Рішення № 29584627, 18.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/37/12-7/111/12-30/107/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна, 4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.13 Справа № 5009/1053/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 22)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81)

про стягнення 708 071,39 грн. пені та 235 742,96 грн. - 3% річних;

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: Савельєв К.В., довіреність № 12 від 05.12.2012 р.;

від відповідача Берчук С.Г., довіреність № 05 від 02.01.2013 р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» 9827225,88 грн. заборгованості за поставлені феросплави та інші матеріали, 338376,55 грн. пені, 65492,16 грн. - 3% річних, 17470,96 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на приписи ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору поставки № 11110776 від 25.06.2011 р. За доводами позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №11110776 від 25.06.2011р. у відповідача утворилася заборгованість за договором в сумі 9 827 225,88 грн. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних, а також на підставі п.9.3 договору на суму заборгованості позивачем нарахована сума пені.

Господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 18.04.2012 р. позов задовольнив. Стягнув з ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь позивача 9827225,88 грн. боргу, 338376,55 грн. пені, 65492,16 грн. - 3% річних, 17470,96 грн. інфляційних втрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2012 р. рішення господарського суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову про стягнення 67668,53 грн. пені, 13097,07 грн. - 3% річних та відмовлено у позові в цій частині. Абзац другий резолютивної частини рішення викладено в іншій редакції. Стягнуто з ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на користь ТОВ «Дієг-Авіастар» 9827225,88 грн. боргу, 270708,02 грн. пені, 52395,09 грн. - 3% річних та 17470,96грн. інфляційних втрат. В решті рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2012 р. у справі №5009/1053/12 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.2012 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 18.04.2012 р. по даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд господарському суду Запорізької області.

Скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України вказав на те, що здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Зокрема відзначає наступне:

- не було надано оцінки доводу відповідача про те, що за договором від 25.06.2011р. поставлялася не уся продукція (тобто мала місце позадоговірна поставка), що за зазначеним договором була поставлена продукція не в повному обсязі;

- без оцінки залишилися доводи відповідача про ненастання строків оплати за поставлену продукцію;

- не було враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

В силу приписів ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., справу № 5009/1053/12 передано на новий розгляд судді Кутіщевій-Арнет Н.С.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2012 р. справу № 5009/1053/12 прийнято суддею Кутіщевою-Арнет Н.С. до свого провадження, присвоєно справі номер провадження № 28/37/12-7/111/12 та призначено до розгляду на 14.11.2012 р.

Ухвалою господарського суду від 14.11.2012 р. (суддя Немченко О.І.) у зв'язку із перебуванням судді Кутіщевої-Арнет Н.С. на лікарняному, розгляд справи відкладено на 17.12.2012 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., у зв'язку із перебуванням судді Кутіщевої-Арнет Н.С. на лікарняному, протоколом перерозподілу справу № 5009/1053/12 передано на розгляд судді Кагітіній Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2012 р. справа №5009/1053/12 прийнята суддею Кагітіною Л.П. до провадження, справі присвоєно номер провадження № 28/37/12-7/111/12-30/107/12. Розгляд справи розпочато заново, судове засідання призначено на 30.01.2013 р.

24.01.2013 р. до канцелярії суду надійшли уточнення до позовних вимог від 24.01.2013 р. (вих. № 360), в яких позивач просить стягнути з відповідача 707 932,62 грн. пені та 235 972,99 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2013 р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжено за клопотанням відповідача, яке підтримане позивачем, розгляд справи відкладено до 18.02.2013 р.

До початку судового засідання 15.02.2013 р. до канцелярії суду надійшли уточнення до позовних вимог від 14.02.2013 р. (вих. № 368), в яких позивач просить стягнути з відповідача 708 071,39 грн. пені та 235 742,96 грн. - 3% річних.

Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки не суперечить ст. 22 ГПК України і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Розглядаються вимоги позивача у визначеному заявою від 14.02.2013 р. розмірі, а саме, про стягнення з відповідача 708 071,39 грн. пені та 235 742,96 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 18.02.2013 р. розгляд справи продовжено.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 18.02.2013 р. в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позові з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог. За поясненнями представника позивача, основний борг відповідачем було перераховано 12.10.2012 р., тому при розрахунку санкцій виходили саме з цієї дати, при цьому, строк оплати визначався виходячи з умов п. 4.1 Договору - 60 днів, а також з огляду на відсутність ВТК вхідного короля, плюс 20 днів наданих п. 6 Інструкції № П-7. Наголошує на тому, що погашення суми основного боргу не звільняє відповідача від сплати передбачених договором та законом санкцій з зв'язку з простроченням грошового зобов'язання.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2013 р. проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та наданих на вимогу суду додаткових поясненнях. За доводами відповідача, строк виконання зобов'язання щодо оплати за товар не настав, оскільки оригіналів рахунків, які б відповідали умовам договору і які є підставою для оплати, позивачем не надано. При цьому, відповідач наголошує на тому, що оскільки надані позивачем рахунки були виставлені з порушенням пред'явлених до них вимог і зобов'язання стосовно їх оплати не настало, відсутні підстави для нарахування додаткових санкцій за порушення строків оплати. Також звертає увагу, що не весь товар постачався за договором, поставка товару за видатковою накладною № РН-0000057 у кількості 5,159 тонни у специфікації не узгоджувалася, внаслідок чого ця поставка вважається позадоговірною і положення договору до неї не можуть застосовуватися. Крім того відповідач вказує, що строк позовної давності стосовно стягнення пені закінчився 14.01.2013 р., до подачі позивачем уточнень позовних вимог 24.01.2013 р.

