Ухвала суду № 29589101, 14.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1818/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будцентр» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будцентр» звернулися в суд з адміністративним позовом до Держаної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 року №0000522300 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, крім того податковий орган дійшов помилкового висновку, про нікчемність угод укладених між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп».

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що у період з 28.02.2011 року по 04.03.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, що виявились у завищенні позивачем суми податкового кредиту: за березень 2009 року у розмірі 9195, 00 грн., за травень 2009 року у розмірі 19402, 00 грн., за липень 2009 року у розмірі 19450, 00 грн., за серпень 2009 року у розмірі 25531, 00 грн., за вересень 2009 року у розмірі 50570, 00 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 3020, 00 грн., за січень 2010 року у розмірі 2600, 00 грн., за лютий 2010 року у розмірі 3958, 00 грн., за березень 2010 року у розмірі 8870, 00 грн., за квітень 2010 року у розмірі 10525, 00 грн..

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14.03.2011 року № 221/23-1/35324979, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 року № 0000522300, за яким згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 188935, 00 грн. (за основним платежем у сумі 151148, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у сумі 37787, 00 грн.).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є висновок Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про те, що правочини, укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп» є нікчемними, та відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На думку податкового органу договори, податкові накладні та первинні бухгалтерські документи від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп» підписані ОСОБА_3, який, за поясненнями останнього, фінансово-господарську діяльність, як директор Товариства з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп» не проводив, дане підприємство зареєстрував за грошову винагороду, жодних документів (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт), що засвідчують факт фінансово-господарських відносин з позивачем, не видавав, не підписував та не уповноважував на це будь - яких осіб.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будцентр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп» у період, що перевірявся укладені договори підряду від 01.03.2009 року № 16 та від 16.10.2009 року № 74.

Відповідно до пункту 1.1. договору підряду № 16 від 01.03.2009 року підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп», зобов'язується здійснити: вивіз будівельного сміття з території будмайданчика та здійснити доставку рослинного ґрунту та річкового піску автотранспортом за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського, 1.

Відповідно до пункту 1.1. договору підряду № 74 від 16.10.2009 року підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп», зобов'язується з власного матеріалу та механізмів виконати роботи з влаштування дорожнього (асфальтного) покриття, загальною площею 151 м. кв. та ціною 120 грн./м. кв. за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Комарницький Яр, 7.

Згідно умов договорів підряду № 16 від 01.03.2009 року та № 74 від 16.10.2009 року фактом підтвердження належного виконання підрядних робіт за договором є підписання сторонами акту із зазначенням в ньому обсягу та вартості виконаних робіт.

На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» підписано передбачені законодавством документи первинного бухгалтерського обліку.

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту з березня 2009 року по квітень 2010 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг.

Порядок формування податкового кредиту визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість з березня 2009 року по квітень 2010 року у складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», та які сплачені (нараховані) ним у зв'язку з придбанням послуг.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять дані стосовно змісту операцій з надання послуг, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Апелянтом не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будцентр» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки податкового органу про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковими.

Не заслуговують увагу обґрунтування апелянта про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р. Груп» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинах з позивачем та відсутність наміру та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки взаємовідносини між позивачем та контрагентом не мали реального характеру, а тому укладені правочини є нікчемними.

Факт здійснення господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних облікових документів, обов'язковість ведення яких у будівництві передбачена законодавством, зокрема, № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», товарно-транспортні накладні, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок та платіжних доручень, що підтверджують факт перерахування коштів за отримані роботи, які були надані позивачем податковому органу під час здійснення перевірки, а зазначені вище роботи використані позивачем у власні господарській діяльності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, питання наявності у представників будь-якої мети взагалі не досліджувалося під час перевірки, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) правочину, укладених між позивачем та контрагентом, колегією суддів до уваги не приймаються.

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Твердження апелянта про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з огляду на наявність кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва не заслуговують на увагу з урахуванням положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановлено, що кримінальну справу № 69-107, порушену відносно ОСОБА_3 за фактом створення фіктивного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України - закрито за відсутності складу злочину.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 року № 00005223300 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 19.02.2013 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.