Рішення № 29584241, 25.02.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2013 р.Справа № 924/169/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" м. Київ

до Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції м. Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Термопластавтомат" та Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому

про звільнення рухомого майна з-під арешту, а саме транспортного засобу Mitsubishi, модель Galant, номер шасі (кузова, рами) 4MBSRDJ1A7E703295, сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер ВХ9959АК

Представники сторін:

позивача: Забродський О.С. за довіреністю від 14.11.2012р.

відповідача: Самборський І.М. за довіреністю №5317 від 22.02.2013р.

третьої особи (ПАТ "Термопластавтомат"): Петров І.П. за довіреністю №490 від 17.10.2012р.

третьої особи (Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому): Нетребко О.М. за довіреністю №3454/06 від 14.02.2013р.

Повне рішення складено 25.02.2013р.

Суть спору: позивач ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся з позовом до відповідача Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції про звільнення рухомого майна з-під арешту, а саме транспортного засобу Mitsubishi, модель Galant, номер шасі (кузова, рами) 4MBSRDJ1A7E703295, сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер ВХ9959АК, що належить ПАТ "Термопластавтомат" на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СРБ №941624, виданого Першим МРВ ДАІ УМВС України в Хмельницькій області від 19.06.2007р.

Ухвалою суду від 12.02.2013р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Публічного акціонерного товариства "Термопластавтомат" та Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою державного виконавця Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції від 10.04.2012р. було накладено арешт на автомобіль Mitsubishi Galant, 2007 року випуску, реєстраційний номер ВХ9959АК. Однак вказаний транспортний засіб є предметом застави у якості забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Термопластавтомат" перед банком за договором кредиту №880/139-РКА 11 від 21.06.2007р.

Зі змісту вказаної постанови, вбачається, що арешт накладений при примусовому виконанні виконавчого листа №2270/8600 від 08.09.2011р., виданого окружним адміністративним судом про стягнення з ПАТ "Термопластавтомат" 273 939,97 грн. на користь УПФУ м. Хмельницького.

Разом з цим, 21.06.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Термопластавтомат" був укладений кредитний договір №880/139-РКА 11 в розмірі 96 939,00 грн. з кінцевим строком повернення кредиту до 19.06.2014р., на купівлю автомобіля Mitsubishi Galant, 2007 року випуску.

З метою забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "Термопластавтомат" був укладений договір застави майна від 21.06.2007р., предметом якого є вищезазначений автомобіль. На предмет застави накладено заборону відчуження, що підтверджується Витягом про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна№13155553.

ПАТ "Укрсоцбанк" зареєстрував обтяження на транспортний засіб у 2007 році, а арешт накладений на це майно в 2012р., тому банк вважає, що має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Таким чином, позивач вважає, що накладення арешту на автомобіль Mitsubishi Galant порушує права та законні інтереси ПАТ "Укрсоцбанк", як заставодержателя.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає їх правомірними та підтвердженими доказами. В судовому засіданні надав клопотання від 25.02.2013р., відповідно до якого наполягав на вирішенні спору в судовому засіданні 25.02.2013р. до відповідача Другого міського відділу ДВС Хмельницького МУЮ.

Також, представник позивача не зміг пояснити зміст витягу з державного реєстру №39990077 від 25.02.2013 р., де відсутні записи стосовно обтяжень спірного майна з посиланням на договір застави.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує, при цьому пояснює, що заборгованість за кредитним договором складає 220002,23 грн., проте згідно статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, а стягнення на заставлене майно може бути звернуто у разі якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Звертає увагу суду, що розмір заставленого майна значно перевищує розмір боргу по кредитному договору.

Представник третьої особи ПАТ "Термопластавтомат" надав письмові пояснення, відповідно до яких вважає, що накладення арешту на транспортний засіб позбавить банк можливості звернути стягнення на предмет застави, у випадку невиконання кредитного договору ПАТ "Термопластавтомат".