В судовому засіданні 18.02.2013 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» (Постачальником, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки №11110776 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно умов договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору товар поставляється узгодженими партіями на умовах СРТ (склад Покупця) згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2010, які використовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також з урахуванням умов, обумовлених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.3 Договору асортимент товару, ціна, кількість, вимоги до якості, додаткові умови поставки кожної партії товару, що поставляється за цим договором, узгоджуються в додатках (специфікаціях) до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється в розмірі 100% її вартості протягом 60 днів з дати прийняття товару ВТК вхідного контролю при наявності оригіналу рахунку.

В пунктах 5.1, 5.2 Договору сторони передбачили, що термін поставки товару вказується у додатках (специфікаціях). Допускається дострокова поставка товару з письмової згоди Покупця. Товар відвантажується Постачальником і приймається Покупцем відповідно до умов, узгоджених у додатках (специфікаціях).

Згідно з п. 5.7 Договору товар, що надійшов без супровідних документів або з невірно оформленими супровідними документами приймай мається на відповідальне зберігання за рахунок Постачальника, з розрахунку 0,5 % від вартості поставленого товару за кожний день зберігання. У цьому випадку датою поставка вважати дату надання документів, вказаних в п. 6.1.2 Договору.

Пунктом 6.1.2 Договору передбачено обов'язок Постачальника при поставці товару направити Покупцю наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- товаротранспортну накладну;

- сертифікат якості (паспорт) виробника або інший подібний документ;

- податкову накладну.

На виконання умов договору між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 25.06.2011р., а також специфікації №1 від 08.08.2011р., №2 від 16.08.2011р., №№ 3,4 від 18.08.2011р., №5 від 23.08.2011р., №6, №7 від 01.09.2011р., №№ 8, 9 від 04.10.2011р., №11 від 02.12.2011р.

Судом встановлено, що позивачем у період з серпня 2011р. по грудень 2011р. на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 9 827 225,88 грн., що підтверджує видатковими накладними №РН-0000049 від 08.08.2011р., №РН-0000050, №РН-0000051 від 12.08.2011р., №РН-0000052 від 17.08.2011р., №РН-0000053 від 19.08.2011р., №РН-0000054 від 20.08.2011р., №РН-0000055 від 24.08.2011р., №РН-0000056, №РН-0000057 від 26.08.2011р., №РН-0000058, №РН-0000059 від 02.09.2011р., №РН-0000060, №РН-0000061, №РН-0000062 від 12.09.2011р., №РН-0000064 від 23.09.2011р., №РН-0000065 від 29.09.2011р., №РН-0000067, №РН-0000068 від 05.10.2011р., №РН-0000069, №РН-0000070 від 25.10.2011р., №РН-0000076 від 02.12.2011р., №РН-0000077 від 08.12.2011р. та відповідними товарно-транспортними накладними.

Фактичне отримання товару відповідачем не заперечується.

Вказуючи на погашення відповідачем суми основного боргу, позивач при новому розгляді справи поданою в порядку ст. 22 ГПК України заявою зменшив розмір заявленої до стягнення суми.

Позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» 708 071,39 грн. пені та 235 742,96 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), є предметом судового розгляду у даній справі при новому розгляді.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача 708 071,39 грн. пені та 235 742,96 грн. - 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за Договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 названого Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки (штраф, пеня). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У цій дефініції слід відрізняти два аспекти:

По-перше, доказами є будь-які відомості про певні факти.

По-друге, це - відомості про певні обставини, які поділяються на дві групи: 1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; 2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включаються також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Так, як вже зазначалося вище, позивачем у період з серпня 2011р. по грудень 2011р. на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 9 827 225,88 грн., що підтверджує відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, копії яких залучено до матеріалів справи.

Разом з тим, за умовами Договору підставою для оплати продукції є прийняття товару ВТК та наявність оригіналу рахунку (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору (п. 5.7) передбачено, що у разі надходження товару без супровідних документів, датою поставка вважається дата надання документів, вказаних в п. 6.1.2 Договору, за змістом якого до обов'язкового пакету документів віднесено в тому числі рахунок-фактуру.

Відповідач наполягає на тому, що належно оформлених рахунків-фактур позивачем йому не надано і оплату вартості отриманого товару ним проведено достроково.

