Рішення № 29586261, 15.02.2013, Берестовський районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Червоногвардійський районний суд м. Макіївки)

15.02.2013

Справа № 2/271/216/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2013 року

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

при секретарі Некрасові С.Ф.,

за участю представника позивача Панасюк К.П.,

//-// відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Макіївці цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 29 серпня 2012 року Комунальному Підприємству «Макіївтепломережа» відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги з теплопостачання, оскільки з поданої заяви та доданих до неї документів убачався спір про право, а саме в доданих до заяви документах відсутній належним чином укладений та підписаний сторонами письмовий договір про надання послуг.

26 листопада 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію. Свої вимоги мотивує тим, що КП «Макіївтепломережа» є виробником теплової енергії, яка надається через приєднану комунальну мережу до зовнішнього обрізу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі є споживачами теплової енергії і мають особовий рахунок НОМЕР_1, однак своєчасно не сплачують комунальні послуги, у зв?язку з чим за період з 01.05.2001 року по 01.04.2005 рік на їх особовому рахунку утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 1350 гривень 83 копійки, яка підлягає примусовому стягненню з відповідачів. КП «Макіївтепломережа» зверталося до Червоногвардійського районного суду з заявою про видачу судового наказу про примусове стягнення заборгованості з відповідачів, однак ухвалою суду було відмовлено у прийнятті заяви. Таким чином, позивач вимушен звернутися до суду з вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачів суму боргу за відпущену теплову енергію у сумі 1350 гривень 83 копійки та затрачені кошти по сплаті судового збору у сумі 214 гривень 60 копійок.

У судовому засіданні представник позивача КП «Макіївтепломережа» - ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності підтримала позовні вимоги, в обґрунтування яких послалася на факти і обставини, викладені у заяві, та зазначила, що відповідачі, які були наймачами, а потім стали власниками квартири АДРЕСА_1 в Червоногвардійському районі м. Макіївки, користувалися послугами з постачання теплової енергії, які надаються централізовано, відповідно до встановленого порядку комунальним підприємством як суб'єктом господарювання до 15.04.2005 року. У порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_2, на якого відкрито особистий рахунок, та членами його сім'ї не здійснено заходів щодо укладення з теплопостачальною організацією індивідуального договору про надання комунальних послуг. Відповідачі, не зважаючи на фактичні договірні відносини між ними та КП «Макіївтепломережа», оплату послуг за спожиту теплову енергію в порушення положень частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не здійснювали, внаслідок чого за період з 01.05.2001 року по 01.04.2005 рік по квартирі утворилась заборгованість у розмірі 1350 гривень 83 копійки. 22 жовтня 2004 року між КП «Макіївтепломережа» та ОСОБА_5 було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію, яким КП «Макіївтепломережа» надало розстрочку у погашенні заборгованості зі сплатою поточних щомісячних платежів. Не зважаючи на розстрочку боргів заборгованість була сплачена частково, а поточні щомісячні платежі взагалі не проводилися, у зв?язку з чим утворилася вказана заборгованість. Посилаючись на наведені обставини та їх правове обґрунтування, представник позивача вважає, що відсутні законні підстави для звільнення відповідачів від оплати послуг з теплопостачання, тому просить суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 наявну заборгованість за період з 01.05.2001 року по 01.04.2005 рік у розмірі 1350 гривень 83 копійки та понесені позивачем судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги КП «Макіївтепломережа» визнав частково, та в обґрунтування своєї позиції пояснив, що комунальне підприємство неправомірно нарахувало їм заборгованість з централізованого теплопостачання за період з 26.10.2004 року, оскільки з моменту подання заяви до комунального підприємства про відключення від центрального опалювання він їх послугами не користувався.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні та не повідомили про причини неявки, у зв?язку з чим суд за згодою представника позивача, відповідача ОСОБА_2 розглядає справу за їх відсутністю на підставі наявних у справі доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, встановив наступне.

За даними витягу з особового рахунку НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія - Альянс Град», на балансі якого перебуває житловий будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_2 з 28.12.1994 року є наймачем квартири № 6, в якій з 04.04.1999 року зареєстрована ОСОБА_3 та з 18.07.2001 року ОСОБА_4 (а.с. 6). Пільг з оплати комунальних послуг відповідно до законодавства відповідачі не мають, тому повинні нести відповідальність по сплаті за комунальні послуги.

