Постанова № 29588025, 25.01.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/7944/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіГнап Д.Д. при секретарі Тимощуку І.П. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н.П.К" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Хмельницької ДПІ, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми "Р" №№ 0000932310/313, 0000972310/314, 0000902310/312, 0010401720/0/310, 0010391720/0/311 від 19.12.2012 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали викладені в акті планової виїзної перевірки висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства. Вказують, що зазначені висновки акту перевірки суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому просили визнати протиправними та скасувати спірні повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, вважають спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем податкового законодавства встановлений під час перевірки позивача та зафіксований в акті перевірки № 848/220/33651236 від 22.11.2012 року, а тому просили відмовити в задоволені позову.

Заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідачем в період 12.10.2012 року по 15.11.2012 року було проведено документальну планову перевірку ТОВ "Н.П.К" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 848/220/33651236 від 22.11.2012 року.

Згідно даного акту встановлено, зокрема, такі порушення:

1.п.5.1., пп. 5.2.1, п.5.2, пп. 5.3.9., п.5.3. ст. 5, абз.З пп.8.1.2, п.8.1. ст. 8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27. п.14.1. ст. 14., п.138.2., п.138.8., пп. 138.10.1., пп. 138.10. 2., ст. 138., п.144.1. ст. 144. Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 120 389,00 грн.,

2.пп.14.1.27. п.14.1. ст.14, п.138.2., п.138.8. ст. 138, п.144.1. ст. 144. Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 60665,00 грн.,

3.пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1., п.198.3., п.198.6., ст. 198. Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 138724,00 грн.

4.пп. 6.3.3. «е», п.6.3. ст. 6, пп. 8.1.1., пп.8.1.2., п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 169.2.3., п.169.2. ст. 169 Податкового кодексу України в результаті чого не донараховано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1439,68 грн.

В зв'язку із встановленими під час перевірки порушеннями відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000932310/313, згідно із яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств за основним платежем на суму 120389,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 15834,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0000972310/314, згідно із яким було визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 60665,00 грн.

-податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0000902310/312, згідно із яким було визначено суму збільшення основного платежу по податку на додану вартість у розмірі 131129,00 та застосовано штрафні санкції на суму 32073,00 грн.

-податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0010401720/0/310, згідно із яким було визначено суму збільшення основного платежу по податку з доходів найманих працівників у розмірі 1439,68 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 359,92 грн.

-податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0010391720/0/311 згідно із яким було застосовано штрафні санкції по податку з доходів найманих працівників на суму 510,00 грн.

Висновки Хмельницької МДПІ, викладені в акті перевірки, базуються на тому, що встановлено відсутність необхідних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операції із ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна», TOB «Укр Пласт», TOB «Вакуумні технології», TOB «Веснянка», TOB «ВО Економ - сервіс», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, ТОВ "Дженерал інвест", TOB «Науково-виробниче підприємство «Віднова». Також встановлено невикористання автобусу ПАЗ в господарській діяльності, завищення собівартості виготовлених товарів понаднормових витрат сировини, а також заниження податку з доходів фізичних осіб у звязку з безпідставним наданням соціальної пільги.

Дані висновки податкового органу спростовуються наступним.

Щодо господарських операцій із ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна».

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Н.П.К.» завищено валові витрати, за рахунок включення до їх складу операцій щодо надання послуг наглядового аудиту ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна», які не використовувались підприємством у господарській діяльності.

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна» було укладено контракти № BVC-UKR 2414/10 KIV від 09/09/2010 року та № BVC-UKR 3198/11 KIV від 21/09/2011 року, згідно яких ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна» (виконавець) приймає на себе зобов'язання щодо проведення аудитів для забезпечення дотримання вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2008; видачі відповідних сертифікатів. ТОВ "Н.П.К." зобов'язується сприяти проведенню аудити та оплатити його.

На виконання умов контрактів було оформлено податкові накладні від 07.10.2010 р., 22.10.2010 р., 28.09.2011 р.; акт прийому-передачі робіт від 05.10.2011 року, звіт про аудит. Виконавцем було видано замовнику сертифікат якості по міжнародному стандарту ISO 9001:2008.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка начальник виробництва ТОВ "Н.П.К." ОСОБА_4 підтвердив, що факт проведення аудитів в 2010-2012 роках, пояснивши, що проведення аудиту є необхідним для здійснення господарської діяльності, якою займається ТОВ "Н.П.К."

