Рішення № 29584197, 18.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/18811-2012

18.02.13

За позовом

Приватного підприємства «Яр-Бізнес-Центр»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІК БУД»

Про

стягнення 208 261,13 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Яр-Бізнес-Центр» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІК БУД» про стягнення 208 261,13 грн.

Ухвалою від 24.12.2012 року було порушено провадження у справі № 5011-41/18811-2012 та призначено її розгляд на 28.01.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2013 року частково надав документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2013 року не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд даної справи до 18.02.2013 року.

У судове засідання 18.02.2013 р. представник позивача не з’явився, проте через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву про розгляд справи без його участі, за наявними в справі документами.

Представник відповідача у дане судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.02.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2011 року між Приватним підприємством «Яр-Бізнес-Центр» (надалі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛІК БУД» (надалі – відповідач) було укладено договір № 051011 (надалі – договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов’язується поставити товар і передати у власність відповідача продукцію, а саме: теплоізольовані труби та фасонні частини, а відповідач зобов’язується прийняти і оплатити її на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

01.12.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору № 051011 від 18.10.2011 р., відповідно до якої сторони домовились скасувати Додаток № 1 даного договору (специфікацію матеріалів), та взамін ввели в дію Додаток № 3 (нову специфікацію матеріалів), інші умови договору залишились незмінними.

Умовами п. 4.1 договору встановлено, що ціна за одиницю товару передбачена у специфікації, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації матеріалів № 3, продавець зобов’язувався поставити, а покупець прийняти товар відповідно до переліку на суму 1 182 119,90 грн.

Згідно з п. 3.1 договору, термін поставки продукції становить 7 робочих днів з моменту виконання вимог п. 5.1 даного договору, відповідно до якого оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом:

1) 50% передоплата;

2) решта 50% при відвантаженні товару.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 051011 від 18.10.2011 року Приватне підприємство «Яр-Бізнес-Центр» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Вілік Буд» товар на загальну суму 1 222 053,20 грн., що підтверджується накладними №РН-0000075 від 03.11.2011 року, №РН-0000074 від 03.11.2011 року, №РН-0000088 від 16.11.2011 року, №РН-0000087 від 16.11.2011 року, №РН-0000105 від 08.12.2011 року, №РН-0000109 від 19.12.2011 року, №РН-0000002 від 16.02.2012 року на суму 1 222 053,20 грн.

В свою чергу відповідач свої зобов’язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково в сумі 1 040 943,65 грн., у зв’язку з чим заборгованість за договором складає 181 109,55 грн.

13.09.2012 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про погашення існуючої заборгованості.

Дана претензія відповідачем залишена без задоволення.

Враховуючи наведене, позивач просить Господарський суд м. Києва стягнути з відповідача 181 109,55 грн. основного боргу, 22 641,21 грн. пені та 4 510,37 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до 5.1 даного договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом: 50% передоплата, а решта 50% - при відвантаженні товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар на загальну суму 1 222 053,20 грн., що підтверджується накладними підписаними сторонами, копії яких міститься в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, частково розрахувався за поставлений товар, у зв’язку з чим його заборгованість складає 181 109,55 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 181 109,55 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 22 641,21 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 договору на поставку продукції № 0510011 від 18.10.2011 року встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції, покупець оплачує постачальнику пеню, що нараховується на неоплачену суму за весь період прострочки платежу згідно подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочки.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 22 579,31 грн. пені.

Приватне підприємство «Яр-Бізнес-Центр» просить суд також стягнути з відповідача 4 510,37 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню повністю у розмірі 4 510,37 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІК БУД» (місцезнаходження: 02099, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 33693145) на користь Приватного підприємства «Яр-Бізнес-Центр» (місцезнаходження: 79005, Львівська обл., м. Львів, вул. Шота Руставелі, 7, код ЄДРПОУ 30477682) 181 109 (сто вісімдесят одну тисячу сто дев’ять) грн. 55 коп. боргу, 22 579 (двадцять дві тисячі п’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 31 коп. пені, 4 510 (чотири тисячі п’ятсот десять) грн. 37 коп. 3% річних та 4 163 (чотири тисячі сто шістдесят три) грн. 98 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

25.02.2013 р.

Суддя Спичак О.М.