Постанова № 29588385, 20.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.13 Справа № 5010/1249/2012-П-2/75

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» вих. № 111 від 24.12.2012 р. (вх. № 30 від 02.01.2013р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2012 року

у справі № 5010/1249/2012-П-2/75 (суддя О.М.Круглова),

порушеній за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківськ в інтересах держави, в особі:

Позивача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

До відповідача: Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон», м. Івано-Франківськ,

Про стягнення з Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (одержувач платежу: МБ м. Івано-Франківська 50110000 код: 20568100, розрахунковий рахунок: 31512931700002, МФО: 836014, УДК в Івано-Франківській області, призначення платежу: цільові фонди на соціально-економічний розвиток міста) - 103263,30 грн., з яких: 100527,63 грн. - боргу, 2279,72 грн. - пені, 455,94 грн. - 3% річних та стягнення судового збору.

За участю представників:

Від апелянта/відповідача: не прибув,

Від прокуратури: старший прокурор управління Яворський Я.Т. (посвідчення № 011137 від 24.10.2012 р.),

Від позивача: Буджак В.М. - п/к за довіреністю № 48/01-20/66-в від 09.01.2013 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представник прокуратури та позивача, подали спільне письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 02.01.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 5010/1249/2012-П-2/75 господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2013 року прийнято апеляційну Спільного українсько-македонського підприємства ТзОВ «Авалон» вих. № 111 від 24.12.2012 р. (вх. № 30 від 02.01.2013р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 16.01.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 16.01.2013 р. розгляд справи було відкладено на 20.02.2013 р., про що сторін було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією.

Представник апелянта/відповідача в судове засідання, повторно, не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомндованої поштою.

Представник позивача прибув, проти апеляційної скарги заперечив, вважає, що у зв»язку з невиконанням графіку (додатку до договору про пайову участь), який є невідємною частиною Договору № 162 від 03.08.2009 р. був змушений звернутись до суду з позовною заявою, оскільки, кошти не поступають до міського бюджету, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник прокуратури прибув, надав поясненя аналогічні позивача, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника апелянта/відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Крім того, ухвалою суду від 16.01.2013 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника апелянта/відповідача розгляд справи було відкладено для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та змагального характеру судового процесу.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5010/1249/2012-П-2/75.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2012 року у справі № 5010/1249/2012-П-2/75 (суддя О.М.Круглова) позовні вимоги Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах в особі Івано-Франківської міської ради до Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» про стягнення 103263,30 грн. - задоволено частково (пункт перший резолютивної частини). Вирішено: стягнути з боржника Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» (вул. Короля Данила, 16 в, м. Івано-Франківськ, 76000, код 31523962) на користь стягувача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 04054346, одержувач платежу: МБ м. Івано-Франківська 50110000, код: 20568100, розрахунковий рахунок 31512931700002, МФО:836014 УДК в Івано-Франківській області, призначення платежу: цільові фонди, на соціально-економічний розвиток міста) - 100527,63 грн. основного боргу та 455,94 грн. - 3% річних (пункт другий резолютивної частини) та стягнути з Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» (вул. Короля Данила, 16 в, м. Івано-Франківськ, 76000, код 31523962) в доход Державного бюджету України (номер рахунку 31219206783002, одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську, МФО одержувача: 836014, ЄДРПОУ одержувача: 37952250, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 2019,67 грн. судового збору (пункт третій резолютивної частини рішення). В частині стягнення 2279,72 грн. пені - відмовлено (пункт п'ятий резолютивної частини рішення), (а. с. 65-66).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Спільне українсько-македонське підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2012р. у справі № 5010/1249/2012-П-2/75 скасувати в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що у Додатковій угоді, яка укладена на підставі Договору № 162, а саме: пункту першого, мова йде про відстрочення платежу, однак у графіку погашення заборгованості мова іде про розстрочення платежу, що за своїм правовим змістом є не зовсім абсолютно відмінним поняттям. Також, в апеляційній скарзі зазначає (абзац четвертий зверху описової частини апеляційної скарги на ст. 2-й)(а. с. 73), що Графік відстрочення чітко визначено невід'ємною частиною Додаткової угоди (п. 1 Додаткової угоди), то графік розтермінування невід'ємною частиною, а ні Договору, а ні Додаткової угоди до нього - таким не визначено, а ні Договором, а ні Додатковою угодою до нього, а ні самим Графіком, однак, в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що згідно Графіку граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01 січня 2013 р., а відтак вважає, що вимоги позивача є передчасними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 26 грудня 2008 року між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (Виконком - за договором, Позивач - у справі) та Спільним українсько-македонським підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» (Замовник - за договором, Відповідач - у справі) було укладено Договір № 162 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста (далі за текстом - Договір, а. с.8).