Згідно п. 5.1, п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

У відповідності до п.201.10., ст. 201 ПК України встановлено, що лише у випадку відсутності податкової накладної або при порушенні порядку заповнення податкової накладної втрачається право на податковий кредит.

Згідно п. п. 4.1, п. 7.4 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В акті перевірки відсутня інформація, що перевіркою визнано невідповідність наданих до перевірки податкових накладних, що оформлені ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшен Україна», вимогам податкового законодавства, а тому твердження відповідача щодо завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість по даним операціям є безпідставними.

Щодо господарських операцій по оренді автотранспортного засобу суд встановив наступне.

Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 18.01.2008 року (та додаткових договорів до нього) ТОВ "Н.П.К. приймає в тимчасове платне користування автобус ПАЗ з метою використання для власних потреб та забезпечення господарської діяльності.

Як встановлено судом у ТОВ "Н.П.К." є в наявності виробництво, яке розміщено за адресою м. Хмельницький вул. Старокостянтинівське шосе, 5 та виробництво, яке розміщувалось за адресою Хмельницька обл. Хмельницький район с. Івашківці Військове містечко, 681-6Т Споруда № 39. Також є складські приміщення, якими TOB „Н.П.К." користувалось у відповідності до договору відповідального зберігання, та які знаходились за адресою м. Хмельницький вул. Кам'янецька, 122.

Між вищезазначеними виробничими об'єктами, як пояснив представник позивача та підтвердив свідок ОСОБА_4 декілька раз на день здійснювалось перевезення упакованої виготовленої продукції, або сировини (наприклад фольги в рулонах в картонному ящику) та інших матеріалів. Крім того, на автобусі доставлялась до центральних складів служби кур'єрської доставки готова та/ або інша продукція для подальшої її відправки за допомогою цих служб контрагентам. За допомогою автобусу забиралась товари з центральних складів служб кур'єрської доставки, в тому випадку, коли вони направлялись на адресу TOB „Н.П.К." від його контрагентів. Необхідність використання саме автобусу для перевезення вантажів пояснюється тим, що разом із важкими вантажами (меблі, сировина, тощо) неодноразово їхали і працівники TOB «Н.П.К.» для того, щоб забезпечувати виконання вантажно- розвантажувальних робіт.

Суд приймає дані доводи позивача щодо використання орендованого автобусу ПАЗ в господарській діяльності та відповідно відхиляє доводи відповідача щодо неправомірного формування валових витрат по оренді і використанню даного транспортного засобу.

Реальність господарських операцій по оренді автотранспортного засобу підтверджується такими документами як: договорами оренди( найму) транспортного засобу від 18.01.2008 року, від 17.02.2010 року, додатковими договорами оренди №№ 1,2, 3 від 20.01.2011 року, від 19.05.2011 року, від 20.12.2011 року, заявою про надання згоди на укладення додаткових договорів до договору оренди, договором від 18.11.2012 року про розірвання договору оренди транспортного засобу від 17.02.2010 року, договором № 876 оренди індивідуально визначеного ( нерухомого) майна, що належить державній власності від 08.05.2009 року.

Щодо господарських операцій із TOB «Укр Пласт».

В акті перевірки зазначено, що господарська операція між TOB „Н.П.К." та TOB „Укр Пласт" щодо придбання пластмасових ящиків 600x400x270 на суму 3928,00 грн. в тому числі ПДВ 654,67 грн. ПДВ не проводилась, а було здійснено лише її документування.

Суд встановив, що ТОВ «Укр Пласт», відповідно до видаткової та податкової накладної від 12.10.2010 проку на адресу ТОВ "Н.П.К." було поставлено товар - ящики, які оприбутковані позивачем в бухгалтерському обліку. Позивачем було здійснено оплату поставленого товару, що підтверджено актом перевірки.

Щодо відсутності договору між TOB „Н.П.К." та TOB „Укр Пласт" в письмовій формі то, у відповідності до ст. 203 ЦК України встановлено шість загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК. Тобто, в цьому переліку підстав відсутня така підстава, як додержання форми (в даному випадку письмова).

Більш того, згідно вимог ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом.

З урахуванням всього вищенаведеного, визнання договору поставки товару укладеному між TOB «Н.П.К.» та TOB «Укр Пласт» недійсним через укладення його в усній, а не в письмовій формі можливо виключно за рішенням суду.

