Постанова № 29589420, 28.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 р. Справа №2а/0570/17617/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:30

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КронаЛайн»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

№0000142204 від 02.10.2012 року

за участю представників сторін:

від позивача: Алексєєв О.І. - за дов. від 11.01.2012 року №4

від відповідача: Пальцун С.О. - за дов. від 28.08.2012 року №48

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «КронаЛайн» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька з прийняття акту перевірки від 05.09.2012р. № 2085/15-2/32645571 неправомірними, визнання недійсними висновків, що викладені ДПІ у Київському районі м. Донецька в акті перевірки від 05.09.2012р. № 2085/15-2/32645571, визнання дій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька з прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000142204 від 02.10.2012р. неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 02.10.2012р. № 0000142204.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2013р. позовні вимоги залишено без розгляду в частині визнання дій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька з прийняття акту перевірки від 05.09.2012р. № 2085/15-2/32645571 неправомірними, визнання недійсними висновків, що викладені ДПІ у Київському районі м. Донецька в акті перевірки від 05.09.2012р. № 2085/15-2/32645571, визнання дій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька з прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000142204 від 02.10.2012р. неправомірними у зв'язку з відкликанням цієї вимоги позивачем.

Під час розгляду справи позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби № 0000142204 від 02.10.2012р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив частини 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України - вчинено правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України, є нікчемним; п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 137 970 грн. у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції у сумі 1,00 грн.

На думку позивача, вказане не відповідає дійсності, оскільки, між ТОВ «КронаЛайн» та ТОВ «Будмаш-1» був укладений договір постачання № 16-02/2011 від 17.12.2010р. Факт передачі товару, а саме, меблевої фурнітури, підтверджується видатковою накладною № 060102 від 06.01.2011р. на загальну суму 827 820,49 грн., податковою накладною.

Зауважує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, жодним нормативно-правовим актом не передбачено залежність угоди між двома її сторонами угодами, що укладені будь-якою з цих сторін з третіми особами.

Звертає увагу, що інформація щодо наявності чи відсутності можливості ТОВ «Інвестпром-ресурс» та ТОВ «Скретчкартсервіс» приймати участь у господарських відносинах з постачання товарів основана на даних АІС «АУДИТ» Державної податкової служби, а не на документально підтверджених фактах.

Вказує, що відповідачем було надано підприємству акт перевірки від 05.09.2012р. № 2085/15-2/32645517, однак, при цьому, спірне податкове повідомлення-рішення складене на підставі акту перевірки від 05.09.2012р. № 2085/22-4/32645517, який містить інші реквізити, тобто, на підставі неіснуючого документу.

З вищевказаних підстав спірне податкове повідомлення-рішення було оскаржено ним в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Донецькій області, однак, скаргу було залишено без задоволення.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704. Між тим на видатковій накладній від 06.01.2012р. № 060102 відсутні посади і прізвища посадових осіб, які складали зазначену накладну, що не дає змогу ідентифікувати посадових осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій від обох підприємств та не підтверджує факт здійснення отримання товарів. Не встановлено факт передачі від ТОВ «Будмаш - 1» на адресу ТОВ «КронаЛайн» сертифікатів якості, технічних паспортів тощо. Згідно ТТН від 06.01.2011р. перевізником є СПД ОСОБА_3, проте до перевірки не було надано жодних документів, що підтверджували б факт укладання з автопідприємством угод на здійснення транспортування та підтвердження належності зазначеному суб'єкту господарювання автомобілів.

Тобто, вважає, що підприємством отримувались первинні документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КронаЛайн» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.09.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 32645517 (арк. справи 122, том 1), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС з 24.09.2003р., позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07774233 серія НБ № 198702 (арк. справи 5 - 6, том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 10 - 34) Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КронаЛайн» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Будмаш-1».

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу країни, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ ДПІ у Київському районі м. Донецька «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 21.08.2012р. № 659 (арк. справи 178, том 1). Відомостей щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки податковим органом до суду не надано.

З 23.08.2012р. по 29.09.2012р. ДПІ у Київському районі м. Донецька проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «Будмаш-1» та складено акт про результати перевірки від 05.09.2012р. № 2085/15-2/32645517 (арк. справи 10 - 34).

Відповідачем надано суду письмові пояснення, що при вказанні в акті перевірки терміну проведення перевірки строк її завершення вказано 23.09.2012р. помилково, це є технічною помилкою податкового інспектора, фактично перевірку завершено 29.08.2012р. (арк. справи 247, том 1).

За результатами перевірки заступником начальника податкового органу 02.10.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000142204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 137 970,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1,00 грн. (арк. справи 9).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Донецькій області. За результатами розгляду скарги ДПС у Донецькій області прийнято рішення від 07.12.2012р. № 19144/10/10/2-12-5, яким у задоволенні скарги платника податків відмовлено (арк. справи 35 - 38).

