Рішення № 29590356, 21.02.2013, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/14616/12

пр. № 2/759/651/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про розірвання кредитного договору, додатку №1 до кредитного договору, договору про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору, зобов'язання прийняти із зарахуванням коштів за кредитним договором в рахунок повернення кредиту та сплати процентів за його користування, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

03.09.2012 року позивач звернувся з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором в сумі 65 118,81 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 651,19 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ЗАТ «Альфа-Банком» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №490038408 від 04.05.2007 року, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 19 188,12 дол. США. В забезпечення виконання зобов'язань кредитного договору між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №490038408-П від 26.02.2009 року, відповідно до якого поручитель поручається за виконання ОСОБА_1 обов'язків, які виникли на підставі кредитного договору. Через неналежне виконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань, передбачених кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування наданими коштами, станом на 04.04.2012 року утворилась заборгованість за кредитом в сумі 7 347,44 дол. США, що за курсом НБУ на 04.04.2012 року складає 58 690,61 грн., за відсотками - 362,00 дол. США (2 891,65 грн.), неустойки (пені) - 4 024,90 дол. США (32 150,46 грн.). У зв'язку з наведеним, ПАТ «Альфа-банк» просить позов задовольнити і стягнути вказані кошти за винятком розміру неустойки, яку позивач просить стягнути у розмірі 11 % від нарахованої суми пені, а саме: 442,74 дол. США (3 536,55 грн.). В судовому засіданні 23.01.2013 року представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідачів заборгованість за кредитом в сумі 41 828,86 грн., за відсотками - 1 591,63 грн., неустойки (пені) - 10 754,55 грн.(що становить 11 % від нарахованої суми пені). Зменшення позовних вимог обґрунтовано частковим погашенням кредитних зобов'язань ОСОБА_1, після подання позову.

14.11.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про розірвання кредитного договору №490038408 від 04.05.2007 року, додатку №1 до кредитного договору, договору про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору, визнання недійсним договору застави рухомого майна №490038408-з від 04.05.2007 року, договору про внесення змін і доповнень №1 до договору застави рухомого майна, розірвання договору поруки із фізичною особою-резидентом №490038408-П від 26.02.2009 року, зобов'язання прийняти із зарахуванням на рахунок НОМЕР_3 коштів за кредитним договором в рахунок повернення кредиту та сплати процентів за його користування в сумі 699,42 дол. США, видати довідку про повернення заборгованості за кредитним договором, стягнення коштів на суму 30 166,08 грн.

Ухвалою суду від 16.11.2012 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про захист прав споживача в частині вимог про розірвання кредитного договору №490038408 від 04.05.2007 року, додатку №1 до кредитного договору, договору про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору, зобов'язання прийняти із зарахуванням на рахунок НОМЕР_3 коштів за кредитним договором в рахунок повернення кредиту та сплати процентів за його користування в сумі 699,42 дол. США, видати довідку про повернення заборгованості за кредитним договором, стягнення коштів на суму 30 166,08 грн. Відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви в частині визнання недійсним договору застави, договору про внесення змін і доповнень №1 до договору застави рухомого майна та розірвання договору поруки.

Представник ПАТ «Альфа-Банк» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечував.

ОСОБА_1 та його представник заперечували проти задоволення позову ПАТ «Альфа-Банк», посилаючись на порушення банком правил підсудності при поданні позову, надання йому кредиту в іноземній валюті (долари США), що унеможливлює стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а тому відсутні підстави для стягнення пені. ОСОБА_1 та його представник просили задовольнити зустрічний позов, посилаючись на введення ОСОБА_1 в оману при укладенні договорів, порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», надання йому кредиту в іноземній валюті (долари США), що унеможливлювало використання коштів за призначенням, оскільки в Україні єдиним платіжним засобом є національна валюта - гривня. Банк стягнув з нього комісію у розмірі 969 грн. (квитанція від 04.05.2007 року № 48422), яка не передбачена умовами кредитного договору. ОСОБА_1 посилається на незаконне підвищення відсотків по договору, як на одну із підстав для задоволення зустрічної позовної заяви.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про слухання справи повідомлена, причин неявки не повідомила.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» та часткову обґрунтованість зустрічного позову ОСОБА_1