Разом із тим, в даному випадку в результаті господарської операції між TOB „Н.П.К." та TOB „Укр Пласт" мали місце такі правові наслідки, а саме:

- TOB „Н.П.К." здійснило оплату в безготівковій формі за товар, що був поставлений від TOB «Укр Пласт», що у свою чергу призвело до виникнення реальної зміни майнового стану сторін (списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця та зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника);

- TOB „Н.П.К." здійснило оприбуткування придбаного в TOB «Укр Пласт» товару відповідним відображенням цієї операцій в бухгалтерському обліку товариства та оформленням відповідних первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, висновок Хмельницької МДПІ про безтоварність господарської операції між TOB „Н.П.К." та TOB «Укр Пласт» є хибним, тому що ці поставки товару саме і призвели до настання реальних правових наслідків для сторін.

Також слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця і у випадку їх відсутності платник податку позбавлений права на включення до валових витрат вартості придбаного товару, а до податкового кредиту -податку на додану вартість, вказаного в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Судом враховується, що спосіб, яким поставлявся товар (попутній транспорт) не заборонений як спосіб транспортування товару і не потребує оформлення товарно-транспортної накладної.

Щодо господарських операцій із TOB «Вакуумні технології» та TOB «Веснянка».

В акті перевірки зазначено, що основним доказом нібито встановлених порушень податкового законодавства по господарських операціях із TOB «Вакуумні технології» та TOB «Веснянка» є висновок Хмельницької МДПІ про нікчемність правочинів (договорів), укладених між TOB «Н.П.К.», як Покупцем з одного боку, та TOB «Вакуумні технології» та TOB «Веснянка» як постачальниками з іншого боку. Цей висновок базується на твердженні Хмельницької МДПІ в акті перевірки, а саме - операції по взаємовідносинах TOB «Н.П.К» із TOB «Веснянка» та TOB «Вакуумні технології» не мали реального товарного характеру, фактично встановлено лише документування в регістрах бухгалтерського обліку вищевказаних операцій у порядку, передбаченому для придбання товарів.

Господарські операції з даними контрагентами підтверджується, зокрема:

- з ТОВ « Веснянка»: копією договору № 6274 від 01.09.2009р., що був укладений з TOB «Н.П.К.» на роботи по виготовленню та монтажу вікон, видатковою накладною від 03.09.2009 року, податковою накладною від 03.09.2009 року. Крім того, безпосередньо під час здійснення перевірки TOB «Н.П.К.» направило запит до TOB «Веснянка» і отримало відповідь на цей запит (лист № 96 від 14.11.2012р.), згідно якого TOB «Веснянка» повністю підтвердило факт здійснення господарської операції по придбанню вікон. В листі також зазначено, що TOB «Веснянка» здійснило власними силами відвантаження, транспортування, розвантаження та встановлення цих вікон на виробничому об'єкті TOB «Н.П.К.», який розташований в декількох кілометрах за ст. Богданівці.

TOB „Н.П.К." здійснило оприбуткування придбаного в TOB «Вакуумні технології» та TOB «Веснянка» товару відповідним відображенням цих операцій в бухгалтерському обліку товариства та оформленням відповідних первинних бухгалтерських документів.

Щодо господарських операцій із TOB «Вакуумні технології», то реальність даних операцій підтверджується видатковою накладною від 18.08.2010 року, податковою накладною від 18.08.2010 року, актом введення в експлуатацію від 02.10.2010 року.

Наявність придбаного вакуумного насосу не заперечується відповідачем, а також підтведжена свідкками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили факт купівлі, встановлення і використання в діяльності позивача вакуумного насосу.

TOB „Н.П.К." здійснило оплату в безготівковій формі за товар (вакуумний насос), що був поставлений від TOB «Вакуумні технології» та вікна, що були поставлені від TOB «Веснянка», що у свою чергу призвело до виникнення реальної зміни майнового стану сторін (списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця та зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальників);

Що стосується відсутності документів, яки б свідчили про транспортування вакуумного насосу та вікон до TOB «Н.П.К.», то обов'язок доставки товару до TOB «Н.П.К.» було покладено на Постачальників, а відтак TOB «Н.П.К.» не має ні якого відношення щодо обов'язку оформлення ТТН або іншого документу, який свідчив би про факт перевезення товару.

Таким чином, висновок Хмельницької МДПІ про безтоварність господарських операцій між TOB „Н.П.К." та TOB «Веснянка» і TOB «Вакуумні технології» є хибним.