Зазначений Договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України.

Як встановлено колегією суддів, при розробці та укладанні зазначеного Договору його сторони керувалися ст. 6 Цивільного кодексу України від 16.01.03 р. № 435-IV (далі - ЦК України), згідно з якою сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам, та ст. 627 ЦК України, яка вказує, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог діючого законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 1. ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто цивільне законодавство дозволяє існування такого виду договорів, оскільки немає прямої заборони на їх укладання, а визнання договору недійсним можливе лише щодо існуючого, цілком індивідуального договору.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений договір не розірвано, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили (не надали), в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п. 1. Договору, Замовник (Відповідач - у справі), що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку (№ 2 по генплану) на орендованій земельній ділянці в мікрорайоні «Каскад», в порядку та на умовах, визначених Договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Обов'язки сторін сторони визначили у розділі 2 даного Договору.

Так, пунктом 2.1. вищевказаного Договору, Замовник (Відповідач - у справі) зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені Договором.

Виконком (Позивач у справі) зобов'язується затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (у разі відсутності порушень норм чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних нормативів, інших норм та правил при здійсненні будівництва) (пункт 2.2 Договору № 162).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до Додатку до договору.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного Договору сторони погодили, що Замовник сплачує пайовий внесок в сумі 335092,1 грн. до моменту подання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта на підпис голові державної приймальної комісії.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 03.08.09 між Сторонами за Договором № 162, було укладено Додаткову угоду до договору № 162 (надалі Додаткова угода № 1) про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (а. с. 10).

Зазначена Додаткова угода № 1, укладена в письмовій формі, підписана повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки іншого сторонами (апелянтом - у справі) не доведено.

Згідно Додаткової угоди № 1, погоджено відстрочення платежу у запропонований Замовником термін до 01.01.12р. Термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати січня 2012 року (п.1 Додаткової угоди № 1).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з не оплатою Замовником пайового внеску, 18.01.2012 року між Сторонами у справі, було укладено Додаткову угоду до Договору № 162 (надалі - Додаткова угода № 2) про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (а. с. 11).

Вищевказана Додаткова угода № 2, укладена в письмовій формі, підписана повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки іншого сторонами (апелянтом - у справі) не доведено.

Як вбачається з Додаткової угоди № 2, Виконком (Позивач у справі) дає згоду на відстрочення платежу, який підлягає сплаті Замовником (Відповідачем у справі), згідно із графіком, який є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди № 2 (п.1 Додаткової угоди № 2).

Крім того, пунктом 2 Додаткової угоди № 2 сторони визначили, що Замовник (Відповідач у справі) зобов'язується сплачувати кошти в терміни, встановлені Графіком. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 1 січня 2013 року.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, а саме: з Додатку до Додаткової угоди до Договору № 162 від 26.12.2008 р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста під найменуванням «Графік розтермінування спільного Українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» (а. с. 12), Об'єкт: будівництво багатоквартирного житлового будинку (№2 по генплану) на орендованій земельній ділянці в мікрорайоні «Каскад»: Сторонами погоджено наступні терміни оплати:

- І квартал 2012 р. - 33509,21 грн.;

- ІІ квартал 2012 р. - 67018,42 грн.;

- ІІІ квартал 2012 р. - 100527,63 грн.;

- IV квартал 2012 р. - 134036,84 грн.

Як зазначено у цьому Графіку, «* даний платіж повинен бути проведений з врахуванням встановленого індексу інфляції на момент здійснення платежу».

Вищезазначений графік укладено в письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, є невід'ємною частиною до Договору № 162 від 26.12.2008 р. (п. 1 Додаткової угоди від 18.01.2012 р.).

Як встановлено місцевим судом, у зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Договору № 162 та Додаткових угод (перерахування коштів за пайову участь у погоджені графіком терміни), а саме: у І та ІІ кварталі 2012 р. Відповідачем не було внесено кошти, основна заборгованість на момент звернення до суду становила 100527,63 грн. (33509,21 грн. + 67018,42 грн. = 100527,63 грн.).

З метою досудового врегулювання спору 11.06.2012 р. Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію-вимогу № 2-07/364, про оплату пайового внеску, що підтверджується Реєстром відправленої кореспонденції (а.с.15-16).