Згідно ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України наймач та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, в тому числі за теплову енергію. Плата за комунальні послуги, в тому числі за отриману теплову енергію здійснюється боржником згідно встановлених за законодавством тарифами.

У свідоцтві про право власності на житло від 20 січня 2010 року № 45510, виданого управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради, вказано, що квартира АДРЕСА_1 в Червоногвардійському районі м. Макіївки приватизована та належить на праві приватної власності по одній третій частині ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Право власності відповідачів на зазначене нерухоме майно зареєстровано 12.03.2010 року комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка» (реєстраційний номер 25554408) (а.с. 32-33).

Враховуючи наведені обставини, суд визнає, що між сторонами: комунальним підприємством «Макіївтепломережа» як суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання, та наймачами, а у подальшому власниками квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - фізичними особами, склалися спірні правовідносини у сфері надання і оплати комунальних послуг, які регулюються нормами Правилами надання населенню послуг з водо -, теплопостачання та водовідведення (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Частиною першою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

За приписами статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Вказаний обов'язок споживача щодо укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії також передбачений положеннями частини третьої статті 24 Закону України від 02 червня 2005 року № 2633-ІV «Про теплопостачання».

Таким чином, необхідність укладення договору на надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Однак дана вимога Закону сторонами спірних правовідносин не виконана.

Між тим відсутність договору відповідно до вимог чинного цивільного законодавства України не є підставою для звільнення споживачів від оплати послуг з централізованого теплопостачання, оскільки згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Такою дією є надання комунальних послуг позивачем та їх отримання відповідачем.

Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Чинним Цивільним кодексом України, нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» не передбачена недійсності договору про надання комунальних послуг у випадку недодержання сторонами його письмової форми.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира відповідачів була підключена до централізованого опалення житлового будинку та на ім'я ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок теплопостачальним підприємством, що свідчить про фактичне існування між сторонами договірних відносин з приводу постачання та споживання теплової енергії.

За таких обставин, при вирішенні спірних правовідносин суд виходить із обсягу прав і обов'язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини суб'єкта господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з постачання теплової енергії, та фізичної особи, яка отримує зазначені комунальні послуги.

З договору № 23/503350 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 22 жовтня 2004 року, укладеного між КП «Макіївтепломережа» та ОСОБА_5 убачається, що КП «Макіївтепломережа» надало ОСОБА_5 розстрочку у погашенні заборгованості за послуги з теплопостачання, що утворилась станом на 01.07.2003 рік на суму 724 гривні 44 копійки з 01.10.2004 року по 01.09.2009 рік з виплатою поточного щомісячного платежу (а.с. 15). Однак як убачається представленого позивачем розрахунку по квартирі АДРЕСА_1 в Червоногвардійському районі м. Макіївки, заборгованість відповідачів з оплати централізованого теплопостачання за період з 01.08.2001 року по 01.04.2005 рік становить 1350 гривень 83 копійки. З 01.04.2005 року нарахування по оплаті за комунальні послуги по централізованому опаленню не нараховуються (а.с. 7-12).

Таким чином суд приходить до висновку, що заборгованість за договором № 23/503350 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 22 жовтня 2004 року, споживачем не виплачена в повному об'ємі та поточні платежі не здійснювалися.

З документів наданих відповідачем ОСОБА_2 убачається, що 26.10.2004 року ОСОБА_5 було подано заяву до Управління комунального господарства про надання дозволу на демонтаж радіаторів у зв'язку з переходом на індивідуальне опалювання (а.с. 35) та Комунальним підприємством Містобудівництва, архітектури та проектування м.Макіївки на замовлення ОСОБА_5 зроблено проект демонтажу опалювальних приладів в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 28-31).

Згідно акту 25/08 КП «Жилсервіс № 5» у квартирі АДРЕСА_1 зроблено демонтаж радіаторів, оскільки старі із-за тривалого використання прийшли в непридатність. Радіатори демонтовані у квітні 2005 року (а.с. 34).