Щодо господарських операцій із TOB «ВО Економ - сервіс»

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 14.1.27, п.14.1., ст. 14, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України TOB „Н.П.К." завищено загально-виробничі витрати в ІІ кварталі 2011р. в розмірі 425 грн. за рахунок включення до їх складу витрат операцій (запчастини до виробничого обладнання) з TOB «Виробниче об'єднання Економ-сервіс», які фактично не здійснювались, а також, що правочин між TOB «Н.П.К.» та TOB «ВО Економ-сервіс» був здійснений без мети настання реальних наслідків, а відтак він є нікчемним.

Однак дані твердження спростовуються наданими доказами, зокрема: договором поставки № 00034 від 11.04.2011 року, видатковою накладною від 01.06.2011 року, податковою накладною від 01.06.2011 року, документом про транспортування товару від 02.06.2012 року.

TOB „Н.П.К." здійснило оплату в безготівковій формі за товар (смуга фехралева Х23Ю5Т ГОСТ 12766.2-90 0,3x10,0), який був поставлений від TOB «ВО Економ-сервіс», що у свою чергу призвело до виникнення реальної зміни майнового стану сторін (списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця та зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника);

TOB „Н.П.К." здійснило оприбуткування придбаного в TOB «ВО Економ сервіс» товару відповідним відображенням цих операцій в бухгалтерському обліку товариства та оформленням відповідних первинних бухгалтерських документів.

Щодо господарських операцій по придбанню етикеток та іншої поліграфічної продукції ТМ „Чисто", ТМ „Єврогруп", ТМ „Арка пласт", ТМ Семерка".

Як встановлено під ча судового розгляду виготовлена TOB „Н.П.К." продукція господарсько-побутового призначення, до якої додавались етикетки, упаковка (тобто поліграфічна продукція) ТМ „Чисто", ТМ „Єврогруп", ТМ „Арка пласт", ТМ Семерка" продавалась виключно на TOB „Екопласт", який і мав відносини із власниками (користувачами) торгових марок і в подальшому продавав цей товар власникам (користувачам торгових марок).

Більш того, власником торгової марки „Чисто" є безпосередньо само TOB „Екопласт".

Таким чином, придбання поліграфічної продукції ТМ „Чисто", ТМ „Єврогруп", ТМ „Арка пласт", ТМ Семерка" здійснено не тільки за згодою власників (користувачів) торгових марок, але в загальному і на їх замовлення. Дані операції підтверджуються листом ТОВ «Екопласт» № 13 від 23.01.2013 року, листом ТОВ «Аркапласт» № 2201-1 від 22.01.2013 року, свідоцтвами на знак для товарів і послуг № №114998, 110438.

Посилання в акті перевірки на нібито вчинено порушення п. 4 ст. 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» є безпідставними, тому що згідно преамбули цього Закону він регулює відносини, що виникають з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг, тобто цей закон в частині користування знаком для товарів і послуг направлений на захист власності володільця такого знака та недопущення безпідставного використання цього знаку третіми особами, а відтак цей закон в жодному випадку не регулює податкові відносини.

В ст. 19 Податкового кодексу України, яка визначає функції органів державної податкової служби відсутня така функція, як перевірка питань дотримання платниками податків вимог законодавства про охорону прав на знаки для товарів і послуг.

В п.п. 75.1.2., п.75.1., ст. 75 Податкового кодексу України, яким визначено перелік предметів документальної перевірки, також відсутній такий предмет перевірки, як перевірка питань дотримання платниками податків вимог законодавства про охорону прав на знаки для товарів і послуг.

Відповідно до п. 54.3. ст. 54. Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

Крім претензій щодо нарахування та сплати податку на прибуток щодо господарських операцій по придбанню поліграфічної продукції Хмельницька МДГП в акті перевірки зазначила, що на порушення пл. .7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1., п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Н.П.К.» занижено податок на додану вартість за рахунок включення до складу податкового кредиту ПДВ операцій з придбання поліграфічної продукції.

У відповідності до п.201.10., ст. 201 ПК України встановлено, що лише у випадку відсутності податкової накладної або при порушенні порядку заповнення податкової накладної втрачається право на податковий кредит.

Згідно п. п. 4.1, п. 7.4 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Щодо господарських операцій із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

В акті перевірки зазначено, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , з яким було укладено відповідний договір на послуги, щодо обслуговування програмного забезпечення, в актах приймання-передачі наданих послуг від 30.03.2012р, 28.04.2012р., 31.05.2012р. не вказано чітко, які саме послуги були надані, яка комп'ютерна техніка обслуговувалась, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі.