В акті перевірки зазначено, що з метою отримання інформації щодо підтвердження взаємовідносин ТОВ «КронаЛайн» з ТОВ «Будмаш-1» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва засобами телекомунікаційного зв'язку ДПС України направлено запит від 21.09.2011р. № 9384/7/23-313. У відповідь листом від 18.10.2011р. № 30496/7/23-23-1106 отримано інформацію, що «при виконанні наказу ДПА України від 24.02.2011р. № 48-р» «Про відпрацювання підприємств» ТОВ «Будмаш-1» за січень 2011 року віднесено до категорії «транзитери». На теперішній час триває збір доказової бази». В подальшому, на адресу ДПІ в Печерському районі м. Києва (у зв'язку з передислокацією) направлено запит аналогічного змісту від 18.04.2012р. № 919/7/22-4, на який листом від 11.07.2012р. № 9154/7/22-1011 отримано лист-відмову ТОВ «Будмаш-1» у наданні документів для проведення зустрічної звірки по взаємовідносинам з ТОВ «КРОНАЛАЙН» за січень 2011 року.

У зв'язку з неотриманням відповідей на запити про проведення зустрічних звірок по взаємовідносинам з ТОВ «Будмаш-1» з ТОВ «КронаЛайн» за січень 2011 року, здійснено аналіз Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПС України по платнику ТОВ «Будмаш-1». За результатами проведеного аналізу встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Будмаш-1» в січні 2011 року є:

- ТОВ «Інвестпромресурс» - стан платника 11 «припинено, але не знято з обліку, КОР не пусті», дата зняття з обліку 11.11.2011р. З метою підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Будмаш-1» та ТОВ «Інвестпромресурс» направлено запит до Бориспільської ОДПІ та отримано відповідь про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з тим, що згідно бази АІС «РПП» підприємству встановлено стан 11 - «припинено, але не знято з обліку»;

- ТОВ «Скретчкартсервіс» - стан платника 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». З метою підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Будмаш-1» та ТОВ «Скретчкартсервіс» направлено запит до Західної МДПІ м. Харкова та отримано відповідь про неможливість проведення перевірки у зв'язку з тим, що підприємству направлено запит про надання інформації, відповідь не отримано, стан підприємства 8 - не знаходиться за юридичною адресою, свідоцтво платника ПДВ анульовано з 30.08.2012р.

Зазначена інформація свідчить про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Скретчкартсервіс» та ТОВ «Інвестпромресурс» господарських операцій на адресу ТОВ «Будмаш-1» в січні 2011 року через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, неможливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З урахуванням вищевикладеного, зроблено висновок, що правочин між ТОВ «КронаЛайн» та ТОВ «Будмаш-1» по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, оскільки правочин здійснено на отримання товару, який взагалі не одержувався, а був лише факт складання первинних документів, зокрема, податкової та видаткової накладних від 06.01.2011р. без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України у вигляді несплати податків.

Як вбачається з акту перевірки № 2085/15-2/32645517 від 05.09.2012р., позивач включив до суми податкового кредиту з податку на додану вартість суму 137 970,00 грн. за договором постачання від 17.12.2010р. № 16-02/2011, укладеним з ТОВ «Будмаш-1».

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, частини 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Так, актом перевірки та, під час розгляду справи судом, встановлено, що між ТОВ «КронаЛайн» та ТОВ «КронаЛайн» укладено угоду постачання від 17.12.2010р. № 16-02/2011, згідно з якою ТОВ «Будмаш-1» (Постачальник) зобов'язується поставити у зумовлені строки іншій стороні ТОВ «КронаЛайн» (Покупець) меблеві матеріали та фурнітуру (Товар), а ТОВ «КронаЛайн» (Покупець) - прийняти та оплатити товар (арк. справи 45). За вказаною угодою позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011р. суму 137 970,00 грн. (арк. справи 77, том 1).

Позивачем отримано видаткову накладну від ТОВ «Будмаш-1» від 06.01.2011р. № 060102. На підставі отриманої від ТОВ «Будмаш-1» податкової накладної на суму 827 820,49 грн., в т.ч. ПДВ 137 970,00 грн. (арк. справи 111 - 115) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за січень 2011р.,в якій уточнювались й показники грудня 2010р. (арк. справи 68 - 78) та відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 79 - 110).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким донараховано податкове зобов'язання з податку додану вартість та застосовані штрафні санкції на загальну суму 137 971,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ «Будмаш-1», а також доведення порушення позивачем приписів п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Позивачем отримано від ТОВ «Будмаш-1» видаткову накладну (арк. справи 46 - 51). Розрахунки за придбані товари проводились на підставі видаткової накладної від 06.01.2011р. № 060102, про що свідчить платіжне доручення від 14.02.2011р. № 3674 (арк. справи 122, том 1).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Як вбачається з договору поставки від 17.12.2010р. № 16-02/2011, його підписано уповноваженою особою - директором ТОВ «КронаЛайн» ОСОБА_4, який згідно зі статутом підприємства є одним з засновників ТОВ «КронаЛайн» та відповідно до п. 5 Статуту (арк. справи 134 - 146, том 1), має право брати участь у діяльності товариства, брати участь у керуванні товариством та зобов'язаний сприяти товариству у досягненні цілей його діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі ці відомості відображено в накладній від 06.01.2011р. № 060102.