Судом встановлено, що 04.05.2007 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 490038408, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 19 188,12 дол. США, з процентною ставкою 12% річних, терміном повернення до 04.05.2013 року (а. с. 8-13 - копія кредитного договору). Пунктом 2.8 договору передбачалося, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування сплачуються щомісячно: у разі сплати у валюті Кредиту - 4 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 375 доларів США, у разі сплати в національній валюті - 3 числа кожного місяця у сумі, розрахованій у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

26.02.2009 року сторони уклали договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору №490038408 від 04.05.2007 року (а. с. 14), яким п. 2.8 Розділу 1 Кредитного договору викладено в наступній редакції: «платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються в порядку та на умовах, що визначені у цьому Договорі та Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною». В новій редакції викладено п. 3 Розділу 1 Кредитного договору: «Позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені даним Договором повертати Кредит, виплачувати банку проценти за користування Кредитом, сплачувати комісію за управління кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені Договором платежі та виконувати інші обов'язки, що передбачені Договором. Повернення кредиту (його частини) та сплата процентів за користування ним здійснюється Позичальником в порядку та на умовах, що визначені у Додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною». Договором про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору №490038408 від 04.05.2007 року, Кредитний договір доповнено Додатком № 1 у редакції, наведеній в Додатку № 1 до цього Договору про внесення змін і доповнень. Додатком №1 до кредитного договору (а. с. 15-16) затверджено графік погашення заборгованості, яким було збільшено суму повернення кредиту та сплати процентів за його користування, за рахунок збільшення відсоткової ставки по договору з 12 % до 14,5 %. Графік погашення заборгованості (Додаток № 1) погоджений сторонами за період з 04.06.2007 року по 04.05 2013 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 укладено договір поруки 490038408-П від 26.02.2009 року, відповідно до п. 2.1 якого поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: обов'язок повертати Банку кредит рівними частинами та проценти, у терміни, визначені Основним договором та додатком № 1 до Основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 04.05.2013 року (а. с. 17-18-договір поруки).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши 04.05.2007 року ОСОБА_1 кредит в сумі 19 188,12 дол. США, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а. с. 32-33, 134-166).

На виконання п. 2.7 Розділу 1 Договору, 04.05.2007 року здійснено валютно-обмінну операцію з купівлі національної валюти та продажу іноземної валюти, а саме: 19 188,12 дол. США, відповідно до квитанції № 48422 від 04.05.2007 року (а. с. 101). Відповідно до вказаної квитанції за здійснення валютно-обмінної операції ОСОБА_1 сплатив комісію 969 грн.

Відповідно до п. 3 кредитного договору, в редакції від 26.02.2009 року, позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені даним Договором повертати Кредит, виплачувати банку проценти за користування Кредитом, сплачувати комісію за управління кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені Договором платежі та виконувати інші обов'язки, що передбачені Договором. Повернення кредиту (його частини) та сплата процентів за користування ним здійснюється Позичальником в порядку та на умовах, що визначені у Додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною

В порушення наведених положень кредитного договору, ОСОБА_1 неналежно виконував свої кредитні зобов'язання та не погашав кредит згідно затвердженого графіку (а. с. 15-16), у зв'язку з чим станом на 04.01.2013 року існує заборгованість за кредитом в сумі 3 385,52 дол. США (27 060,46 грн.), за відсотками - 199,13 дол. США (1 591,63 грн.), пенею - 12 231,77 дол. США (97 768,55 грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом (а. с. 204-205).

На письмову вимогу позивача щодо дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом і штрафних нарахувань (а. с. 34), відповідачами не вчинено дій щодо погашення заборгованості.