Суд встановив, що відповідно до договору № 24 про надання послуг з налаштування, розробки та обслуговування програмного забезпечення замовник (ТОВ "Н.П.К") доручає, а виконавець (ФОП ОСОБА_3) зобов'язується надавати послуги з встановлення, налаштування, розробки додаткового функціоналу, налагодження програмних продуктів « 1С версія 8.2», а саме Управління виробничим підприємством», та подальшого обслуговування цього програмного продукту.

Надання зазначених послуг було оформлено відповідними актами від 30.03.2012 р., від 28.04.2012 р., від 31.05.2012 р.

ФОП ОСОБА_3 листом на запит ТОВ "Н.П.К." підтвердив надання зазначених послуг, конкретизувавши їх зміст.

Суд зазначає, що в чинному Податковому кодексі України не міститься вимог щодо обов'язкового зазначення в актах приймання-передачі наданих послуг щодо обслуговування програмного забезпечення, конкретного визначення, які саме послуги були надані, яка комп'ютерна техніка обслуговувалась, тощо, а тому ці висновки відповідача є хибними.

Щодо господарських операцій із TOB «Дженерал-інвест» по оренді виробничого обладнання, то дані господарські операції підтверджуються договором оренди (найму) майна № 1 від 16.10.2007 року, додатками № 15 від 30.01.2012 року, № 1 від 16.10.2012 року, № 5 від 26.01.2009 року, актами прийому-передачі до договору оренди № №11, 9, актом здачі приймання робіт (7 шт.) податковими накладними, додатком № 14 до договору оренди від 30.10.2011 року.

Згідно договору оренди майна від 16.10.2007 року, укладеного між ТОВ "Н.П.К." (орендарем) та ТОВ "Дженерал-інвест" (орендовадавцем), орендар приймає в тимчасове платне користування майно згідно додатку до договору.

Згідно п. 6.1.7. даного Договору орендар зобов'язаний усунути погіршення, які стали з майном в вини орендаря.

За змістом ст.ст. 626, 627, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 631 визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Враховуючи зазначені норми, суд приймає доводи позивача про ремонт орендованого майна з необхідністю його повернення в належному стані, а доводи відповідача про безпідставність збільшення витрат відхиляє як необгрунтовані.

Слід також відмітити, що податковий орган при визначенні завищення витрат по оренді майна (екструдерів, регранулятора) взагалі не врахував часткове повернення майна і включив його в розрахунок податкових зобов'язань.

Щодо господарських операцій із TOB «Науково-виробниче підприємство «Віднова», то в судовому засіданні свідком позивача ОСОБА_5, який працює на підприємстві позивача інженером з ремонту обладнання, було підтверджено, що на підставі робочих проектів здійснювався ремонт обладнання, яке в подальшому мало бути використане в господарській діяльності.

Крім того, реальність даних операцій підтверджується договором поставки від 01-01 від 01.01.2010 року, податковими накладними, запитом Хмельницької МДПІ від 30.10.2012 року, відповіддю № 228 від 02.11.2012року, копіями актів про проведення в експлуатацію основних засобів від 17.03.2008 року, від 31.10.2011 року, від 28.09.2012 року.

У відповідності до п.201.10., ст. 201 ПК України встановлено, що лише у випадку відсутності податкової накладної або при порушенні порядку заповнення податкової накладної втрачається право на податковий кредит.

В акті перевірки відсутня інформація, що перевіркою визнано невідповідність наданих до перевірки податкових накладних, що оформлені TOB «Науково- виробниче підприємство «Віднова» вимогам чинного законодавства.

Що стосується сертифікату відповідності продукції, то він не є документом, який підтверджує поставку (передачу) продукції, а є лише документом, що свідчить про відповідність продукції певним стандартам, а відтак його відсутність або наявність жодним чином не підтверджує або не спростовує факт здійснення господарської операції по поставці продукції.

При цьому, у відповідності до наказу Держспоживстандарту України від 01.02.2005р. № 28 «Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні продукція, яка поставлялась TOB «Науково-виробниче підприємство «Віднова» не відноситься до такого переліку продукції, а відтак безпідставним є твердження Хмельницької МДПІ, що відсутність сертифікату відповідності або свідоцтва про визнання відповідності є доказом того, що документально не підтверджено, що машина по виготовленню пакетів буде використовуватись за цільовим призначенням, в господарській діяльності TOB «Н.П.К.».