Відповідно до п. 12.4 Договору кожна сторона за договором зобов'язана надавати іншій стороні усі первинні бухгалтерські документи на українській мові. У випадку недодержання цього обов'язку сторона зобов'язана негайно усунути порушення та відшкодувати іншій Стороні завдані цим збитки.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних бухгалтерських документів віднесені документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, такими документами є рахунок, видаткова накладна.

Крім того, згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для виникнення у відповідача зобов'язань за Договором є насамперед факт надання повного пакету документів, зокрема, рахунків-фактур, які б відповідали вимогам Договору та чинного законодавства.

В порушення наведених норм, рахунки та видаткові накладні були складені позивачем російською мовою, а також не містять відомостей про місце складання документу та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Крім того, рахунки не містять посилання на договір та специфікацію, за якою поставляється товар, а також в них зазначається, що рахунки дійсні в день їх виставлення. Тобто, через 60 днів надані позивачем рахунки не могли мати юридичну силу, оскільки втратили чинність на наступний день після їх виставлення.

Оскільки за умовами Договору на відповідача покладається обов'язок оплатити товар лише при наявності оригіналу рахунку, складеного належним чином, а оригінал рахунку, який відповідає умовам договору позивачем не надавався, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропущеним строк виконання зобов'язань по оплаті товару з боку відповідача.

Відповідно до п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Тобто, чинне законодавство передбачає покладення на відповідача відповідальності лише у випадку порушення ним умов договору або законів, що в даному випадку не доведено.

Також, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що умови укладеного між сторонами Договору (порядок оплати та штрафні санкції) згідно чинного законодавства України, можуть застосовуються лише до поставки товару, який сторони обмовили у специфікаціях, і, відповідно, не можуть застосовуватися до правовідносин щодо поставки товару, який не був зазначений у Специфікаціях.

За Специфікацією № 1, яка передбачає поставку 17 тонн, був поставлений товар по видатковим накладним РН-0000049, РН-0000050 та РН-0000051 загальним об'ємом 17,021 тонни. За Специфікацією № 2, яка передбачає поставку 6 тонн, був поставлений товар по видатковій накладній РН-0000052 об'ємом 5,839 тонни. За Специфікацією № 3, яка передбачає поставку 8 тонн, був поставлений товар по видатковій накладній РН-0000053 об'ємом 8,547 тонни. За Специфікацією № 4, яка передбачає поставку 5 тонн, був поставлений товар по видатковій накладній РН-0000054 об'ємом 4,946 тонни. За Специфікацією № 5, яка передбачає поставку 10 тонн, був поставлений товар по видатковим накладним РН-0000055 та РН-0000056 загальним об'ємом 9,89 тонни.

Отже, поставка товару, зазначеного у видатковій накладній РН-0000057 у кількості 5,159 тонни, сторонами не узгоджувалась, оскільки товар, який був обумовлений у специфікаціях вже був поставлений, внаслідок чого вона вважається позадоговірною і застосування до цієї поставки положень Договору щодо строків оплати та штрафних санкцій є безпідставним. В силу ст. 530 ЦК України, обов'язок по оплаті товару за видатковою накладною РН-0000057 виникає у відповідача лише з моменту пред'явлення позивачем вимоги щодо оплати цього товару та Відповідач має 7 днів для оплати товару.

Таким чином, підстави вважати, що відповідач порушив договірні зобов'язання, у суду, наразі, відсутні.

Слід зауважити, що згідно наданого до матеріалів справи копії реєстру платежів від 12.10.2012 року відповідачем була в повному обсязі оплачена вартість товару у розмірі 9 827 225,85 грн. Даний факт свідчить про те, що відповідач вживає всі заходу щодо виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги не є обґрунтованими. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували надання ним обумовленого Договором повного пакету документів, зокрема, рахунків-фактур, які б відповідали вимогам Договору та чинного законодавства.

Обставини справи у їх сукупності свідчать про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову. У задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Також, розглянувши клопотання позивача про повернення переплаченого судового збору, суд вважає наявними підстави для його задоволення.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір».

Так, пунктом 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За змістом пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про судовий збір» від 25.08.2011 р. № 0159817-11 сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК України <…> частині четвертій статті 22 (зменшення позивачем розміру позовних вимог); у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

В первісному позові ставилися вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в сумі 10 729 328,52 грн. При зверненні позивачем сплачено чудовий збір в сумі 64380,00 грн. за платіжним дорученням № 61 від 19.03.2012 р. (60 розмірів мінімальних заробітних плат).

З урахуванням прийнятої судом заяви від 14.02.2013 р. (вих. № 368) про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 943 814,35 грн., за якими позивач має сплатити 18 876,29 грн.

За таких обставин, судовий збір в сумі 45 503,71 грн., сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» платіжним дорученням № 61 від 19.03.2012 р. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» (м. Дніпропетровськ) до Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (м.Запоріжжя) відмовити повністю.

Видати ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар») суми 45 503 (сорок п'ять тисяч п'ятсот три) грн. 71 коп. судового збору.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.02.2013 р.