Частинами 1, 2 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Надані ПАТ «Альфа-Банк» докази (кредитний договір №490038408 від 04.05.2007 року з додатками, виписка по особовому рахунку, розрахунок заборгованості) підтверджують існування заборгованості, зазначеної в позовних вимогах. Враховуючи наведене, встановленими є обставини укладення між сторонами договору та існування у відповідача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та пенею. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали жодних доказів, які б спростовували наведені обставини.

ОСОБА_1 зазначає, що залишок до повернення за кредитним договором складає 699,42 дол. США (а. с. 196) та посилається на те, що згідно наданих банком розрахунків він сплатив 28283 дол. США. Проте, такі твердження є помилковими, безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Твердження про сплату 28283 дол. США ґрунтуються на наступному. ОСОБА_1 взяв за основу дані розрахунку заборгованості по кредиту (доданий до позовної заяви), в якому заборгованість розраховано не у валюті кредиту, тобто не у доларах США, а у гривні, та перерахував зазначені показники (сплачені кошти у гривнях) у долари США за курсом НБУ, станом на дату здійснення ним відповідного платежу. В результаті таких розрахунків ОСОБА_1 отримав відповідну суму в доларах США. Проте, такий розрахунок є помилковим, оскільки в судовому засіданні встановлено і визнається сторонами, що ОСОБА_1 здійснював платежі в доларах США, а не гривні, розрахунок банку складений станом на дату складання позову та станом на дату складання заяви про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог) за курсом на день складання вказаних процесуальних документів (7,993 грн.). В той час ОСОБА_1, зазначену в розрахунку суму у гривні перерахував за курсом на день здійснення відповідного платежу в період з 2007 по 2012 роки. Тобто, банк перерахував сплачені ОСОБА_1 долари у гривню в період з 2007 по 2012 роки за курсом 7,993 грн. (розрахунок на а. с. 204-205), а ОСОБА_1 перерахував вказані у розрахунку гривні на долари за курсом НБУ, який був у відповідний день платежу, тобто, це і по курсу 5, 05 грн., 4,85 грн. 5,8261 грн. і т. д. (а. с. 209-210), а тому зазначені ОСОБА_1 дані є недостовірними та спростовуються матеріалами справи.

ОСОБА_1 надав квитанції про здійснення платежів за кредитним договором за період з 07.06.2010 року по 30.10.2012 року, які підтверджують здійснення оплат саме у доларах США. Надані ОСОБА_1 квитанції підтверджують здійснення платежів лише на суму 12 238 дол. США, а тому жодним чином не підтверджують його пояснення про сплату 28283 дол. США.

Для уникнення маніпуляцій ОСОБА_1 з розрахунками та курсами валют, суд зобов'язав ПАТ «Альфа-Банк» надати розрахунок заборгованості за кредитом лише у валюті кредиту, тобто в доларах США, який надано суду 21.02.2013 року (а. с. 231-232). Розрахунок здійснено станом на 04.01.2013 року та підтверджує суму заборгованості, яку просить стягнути банк з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог).

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 5.1 розділу 2 кредитного договору банку має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань за договором в будь-якому з наступних випадків істотного порушення позичальником зобов'язань за договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 490038408 від 04.05.2007 року та існування заборгованості по тілу кредиту - 27 060,46 грн. (3 385,52 дол. США), відсотки - 1 591,63 грн. (199,13 дол. США), пеня - 97 768,55 грн. (12 231,77 дол. США), тому вказані суми підлягають стягненню, за винятком суми пені, яку позивач просить стягнути у розмірі 11 % від нарахованої суми пені, тобто 10 754,55 грн. Оскільки позивач скористався правом на дострокове повернення кредиту, а розрахунок заборгованості поданий станом на 04.01.2013 року, то стягненню підлягають також внески за період з 04.02.2013 року по 04.05.2013 року (передбачені додатком № 1 до договору) на суму 1903,38 дол. США. Всього підлягає до стягнення 54 175,04 грн.