Хмельницька МДПІ в акті перевірки стверджує, що для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства (арк. 51 акту перевірки), але при цьому в акті перевірки жодним чином не зазначено, в чому саме первинні документи, які складені за наслідками господарських операції із TOB «Науково-виробниче підприємство «Віднова» суперечать вимогам чинного законодавства.

Також актом перевірки визначено порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14, п.138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України TOB «Н.П.К.», внаслідок чого завищено собівартість виготовлених (придбаних) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в розмірі 258367,00 грн. за рахунок понаднормових витрат сировини (алюмінієва фольга, поліетилен), що підтверджується нормами визначення щільності сплаву 8011АА згідно ГОСТ у 745-03 по алюмінієвій фользі, нормами щільності поліетилену згідно ГОСТу 15.009 по виробам з плівки ПЕТ. Понаднормове витрати також вплинули на завищення податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 53933,00 грн. по операціях з придбання сировини (алюмінієва фольга, поліетилен) , яку використано понаднормово на виготовлення готової продукції, що є порушенням п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

При визначенні понаднормових витрат сировини податковим органом враховані дані оборотів по рахункам бухгалтерського обліку.

Позивач фактично не заперечує існування понаднормових витрат сировини, однак зазначає, що розрахунки, зроблені відповідачем, не відповідають фактичним обставинам, оскільки при визначені розміру завищення собівартості виготовлених товарів за рахунок понаднормових не було враховано, що плівка ПЕТ використовується не лише для виготовлення рукавів для запікання, а ще й для виготовлення пакетів для запікання.

Дане твердження позивача, всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України не було спростовано відповідачем.

Крім того, відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Оскільки суд не наділений повноваженнями щодо самостійного розрахунку розміру податкового порушення, тому доводи позивача щодо протиправного донарахування податку на прибуток та податку та податку на додану вартість за рахунок віднесення до собівартості виготовлених товарів понаднормових витрат сировини є обґрунтованими.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірності винесених Хмельницькою МДПІ податкових повідомлень - рішень №№ 0000932310/313, 0000972310/314, 0000902310/312 від 19.12.2012 року, а тому їх слід скасувати.

Суд також встановив, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010401720/0/310 про нарахування податку з доходів найманих працівників у розмірі 1439,68 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 359,92 грн. базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем п. "е" пп.6.3.3 п.6.3. ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV (надалі - Закону №889-ІV) та заниження податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з безпідставним наданням податкової соціальної пільги працівникам позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, які одночасно здійснюють підприємницьку діяльність як фізичні особи-підприємці.

Податковим повідомленням-рішенням форми «Р» № 0010391720/0/311 застосовано штрафні санкції по податку з доходів найманих працівників на суму 510,00 грн.

Згідно до п.1.15 ст. 1 Закону №889-ІУ, який діяв до 01.01.2011 року, в тому числі під час існування (частково) спірних відносин, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

З 1 січня 2011 року основним нормативним актом, що регулює питання оподаткування юридичних та фізичних осіб, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Пунктом 18.1. Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно п. 6.1 статті 6 Закону №889-ІУ з урахуванням норм пункту 6.5. цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

В силу ст. 6 Закону №889-ІУ передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується лише до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Підпунктом 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону №889-ІУ визначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до доходів самозайнятої особи одержаних від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п.п. 169.2.3. п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга не може бути застосована до:

доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;

заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;

доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Згідно з положеннями п. 14.1.226 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Суд встановив, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6 зареєстровані як фізичні особи-підприємці, що підтверджується витягами про їх реєстрацію.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що законодавець обумовлює неможливість надання соціальної пільги у випадку, якщо працівник здійснює підприємницьку діяльності, сама сутність якої полягає в отриманні прибутку.

Таким чином, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 1439, 68 грн. є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення № 0010401720/0/310 та № 0010391720/0/311 правомірними.

Враховуючи зазначене, податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0010401720/0/310 та № 0010391720/0/311 є правомірними, а позовні вимоги в частині їх скасування задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Н.П.К" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції №№ 0000932310/313, 0000972310/314, 0000902310/312 від 19.12.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2013 року

Суддя/підпис/Д.Д. Гнап"Згідно з оригіналом" Суддя