Однак, вимога позивача залишена відповідачем без реагування.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В нашому випадку зобов'язання встановлені Додатком до Додаткової угоди від 18.01.2012 р. до Договору № 162 про пайову участь від 26.12.2008р. під найменуванням «Графік розтермінування спільного Українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» (Додаток до Додаткової угоди № 2 )( а. с. 12).

Згідно вищевказаного Графіку, який є невід'ємною частиною Договору № 162 та Додаткових угод №1 та № 2, зобов'язання за І квартал повинні бути виконані до 01.04.2012 року в сумі 33509,21 грн., за ІІ квартал до 01.07.2012 року в сумі 67018,42 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Як встановлено місцевим судом, факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати коштів на пайову участь у І-ІІ кварталах 2012 р. підтвердженні, тому вимоги позивача про стягнення 100527,63 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Так, за І квартал кошти повинні були бути сплачені до 01.04.2012р., тобто 31.03.2012р. до 24 год. 00 хв. в сумі 33509,21 грн., розмір 3% річних, нарахований згідно із ст. 253 ЦК України, з наступного дня після відповідної календарної дати з якою пов'язано початок строку для такого нарахування, тобто за період з 01.04.2012 р. по 31.06.2012 р., від суми боргу 33509,21 грн. (І квартал), за 91 день прострочення платежу = 249,95 грн. (33509,21 грн. боргу * 3%/100% * 91 кількість днів прострочення /365 середньостатистичних днів року).

За ІІ квартал кошти в сумі 67018,42 грн. повинні були бути сплачені до 01.07.2012р., тобто 30.06.2012р. до 24 год. 00 хв., однак сплачені не були.

Отже, 33509,21 грн. розмір боргу за І квартал + 67018,42 грн. - заборгованість відповідача перед позивачем за ІІ квартал = 100527,63 грн., розмір 3% річних, нарахований відповідно до ст. 253 ЦК України, за період з 01.07.2012 р. по 25.07.2012 р. від суми боргу 100527,63 грн., за 25 днів прострочення платежу = 206,00 грн. (100527,63 грн. боргу * 3%/100% * 25 кількість днів прострочення /365).

Загальна сума 3% річних за період прострочення становить 455,94 грн. (249,95 грн. + 206,00 грн. = 455,94 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач крім 3% річних, просив стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 2279,72 грн. за період з 01.04.12 по 30.06.12 від суми 33509,21 грн. та за період з 01.07.12 по 25.07.12 від суми 100527,63 грн.

Місцевим судом у задоволенні вимог позивача в частині стягнення пені у розмірі 2279,72 грн. відмовлено.

Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновком місцевого суду про відмову позивачу в частині стягнення пені, виходячи з наступного.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1. Договору № 162 сторони обумовили, що при простроченні платежів, визначених пунктом 3.2 Договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що замовник сплачує пайовий внесок в сумі 335092,1 грн. до моменту подання акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта на підпис голові державної приймальної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2012 р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно якої, Виконком (Позивач у справі) дає згоду на відстрочення платежу, який підлягає сплаті Замовником (Відповідач у справі), згідно із Графіком, який є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди № 2 (п.1 Додаткової угоди №2).

У відповідності до графіку розтермінування, погодженого наступні терміни оплати: - І квартал 2012 р. - 33509,21 грн.; - ІІ квартал 2012 р. - 67018,42 грн.; - ІІІ квартал 2012 р. - 100527,63 грн.; - IV квартал 2012 р. - 134036,84 грн.

Отже, місцевий суд прийшов до правомірного висновку, що у Додатковій угоді № 2 змінюючи терміни оплати, сторони не передбачили за їх порушення відповідальності у формі пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Пеня (ст. 549 ЦК України) є однією із форм неустойки. Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

В частині тверджень апелянта/відповідача, що згідно Графіку, граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01 січня 2013 р., а відтак вважає, що вимоги позивача є передчасними, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки передбачений у пункті 2 Додаткової угоди № 2, кінцевий термін оплати внеску 01.01.2013 р. не звільняє відповідача від обов'язку сплати внесків у розмірах та у строки, згідно погодженого сторонами графіку, тобто за І та ІІ квартали 2012 року, стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Відтак місцевий суд прийшов до вірного висновку, що до стягнення підлягає 100527,63 грн. - основного боргу та 455,94 грн. - 3% річних.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2012р. у справі № 5010/1249/2012-П-2/75 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2012 року у справі № 5010/1249/2012-П-2/75 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.