Посилання ОСОБА_1 на те, що кредит наданий йому в іноземній валюті (долари США), а тому стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції є неможливим, внаслідок чого відсутні підстави для стягнення пені - є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Питання стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції врегульоване ст. 625 ЦК України та не має відношення до питання стягнення пені, яке врегульоване ст. 549 ЦК України та є самостійним видом забезпечення зобов'язання.

Пунктом 3.6. Розділу ІІ Кредитного договору встановлено: В разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов цього договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору пеню в розмірі 1 % (один) відсоток від простроченої суми за кожний день прострочення.

За таких обставин вимога про стягнення пені ґрунтується на ст. 549 ЦК України та пункті 3.6. Розділу ІІ Кредитного договору і підлягає задоволенню.

Посилання на порушення банком правил підсудності при поданні позову не відповідають дійсності. Матеріалами справи підтверджується факт реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 у Святошинському районі м. Києва (а. с. 43), а тому подання позову ПАТ «Альфа-Банк» до Святошинського районного суду м. Києва відповідає вимогам ст. 109 ЦПК України.

Обґрунтованими є вимоги в частині солідарного стягнення коштів з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26.02.2009 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником є позивач) та ОСОБА_2 було укладено договір поруки 490038408-П, відповідно до п. 3.1 якого боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Згідно умов договору поручитель поручається за виконання боржником обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому: обов'язок повертати Банку кредит рівними частинами та проценти, у терміни, визначені Основним договором та додатком № 1 до Основного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 04.05 2013 року

В силу наведених умов договору та ст. 554 ЦК України, ОСОБА_2 несе відповідальність перед ПАТ «Альфа-Банком» за невиконання умов кредитного договору № 490038408 від 04.05.2007 року у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 Враховуючи умови договору поруки та ст. 554 ЦК України ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є солідарними боржниками, а банк має право вимагати виконання обов'язку від них в силу ч. 1 ст. 543 ЦК України.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність підстав для солідарного стягнення заборгованості жодним чином не обґрунтовані, суперечать договору поруки 490038408-П від 26.02.2009 року та ст. ст. 543, 554 ЦК України. Договір поруки 490038408-П від 26.02.2009 року чинний, не був припинений з підстав, встановлених ст. 559 ЦК України, а тому підлягає виконанню.

Щодо зустрічного позову в частині розірвання кредитного договору, додатку №1 до кредитного договору, договору про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору.

ОСОБА_1 посилається на введення його в оману при укладенні вказаних договорів, порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», надання йому кредиту в іноземній валюті (долари США), що унеможливлювало використання коштів за призначенням, оскільки в Україні єдиним платіжним засобом є національна валюта - гривня.

Зазначені зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач просить розірвати вказані договори, проте не зазначає жодних правових підстав для розірвання договорів (ст. 651, 652 ЦК України).

Позивач посилається на ст. 230 ЦК України в частині обґрунтування тверджень про введення його в оману. Проте, в силу ст. 230 ЦК України правочин укладений під впливом обману визнається судом недійсним, а не розривається. ОСОБА_1 не заявляв вимогу про визнання договорів недійсними, а тому відсутні підстави для посилання на ст. 230 ЦК України.

Не знайшли підтвердження слова ОСОБА_1 про порушення банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач жодним чином не обґрунтував та не надав доказів того, що при укладенні кредитного договору його було введено в оману або умови договорів є несправедливими.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є договори і інші правочини. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору є підписи представника Банку та безпосередньо позичальника - ОСОБА_1

Перед укладанням Договору Позичальник в повній мірі ознайомлений з умовами надання кредиту, в тому числі загальною вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, а також іншою інформацією згідно з вимогами законодавства про захист прав споживачів, що підтверджується п. 2.1 Розділу ІІ Кредитного договору. Безпідставними є твердження ОСОБА_1 про те, що Банк зобов'язав його укласти договір страхування транспортного засобу із страховою компанією, акредитованою в Банку. У Кредитному договорі визначено, що умови страхування визначені за домовленістю сторін, ніяких заперечень у ОСОБА_1 на момент укладення договору не було, його підпис свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені у договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Зауважень чи застережень у ОСОБА_1 на момент укладення та підписання договору - не було. Підписання свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов'язки, зазначені у договорі. Зазначені у зустрічному позові обґрунтування і вимоги в частині розірвання договорів - є не способом захисту прав ОСОБА_1, а намаганням останнього уникнути відповідальності за порушення договірних зобов'язань та намагання ухилитися від їх виконання.

