надмірну сплату податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 07.07.2009р. № 0002082340/0 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 07.07.2009р. № 0002082340/0, яким Приватному акціонерному товариству «Донагроімпекс» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 581 489,00 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 грудня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 24 грудня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.