Представник третьої особи Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому надав письмові пояснення, в яких зазначає, що перелік підстав для зняття з майна арешту та порядок зняття арешту врегульовано ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження". При вирішенні спору покладається на думку суду.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке:

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №365338 ПАТ "Укрсоцбанк" зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 29, код 00039019. Відповідно до статуту ПАТ "Укрсоцбанк", останній є правонаступником акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

21.06.2007р. між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) та ВАТ "Термопластавтомат" (Позичальник) був укладений договір кредиту №880/139-РКА 11, відповідно до п. 1.1. якого Кредитор зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 96 939,00 грн. зі сплатою 16,5 % річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору, та порядком повернення кредиту рівними частинами, в сумі 1 154,00 грн., не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано Кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 19 червня 2014р., в сумі 1 157,00 грн. на умовах визначених договором.

Кредит надається Позичальнику на купівлю автомобіля Mitsubishi Galant, 2007 року випуску згідно договору №б/н від 14.06.2007р., укладеного з ТОВ ТД "Євромоторс" (п. 1.2. Договору).

В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань перед Кредитором за цим Договором щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за Договором, Кредитор укладає з Позичальником договір застави майна заставною вартістю 176 477,00 грн. (п. 1.3.1. Договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

21.06.2007р. між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Застоводержатель) та ВАТ "Термопластавтомат" (Заставодавець) був укладений договір застави, предметом якого є транспортний засіб марки , сірого кольору, рік випуску 2007, кузов 4МВSRDJ1А7Е703295, легковий седан, державний номерний знак ВХ9959АК, зареєстрований першим МРВ ДАІ УМВС України в Хмельницькій області 19.06.2007р., що належить Заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії СРБ №941824, виданого Першим МРВ ДАІ УМВС Країни в Хмельницькій області 19.06.2007р.

Загальна вартість предмету застави за згодою сторін 176 477,00 грн. Вартість предмету застави, відповідно до Договору від 14.06.2007р., що укладений з ТОВ "Торговий дім "Євромоторс" становить 176477,00 грн. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору право звернення стягнення на Предмет застави для задоволення своїх вимог, відповідно до Договору кредиту, виникає у Заставодержателя у випадках, обумовлених положеннями Договору кредиту, цього Договору та нормами чинного законодавства України. Звернення стягнення на Предмет застави чи на відповідну його частину здійснюється відповідно до норм чинного законодавства України та умов цього Договору.

Договір підписаний представниками сторін, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу папкою Т.В., та зареєстровано в реєстрі за №3292.

22.06.2007р. в Державний реєстр обтяжень рухомого майна на підставі договору застави №3292 від 21.06.2007р. було внесено обтяження, а саме застава рухомого майна (транспортний засіб марки Mitsubishi Galant, сірого кольору, рік випуску 2007, кузов 4МВSRDJ1А7Е703295, легковий седан, державний номерний знак ВХ9959АК), та внесено відомості про заборону відчуження цього майна, що підтверджується витягом з терміном дії до 22.06.2012 р. Обтяжувачем зазначено Хмельницька ОФ АКБ "Укрсоцбанк", боржником - ВАТ "Термопластавтомат", розмір основного зобов'язання - 96939,00 грн., строк виконання до 19.06.2014р.

Згідно витягу з державного реєстру №39990077 від 25.02.2013 р. відсутні записи стосовно обтяжень спірного майна з посиланням на договір застави.

Постановою державного виконавця Стець Д.Д. Другого міського відділу ДВС Хмельницького МРУЮ від 10.04.2012р. при примусовому виконанні виконавчого листа №2270/8600 від 08.09.2011р., виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ВАТ "Термопластавтомат" 273939,97 грн. на користь УПФУ в м. Хмельницькому, було накладено арешт на транспортні засоби боржника в т.ч. Mitsubishi Galant д-з ВХ9959 АК.

Листом №584 від 24.12.2012р. ПАТ "Термопластавтомат" повідомило ПАТ "Укрсоцбанк" про накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб, а також звернулося з проханням вжити всіх заходів, в тому числі і судового захисту, для недопущення втрати підприємством даного автомобіля та захисту прав та законних інтересів заставодержателя. При цьому, ПАТ "Термопластавтомат" гарантувало сплату відповідних сум згідно з договором кредиту №880-139-РКА 11 від 21.06.20007р.