Стосовно посилання, що в накладній від 06.01.2011р. на доручення ОСОБА_4 № 530, з зазначенням дати її видачі 10.01.2011р. - позивачем надано в судовому засіданні з цього приводу пояснення, що вказана накладна дійсно виписана 06.01.2011р. та підписана ОСОБА_4 як директором платника податків, оскільки приймання товару здійснювалось за його участю (арк. справи 163, том 1), а дата видачі довіреності 10.01.2011р., тобто, після виписки накладної - є технічною помилкою особи, що готувала накладну.

Вказане підтверджує правомірність підписання накладної директором ТОВ «КронаЛайн» ОСОБА_4

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчить наявна в матеріалах справи отримана податкова накладна (арк. справи 111 - 115). Сплата коштів за придбані товари (мебельні матеріали та фурнітура) підтверджена відповідною видатковою накладною від 06.01.2011р. № 060102, про що свідчить платіжне доручення (арк. справи 122, том 1).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 198 Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податковій накладній, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Судом встановлено, що ТОВ «КронаЛайн» (Замовник) було укладено договір перевезення вантажу від 01.11.2010р. № 01/01-11-2010 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Перевізник). Згідно з вказаним договором, Перевізник зобов'язується приймати та перевозити вантажі Замовника в пункти призначення, вказані Замовником, а також доставляти вантажі від постачальників до Замовника (арк. справи 129, том 2).

За вказаним договором Перевізником було надано послуги по перевезенню, результати яких оформлено актом приймання-передачі робіт від 10.01.2011р. № 9 та здійснено оплату, що підтверджується платіжним дорученням від 20.01.2011р. № 3520 (арк. справи 130 - 131, том 1).

На виконання вказаного договору, як вбачається з наданої суду товарно-транспортної накладної від 06.01.2011р., перевезення здійснено автомобілем НОМЕР_2 водієм ОСОБА_6, автопідприємство - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 При цьому, за вказаною товарно-транспортною накладною товар прийняв водій ОСОБА_6 та одержав директор ОСОБА_4 Пункт розвантаження - м. Донецьк, вул. Ціолковського (арк. справи 52, том 1).

Позивачем надавалась на адресу податкового органу інформація, що товар, який придбавався у ТОВ «Будмаш - 1» перевозився фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, що підтверджується листом підприємства від 17.08.2012р. № 87/10р (арк. справи 207, том 1).

Крім того, позивачем укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.10.2003р., згідно з яким ТОВ «КронаЛайн» (Орендар) орендує приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Ціолковського, 9 (арк. справи 238 - 239, том 1). Вказане приміщення було передано позивачу в користування за актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.10.2003р. (з урахуванням пізніше укладених додаткових угод та актів приймання-передачі) (арк. справи 238 - 243, том 1).

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено факт дійсності постачання меблевих матеріалів та фурнітури від ТОВ «Будмаш-1».

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 09.01.2013р. (арк. справи 124 - 126, том 1), з якого вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій контрагент ТОВ «Кроналайн» - ТОВ «Будмаш - 1» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим, а також контрагентів ТОВ «Будмаш - 1» - ТОВ «Скретчкартсервіс» станом на 25.01.2013р., з якого вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій контрагент ТОВ «Кроналайн» - ТОВ «Скретчкартсервіс» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим та ТОВ «Інвестпром-ресурс», по якому здійснено запис, що 11.11.2011р. (тобто, після здійснення спірних операцій) зареєстровано державну реєстрацію припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (арк. справи 219 - 234).

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача - ТОВ «Будмаш-1» на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність.

Судом не приймаються посилання відповідача на виписки з сайту Державної податкової служби України про анулювання свідоцтв платника ПДВ ТОВ «Скретчкартсервіс» та ТОВ «Інвестпром-ресурс», оскільки вказане анулювання відбулось 30.08.2012р. та 29.12.2012р. відповідно, тобто, вже після здійснення спірних господарських операцій (арк. справи 236 - 237, том 1).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Будмаш-1» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням).

Крім викладеного, суд звертає увагу, що відповідачем було надано підприємству акт перевірки від 05.09.2012р. № 2085/15-2/32645517, однак, при цьому, спірне податкове повідомлення-рішення складене на підставі акту перевірки від 05.09.2012р. № 2085/22-4/32645517. Сам факт невірного відображення номеру акту перевірки ще не свідчить про відсутність порушень з боку платника податків, однак, враховуючи вищевикладене, за таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, частини 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 137 970,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 1,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КронаЛайн» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби №0000142204 від 02.10.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби №0000142204 від 02.10.2012 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КронаЛайн» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 379(одна тисяча триста сімдесят дев»ять ) грн. 71 (сімдесят одна) коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 січня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 01 лютого 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.