Вимога про зобов'язання прийняти із зарахуванням коштів за кредитним договором в рахунок повернення кредиту та сплати процентів за його користування, стягнення коштів, жодним чином не обґрунтована, не містить посилання на норми чинного законодавства та не знайшла підтвердження в ході розгляду справи, а тому не підлягає задоволенню.

ОСОБА_1 посилається на незаконне підвищення відсотків по договору, як на одну із підстав для задоволення зустрічної позовної заяви. Проте, в судовому засіданні встановлено і визнається ОСОБА_1, що 26.02.2009 року сторони уклали договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору №490038408 від 04.05.2007 року, а Кредитний договір доповнено Додатком № 1, яким затверджено графік погашення заборгованості, та збільшено суму повернення кредиту та сплати процентів за його користування, за рахунок збільшення відсоткової ставки по договору з 12 % до 14,5 %. Графік погашення заборгованості (Додаток № 1) погоджений сторонами з 04.06.2007 року по 04.05 2013 року. За таких обставин підвищення відсотків по договору відбулося за погодженням сторін, а тому посилання на незаконність такого підвищення - безпідставне.

В зустрічному позові зазначається про надання кредиту в іноземній валюті (долари США), що унеможливлювало використання коштів за призначенням, оскільки в Україні єдиним платіжним засобом є національна валюта - гривня. Проте, дана обставина не може бути підставою для розірвання кредитного договору, оскільки отримання кредиту у валюті - це домовленість сторін і ОСОБА_1 погодився на отримання кредиту в доларах США. До того ж пунктом 2.7 Розділу 1 Кредитного договору сторони домовилися, що у день видачі кредитних коштів Позичальнику у валюті кредиту, на суму отриманого кредиту в іноземній валюті Позичальник здійснює купівлю національної валюти (гривні). На виконання п. 2.7 Розділу 1 Договору, 04.05.2007 року здійснено валютно-обмінну операцію з купівлі національної валюти та продажу іноземної валюти на суму 19 188,12 дол. США, що підтверджується квитанцією № 48422 від 04.05.2007 року (а. с. 101). Враховуючи наведене, твердження ОСОБА_1 про неможливість використання коштів за призначенням - безпідставні.

В той же час судом встановлено, що при здійсненні валютно-обмінної операції Банк стягнув з ОСОБА_1 комісію у розмірі 969 грн. (квитанція від 04.05.2007 року № 48422), яка не передбачена умовами кредитного договору.

Частиною 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Здійснення валютно-обмінної операції з купівлі національної валюти - це умова кредитного договору (п. 2.7 Розділу 1), проте у договорі відсутні посилання на необхідність сплати комісії за проведення такої операції.

ОСОБА_1 сплатив комісію у розмірі 969 грн., що не передбачено договором, а тому ПАТ «Альфа-банк» не мало права стягувати вказану комісію з споживача. За таких обставин банк стягнув з ОСОБА_1 комісію у розмірі 969 грн. без відповідних правових підстав і повинен повернути споживачу вказані кошти.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов ПАТ «Альфа-Банк» повністю, стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь банку заборгованість в сумі 54 175 грн. 4 коп. Зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, на його користь підлягає стягненню комісія у розмірі 969 грн., яку ПАТ «Альфа-Банк» стягнуло з нього без відповідних правових підстав, в задоволенні інших вимог - відмовити.

Згідно ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» підлягають стягненню понесені судові витрати по справі в розмірі 651,19 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 543, 549, 554, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ст. ст. 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість в сумі 54 175 (п'ятдесят чотири тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 4 коп. та судові витрати в сумі 651 (шістсот п'ятдесят одна) грн. 19 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2013 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