Вважаючи свої права як заставодержателя майна порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

В підтвердження існування боргу по кредитному договору позивачем надано довідку №25/02 від 25.02.2013 р., згідно з якою сума строкової заборгованості складає 18467,00 грн., простроченої заборгованості - 2308,00 грн., строкової заборгованості по нарахованим % - 238,5 грн., прострочена заборгованість по нарахованих % - 613,99 грн., строкова заборгованість по нарахованих комісіях - 36,07 грн., прострочена заборгованість по нарахованих комісіях - 93,032 грн., пеня до сплати - 246,10 грн.

Аналізуючи надані сторонами докази, наведенні міркування, судом приймається до уваги таке.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, який зазначено в ч. 2 ст. 16 ЦК України не є вичерпним.

Згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (ч.ч. 1, 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження").

Також в п. 5.6.11. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за №865/4158 зазначено, що державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально -правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві права на спірне майно та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту (аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ від 23.05.2012р. у справі №5028/7/108/2011).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч.3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, виконання забезпеченого заставою зобов'язання може відбутися, в тому числі, за рішенням суду шляхом стягнення коштів з боржника, а не за рахунок заставленого майна, що автоматично припинить звернення стягнення на заставлене майно.

Стягнення заборгованості у грошовому виразі не позбавляє права кредитора звернути стягнення на заставлене майно в разі невиконання боржником забезпеченого зобов'язання, а право заставодержателя отримати задоволення від вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами передбачено положеннями Закону України "Про заставу" (аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ від 11.05.2011р. у справі №56/340).

З огляду на викладене, зважаючи на те, що позивач не є власником спірного майна, а дане майно є лише заставленим по кредиту, при цьому кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом сторони погодили 19 червня 2014 р. (п. 1.1 кредитного договору), тобто на час розгляду спору у суді ПАТ "Термопластавтомат" не позбавлений права та можливості виконати зобов'язання по кредиту, що в свою чергу припинить право застави (п. 3.2 договору застави), приймаючи до уваги, що позивачем не реалізоване право на звернення стягнення на заставлене майно, суд вважає, що в даному випадку позов є необгрунтованим, передчасним, та по суті дії відповідача не порушують права та охоронювальні інтереси позивача, що з огляду на ст.1 ГПК України, виключає можливість задоволення даного позову.

Також судом враховується, що ПАТ "Укрсоцбанк" не вчинили жодних дій щодо звернення стягнення на заставлене майно, як це передбачено п. 2.4.3 договору застави та п. 3.2.4 кредитного договору, як і не доведено порушення ПАТ "Термопластавтомат" умов договору кредиту стосовно порядку та умов повернення кредиту, та як наслідок право позивача на дострокове виконання позичальником свого зобов'язання (п. 3.2.6.2 кредитного договору).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст.589 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Застава припиняється, зокрема в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно (ст. 28 Закону України "Про заставу").

З пункту 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вбачається, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 1212 ГПК.

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.76 № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Враховуючи вищезазначене та з огляду на те, що за виконавчим листом №2270/8600 від 08.09.2011р. боржником є ПАТ "Термопластавтомат", а стягувачем - УПФУ м. Хмельницького, то відповідачами у даній справі повинні бути зазначені особи.

Відповідно до п.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняєтакі дії, в т.ч. розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним.

Однак, позивач в судовому засіданні наполягає на позовних вимогах саме до Другого міського відділу ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції (зміст клопотання від 25.02.2013р.)

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку про те, що відділ Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції є неналежним відповідачем у справі про звільнення заставленого майна з-під арешту (аналогічна позиція, викладена в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2011р. у справі №5/2121-10, постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2011р. у справі №17/2258). Звертається увага позивача, що заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою самого позивача.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи ту обставину, що позивач не є власником арештованого майна, та не є стороною у виконавчому провадженні, а також те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів реалізації позивачем свого права на звернення стягнення на заставлене майно, тому відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову стосовно вимог про звільнення з під арешту спірного майна.

Окрім того, приймається до уваги, що відповідно до ч.2 п.3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями стягнення на заставлене майно може бути звернуто у разі якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 25.02.2013р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна, буд. 34, каб. 414),

3 - відповідачу, (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 13/2),

4 - третя особа, (ПАТ "Термоплатавтомат", 29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 8),

5 - третя особа, (Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому , 29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, буд. 49).