З акту КП «Макіївтепломережа» від 10.03.2006 року про відсутність опалювальних приладів убачається, що при перевірці контролером ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_1, встановлено відсутність централізованого теплопостачання. Квартира опалюється пічним опалюванням (а.с. 36).

Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268), які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Положеннями пунктів 24, 25 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до пункту 26 цих Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку, представника виконавця послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води та власника квартири.

Самовільне відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Відповідно до вимог законодавства єдиною підставою для зняття споживачів з обліку і припинення нарахувань є акт про відключення, затверджений Комісією.

Представлена стороною відповідачів ксерокопія заяви до Управління комунального господарства про надання дозволу на демонтаж радіаторів у зв'язку з переходом на індивідуальне опалювання, тільки підтверджує факт, однак не має юридичного значення при вирішенні питання щодо законності дій відповідачів з відключення квартири від системи централізованого теплопостачання багатоповерхового житлового будинку у жовтні 2004 року. Рішення компетентного органу - відповідної Комісії виконавчого комітету Макіївської міської ради про офіційний дозвіл на відключення квартири від централізованої системи теплопостачання житлового будинку відсутнє.

Таким чином, відповідачами суду не надано об'єктивних, беззаперечних доказів того, що демонтаж та відключення системи опалювання ними в квартирі у 2004 році зроблено в установленому законом порядку.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що у жовтня 2004 року мало місце самовільне - без належного дозволу та дотримання встановлених нормативно-правовими актами порядку і процедури, відключення відповідачами належної їм на праві власності квартири від системи централізованого теплопостачання шляхом демонтажу приладів опалення, у той час як комунальне підприємство «Макіївтепломережа» надання послуг з теплопостачання по житловому будинку не припинило.

У даному випадку позивач як теплопостачальна організація не вправі припинити нарахування оплати за послуги з теплопостачання, а для відповідачів самовільне відключення квартири від внутрішньобудинкової системи централізованого теплопостачання не породжує правових наслідків з несплати платежів, тому відсутні законні підстави від звільнення відповідачів від відповідальності перед КП «Макіївтепломережа» щодо оплати фактично наданих, але не використаних комунальних послуг.

Приписами пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктами 18 і 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з частиною 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК).

Враховуючи викладе, суд визнає, що відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 порушено виконання зобов'язання з оплати фактично наданих КП «Макіївтепломережа» послуг з централізованого теплопостачання, чим заподіяно матеріальну шкоду позивачу. Відповідачами не надано суду об'єктивних доказів, що відключення від централізованого опалювання у жовтня 2004 року сталося на законних підставах. Посилання на заяву до Управління комунального господарства про надання дозволу на демонтаж радіаторів у зв'язку з переходом на індивідуальне опалювання не може бути підставою для звільнення від оплати, оскільки на відключення від системи централізованого опалення існує встановлений порядок і вимоги, які відповідачі не виконали, та не отримали відповідний дозвіл комісії виконавчого комітету Макіївської міської ради.

Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок терміну та суми заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення спірної квартири, який відповідає встановленому законодавством порядку і затвердженим тарифам.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку положень статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як споживачі послуг з централізованого теплопостачання внаслідок односторонньої відмови від договірних зобов'язань припинили їх виконання. Такі дії відповідачів є протиправними, у зв'язку з чим за правилами статті 611 ЦК України стосовно них настають правові наслідки у вигляді відшкодування на користь позивача заборгованості з кожного у відповідності до його долі у праві власності на квартиру в солідарному порядку за період з 01.05.2001 року по 01.04.2005 рік.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно платіжного доручення, позивачем при подачі позовної заяви сплачені кошти по сплаті судового збору для забезпечення розгляду справи у сумі 214 гривень 60 копійок, які підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст. 13, 19, 218, 526 ЦК України, Правилами надання населенню послуг з водо -, теплопостачання та водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, статтями 20, 21, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 7, 10, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Донецька, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки міста Донецька, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки міста Донецька на користь Комунального підприємства «Макіївтепломережа» заборгованість за відпущену теплову енергію у розмірі 1350 (одна тисяча триста п'ятдесят) гривень 83 копійки та витрати по сплаті судового збору у сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, а всього стягнути 1565 (одну тисячу п'ятсот шістдесят п?ять) гривень 43 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

СУДДЯ: Заставенко М.О.